Лекція як форма проведення занять у вищому навчальному закладі

Установча лекція «проводяться перед семінарами, конференціями тощо. Основне її призначення визначається необхідністю окреслити коло питань, проблем, які необхідно опрацювати, висвітлити на наступних заняттях» [ 10, 54 ]. Тут може пояснюватись та обґрунтовуватись загальний план, структура проведення певної навчальної роботи, встановлюватись система окремих завдань (теоретичних, практичних), що необхідно виконати та зробити відповідні висновки.

Основною метою поточної лекції є «розкриття та пояснення конкретної теми, яка має великий за обсягом і складну за змістом навчальну інформацію» [ 10, 59 ]. Зміст такої лекції може визначатись на основі окремого предмету або на міжпредметній основі. При цьому її ще називають комплексною лекцією із використанням навчального матеріалу кількох предметів природничого циклу.

Інформаційна лекція «вирішує задачу суцільного викладання найбільш важливих питань дисципліни, що визначаються, спрямована на вивчення студентами основного матеріалу курсу» [ 10, 73].

Оглядова лекція «передбачає систематичний аналіз центральних наукових проблем курсу, які пов'язуються з практичним досвідом слухачів, завданнями професійної діяльності» [ 6, 42 ]. Як правило, оглядові лекції з педагогіки читаються на випускних курсах. Оглядова лекція передбачає подачу навчальної інформації для поглиблення одержаних знань, приведенню їх у певну систему. Така лекція проводиться в кінці вивчення кількох споріднених загальною ідеєю тем і є узагальнюючою. Оглядова лекція може бути призначена і для загального ознайомлення з певним навчальним матеріалом, який відповідно до програми не планується для достатнього вивчення. Такі лекції створюють необхідні передумови для активізації самостійної роботи учнів для розширення та поглиблення своїх знань.

Авторська лекція «передбачає викладання якої-небудь теми або питання дисципліни, яка вивчається, на авторському рівні, з повідомленням конкретної наукової інформації, фактів, обгрунтованих документами» [ 5, 241].

Репродуктивна лекція – це «лекція більш орієнтована на запам’ятовування і подальше відтворення навчального матеріалу, менше орієнтована на розвиток творчого мислення, активізацію самостійної пізнавальної діяльності студентів» [ 9, 110 ]. Застосування такої лекції засновано на глибокому розумінні психологічних процесів та властивостей пам’яті: запам’ятовування, збереження, пізнавання, відтворення.

Систематизуюча лекція «спрямована на осмислення та узагальнення раніше набутих з дисципліни знань» [ 9, 134 ]. На лекції застосовуються засоби навчання, орієнтовані на систематизацію знань з конкретної теми, розділу дисципліни, всієї дисципліни. Виділяються такі види систематизації: тематична, предметна, міжпредметна.

Проблемна лекція відрізняється від будь–якого іншого типу лекції тим, що «починається з питання, з постановки проблеми, яку у ході викладання навчального матеріалу викладач послідовно та логічно вирішує або розкриває шляхи її рішення» [ 11, 72 ]. Серед сформульованих проблем можуть бути наукові, соціальні, професійні, пов’язані з конкретним змістом навчального матеріалу. Постановка проблеми спонукає студента до думки, до спроби самостійно відповісти на поставлені питання, викликає інтерес до матеріалу, який вивчається, залучає увагу слухачів.

Лекція зберігає в основному інформаційний характер, але лектор всі суперечності, що виникають, підкреслює та залучає до їх обговорення студентів; можливе подання всього матеріалу лекції як проблемно–навчального матеріалу прийнятого наукою, але невідомого студентам. Послідовно формулюються та вирішуються спільно зі студентами проблеми, тобто розгортається хід їх постановки та рішення.

Проблемна лекція побудована на проблемному викладанні навчального матеріалу шляхом залучення  зацікавленої аудиторії до її участі у розборі основних положень, що вивчаються.

 

 

 

 

 

 

3. Структура лекцій

Після аналізу  багатьох джерел, ми прийшли висновку, що структура лекції складається з таких елементів:

1. Організаційна частина

• Привітання.
• Перевірка присутності студентів.
• Підготовка студентів до заняття (рішення організаційних питань).

2. Вступ

• Повідомлення теми лекції.
• Зв’язок з виробничим (життєвим) досвідом студентів або з попереднім матеріалом.
• Постановка навчальної мети та задач лекції.
• Повідомлення плану проведення заняття.
• Мотивація навчальної діяльності студентів.

3. Основна частина

• Актуалізація опорних знань.
• Вивчення матеріалу (розкриття змісту проблеми, обгрунтування ключових ідей та положень, показ зв’язків, стосунків, аналіз явищ, формулювання висновків).
• Узагальнення та систематизація знань студентів (перевірка засвоєння матеріалу).

4. Висновки

• Повторення навчальної мети та задач.
• Резюме (коротке повторення та узагальнення основних положень, підведення підсумків).
• Зв’язок з подальшим заняттям або виробничим досвідом.
• Рекомендації до виконання самостійної роботи.

 

 

 

4. Функції лекційного заняття

Визначимо місце основних функцій сучасної вузівської лекції: методологічної, виховної, інформаційної (освітньої), розвиваючої, орієнтуючої й організуючої.

Методологічна функція лекції забезпечує вироблення певного наукового підходу до предмета, що полягає у вивченні предмета у русі й розвитку. «При цьому лектор демонструє творчу лабораторію появи ідеї, закону, принципів, теорії пізнання явищ природи і суспільства, культури» [ 9, 217 ].

Виховна функція лекції дозволяє здійснити складне завдання формування особистості майбутнього вчителя, виховує в ньому переконливість і свідому активність. «Необхідно відзначити нерозривний зв'язок виховної функції лекції з формуванням соціальної активності, оскільки передача узагальненого соціального досвіду, культури нероздільне від завдання спонукання слухача до діяльності, вчинку» [ 9, 220 ].

Інформаційна (освітня) функція лекції дозволяє «поряд з передачею системи потрібних знань про предмет допомагати аудиторії самостійно вибудовувати цю систему в процесі «образ - мислення» [ 9, 228 ]. Найважливішу роль в лекції відіграє інформація - передача знань і їх аналіз, що вимагає включення новітніх наукових даних, які оперативно відбивають процес розвитку наукової думки.

Розвиваюча функція лекції пов'язана із завданням формування пізнавальної активності аудиторії, вимагає ведення лекційного викладання як процесу самостійного творчого пізнання. «Завдання - включити аудиторію в процес наукового пошуку, разом з аудиторією заново осмислити цей процес, підводячи слухачів до самостійного усвідомлення одержаних висновків» [ 9, 234 ].

Орієнтуюча функція лекції дозволяє спрямувати студента в потоці інформації, одержаної із різноманітних джерел - лекцій, практичних занять, вивчення навчальної та наукової літератури тощо. «Здійснюючи огляд наукової літератури, розкриваючи сутність наукових шкіл, аналізуючи теоретичні положення, лектор виділяє основне, істотне, вказує на правильний шлях вирішення поставлених завдань, допомагає виділити головне і відкинути зайве, вибудовує одержану наукову інформацію в чітку систему» [ 9, 241 ].

Організуюча функція лекції надзвичайно значуща, саме «вона робить лекцію незамінною, найважливішою ланкою навчального процесу [ 9, 250]. У всій багатоманітності форм і методів навчальної діяльності тільки лекція здатна об'єднати всі елементи складного процесу пізнання, організувати й спрямувати процес для досягнення поставлених педагогічних цілей.

Безперечно, всі ці функції лекції можуть бути виділені лише для зручності дослідження; у живому процесі лекційного викладання вони тісно пов'язані й взаємозумовлені.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Принципи та засоби відбору і викладу матеріалу

Як  зазначає Пальчевський С. С. «зробити лекцію повноцінною допомагають дидактичні принципи відбору і викладу матеріалу» [ 11, 83 ].

Перший принцип - науковість лекції. Викладач встановлює, які знання, наукові теорії, закони, правила він повинен повідомити слухачам; відбирає найбільш яскравий, виразний фактичний, матеріал, наочність для посилення емоційної насиченості лекції.

Другий принцип - доступність викладеного матеріалу. Як гадають багато хто з педагогів, науковість і доступність навчання - принципи, що завжди розглядаються разом і в єдності. Підвищення доступності веде до зниження науковості, а в більш широкому розумінні до неприпустимого зниження науковості, відставання від розвитку науки, економічного й соціокультурного розвитку. Навіть у вищій школі рівень підготовки слухачів вельми різний. Одним студентам достатньо для засвоєння матеріалу прослухати лекцію, записавши найбільш важливі положення і проглянувши наукові посібники, інші потребують додаткової уваги викладача, активного його сприяння в засвоєнні навчального матеріалу.

Третій принцип - поступовість. Кожна лекція передбачає органічний зв'язок із попереднім матеріалом і точний вихід на наступний. При відборі й викладі вступних лекцій першокурсникам слід спиратися на одержані раніше знання і можливий досвід діяльності. Слід ураховувати, що виклад лекційного матеріалу в цілком закінченій формі (всі проблеми вирішені, все цілком зрозуміло, немає питань) погіршує його запам'ятовування, у той час як деяка неясність, недомовленість викликає пізнавальний інтерес.

Четвертий принцип – історичність. Викладений матеріал повинен співвідноситись з тією епохою, конкретним часом, коли зародилася ідея, розглядалося явище, з'явився той чи інший факт. Це допомагає слухачам осмислити історію ідей, гіпотез, наукових відкриттів – те багатство, яке накопичили попередні покоління людей.

П'ятий принцип - зв'язок теорії з практикою, який виявляється в лекційному викладанні як практична орієнтація. Кожне теоретичне положення, наприклад, під час читання курсу повинне пов'язуватися з конкретною педагогічною практикою шкіл, звертати увагу студентів на застосування, використання того чи іншого загального положення.

Виклад  лекції повинен бути образним, «пізнавальним, емоційно-експресивним, дійово-вольовим». Стиль - живий, виразний. Темп мовлення -середній, щоб дати можливість студентам записати основні положення лекції. Особливо важливо привчити до слухання лекцій вчорашніх конкурентів, які, як правило, не винесли із шкільної практики навичок лекційного засвоєння матеріалу. Багатьом із них надто важко сконцентрувати увагу на мові лектора, вибрати важливі моменти, грамотно оформити записи.

Взаємозв'язок лекції й підручника визначається специфікою навчального предмета. Лекції з фундаментальних дисциплін орієнтуються на підручник, одначе, ним не обмежуються. Викладач вводить у лекцію матеріали нових наукових досліджень, що знайшли відбиття в статтях, монографіях, результати досліджень кафедри і т.д. Лекції із спеціальних дисциплін значною мірою динамічні, позаяк матеріал підручника застаріває швидше. Тому звернення викладача до нових матеріалів стає нагальною необхідністю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Уважно розглянувши  вищеподаний матеріал на тему: «Лекція як форма проведення занять у вищому навчальному закладі» можна зробити висновок, виділивши такі основні пункти:

1) Лекція у ВНЗ — це традиційно ведуча форма навчання, організаційно-методична основа для всіх форм навчальних занять.

2) Стиль лекції залежить від вміння педагога скомпонувати та побудувати лекційний матеріал таким чином, щоб слухачі під час лекції не були пасивними, а здійснювали пізнавальний рух.

3) Під час лекції викладач повинен забезпечувати студентів наступними засобами подачі матеріалу :

• науковість та інформативність (повідомлення студентам певної наукової інформації, яка відповідає сучасному рівню розвитку цієї галузі науки);
• доказовість    та    аргументованість  (наявність    достатньої    кількості блискучих та переконливих прикладів, фактів, обґрунтувань, документів та наукових доказів, аналізу передового виробничого досвіду);
• активізація міркувальної діяльності студентів шляхом постановки проблем;
• чітка  структура,   логіка,   емоційне  викладання  матеріалу,  враховуючи рівень компетентності слухачів;
• використання аудіовізуальних дидактичних засобів.

4) Основна дидактична мета лекції – забезпечення орієнтованої основи для подальшого засвоєння навчального матеріалу.