Організація економічної освіти і виховання дітей молодшого шкільного віку

Аналізуючи стан економічної підготовки молоді, можна зазначити, що існують сприятливі умови для її здійснення як безперервної. Проте сьогодні її основні етапи не пов’язані між собою структурно, їх зміст не є спадкоємним і т. ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Організація економічної освіти і виховання дітей молодшого шкільного віку

2.1. Методи і форми виховання  ощадливості у молодших школярів.

Особливої ​​уваги заслуговує питання про форми економічної підготовки молодших школярів. Виходячи з особливостей молодших школярів, найбільш ефективними з них є [[4]]:

- Урок повинен включати різні  типи діяльності учнів;  
- Передбачається широке використання художнього слова, ділових, рольових, імітаційних ігор, образотворчої діяльності;  
- Використовуються тексти знайомих казок, вирішуються завдань, в яких беруть участь знайомі літературні герої;  
- Задаються питання ставляться з опорою на досвід дітей;  
- Обговорюються проблеми, ситуації та явища, з яким! діти вже мали справу і т.п.  
Чи виправдали себе такі форми економічної освіти і виховання в школі:  
а) у ході вивчення предметів, передбачених навчальним планом школи, перш за все основ наук, а також курсів, що вводяться в процес навчання за інтересами учнів;  
б) на уроках трудового навчання;  
в) у позакласній (позашкільної) роботі з учнями;  
г) у різних видах економічної діяльності та продуктивної праці учнів;  
д) залучення батьків до економічного виховання дітей у сім'ї;  
е) керівництво економічним самоосвітою учнівської молоді різного віку.  
У початковій школі, спираючись на досліджувані предмети, життєві економічні поняття, вчителю належить ввести дитину в світ економічного життя, пов'язаної з переходом до ринкових відносин. Важливо знайомити дітей з економічною абеткою, тобто за допомогою ігор, рішення найпростіших завдань, розбору соціально-економічних ситуації спонукати до освоєння економічних понять і категорій. Молодші школярі починають усвідомлювати залежність добробуту людини і суспільства від якості праці. Вони вчаться розподіляти роботи в часі, вимірювати час і здійснювати його витрати, організовувати робоче місце. Діти опановують раціональними прийомами, що підвищують якість і продуктивність праці, основами економічної культури.  
Хлопці пізнають значення природних багатств для людини, переймаються дбайливим розумним ставленням людей до природи. Вони отримують елементарні уявлення про види власності, насіннєвих доходи та витрати, розумні витрати, кишенькові гроші та раціональне їх витрачання, вартості шкільного майна, підручників, витрат на ремонт будівлі школи, її устаткування і т. п. Вже у початкових масах доцільно починати освоєння основних термінів, що складають суть економіки: власність, виробництво, торгівля, товар, ринок, гроші, піна і ін Важливо акцентувати увагу на таких поняттях, пов'язаних з власністю, як осмос "," наше "," загальне "," чуже ". Вже у початковій школі діти здатні пояснити суть приблизно 100 економічних понять.  
Таким чином, форми і методи економічної підготовки молодших школярів досить різноманітні і засновані на діяльнісному підході, активній участі дітей у процесі придбання та привласнення ними економічної інформації.

 

 

2.2 Конструювання освітніх ситуацій у діяльності вчителя початкових класів з економічного виховання молодших школярів

 

Виховання дітей та молоді в умовах ринкової економіки набуває ваги як чинник економічного, соціального, культурного розвитку, збереження духовних, національних, особистісних цінностей. Долю майбутнього суспільства вирішуватиме всебічно розвинена, компетентна особистість, здатна до самостійного мислення, соціального вибору, суспільно корисної діяльності. Підґрунтя цих якостей закладається в початковій школі, зокрема завдяки економічному вихованню.

Аналіз педагогічного досвіду, шкільної практики свідчить, що загальноосвітня школа не забезпечує умов для економічного виховання. Воно починається занадто пізно - з 10 класу - при необхідності його започаткування з першого класу. У цьому процесі вихованню духовності уваги не приділяється. Також існують певні упередження щодо віку молодшого школяра, складності опанування економічними термінами. Вирішенню виховної задачі перешкоджає непідготовленість вчителів до здійснення економічного виховання, недостатній зв’язок теорії виховання з теорією освіти та дидактикою. Проблема безпосередньо стосується предметних методик. Крім цього, як зазначає Н. Щуркова, “урок зібрав у собі всі проблеми шкільного виховання, відобразив загальний облік школи та стан справ виховання дітей”.[3, с.3]. Ситуація сучасного уроку - це ситуація прощання з уроком суворим та зустріч з вільним уроком, який “породжений прагненням гуманізувати дійсність, визнати людину як найвищу цінність, надати людині максимум волі для індивідуального розвитку, ствердити у повсякденній реальності цінності гідного життя” [3, с.5]. У зв'язку з цим постає проблема конструювання освітніх ситуацій у діяльності сучасного педагога в економічному вихованні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор Слід зазначити, що проблема економічного виховання завжди була у колі досліджень багатьох науковців. У різні історичні часи представники наукової думки висловлювали своє розуміння економічного виховання на філософському

(В. Демичев, І. Іткін, В. Попов, А. Улєдов тощо.), педагогічному (А. Аменд, П. Блонський, Ю. Васильєв, Л. Епштейн, Я. Коменський, Дж. Локк, А. Макаренко, Л. Пономарьов, І. Сасова, В. Сухомлинський, К. Ушинський, Е. Фромм, К. Хесс, М. Шелгунов, С. Шацький, Б. Шемякін, О. Шпак тощо.) рівні. Так чи інакше, а усі науковці торкалися певних вихованих, навчальних ситуацій. Питання соціально-економічного виховання на основі діяльнісного підходу вивчали Л. Байбородова, О. Леонтьєв, А. Нісімчук, С. Рубінштейн тощо. Основні ідеї вдосконалення процесу фахової підготовки особистості вчителя знайшли своє відображення у працях видатних педагогів К. Ушинського, П. Лесгафта, П. Блонського, С. Шацького, А. Макаренка, В. Сухомлинського та інших.

Ми зупинимося на тих роботах, які мають значення для досліджуваної проблеми. Так, А. Аменд вперше розробив питання організації економічного виховання у поєднанні з моральним у початковій школі, висвітлив особливості планування навчальної, позакласної роботи з економічного виховання. Науковець вважав за необхідне в економічному вихованні здійснювати індивідуальний підхід, враховувати зміну кола діяльності, мотиви поведінки, вікові особливості (повідомлення не складних економічних знань, знайомство в популярній формі з економікою рідного краю) [1, с.40]. А. Аменд був стурбований недостатньою підготовленістю вчителів, їх невмінням конструювати освітні ситуації з економічного виховання, малоефективним застосуванням економічних знань у процесі трудового навчання, міжпредметних зв’язків, використання фольклору.

Науковці І. Сасова та А. Аменд стверджували, що відсутність спеціального предмету ускладнює вирішення задач економічного виховання, тому пропонували здійснювати міжпредметні зв’язки в процесі викладання всіх загальноосвітніх дисциплін. Ними був визначений тезаурус економічних понять для учнів загальноосвітньої школи, описані деякі навчальні ситуації [4, с.8].

А. Федоровим розглянуто різноманітні ситуації з економічного виховання молодших школярів на уроках, у позашкільній діяльності, у родині [5, с.18].

Удосконаленню економічної, методичної підготовки вчителів, економічній освіті, вихованню школярів присвячені роботи П. Бойчука, О. Павелків, І. Рябової та інших, методичному забезпеченню викладання економіки в початкових класах - напрацювання О. Божко, Ю. Лелюк та інших. Дослідження Н. Кривошеї доводять, необхідність системного впровадження у педагогічний процес знайомство дітей з професіями, створення ігрових ситуацій, використання різних видів діяльності, підготовки вихователів, батьків до економічного виховання [2, с. 21].

Незважаючи на численні дослідження економічного виховання, не висвітленим достатньо залишається конструювання освітніх ситуацій у діяльності вчителя початкових класів з економічного виховання молодших школярів.

Можна висвітлити методику конструювання та впровадження освітніх ситуацій в діяльності вчителя початкових класів з економічного виховання молодших школярів.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Вихідними у діяльності з економічного виховання молодших школярів та підготовки вчителя до виховної, навчальної діяльності ми вважаємо три постулати, що закладені у основу нової технології уроку (за Н. Щурковою) [3].

1. Урок  є відкриттям, пошуком й усвідомленням  істини у сучасній діяльності  дітей та учнів [3, с.10]. Саме тому  урок, освітня ситуація - організоване  педагогом духовне спілкування, змістом якого є наукове знання, а результатом (продуктом духовного  зусилля) стає інтелект кожного  суб'єкту спілкування, духовне збагачення. Саме тому, урок, освітня ситуація  має звеличувати дитину до  усвідомлення істини, сприяти руху  до щастя. Знання варто розглядати  як засіб осягнення таємниць, засіб отримання вільного вибору  в будівництві власної долі. Знання  перестають бути проблематичними  з точки зору запам'ятовування, застосування, засвоєння, коли особистість  осягає істину, наповнюючи її  особистісним змістом.

2. “Урок є частиною життя дитини, і прожиття цього життя має відбуватися на рівні високої загальнолюдської культури” [3, с.16]. Вільний урок, навчальна ситуація - протікання сорокап'ятихвилинного життя як продовження домашнього життя, як шматок історії особистісної долі дитини.

3. “Людина в якості суб'єкту усвідомлення істини та суб'єкту життя на уроці залишається завжди найвищою цінністю, виступаючи у ролі мети і ніколи не виступаючи у ролі засобу” [3, с.20]. Вільний урок - це урок звільнений від страху перед навчальним матеріалом, зусиллями щодо його опанування, невдачами тощо. Педагог повинен мати сміливість жити на уроці, бути відкритим до всіх проявів життя. Урок - це робота душі, і тим вона продуктивніше, чим поважніше ставлення дитини до самої себе та вчителя до своєї особистості. Варто враховувати вимоги як “Не можна не працювати”, “Не можна посягати на іншу людину”.

Важливого значення набуває ситуація успіху, мізансцена (розташування всіх учасників навчальних занять).

Переміщення центра насичує урок, освітню ситуацію емоційно, дає можливість фізичної активності, підтримує високий інтерес до інтелектуальної роботи, запобігає втомлюваності. Ми підтримуємо тезу, що ситуація успіху - це запорука позитивного ставлення до навчання, фактор розвитку особистості школяра. Володіючи мистецтвом створення ситуації успіху, вчитель може включити і ситуацію неуспіху (порівняння того, що б міг досягнути школяр з тим, що він досягнув зараз) [3, с.38]. Важливо не втрачати почуття міри, бо ситуація неуспіху – “тонке мистецтво”, яким користуватися варто продумано.

Важливим також є уміння вчителя створити комфортні умови, дотримуватися почуття міри, гармонійності на уроці, в освітніх ситуаціях. У ході експериментальної роботи ми поставили завдання сприяти активному засвоєнню й застосуванню економічних знань в аспекті духовності молодшими школярами. Виходячи з концепції економічного виховання, ми підійшли до необхідності духовної взаємодії в процесі засвоєння ціннісного змісту економічних понять, сутності економічних законів, особливостей економічної діяльності в навчальній, позаурочній роботі, конструюванні освітніх ситуацій. Характеризуючи таку духовну взаємодію, слід виокремити сфери співпраці дорослого і дитини у розв’язанні завдань економічного, духовного виховання у їх поєднанні: духовна діяльність з ціннісного осмислення економічної інформації, аналіз морального аспекту економічних категорій; збагачення духовного світу особистості дитини надбаннями українського фольклору, традицій; розкриття соціальної галузі життя, духовного аспекту економічних понять у рольових іграх, іграх зі змішуванням ролей; пробудження співчуття й надання допомоги героям казкових сюжетів, близьким людям і оточуючим; знайомство з первинними фізіологічними та духовними потребами, їх значенням і пріоритетом духовних потреб для духовної людини; творча літературна, художня, прикладна, проектна діяльність у застосуванні економічних знань, виконання творчих завдань (розгадування ребусів, кросвордів, складання казок, віршів), театралізація; здійснення свідомого морального вибору на основі вмінь співставлювати можливості й бачити наслідки вибору, визначення та розв’язання проблемних запитань етичного характеру; пробудження відчуття дорослості, відповідальності; застосування економічних знань у розв’язку життєвих ситуацій морально-духовної спрямованості; засвоєння духовних цінностей в процесі трудової діяльності (дитячі майстерні), ознайомлення з працею дорослих; диспути на духовно-економічну тематику; випуск економічних газет за результатами рейдів бережливості (щодо шкільного майна, книжкового фонду, використання води, світла); економічні турніри, олімпіади, конкурси.

У навчальній діяльності вчитель конструює урок так, щоб він містив декілька частин, різних за видом взаємодії, різні освітні ситуації. Ми починали урок з повторення попереднього матеріалу через створення проблемної ситуації, ситуації успіху, застосовували пошуковий, ігровий методи, прийом фантазування, складання загадок, віршів, казок тощо. Підведення до теми уроку, колективне формулювання правила, закріплення знань відбувається за рахунок постановки проблемних запитань, опрацювання творів фольклору, діалогів, творчих завдань (кросвордів, віршів, ребусів), економічних загадок, рольових, ситуативних ігор, які дозволяють приймати моральні норми, робити економічні відкриття.

Для перевірки знань та навичок ми використовували поточний, проміжний підсумковий контроль у формі казкового заліку, розв’язування задач, виконання завдань тестів, ребусів, кросвордів. Після вивчення теми “Грошова система” почали застосовувати прийом введення казкової грошової одиниці для оцінювання знань учнів. Рух “коштів” було унаочнено, що стимулювало освітню активність, розвиток економічного мислення, навички розрахунків, користування безготівковими грошима. За отримані гроші учні могли купувати вироби на шкільних ярмарках, вкладати кошти у банк, підраховувати проценти на своїх рахунках. Такий прийом щільно поєднує знання з їх практичним застосуванням.

Дослідження особливостей взаємодії вчителя й учнів в навчальній і позаурочній діяльності дозволило визначити найбільш ефективні з них. Деякі з них ми розглянемо на конкретних прикладах.

Для духовного зростання учнів в навчально-виховному процесі мовою навчальної взаємодії було обрано українську, а формою подачі навчального матеріалу – казкову, емоційно насичену. Ми обрали персонажі з побутових народних казок, перед якими постають різноманітні проблеми ведення домашнього господарства. Створені нами “Робочі зошити з економіки” містять казкові ситуації, які розкривають соціальне життя, духовний аспект економічних понять, формують бережливе ставлення до природи, ресурсів, поважливе ставлення до праці, людини праці. З допомогою казки діти бачать себе збоку, у віддзеркалених виявах дій улюблених персонажів. Така навчальна взаємодія не пригнічує дитину через її невмілість, а виховує опосередковано (через навчання казкових персонажів), дає змогу не почуватися невдахою, подолати страх. Спостереження виявило, що школярі через повчання казкових героїв виробляли у собі впевненість, уміння відстоювати власну позицію. Слід зазначити, що з першого уроку учні встановили правила роботи на уроці, зокрема, кожний має право на думку, яку варто поважати; будь-яка думка має право на життя, якщо її аргументовано; коли хтось з дітей висловлюється, всі слухають тощо.