Іноземна мова–інструмент в діалозі культур і цивілізацій. Розвиток соціокультурної компетенції в процесі викладання і навчання іноземн

репродукції художніх творів;

рекламні проспекти, довідники  з ілюстраціями визначних пам'яток, карти-плани міст;

програмки й афіші  спектаклів,  концертів, фестивалів, масових видовищ;

3) побутова сфера спілкування:  

предмети  побуту;

проспекти – реклами: готелів, кемпінгів, пралень, перукарень;

схеми-плани усіх видів  транспорту;

проїзні квитки усіх видів  транспорту;

рахунки для  оплати різних видів послуг.

4) торгово-комерційна  сфера спілкування

рекламні проспекти  різноманітних товарів;

запрошення-реклами в  ресторани, кафе, бари (із зазначенням  різноманітних страв та послуг);

меню замовлених страв, відомості про доставку їх додому, зазначення їхньої вартості;

рецепти приготування національних блюд;

рахунка за покупки, обіди, вечері;

талони для покупку  товарів.

5) спортивно-оздоровча  сфера спілкування:

реклама оздоровчих центрів, спортивних комплексів;

афіші про масові спортивні  заходи;

рекламні проспекти  різних лікувальних заходів і  засобів.

6) сімейно-побутова сфера спілкування:

листи, листівки, запрошення;

візитні картки;

бланки вітальних листівок у зв'язку з різними святами (народження, весілля, ювілей, хрестини).

Функціонально-цільове  призначення прагматичних матеріалів може бути різним.

Вони використовуються для придбання країнознавчих знань: наприклад, учитель демонструє прагматичні матеріали, повідомляє інформацію, доповнює зміст підручника, чи учні самостійно “добувають” інформацію з прагматичних матеріалів, а потім викладають свій варіант у класі, вислухують доповнення вчителя й інших учнів, чи вчитель і учні спільно працюють по систематизації розрізнено отриманої інформації, складають колажі, альбоми. Також, цю інформацію можна використати для організації мовного спілкування, розвитку усного мовлення у сферах і ситуаціям спілкування (сімейно-побутовій, учбово-трудовій, соціально-культурній, спортивно-оздоровчій): організація інтерв'ю, різних опитувань про навчальні і спортивні центри; вивчення розумів і вимог, зв'язаних з одержанням різних професій; прогнозування по довідниках і картах маршрутів екскурсій; імітація подорожей, відвідувань ресторанів; вибір  подарунків по рекламних проспектах і т.д. Вчитель повинен користуватися вищевказаним прагматичним матеріалом для семантизації мовних одиниць і розвитку значеннєвого і лінгвістичного здогаду; для розвитку компаративних умінь,  оцінних суджень; для прищеплювання допитливості, пізнавальної активності, інтересу.

2.3.   Лінгвокраїнознавчий  компонент як основа для домашнього  читання

Самостійне читання  іншомовної літератури повинне стати невід'ємним, рівноцінним компонентом усього педагогічного процесу навчання  іноземних мов. Домашнє  читання дозволяє учневі вже в  школі залучитися до читання іноземною  мовою  як до реальної мовної  діяльності.

Домашнє  читання  покликане зіграти провідну роль в розвитку умінь і потреб іншомовного читання, у формуванні психофізіологічних механізмів читання, якому навчаються, як діяльності, процесу, а також в  удосконаленні  усно-мовних навичок учнів на основі прочитаного.

У цьому зв'язку ми б запропонували в рамках поглибленого навчання, починаючи із середнього етапу, використовувати один час на тиждень на контроль розуміння прочитаних дома текстів і розвиток відповідних усно-мовних умінь і навичок на основі їх змісту. Це підвищить частотність занять з домашнього читання, додасть їм дійсно  систематичний  характер, допоможе зберегти інтерес до матеріалу, що читається, а також забезпечить стабільну періодичність особистісного читання (“про себе”).  Разом з тим, домашнє читання повинне перетворитися на захоплююче заняття, стати природно-мотивованим, щоб в учнів формувалася звичка і потреба до самостійного читання літератури іноземною мовою.

Отже, для реалізації цієї мети в курсі поглибленого вивчення мови, було б надзвичайно доречним добирати матеріал для домашнього читання літературно-країнознавчого змісту, тому що він буде більш ефективним як у плані  навчання читанню  й усному мовленню,  так  і  в плані  підвищення культурно-освітнього рівня учнів. В основі даного підходу ми бачимо  використання для домашнього читання  текстів художньої літератури країни мови, що вивчається, а в припустимих межах  весь  добір повинен створити системне представлення про цю літературу з метою досягнення максимально широкого знайомства з кращими її представниками.

Учені-психологи вважають, що в 13-14 років у дітей з'являється  підвищений інтерес до читання художньої  літератури. У цьому віці в підлітків  спостерігається загострена увага  до дійсності, і художня література  починає усвідомлюватися ними як джерело пізнання. Використання  науково-популярної й іншої  нехудожньої літератури для «заглибленого» домашнього читання не буде ефективним.  Хоча було б невірно стверджувати, що інтерес до читання науково-популярної літератури в підлітків відсутній, але він ще не одержав яскраво вираженої цілеспрямованості і частіше орієнтований на читання науково-популярної літератури, що при своїй специфіці несе всі риси художності. 

Доцільність використання художнього матеріалу підтверджується  ще і тим, що методично більш виправдано читати твори в продовженнях, а не окремі тексти. Важливим доводом на користь цієї тези є те, що труднощі розуміння коротких розповідей одноразового завдання значно вище, ніж творів у продовженнях.. При читанні серії уривків одного твору нерозуміння окремих моментів текстового фрагмента може компенсуватися на уроці під час обговорення прочитаного, що полегшує у свою чергу прочитання наступного уривка. Кожне продовження вносить, як правило, визначену кількість нової інформації, що нанизується на основний  стрижень оповідання.

Читання художніх творів у продовженнях забезпечує досить часту  повторюваність лексичних одиниць  у нових контекстах, комбінаціях  і знайомих граматичних конструкціях з новим лексичним наповненням. Лексика художніх текстів тісно  стикається з загальновживаним словником розмовної мови.

Використання художніх текстів невіддільне від країнознавчого аспекту викладання іноземних мов. Поряд з  вирішенням основних мовних  і лінгвістичних задач домашнє  читання, побудоване на здобутках  художньої літератури, може сприяти  здійсненню важливої освітньої мети – введенню учнів у світ культури країни досліджуваної мови.  Художня література є цінним джерелом  країнознавчих знань. Країнознавчу цінність представляє як окремий художній твір, так і вся система запропонованих  для читання текстів.

До країнознавчого цінного  змісту  відносяться також біографія  письменника, події, що лежать в основі  літературного твору, сама тематика, що має завжди культурно-історичне  забарвлення, середовище, в якому  відбувається дія, тобто ті фонові знання, що незмінно складають  країнознавчий  потенціал будь-якого твору високого художнього рівня.

Художні твори багаті явищами, в яких найбільш яскраво  виявляється взаємозв'язок мови і  культури, - реаліями.

Особливе місце в ряді реалій, що мають загальнокультурну значимість (стосовно до художнього твору), займають імена літературних персонажів. Кожен образ несе в собі визначену кількість інформації, у тому числі і культурно-національної, тобто країнознавчої.

Національно-культурний компонент присутній і в топонімічній лексиці (географічних назвах).

Умови навчання не дозволяють в повній мері реалізувати принцип  системного добору  в курсі поглибленого вивчення іноземних мов у школі. Але при читанні художніх творів важливо зорієнтувати учнів  у місці і часі розгортання подій, щоб у них склалося уявлення про культурно-національну  специфіку окремих районів країни, а також про ту історичну епоху, на тлі якої розвиваються події. При цьому географічні й історичні рамки повинні бути доповнені притекстовим коментарем, щоб сприйняття  учнями  історико-культурної інформації було дсить глибоким.

Що ж стосується використання безеквівалентної лексики, то вживання в художніх текстах слів, що не мають  аналогії в рідній мові, відрізняються  своїм  лексичним тлом, переважно в тому випадку, якщо вони виступають у ролі  ключових чи безпосередньо  уплетені  в тканину оповідання. Тоді семантизація цієї лексики буде свідомо повною і вичерпною.

Таким чином, розгляд  вищезгаданих лінгвістичних і екстралінгвістичних  характеристик  художніх текстів дає підставу стверджувати, що в курсі поглибленого  навчання іноземних мов у середній школі домашнє читання доцільно проводити на базі творів художньої літератури країни досліджуваної мови. Художні твори при такому підході можуть бути успішно використані як  навчальний матеріал при роботі над власною мовою, так і в якості загальнокультурного  країнознавчого компоненту, що знайомить учнів із кращими зразками художньо-літературної творчості країни, мову якої вони вивчають, а також реаліями й атрибутами іноземної цивілізації.

2.4. Інтернет  та міжкультурна взаємодія як  частина лінгвокраїнознавчого аспекту

Інтернет – найширша комп’ютерна мережа світу (або як її називають “павутина”), що володіє колосальними інформаційними можливостями. Інтернет дає  унікальну можливість  для вивчаючих іноземну мову користуватися автентичними текстами, слухати і спілкуватися з носіями мови, тобто він створює природне мовне середовище. Але як ним користатися? Як його використати в реальному навчальному процесі?

Як вже згадувалося  вище, основна мета навчання іноземних  мов – формування комунікативної компетенції. Всі інші цілі (освітня, виховна, розвиваюча) реалізуються в  процесі здійснення цієї мети. Комунікативна  компетенція в сучасному її розумінні передбачає формування здатності до міжкультурної взаємодії.

У наш час саме ця мета є найбільш затребуваною  учнями.

Навіть якщо подальша спеціалізація випускника школи  не зв'язана з закордонними поїздками, контактами з іноземними фахівцями, користування всесвітньою мережею Інтернет стає усе більш необхідною умовою одержання і передачі інформації з будь-якої спеціальності. Сучасні засоби зв'язку з партнерами, доступ до інформаційних ресурсів мережі Інтернет передбачає досить вільне  володіння не тільки комп'ютерними технологіями, але й іноземною мовою. Це реальність, яку ми повинні прийняти, та, очевидно, одна з причин, через яку ЮНЕСКО оголосив наступне сторіччя століттям поліглотів. Пріоритетна цінність у століття інформатизації – інформація. Шлях до успіху  в багатьох областях – доступ до інформації й уміння працювати з нею, зрозуміло, не тільки рідною мовою.

Специфіка предмету «іноземна  мова» полягає в тому, що провідним  компонентом змісту  навчання іноземній  мові є не основи наук, а способи діяльності - навчання різним видам мовної діяльності: говорінню, аудіюванню, читанню, письму. Для навчання учнів різним видам мовленнєвої діяльності необхідно надати практику кожному учню в тому виді  мовленнєвої діяльності, який він у даний час опановує. Навчати мовленнєвої діяльності можна лише в спілкуванні, живому спілкуванні. А для цього потрібний партнер. Комп'ютерна програма, комп'ютерні диски можуть забезпечити лише спілкування з машиною, а не з живою людиною. Виключення складають комп'ютерні телекомунікації, коли учень вступає в живий діалог з реальним партнером – носієм мови. Система навчання іноземній мові повинна бути побудована таким чином, щоб учневі була надана можливість знайомства з культурою країни  досліджуваної мови.  Необхідно навчити школярів поважати прояви цієї культури, тобто бути здатним до міжкультурної взаємодії. Частково ця задача виконується за допомогою добору змісту в підручниках, навчальні посібниках. Але справжнього знайомства все-таки не відбувається.

Саме тому, готуючись до чергового уроку, плануючи ланцюжок уроків по темі усного мовлення і читання, вчителю важливо мати на увазі дидактичні властивості і функції кожного з засобів навчання, що відбираються, чітко уявляючи собі, для вирішення якої методичної задачі той чи інший засіб навчання може виявитися найбільш ефективним.

Що стосується Інтернету, наведемо нижче приклади, для яких цілей ми можемо використовувати  його можливості:

-   для включення  матеріалів мережі в зміст  уроку (інтегрувати їх у програму  навчання);

- для самостійного вивчення, поглиблення першої чи другої досліджуваної іноземної мови, ліквідації пробілів у знаннях, уміннях, навичках;

-    для самостійного пошуку інформації учнями в рамках роботи над проектом;

- для самостійної підготовки  до здачі  кваліфікаційного іспиту екстерном;

-   для систематичного вивчення курсу іноземної мови дистанційно під керівництвом викладача.

Інтернет може мати величезний спектр використання і  можливостей. Учитель може до уроку в медіатеці  школи чи зі свого домашнього комп'ютера, якщо такий є, підібрати ті чи інші автентичні матеріали для читання по досліджуваній темі усного мовлення. Якщо комп'ютер має звукову плату, можна записати (за наявності технічних умов) і звукову інформацію (мова політичних чи державних діячів, цікаві виступи  на різні теми носіїв мови з найрізноманітніших питань), скоротивши її до потрібних меж на своєму магнітофоні. Викладач може провести усне обговорення  отриманих електронною поштою листів від партнерів по проекту, провести в групах співробітництва обговорення, дискусії по тій чи іншій проблемній інформації, отриманої з ресурсів мережі Інтернет, а потім організувати загальну дискусію   всього класу. В Інтернет містяться фразеологізми, реалії, ідіоми, прислів'я, приказки, неологізми, що відбивають специфіку функціонування досліджуваної мови і культурі народу, у віртуальних бібліотеках знаходяться художні та публіцистичні твори авторів країни досліджуваної мови, а також довідники країнознавчого характеру.