Формування готовності учнів до проектно – впроваджувальної діяльності

Формування готовності учнів до проектно – впроваджувальної діяльності 

 

Зміст

І.Вступ 

ІІ.Метод проектів – ефективна  технологія навчання

2.1.Теоретико – методологічне  обгрунтування проблеми 

2.2Актуальність методу проектів 

2.3.Проектна технологія з точки зору вчителя

2.4 Проектна технологія з точки  зору учня 

2.5. Практична значущість власного  бачення впровадження проектної  діяльності 

ІІІ.Висновок

ІV.Список використаної літератури

V. Додатки 

  

І. Вступ 

Наш час ставить нові вимоги до людини – її життєвої компетентності, розвитку потенційних можливостей в світі, який постійно змінюється і розвивається. Від людини сьогодні потребується в першу чергу – творча активність – феномен, який не властивий жодній машині, адже пов'язаний не тільки з запам’ятовуванням та розумінням, але й породженням нового. З іншого боку саме механізми творчості продовжують залишатися викликом науці. В той же час педагогічна практика – це сьогоднішня реальність: діти ростуть, розвиваються, ідуть до школи і батьки сподіваються на такі освітні послуги, які б відповідали не просто сьогоднішньому дню, але й були спрямовані в майбутнє їх дітей. Тому пошук оптимальних шляхів і способів розвитку творчої активності учнів в сучасних освітніх умовах є надзвичайно актуальною проблемою.

В умовах розбудови незалежної демократичної держави все більшого значення набуває інтерактивна методика навчання учнів. Водночас духовне відродження суспільства вимагає конкретних змін у діяльності загальноосвітніх шкіл, які викликані необхідністю формування суспільно активної , творчої особистості, що на відміну від людини – вихованця, здатна самостійно мислити, генерувати нові ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Реалії сьогодення свідчать, що така особистість, реалізуючи свій потенціал, зможе досягти успіхів у навчанні й праці. У цьому контексті стає очевидним, що цінність знань, здобутих учнями у стінах школи, полягає не так у теоретичному їх засвоєнні, як у формуванні навичок їх практичного застосування.

Отже, навчальний процес слід будувати так, щоб сприяти свідомій співучасті особистості, яка освоює предмет, у відтворенні його по змісту. 

ІІ. Метод проектів – ефективна  технологія навчання 

Історично метод проектів з’явився в середині минулого століття, коли в пошуках нових форм організації  навчальних занять деякі школи звернулись до досвіду ВНЗ. Близька до проектних технологій навчання система організації занять у школі, при якій здійснюється поєднання занять у великих аудиторіях, у малих групах та індивідуально, одержала назву «план Трампа». Ця система була розроблена професором педагогіки зі США Ллойдом Трампом у 60-х роках XX століття і років тридцять тому користувалась популярністю у школах Америки. У 80-х роках план Трампа був модернізований у лекційно-семінарську систему навчання, що дотепер використовується деякими педагогами (особливо при викладанні гуманітарних і природничо-наукових дисциплін).

На початку XX ст. у м. Далтон (США) педагог Елен Паркхерст запропонувала  лабораторний план організації занять: учителі видавали письмове завдання кожному учню, уроки скасовувались. Учні працювали над матеріалом індивідуально та здавали вчителю звіт про виконану роботу. Лабораторний план організації занять став відомий в усьому світі під назвою «дальтон-плану». І хоча у своєму первісному варіанті він проіснував недовго (оскільки учням було не під силу самостійне освоєння навчального матеріалу), дальтон-план уважають родоначальником проектного навчання. 

2.1.Теоретико – методологічне  обґрунтування проблеми 

Проектне навчання іноді розглядають  як альтернативу класно-урочної системи навчання. Однак деякі науковці вважають, що його варто використовувати як доповнення до інших видів навчання. У сучасній школі можна виділити чотири основні напрями, при яких ефективно застосовувати методи проектів:

1) проект як метод навчання на уроці;

2) проектні технології дистанційного  навчання;

3) для формування дослідницьких  навичок школярів у позаурочній  роботі;

4) як метод організації дослідницької  діяльності вчителів.

Проектне навчання має безліч варіантів:

1) за тривалістю  роботи над задачею (від одного  уроку до півріччя або року (курсові проекти));

2) за формами  організації (індивідуальна або  групова робота);

3) за формами представлення результатів  роботи (письмовий або усний звіт, презентація, захист).

Учені-педагоги, які займаються проблемами проектних технологій навчання, відзначають, що у процесі роботи над проектом відбуваються залучення учнів у  реальну діяльність предметної галузі, з якої виникла сама задача; розвиток навичок самостійної роботи у  процесі виконання проекту; розвиток ініціативи та творчості.

Етапи реалізації методу проектів

Хотілося б звернути увагу на те, що проектні технології навчання відтворюють  процеси дослідницької діяльності, оскільки містять цикл і мають  на меті процеси руху від незнання до знання (на відміну від традиційних лінійних технологій навчання).

Проекти можуть бути однопредметні  чи міжпредметні. Іноді тема проекту  виходить за межі шкільної програми. Міжпредметні проекти можуть виступати в ролі інтегруючих факторів, що переборюють традиційну предметну роз’єднаність шкільної освіти.

Основні характеристики проекту 

Види діяльності, які роблять  їх проектами, мають між собою  низку загальних ознак, які й  відрізняють проекти від інших  видів діяльності:

• спрямованість на досягнення конкретних цілей;

• координоване виконання взаємозалежних дій;

• обмеженість у часі реалізації з визначеним початком і кінцем;

• неповторність та унікальність.

Проекти спрямовані на одержання визначених результатів — на досягнення цілей. Саме ці цілі є рушійною силою проекту, й усі зусилля з його планування та реалізації розпочинаються для того, щоб ці цілі були досягнуті. Проект зазвичай припускає цілий комплекс взаємопов’язаних цілей. Той факт, що проекти орієнтовані на досягнення мети, має величезний внутрішній зміст для управління ними. Насамперед передбачається, що важливою рисою управління проектами є точне визначення й формулювання цілей, починаючи з вищого рівня, а потім поступово опускаючись до найбільш деталізованих цілей та задач. Ураховуючи вищезазначене, проект можна розглядати як переслідування ретельно вибраних цілей.

Скоординоване виконання взаємозалежних дій 

Проекти складні вже по самій  своїй суті. Вони містять у собі виконання численних взаємозалежних дій. В окремих випадках ці взаємозв’язки досить очевидні, в інших випадках вони мають більш тонку природу. Деякі проміжні завдання не можуть бути реалізовані, доки не будуть завершені інші завдання; деякі завдання можуть здійснюватись тільки паралельно, і так далі. Якщо порушується синхронізація виконання різних завдань, весь проект може бути поставлений під погрозу. Стає очевидним, що проект — це система, тобто єдине ціле, що складається із взаємозалежних частин, причому система є динамічною і, отже, це вимагає особливих підходів до управління.

Обмежена довжина в часі

Проекти виконуються впродовж визначеного  відрізка часу. У них є чітко  виражені початок і кінець. Проект закінчується, коли досягнуті його основні цілі. Значна частина зусиль при роботі з проектом спрямована саме на забезпечення того, щоби проект був завершений у визначений час. Проект є однократною, нециклічною діяльністю. Проект як система діяльності існує рівно стільки часу, скільки потрібно для одержання кінцевого результату.

Унікальність 

Проекти — це заходи, які певною мірою неповторні й однократні. Разом із тим ступінь унікальності може сильно відрізняти один проект від іншого.

Сучасна концепція методу проектів ґрунтується на досвіді педагогіки американського прагматизму (Дьюи Дж., Кильпатрик Б.), російської трудової школи (Блонский П., Макаренко О.), німецької реформаторської школи (Огго В., Гаудик Г., Литц Г., Петерсон П., Кершенштайнер М., Карсен Ф., Хаазе О., Рейхвейн А.). Проектний метод із самого початку носив інтегративний характер. Педагоги різних країн, що розробляють даний метод, прагнуть перебороти дистанцію між школою й життям, теорією й практикою. Тому застосування проектного методу було предметом реформування педагогіки в різних країнах.

У Росії метод проектів одержав  широке поширення після видання в 1925 році брошури В. Кильпатрик "Метод проектів: застосування цільової настанови в педагогічному процесі". В основі даної системи лежать ідеї Дьюи, Лая, Торндайка та інших американських учених. Головні з них такі:

§ із більшим захопленням виконується дитиною тільки та діяльність, що обрана їм самостійно;

§ діяльність учнів будується не в руслі навчального предмета;

§ необхідна опора на захоплення дітей, що виникають у даний момент;

§ справжнє навчання ніколи не буває однобічним, важливою є додаткова інформація та інші ідеї.

Основне гасло - "Усе з життя, усе для життя". Тому проектний  метод припускає використання навколишнього  життя як лабораторії, де безпосередньо  проходить процес пізнання. Метод  проектів у Росії у той час  був визнаний єдиним засобом перетворення школи й навчання школярів у дидактичних концепціях (Шульгін В., Крупеніна М., Ігнат'єв Б.). Як єдиний засіб цей метод не давав можливості учням опановувати систему знань в області конкретних навчальних курсів і тому був вилучений із практики школи. Разом із тим, різко знизилася увага до основної філософської ідеї освіти - спрямованості на дитину. Такий підхід був однобічним і суперечив основним вимогам реалізації методу проекту на практиці.

Наприкінці XX - початку XXI століття в  центрі уваги закордонних і вітчизняних дослідників і практиків перебуває особистісно зорієнтоване навчання, у рамках якого поряд із Дальтон-технологією широко застосовувалася технологія проектного навчання. Система навчання, за якою учні здобувають знання й навички в ході здійснення проектів, одержала назву методу проектів. Іноді використовується термін проектно зорієнтоване навчання, що означає введення в навчально-виховний процес елементів роботи з методу проектів.

 

Вихідні теоретичні позиції проектного навчання:

- освітній  процес будується не на логіці  навчального предмету;

- на логіці  діяльності, що має особистісний  зміст для учня і підвищує  його мотивацію в навчанні;

- індивідуальний  темп роботи над проектом забезпечує  вихід кожного учня на свій  рівень розвитку;

- комплексний  підхід до розробки навчальних  проектів сприяє збалансованому  розвитку основних фізіологічних  і психічних функцій учня;

- глибоке,  усвідомлене засвоєння базових  знань забезпечується за рахунок  універсального використання в  різних ситуаціях;

- гуманістичний  зміст проектного навчання полягає  у розвитку творчих здібностей  учнів (Шамоват І., 1998).

Проектне  навчання - це самостійна діяльність учнів  на основі особистісного вибору щодо пізнавальних або практичних завдань  у нестандартних ситуаціях. Таке навчання може бути віднесене до педагогічних технологій, тому що припускає цільову спрямованість кожного проекту, конкретні наукові ідеї, на які воно опирається, застосування алгоритму і чіткої послідовності дій учителя й учня, вимірні критерії оцінки отриманого результату.

У проектному навчанні проявляється раціональне  сполучення теоретичних знань і  практичних дій при вирішенні  конкретної проблеми, використовується сукупність проблемних, дослідницьких, практичних методів роботи, за своєю  сутністю завжди творчих.

Проектне  навчання реалізується при наявності  таких умов:

- актуальність  значимої для учнів проблеми, потребуючої інтегрованого знання  й самостійного пошуку шляхів  її рішення (наприклад, вивчення  проблеми історії й культури  та взаємовідносин національних спільнот, що проживають у шкільному мікрорайоні);

- передбачувані  результати проектної діяльності  мають практичну, теоретичну, пізнавальну  значимість для всіх і для  кожного учасника проекту (наприклад,  складання демографічної карти  мікрорайону, проведення інтерв'ю, серії репортажів, випуск газет, організація фестивалю тощо);

- самостійна (індивідуальна, парна, групова)  діяльність учнів з планування, реалізації та оцінювання проекту; 

- розподіл  ролей і відповідальності всіх  учасників проекту, індивідуальне або колективне планування роботи;

- змістовна  частина проекту чітко структурована,  алгоритмічна, бажано із вказівкою  поетапних результатів (наприклад,  етап підбору літератури з  теми проекту завершується складанням  тематичної картотеки, а етап збору фактичних даних - розробкою таблиць, схем, графіків тощо);

- робота  над проектом припускає використання  дослідницьких методів, аналіз  даних і встановлення причинно-наслідкових  зв'язків, висування гіпотез і  нових проблем дослідження, проведення спостережень, експериментів тощо);

- опис напрямків,  методів і процедур дослідження,  оформлення результатів, формулювання  висновків, рекомендацій, захист-презентація  роботи також проводяться в  системі й відповідно до рекомендацій  і прийнятих стандартів для написання, оформлення й захисту творчих робіт;

- у проекті  можуть брати участь як учні  одного віку (класу), так і учні  декількох класів або паралелей,  де передбачається різновікове,  інтелектуальне спілкування й  співробітництво; 

- заохочується  активне використання різноманітних методів роботи з інформацією ("круглі столи", "мозкові штурми", використання ресурсів Інтернету тощо);

- у процесі  роботи над проектом учні можуть  одержати необхідну консультацію, педагогічну, психологічну й інформаційну  підтримку з боку вчителів та інших фахівців.

Розрізняють такі типи проектів :

Дослідницькі  проекти потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, зокрема експериментальних методів обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження й мають відповідну структуру: визначення теми дослідження, аргументація її актуальності, визначення предмета й об’єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, висунення гіпотез розв’язання проблеми та визначення шляхів її розв’язання.