Організація економічної освіти і виховання дітей молодшого шкільного віку

 

 

                                                     ЗМІСТ    

Вступ…………………………………………………………………………… 3

Розділ 1. Теоретичні основи виховання ощадливості молодших школярів

1.1.  Ощадливість як складова морального виховання молодших школярів…………………………………………………………………………..6

1.2. Економічна підготовка  учнів початкових класів та  формування економічного мислення…………………………………………………………10

Розділ 2. Організація економічної освіти і виховання дітей молодшого шкільного віку.

2.1. Методи і форми  виховання ощадливості у молодших  школярів………………………………………………………………………….16

2.2. Конструювання освітніх ситуацій у діяльності вчителя початкових класів з економічного виховання молодших школярів……………………………….17

Висновки………………………………………………………………...……….27

Список використаної літератури……………………………………………….29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    

 

 

                                                        Вступ 
Актуальність теми даного дослідження зумовлена ​​тим, що відбуваються перетворення в суспільстві, становлення ринкових відносин, необхідність формування масового мислення з урахуванням ринкового досвіду багатьох країн, що розвиваються - все це викликає необхідність зв'язати освіту з економікою.

У класичній педагогіці окремі аспекти економічного виховання учнів висвітлено в працях Я. Коменського, К. Ушинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського.

Питання професійної підготовки вчителя в аспекті окресленої проблеми розглядаються в працях В. Кан-Калика, Н. Кузьміної, Н. Мєшкова, О. Мороза, а також у дослідженнях учених-математиків (З. Шварцман), біологів (Е. Кучина), хіміків (Н. Буринська), філологів (Л. Ігнатенко) та ін.

 

Існує практична значимість і необхідність здійснення економічного виховання та освіти, актуальність питань формування економічної свідомості і мислення підростаючого покоління, необхідність здійснення початкової економічної підготовки. Ощадливість, організованість, дбайливість і інші якості людини слід виховувати з дитячих років. Отже, процес економічного виховання школярів, починаючи з молодших, повинен бути цілеспрямованим і систематичним, що багато в чому залежить від психологічної та педагогічної готовності дітей до цього.  
За даними психологів, молодший шкільний вік є періодом більш інтенсивного освоєння соціального середовища. У дітей цього віку закладається фундамент моральної поведінки, починає формуватися громадська спрямованість особистості, спостерігається процес громадянського становлення. Вчені, які досліджують проблеми економічного виховання молодших школярів, вважають за доцільне починати економічне виховання як можна раніше. Оскільки молодший вік є найбільш позитивним, здійснення економічного виховання представляється можливим і успішним з метою закладення фундаменту для подальшого здійснення саме в молодшому шкільному віці.  
Однак у початкові класи просування економічних знань йде вкрай повільно, незважаючи на те, що молодші школярі здатні засвоювати деякі з них на доступному для них рівні.  
Головні риси сьогоднішньої економіки, її проблеми, потреби, турботи, досягнення та труднощі знаходять своє відображення на сторінках газет, журналів, на екранах телебачення та кіно, в передачах по радіо і так далі, словом джерел економічної інформації достатньо. Однак методичні основи економічної підготовки школярів і, особливо, молодших, розроблені недостатньо.  
Таким чином, в системі загальноосвітньої школи в результаті відбуваються економічних перетворень сформувалося протиріччя між потребою в економічній підготовці і вихованні школярів і відсутністю на практиці підходів до реалізації цієї потреби.  
Об'єкт дослідження - економічне виховання молодших школярів.  
Предмет дослідження - процес виховання ощадливості у дітей молодшого шкільного віку.  
Мета дослідження: розкрити особливості організації економічної освіти молодших школярів. 
Задачі дослідження:  
1) вивчити літературу по темі дослідження;  
2) за допомогою розроблених методик визначити рівень сформованості ощадливості у дітей молодшого шкільного віку;  
Аналіз літератури: для вирішення поставлених завдань і перевірки вихідних положень використаний комплекс методів дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури, програмно-методичних та інших навчальних документів; вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду педагогів-новаторів.

Структура роботи: робота складається з вступу, двох розділів, чотирьох підрозділів, висновків, списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи виховання ощадливості молодших школярів.

1.1. Ощадливість як складова морального  виховання молодших школярів.

Економічне виховання слід починати ще в початковій школі, так як дана вікова ступінь - своєрідний "фундамент" формування особистості. Ощадливість, організованість, дбайливість і інші якості людини слід виховувати з дитячих років. Отже, процес економічного виховання школярів, починаючи з молодших, повинен бути цілеспрямованим і систематичним, що багато в чому залежить від психологічної та педагогічної готовності до цього.  
Ефективність економічного виховання також підвищується за рахунок педагогічного керівництва вчителя, який володіє навичками роботи з колективом, який володіє основами економіки і методикою економічного виховання, методами діагностики економічної вихованості, здатного залучити до роботи з економічного виховання засоби масової інформації, фахівців різних галузей народного господарства і батьків учнів. Ефективність економічного виховання молодших школярів також залежить від його систематичності, економічної спрямованості змісту навчальної та позакласної роботи, від потенційних можливостей засвоєння дітьми елементарних економічних знань і формування економічних умінь.  
Забезпечення взаємозв'язку економічної освіти і морального виховання школярів вимагає здійснення наступних завдань:  
- формування морально-ціннісної мотивації в процесі засвоєння учнями економічних знань;  
- розвитку морально-вольових якостей при вихованні діловитості;  
- формування економічної культури у взаємозв'язку з розвитком інших компонентів особистісної культури школярів;  
- закріплення адекватного уявлення про моральному образі підприємця і моральної цінності економічної діяльності;  
-включення школярів у реальну практичну діяльність, що дозволяє актуалізувати і закріпити економічні знання і формувати досвід морально-цінної економічної поведінки. 2, c.86 
Ефективність економічного виховання молодших школярів як складової морального виховання забезпечується низкою умов:  
- включенням дітей у різні види діяльності, серед яких особливе місце займає трудова;  
- максимальним використанням вчителями можливостей навчально-виховного процесу початкової школи;  
- визначенням змісту, форм і методів організації діяльності дітей, що мають економічну спрямованість і відповідних їх віку;  
- опорою на особистий досвід учнів; педагогічним керівництвом, що забезпечує наукову організацію дитячої праці.  
Результативність процесу економічного виховання як складової морального виховання молодших школярів виразиться в рівні їх економічної вихованості, основою якої є опорні морально-економічні якості особистості.  
Позитивні зміни у вихованні морально-економічних якостей молодших школярів будуть впливати на активізацію їх діяльності, в процесі якої формується особистість.  
Потенційні можливості учнів молодшого шкільного віку дозволяють здійснювати їх економічне виховання. При цілеспрямованому педагогічному керівництві цим процесом діти засвоюють економічні поняття на різних рівнях: від уявлень до усвідомлення сутності цих понять, набувають економічні вміння допрофессіонал'ного характеру, у них формуються такі якості особистості, як ощадливість і організованість.  
Таким чином, економічне виховання у молодшому шкільному віці за умови ефективного педагогічного керівництва є фундаментом для здійснення економічного виховання в наступні вікові періоди. Придбані учнями у початковій школі економічні знання та вміння, що дозволяли раціонально вирішувати пізнавальні І практичні завдання, є необхідною основою для подальшого розвитку економічної освіти і виховання дітей на наступних ступенях навчання.  
Виходячи з вищевикладеного, вся система економічного виховання в школі повинна розвиватися за такими основними напрямками [[3]]:  
по-перше, необхідно розвиток у школярів елементарних навичок економічного мислення, спочатку отриманих ними в дошкільних установах, сім'ї;  
по-друге, економічне виховання школярів передбачає, розвиток у них елементів економічного мислення та свідомості в процесі:  
1) економічної освіти учнів - від засвоєння найпростіших економічних понять до оволодіння основами економічної теорії при вивченні предметів шкільного циклу;  
2) насичення економічним змістом інших дисциплін, забезпечення зв'язку (там, зрозуміло, де це можливо) уроків математики природознавства, історії, читання з економічними явищами, законами;  
3) систематичного інформування учнів про господарське життя країни, республіки, краю, міста, району.  
по-третє, організація системи економічного виховання учнів передбачає:  
1) забезпечення на ділі єдності трудового і економічного виховання, з'єднання навчання з продуктивною працею;  
2) збагачення трудового навчання, суспільно корисної роботи учнів в літні канікули економічним змістом  
3) розвиток позашкільної роботи, що включає організацію популярних бесід про необхідність дбайливого ставлення до матеріальних цінностей школи, проведення "Уроків ощадливості", конкурсів на краще збереження шкільних та особистих книг, підручників.  
по-четверте, розвиток шкільного самоврядування та поширення його на питання економічний житті школи;  
по-п'яте, відповідна методична підготовка вчителів і батьків.  
У процесі економічної освіти школярів важливо закласти основи економічного мислення. Але для цього необхідне включення дітей у посильні види трудової та економічної діяльності.  
Особливість формування нового типу економічного мислення - відмова від застарілих, що зжили себе стереотипів, творче сприйняття всього нового, перебудова мислення, психології - важливе завдання на сучасному етапі прискорення соціально-економічного та духовного розвитку нашого суспільства.  
Необхідно відзначити, що формування у школярів сучасного економічного мислення відбувається в якійсь мірі простіше, ніж в осіб старшого віку, оскільки над ними менше висить тягар застарілих уявлень, що не вимагає особливої ​​переорієнтації їхніх поглядів.  
Для здійснення цього треба відмовитися від застарілих і виробити нові методи і форми економічної освіти. Один із шляхів - проблемний характер навчання. У чому його перевага? Якщо, наприклад, при пояснювально-ілюстративному методі відбувається, в основному, просте запам'ятовування відомих висновків і узагальнень, що викладаються вчителем, викладачем, то при проблемному - активізується самостійна розумова діяльність учнів, тобто у них розвивається пізнавальний інтерес.  
Розкриваючи основний зміст викладеного матеріалу шляхом постановки конкретних питань, вчителю вдається, по-перше, сконцентрувати увагу учнів і дати їм можливість мислити послідовно, глибоко, і, по-друге, підштовхнути їх до самостійних висновків і висновків.  
Отже, проблемне виклад робить засвоєний матеріал більш доказовим і переконливим, розвиває в учнів різні якості розуму, дає зразок наукового пошуку, вчить мислити діалектично, підвищує пізнавальні інтереси.  
Все це є передумовою формування у дітей нового економічного мислення та економічної свідомості.  
Проблемні форми навчання, у свою чергу, вимагають від самого вчителя глибоких наукових знань, педагогічної майстерності; вміння так організувати економічну освіту, щоб учні разом з ним брали участь у вирішенні будь-яких питань. При цьому учні стають ніби однодумцями, співучасниками розумової діяльності вчителя. У результаті в процесі навчання формується ідейно витриманий, активна особистість, що вміє відстоювати свої переконання і обгрунтовувати свої вчинки.  
У процесі економічного виховання у школярів формується економічне мислення, а останнє сприяє осмислювання явище економічного життя, засвоєнню економічних понять і теорії в їх логічного взаємозв'язку, розумного оперування знаннями.  
Економічне мислення є відображення людиною закономірностей суспільного виробництва у вигляді понять, а точніше кажучи, в їх певній системі, логічного зв'язку.  
Цілком зрозуміло, що це вимагає постійного підвищення економічних знань і навичок. Звідси логічно стверджувати, що економічна освіта і виховання в нашому суспільстві має бути загальним, охоплювати всі категорії і соціальні групи населення, з акцентом на формування в учнів наукового підходу до оцінки соціальних проблем, здатність до самостійного, творчого мислення, розвитку економічного свідомості відповідно до економічними законами сучасної перебудови всього життя суспільства.

 

1.2. Економічна підготовка учнів початкових класів та формування економічного мислення

 

Становлення та розвиток в Україні ринкової економіки детермінували необхідність розробки і впровадження системи економічної підготовки населення. Власне проблема економічної підготовки не є принципово новою для вітчизняної психолого-педагогічної науки. Значну кількість досліджень за відповідною тематикою було здійснено починаючи з 60-х pоків. Зрозуміло, що проблеми економічної освіти й економічного виховання вивчалися і раніше. (К.Д. Ушинський, С.Т. Шацький, П.П. Блонський, А.С. Макаренко тощо), проте як окремий напрямок педагогічних досліджень економічна підготовка визначилася саме в цей період. Слід зазначити, що спочатку даний напрямок охоплював економічну підготовку не лише школярів, але й усього працюючого населення. У 70-ті—80-ті pоки з’явилася низка партійних та урядових постанов щодо поліпшення економічного виховання трудящих мас. Зокрема у 1983 р. було поставлено завдання протягом п’яти років здійснити тотальну підготовку та перепідготовку всього працюючого населення країни. Проте формальність, декларативність і, головне, відсутність реальної можливості впливати на господарювання в умовах надцентралізованої планової економіки зумовили низьку ефективність компаній за «економічний всеобуч».

Антидіалектичний підхід до розуміння суті економіки, законів її розвитку певною мірою гальмував розвиток економічної освіти учнів, спрямовував їх не на глибинне розуміння основ економіки, а на ейфорійне почуттєве «формування» рис ощадливості, бережливості, господарності тощо. Попри системні недоліки, притаманні тодішньому трактуванню економічної освіти і виховання народних мас, цей період відіграв певну роль в розвитку теорії та практики економічної підготовки населення, передусім школярів і учнівської молоді. Виник ряд наукових досліджень з питань організації економічної освіти та виховання. Для вищої і середньої школи були підготовлені посібники, визначені структура, зміст, система, форми та методи економічної освіти і виховання тощо.

Початок економічних реформ в Україні показав, що рівень економічної підготовки її мешканців є вкрай незадовільним та неадекватним новим економічним реаліям. Оскільки країна не має і скоріш за все не матиме в найближчі роки можливості здійснити тотальну економічну перепідготовку працюючих, підвищення загального рівня економічної культури у близькота середньостроковій перспективі вбачається лише через здійснення економічного виховання та освіти молоді.

Перші пошукові дослідження, спрямовані на розробку змісту економічної освіти молоді, адекватної елементам ринкових відносин, які тільки почали впроваджуватися у СРСР, розпочалися наприкінці 80-х pоків. На початку 90-х pоків за їх результатами було впроваджено трудову допрофесійну підготовку старшокласників за напрямком підприємницької діяльності. Поступово у деяких середніх закладах освіти у Х—ХІ класах розпочалося вивчення курсів з економіки, які за своїми завданнями, змістом та структурою наближалися до загальноосвітніх шкільних дисциплін. Протягом останніх років було створено декілька спеціалізованих середніх закладів освіти з економічною спеціалізацією (економічні ліцеї) та відкрито досить багато профільних класів у загальноосвітніх школах. Поступово впровадження навчальних курсів економічного спрямування перемістилося із старшої до середньої школи (VII—IX класи). У деяких середніх професійно-технічних училищах та вищих навчальних закладах елементи економічної теорії й економіки відповідної галузі було включено до змісту підготовки студентів за спеціальностями, які безпосередньо з економікою не пов’язані. Проте, зміст економічної освіти у школах, СПТУ та вищих навчальних закладах не пов’язаний між собою і не утворює систему безперервної економічної освіти молоді.

За останні роки з’явилася низка досліджень, в яких висвітлено теоретичні та практичні аспекти реалізації безперервної освіти (В.І. Бондар, М.М. Ващенко, В.І. Маслов, О.Г. Мороз тощо). Ґрунтовне визначення цієї педагогічної категорії дав В.І. Маслов: «Безперервну освіту можна сформувати як цілеспрямовану, спеціально організовану і керуючу цілісну систему перманентного формування в індивідуумів соціального досвіду (моральних норм, інтелектуальних якостей, знань, умінь і навичок), об’єктивно необхідного для розвитку суспільства, у відповідності з психофізіологічними можливостями і соціальними потребами конкретної особистості на всіх етапах його становлення, розвитку і життєдіяльності» [1]. Щодо безперервності економічної освіти, то дослідники А.С. Нісімчук, О.С. Падалка, І.А. Сасова та ін. торкалися, як правило, лише окремих її аспектів. Наприклад, В.О. Поляков дає таке визначення: «Безперервна економічна освіта передбачає неперервний характер навчання, постійний рух від простого до складного, поєднання вивчення економічних проблем з оволодінням знаннями інших наук» [3]. В цілому погоджуючись з ним, можна зауважити, що воно має занадто загальний характер і може бути використаним для визначення будь-якого напрямку безперервної освіти, якщо замінити слово «економічна» на інший напрямок освіти (математична, фізична тощо). На мій погляд, більш точним та відповідним проблемі, що розглядається, є визначення, наведене О.Т. Шпаком: «Безперервна економічна освіта — це процес систематичного накопичення і поновлення економічних знань, умінь і навичок, формування економічного мислення та культури, їх перманентної актуалізації згідно з новими змістовими та інституційними вимогами економічного середовища в середині країни та на глобальному ринку, виховання ініціативності, підприємливості, відповідальності за власну економічну поведінку, раціонального прийняття рішень з метою досягнення оптимального результату з максимальним застосуванням інтелектуального потенціалу індивідуума та оптимальними затратами наявних ресурсів» [5].

Аналізуючи стан економічної підготовки в Україні в контексті безперервності, можна виділити такі напрямки її подальшого розвитку:

економізація змісту предметів базового компонента загальної середньої освіти;

впровадження окремого загальноосвітнього курсу для середньої школи або спеціальних курсів з основ економіки, підприємництва бізнесу тощо для середніх (старших) класів (на сьогодні вже розроблено декілька варіантів програм з економіки для І—XI класів [4]); спеціальна допрофесійна та професійна підготовка молоді в школах, СПТУ, фахових курсах, вищих навчальних закладах економічного профілю;

ознайомлення студентів вузів з особливостями економіки галузі за напрямком підготовки.

Слід зазначити, що деякі дослідники (Н.Г. Грамма, Я.І. Ханніков, Р.А. Юсупов) вважають за необхідне виділяти як окремий етап економічної підготовки період емоційно-образного сприйняття, який є характерним для дітей старшого дошкільного віку. Проте, ми вважаємо, що в цьому випадку мова може вестися скоріше про сімейне економічне виховання або про пропедевтику економічного виховання.

Реалізація безперервної економічної освіти передбачає наявність відповідної інфраструктури, яка складається з основних, паралельних та додаткових структур. До основних структур забезпечення здійснення економічної освіти відносяться загальноосвітні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади; до паралельних — економічне навчання під час практики, підготовчі курси та відділення; до додаткових — різноманітні формальні об’єднання за інтересами (гуртки, клуби, Мала академія наук, наукові товариства студентів тощо).

Сьогодні відсутність систематичної та розгалуженої системи шкільної економічної освіти є одним з факторів, що опосередковано впливає на якість підготовки майбутніх спеціалістів в економічних вузах. Абітурієнти часто мають недостатньо чіткі уявлення про економіку в цілому та мету, завдання, зміст праці фахівців з економіки, зокрема. Здійснення масової економічної підготовки школярів дозволило б позитивно вплинути на вирішення цієї проблеми.

Економічна освіта в школі може реалізовуватися за такими рівнями:

1. Загальна  економічна підготовка всіх школярів, яка спрямована на засвоєння  ними базового мінімуму знань  про особисту, сімейну та загальну  економіку. Цей рівень може бути  реалізованим у середніх або  навіть початкових класах.

2. Відповідно  до впровадження 12-річного терміну  освіти другий рівень передбачає  поглиблену профільну економічну  підготовку у старшій школі, що  має на меті підготовку до  вступу у вищий навчальний  заклад економічного профілю.

3. Третій  рівень передбачає допрофесійну  або початкову професійну підготовку  учнів старшої школи у галузі  економіки та бізнесу, формування  практичних навичок підприємницької  діяльності і, можливо, їх залучення  до практичної педагогічно керованої  й обґрунтованої продуктивної  та комерційної діяльності. Слід  зазначити, що саме цей напрямок  економічної підготовки школярів  є найбільш розробленим у теоретичному  та практичному аспектах (дисертаційні  дослідження Н.А. Побірченко, В.В. Дрижака, Р.Ф. Пустовійта, К.М. Старченка, О.В. Тополь тощо, багаторічний позитивний досвід підготовки старшокласників до підприємницької діяльності в процесі трудового професійного, допрофесійного та профільного навчання [2]).