Національне виховання в професійно-технічних навчальних закладах

 

 

Чернігівський національний педагогічний університет

 імені Т. Г. Шевченка

Технологічний факультет

 

 

 

Кафедра професійної освіти та безпеки життєдіяльності

 

 

 

 

 

НАЦІОНАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

                                 Курсова робота з курсу:

                                «Професійна педагогіка»

 

 

 

 

Виконала: студентка 34 групи                                                              

                                                            Локоть Світлана Сергіївна  

                                                Керівник: викладач                                                                                                                                                                                        

                                                                               Неговська Катерина Ігорівна

 

 

 

 

Чернігів – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………..…………………………………………………………………...3РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ………….......6

1.1. Сутність і напрями процесу виховання…………..……….………....6

1.2. Зміст, принципи та завдання національного виховання…………...11

РОЗДІЛ2. МЕТОДИКА НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ   ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ.............................15

2.1. Національне виховання учнів у професійно-технічних навчальних

закладах………………………………………..……………………...15

2.2. Основні шляхи вдосконалення національного виховання……...24 ВИСНОВКИ…………..………………………………………………...………..27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………...……………..29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Наша Україна – молода держава, перебуває на шляху радикальних політичних, соціальних та економічних перетворень, обравши шлях переходу від тоталітарних ідеологій до свободи й демократії, національного відродження, цивілізованої, соціально зорієнтованої економіки, побудови нового громадянського суспільства.

Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену життєву позицію. Виховати таких особистостей можна за умови розвитку національної освіти, в якій система виховання та навчання ґрунтується на ідеях народної філософії, засадах української етнопедагогіки, народознавства, основах християнської релігії, наукової педагогічної думки, родинного виховання тощо.

Розробка методологічних засад формування особистості учнів є провідною проблемою української психолого-педагогічної науки. Національне виховання сучасної молодої людини серед різноманітних теоретичних підходів у вирішенні цього питання займає одне з головних місць. В умовах становлення української держави національному вихованню належить пріоритетна роль. Про це свідчать державні документи: Указ президента « Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян» від 27 квітня 1999року, «Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української держави», «Концепція патріотичного виховання учнівської молоді» тощо.

Сьогодні важливо відтворити в українському суспільстві почуття істинного патріотизму як духовно-моральної та соціальної цінності, сформувати у молоді громадянсько активні, соціально значущі якості, які вона зможе проявити в усіх видах діяльності, і, перш за все, пов’язаних із захистом інтересів своєї родини, рідного краю, народу та Батьківщини, реалізації особистого потенціалу на благо української держави. У різні часи та епохи, в усіх цивілізованих державах сім’я, школа, суспільство ставили перед собою завдання – виховати громадянина, патріота своєї країни. В умовах економічної кризи, спотвореного переходу до ринкових відносин, відбувається інтенсивний процес соціальної та моральної деградації значної частини молоді, тому притупляються природні потреби в пізнанні й творчості, втрачається інтерес до чесної праці, знецінюються духовні ідеали. Певна частина сучасної молоді байдуже ставиться до ідеї незалежності України. У вирішенні важливих завдань національного виховання чинне місце належить організації діяльності школи, професійних закладів освіти, вищих навчальних закладів тощо. Сучасна освіта ще не змогла до кінця подолати негативні стереотипи, притаманні комуністичній системі виховання, не поставила особистість в центр виховної системи. У закладах освіти ще й досі відсутні цілісність і систематичність в організації національного виховання; до кінця не вирішено проблему навчання рідною мовою. У виховному процесі важливе місце мають посісти народна філософія, народна мудрість, національні ідеї та ідеали, що є тим підґрунтям, на якому зростає національна свідомість, гідність, самоповага.

Головною метою національного виховання на сучасному етапі становлення професійно-технічної освіти є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатої духовної культури українського народу, його національної ментальності, спорідненості світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України, які передбачають національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і талантів.

Отже, актуальність теми полягає в необхідності національного виховання в умовах середньоосвітньої школи, і, насамперед, у необхідності його в професійно-технічних закладах освіти, коли у молодих людей формується остаточний світогляд, і щоб це формування не було викривленим, а спрямовувалось у позитивне русло.

Мета роботи: теоретично обгрунтувати сутність національного виховання студентів ПТНЗ і визначити особливості та необхідність його використання  у навчально-виховному процесі закладу.

Об’єкт: процес виховання в професійно-технічних навчальних закладах.

Предмет: методи та засоби національного виховання в професійно-технічних навчальних закладах (ПТНЗ далі).

Завдання дослідження:

1. Обгрунтувати сутність та напрями процесу виховання.

2. Охарактеризувати зміст, принципи та напрями національного виховання.

3. Охарактаризувати суть національного виховання в ПТНЗ.

4. Обґрунтувати основні шляхи вдосконалення національного виховання.

Структура роботи: дана робота складається зі вступу, 2-х розділів, висновків та списку використаних джерел (23 найменувань). Робота виконана на 29-ти сторінках друкованого тексту, з них – 25 сторінок основного тексту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

     ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ

 

1. Сутність і напрями процесу виховання

У цілісному педагогічному процесі важливе місце посідає процес виховання (виховний процес). Поняття "виховання" вживається у педагогічному значенні - як цілеспрямована виховна діяльність педагогів у навчальному закладі з метою вирішення конкретних виховних завдань. Місце і роль процесу виховання можна зрозуміти, порівнючи поняття "формування особистості", "соціалізація особистості" і "виховання".

Формування є процесом становлення людини як соціальної істоти під впливом усіх без винятку факторів - соціальних, економічних, ідеологічних, психологічних та ін. Соціалізація - це процес засвоєння соціального досвіду, освоєння і присвоєння суспільних відносин, який триває протягом життя індивіда і має певні стадії становлення і розвитку особистості. Процес виховання - це управління процесом особистісного розвитку учня шляхом створення сприятливих умов. Сприятливими умовами слід вважати педагогічно обґрунтовану організацію середовища, діяльності, спілкування, стимулювання тощо [3].

Виховання є компонентом загальнолюдської культури. Культурні досягнення складалися протягом тисячоліть, а учень повинен їх засвоїти у гранично короткий термін. З цієї позиції процес виховання слугує цілеспрямованою допомогою дитині в її входженні в сучасну культуру. Він неможливий без організованої взаємодії, співробітництва, партнерства вихователів і вихованців. Головною суттю взаємодії вихователя і вихованця є її спрямованість на активну різноманітну діяльність останнього, його самореалізацію і самоствердження в цій діяльності. У такому випадку процес виховання - динамічна взаємодія (співробітництво, партнерство) вихователя та вихованців, спрямована на засвоєння вихованцем у різних видах діяльності цінностей культури, здійснення його самореалізації, самоствердження, особистісний розвиток [18].

Виділяють такі основні напрями виховання:

1.Формування патріотичних почуттів означає вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім’я процвітання української держави. Патріотичне виховання покликане формувати громадянина-патріота, виробляти глибоке розуміння громадянського обов’язку, готовність у будь-який час стати на захист Батьківщини, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, спонукати до фізичного вдосконалення, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українського народу, його Збройних Сил.

2.Правове виховання – формування правової культури – прищеплення поваги до прав і свобод людини та громадянина, Конституції, державних символів (Герба, Прапора, Гімну); знання й дотримання у поведінці Законів України; активна протидія особам та установам, що порушують закони, завдають збитків державі, зазіхають на територіальну цілісність і незалежність України [4].

3.Моральне виховання – прищеплення й розвиток моральних почуттів, переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, що діють в суспільстві. Опанування духовною культурою людства, нації, найближчого соціального оточення. Наслідування кращих моральних зразків своєї родини, українського народу, загальнолюдських моральних цінностей.

Для розкриття змісту морального виховання важливо згадати такі поняття, як мораль, етика, моральність. Мораль у прямому значенні цього слова розуміється як звичай, вдача, правила. У залежності від того, як освоєна і прийнята людиною мораль, якою мірою вона співвідносить свої переконання і поведінки з діючими моральними нормами і принципами, можна судити про рівень його моральності. Тобто моральність - це особистісна характеристика, що об’єднує такі якості і властивості, як доброта, порядність, ченість, правдивість, справедливість, працьовитість, дисциплінованість, колективізм. Ці якості регулюють індивідульну поведінку людини.

Завдання і зміст морального виховання молодого покоління визначаються за допомогою етичних вимог суспільства. У письмовій традиції людства основні постулати моральної поведінки людини були представлені в Біблії і Корані.

В якості основних завдань етичного виховання виділяють: 
1. Накопичення морального досвіду і знань про правила суспільної поведінки (у сім’ї, на вулиці, в школі та інших громадських місцях); 
2. Розумне використання вільного часу та розвиток моральних якостей особистості, таких як уважного та дбайливого ставлення до людей; чесності, терпимості, скромності і делікатності; організованості, дисциплінованості і відповідальності, почуття обов’язку і честі, поваги людської гідності, працьовитості та культури праці, дбайливого ставлення до національного надбання.

Основними критеріями морального людини є його моральні переконання, моральні принципи, ціннісні орієнтації, а також вчинки по відношенню до близьких і незнайомих людей. У процесі морального виховання широко застосовуються такі методи, як переконання та особистий приклад, рада, побажання і схвальний відгук, позитивна оцінка дій і вчинків, суспільне визнання досягнень та гідності людини. Також доцільно проведення етичних бесід та диспутів на прикладах художніх творів і практичних ситуацій. Одночасно спектр морального виховання припускає як громадський осуд, так і можливість дисциплінарних та відстрочених покарань.

Цілісний процес виховання передбачає художньо-естетичну освіченість і вихованість особистості. Виховуючи у молоді естетичні погляди, смаки, які ґрунтуються на народній естетиці та на кращих надбаннях цивілізації, національне виховання передбачає вироблення умінь власноручно примножувати  культурно-мистецьке надбання народу, відчувати й відтворювати прекрасне у повсякденному житті [5].

4.Трудове виховання – формування творчої, працелюбної особистості, умілого господаря, що володіє відповідними навичками та вміннями, професійною майстерністю, на основі сучасних знань про ринкову економіку може самостійно віднайти застосування власним здібностям у системі виробництва, науки, освіти.

5.Національне виховання – це створена упродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідей, ідеалів, традицій, звичаїв та ін., покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді, передавати їй соціальний досвід, надбання попередніх поколінь.

6. Екологічне виховання грунтується на розумінні цінності природи і всього живого на Землі. Воно орієнтує людину на дбайливе ставлення до природи, її ресурсів і корисних копалин, флорі і фауні. Кожна людина повинна взяти посильну участь у запобіганні екологічної катастрофи.