Національне виховання в професійно-технічних навчальних закладах

- організація національного виховання в родині як важливої ланки виховного процесу та забезпечення педагогічного всеобучу батьків;

- активний обмін надбаннями духовної культури між усіма народами, які населяють Україну;

- широке використання в навчально-виховному процесі високохудожніх творів літератури та мистецтва авторів української нації, корінних народів і національних меншин;

Професійно-технічні навчальні заклади мають здійснювати підготовку свідомої національної інтелігенції, сприяти оновленню і збагаченню інтелектуального генофонду нації, вихованню її духовної еліти, примножувати культурний потенціал, який забезпечить високу ефективність діяльності майбутніх спеціалістів. Це може бути досягнуто через:

- виховання майбутніх спеціалістів авторитетними, високоосвіченими людьми, носіями високої загальної, світоглядної, політичної, професійної, правової, інтелектуальної, соціально-психологічної, емоційної, естетичної, фізичної та екологічної культури;

- створення необхідних умов для вільного розвитку особистості студента, його мислення і загальної культури шляхом залучення до різноманітних видів творчої діяльності (науково-дослідної, технічної, культурно-просвітницької, громадської, оздоровчо-спортивної, правоохоронної та ін.);

-  збагачення естетичного досвіду студентів шляхом участі їх у відродженні забутих та створенні нових національно-культурних традицій регіону, міста, вищого навчального закладу, розвиток художніх здібностей студентів;

- формування ”Я” – концепції людини-творця на основі самоосвіти, саморозвитку,  самовиховання, самовдосконалення, моральної самозавершеності;

- пропаганду здорового способу життя, запобігання вживанню студентами алкоголю, наркотиків, викорінення шкідливих звичок[10].

 

 

ВИСНОВКИ

Національне виховання – це створена упродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідей, ідеалів, традицій, звичаїв та ін., покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді, передавати їй соціальний досвід, надбання попередніх поколінь.

Національне виховання має суспільний характер. До нього причетні сім’я, найближче соціальне оточення – формальні й неформальні об’єднання, громадські організації, засоби масової інформації, заклади культури, релігійні об’єднання та ін. Роль держави полягає у координації виховних зусиль усіх інституцій суспільства, забезпечення його єдності та пріоритету загальнодержавних (національних) інтересів. Процес виховання органічно поєднаний з процесом навчання молоді, опанування основами наук, багатством національної й світової культури.

Мета національного виховання - набуття молоддю соціального досвіду, успадкування духовних надбань, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування особистісних рис громадян, духовності, фізичної досконалості, моральної, естетичної, правової, екологічної культури.

Професійно-технічні навчальні заклади покликані створити всі необхідні умови для становлення та розвитку особистості. Виховна діяльність має реалізовуватись у формі живого діалогу та активній взаємодії учасників, бо завдяки конструктивному діалогу і свободі вільного вибору особистості можна буде досягти поставлених спільних цілей.

Національне  виховання передбачає постійний пошук нових ефективних форм і методів впливу на майбутніх громадян України, адже у цьому зацікавлена як держава так і громадські організації, всі, хто прагне відстояти незалежність України, примножити національні надбання та гідно представляти державу за її межами.

Завдання національного виховання громадян на сучасному етапі розвитку включає: любов до Вітчизни та її багатонаціональному народу; патріотизм, який заключається у готовності служити Батьківщині, захищати її, поєднується з любов’ю до малої Батьківщини (рідна республіка, область, національний округ); поважне ставлення до всіх народностей країни, до їх історії, традицій, мови, культури, національної честі; любов до рідної мови, культури та історії свого народу; поважне ставлення до народу та розуміння його ролі в становленні та розвитку держави; повага до мови як важливого засобу міжнаціонального спілкування та взаємозближення; глибока повага до Конституції та інших законів; повага до прав і свобод людини незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового та посадового положення, місця проживання й ставлення до релігії; глибока повага до загальних цінностей (злагода, безпека, можливість для кожного народу обирати свою долю, забезпечення прав та свобод особистості) тощо.

Отже, громадянські риси можуть формуватися у професійно-технічних навчальних закладах, які виступають соціокультурним середовищем, яке в майбутньому формуватиме особистість українського громадянина. Патріотично-вихований учень ПТНЗ – це особистість з широким світоглядом, активною життєвою позицією, патріотичною свідомістю, зацікавлений у зміцненні та захисті держави, який сумлінно виконує обов’язки як учня, так і законослухняного громадянина своєї країни, має толерантне ставлення до інших етносів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бердник О. Національне виховання – запорука міцної держави [Текст] / О. Бердник  // Освіта. Технікуми. Коледжі. – 2007. - №4.- с.64
2. Бочан І. О. Про деякі аспекти реалізації концепції національно-громадянського виховання студентів коледжу згідно з національною доктриною розвитку освіти в Україні в ХХІ столітті в процесі вивчення соціально-гуманістичних проблем // Проблеми освіти. – К. 2003.- Вип.31 – с.180-185
3. Бех . І. Д. Виховання особистості: У 2-х кн.. Кн. 1: Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади / І. Д. Бех // Наукове видання. – К., Либідь, 2003.- с. 32-44
4. Березуцька В. Виховуємо громадянина: ( Виховання патріотизму у студентів професійно-технічної освіти ) // Рідна школа.- 2002.- №1.- с.44-46

5. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навч. закладів. / Н.П. Волкова – К. : Видавничій центр “Академія”, 2002. – 576 с.

6. Гонський В. Патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави / В. Гонський //Рідна школа. – 2001.- №2.- с. 9-14
7. Гнутель Я. Організація навчально-виховної роботи в професійно-технічному закладі: Метод. посіб. / Я. Гнутель. – Т.: Збруч, 1993
8. Галай О. Формування національної свідомості – 2006. - №1.- с.19

9. Зайченко І.В. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навч. закладів   / І.В. Зайченко – Чернігів, 2003. – 527 с

10.  Зайчук В. Шляхи оновлення системи професійно-технічної освіти України / В. Зайчук // Проф.- техн.. освіта. – 2002. - №1. – с. 2-5
11. Клименок В. Національне виховання – органічний компонент розвитку освіти // Освіта. Технікуми. Коледжі. – 2005. - №2. – с. 67-69
12. Походжалова В. Зберегти красу людської душі [Текст] [ національне виховання студентів] / В. Походжалова // Освіта. Технікуми. Коледжі. – 2008. - №1. – с. 74-76.
13. Полак Л. Б. Навчально-виховний процес у закладах профтехосвіти: управлінський аспект: Навч.-метод. посіб. для пед. Працівників ПТНЗ / Л. Б. Полак. - К.: Вища школа, 1999. – с. – 111

     14. Поляков С.Д. Психопедагогика воспитания.- М., 1996

 

15. Тиханова В. Планування виховної роботи в ПТНЗ. – 2008. - №9

16. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002

     17. Філіпчук Г. Розвиток освіти в багатонаціональних регіонах. - 
           Чернівці: Прут, 1996. - 128 с.

18. Кузьмінський А. І., Омеляненко  В. Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання, 2007. – с. 447

     19. Педагогика. Учебное пособие для студентов педагогических вузов и         

колледжей. Под ред. П.И. Пидкасистого - М.: РПА, 1996. - 604с.

 

     20. Ситаров В.А. Дидактика. – М., 2002

    

     21. Сухомлинський В.О. Про розумове виховання. — К.,1983.

 

     22. Стельмахович М.Г. Українське родинознавство. - Івано-Франківськ,

            1994. – 56 с.

     23. Щедровицкий Г., Розин В., Алексеев Н., Непомнящая Н. Педагогика и

 

логика. М., 1993