Девіантна поведінка підлітків

Успіх виховного процесу  залежить від відносин між вчителем і учнем, які повинні будуватися на основі співдружності, співробітництва  і ділового партнерства.

Вчитель і учень рівноправні  суб’єкти навчально – виховної діяльності тому варто більше уваги приділяти стимулюванню внутрішньої і зовнішньої активності учнів, їх оптимальній участі у суспільній діяльності.

 

Підвищенню результатності виховної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі сприяє вдосконалення нових форм пошуку, нових систем виховання, впровадження розвиваючих технологій.

Напрями виховної роботи педагога

Вирішення завдань  виховної роботи здійснюється за напрямами :

● громадське виховання;

● родинно – сімейне  виховання;

● військово – патріотичне виховання;

● трудове виховання ;

● художньо – естетичне  виховання;

● моральне виховання;

● екологічне виховання;

● формування здорового  способу життя;

● превентивне виховання;

● сприяння творчому розвитку особистості.

Мета громадського виховання  – сформувати свідомого громадянина, патріота, професіонала.

Головним завданням родинно – сімейного виховання є гармонійний всебічний розвиток дитини, підготовка щодо виховання обов’язків – захисту незалежної Батьківщини, військової служби у Збройних Силах України. Головним завданням є формування психологічних та морально – вольових якостей особистих поглядів на сучасні події, самовиховання і самопідготовки спрямовані на оволодіння певним світоглядним завданням і уявленнями, фізичний розвиток особистості.

Трудове виховання спрямоване на формування творчої працелюбності особистості, виховання цивілізованого господаря свідомого ставлення до праці, як вищої цінності людини і суспільства готовність до життєдіяльності і праці в умовах  ринкових відносин, формування учнів розуміння загальних основ сучасного виробництва, вміння включатись у виробничі відносини виховання дисциплінованості, організованості, бережливого ставлення до суспільної і приватної власності, природних багатств.

Художньо –  естетичне виховання передбачає формування основ естетичної культури, естетичних форм і принципів, переконань та ідеалів естетичного сприймання та емоційного ставлення до прекрасного духовного збагачення учнів, розширення їх світогляду, оволодіння цінностями і знаннями в озброєні школярів естетичними знаннями, виховання художнього смаку, вироблення естетичної активності бажання вносити прекрасне у життя примножувати культурно – мистецькі надбання народу.

Моральне виховання спрямоване на прищеплення і потреби поводити себе згідно з моральними нормами прийнятими в суспільстві допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема. Сформувати розуміння, що природа – це першооснова існування людини, а людина – це частина природи, виховати свідоме,д добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище, як національну і загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища,виховувати любов до рвдної природи [14,45].

Отже, провідним на нашу думку  у виховній роботі з підлітками щодо подолання відхилень у поведінці  є громадське, родинно – сімейне, моральне, а також закладання основ  здорового способу життя. Означені виховні напрями сприяють прищепленню позитивних рис характеру підлітків, які зумовлюють позитивну соціальну поведінку. Ще одним з напрямів виховання є превентивне виховання, яке безпосередньо покликане запобігати відхиленням у поведінці підлітків.

2.2 Превентивне  виховання

Дане виховання передбачає реалізацію соціально – педагогічних заходів, спрямоване на попередження злочинів і злочинності вдосконалення  способу життя учнів без порушень норм моралі, розвиток умов, що априяють збереженню здоров’я та життя дітей, виявлення негативних змін у поведінці учнів, вивчення причин і умов, що сприяють скоєнню злочину, попередження їх подальшого розвитку. Організацією змістового дозвілля, поліпшення роботи з підлітками з девіантною поведінкою, надання їм допомоги в самовихованні.

Метою формування свідомості педагога на основі правових знань, уявлень, переконань, що склалися в нашому суспільстві, почуттів, що регулюють поведінку, почуття  законності обраної мети, правомірності шляхів її реалізації, справедливості, активної протидії порушникам законів нашої країни; докорінне підвищення правової культури всіх учасників навчально -  виховного процесу; формування здорогово способу життя, попередження асоціальних проявів серед учнів, профілактика вживання наркотичних речовин.

Здійснення превентивного  виховання сприяють соціально –  педагогічна і психолого – педагогічна профілактика та корекція відхилень у поведінці учнів, використання нестандартних форм виховання, забезпечення зайнятості та змістовного відпочинку дітей, під час канікул, допомога соціально дезадаптованим категоріям дітей, профілактика дитячої безнадзорності, просвітницька робота щодо запобігання протиправній поведінці, наркоманії, алкоголізму, захворюваності на ВІЛ СНІД та хворобами, що переносяться статевим шляхом; правильне статеве виховання.

Одним із пріоритетних напрямів соціально – педагогічної виховної роботи є сприяння творчому розвитку особистості. Він спрямований на розвиток власних спостережень, пізнавальних інтересів у певній галузі знань до технічної творчості, моделювання, винахідництва, сприяння інтелектуальному, емоційному та естетичному розвиткові школярів, уміння бачити пізнавальні проблеми у сфері науково – технічної, художньої, декоративно – прикладної творчості, еколого – натуралістичні, туристично – краєзнавчій, фізкультурно – спортивній діяльності.

Основними шляхами розвитку дитячих обдарувань є оптимально – побутови, навчально – виховний процес, раціональна організація позаурочних форм роботи та ефективна взаємодія сім’ї та школи [20,47].

Ці напрями педагогічного  впливу тісно взаємопов’язані між  собою і утворюють цілісну  систему, яка забезпечує виховання  всебічно розвиненої особистості вільної, гуманної, духовно і творчо зрілої, фізично досконалої, громадянсько – відповідальної і мужньої, ініціативної і активної, здатної до вирішення складних проблем, готової до самооцінки і самовиховання.

Складний процес соціально  – педагогічного виховання здійснюється за допомогою різних форм роботи, вибір  яких залежить від змісту та завдань  виховної роботи, вікових особливостей вихованців з урахуванням основних напрямків діяльності підлітків.

Отже, соціально – педагогічна  превентивна діяльність спрямована на подолання негативних проявів  у поведінці підлітків і забезпечує здоровий, творчий та культурний розвиток дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Процес інтеграції людини в суспільстві завжди відбувається під його пильним наглядом. З метою  існування як злагодженої системи  суспільство в усі часи регулювало соціальну взаємодію через спеціальний  механізм підтримання соціального  порядку. Він називається соціальним контролем.

Отже, людська поведінка  жорстоко обмежена і регулюється  суспільством. Для цього воно застосовує систему соціального контролю.

Внаслідок цього складається  поведінка, що регулюється суспільством. Оскільки людина – істота колективна, то приймаючи участь в колективних  діях вона постійно має пристосовуватись до вимог оточуючих. Психологічний  вихід до вивчення людської поведінки  полягає в тому, що людина рідко  буває ізольована і діє цілком незалежно, її дії контролюються, або  самосвідомістю (самоконтроль ), або  суспільством (зовнішній контроль ). Але не дивлячись на жорстокий  контроль в суспільстві має місце  не лише поведінка, що відповідає нормам.

Існує також поведінка  всупереч ти нормам, що виробило суспільство. Поведінка, конфліктує з виробленими  суспільством нормами, тобто відхиляється від них називається девіантною.

Основними компонентами проблеми  є: відсутність психологічного благополуччя в родині і найближчому оточенні; низький ступінь вкладеності  в соціально схвильовану діяльність і про соціальні групи однолітків, неадикватність представлень про систему суспільних відносин, норм, правил і санкцій перекручені представлення про власну особистість і оцінку її соціуму.

Девіантні підлітки не просто соціально некомпетентні, для них  характерне перекручування представлень, зв’язаних з різними аспектами  соціальних відносин і взаємодій. Крайній  суб’єктивізм, інфантильність, відірваність від реальності соціальних представлень девіантних підлітків, на погляд деяких психологів, дозволяють їх вважати  проявами егоцентризму, названого тут  соціальним через його поширення  на світ соціальних явищ. Соціальний егоцентризм як компонент підліткової девіантності має визначені особливості. Будь – яка соціальна некомпетентність є якимось фактором, що привертає, здатним провокувати асоціальність. Перекручування представлень про соціум у кожному конкретному випадку може служити однією з причин, що приводять до відчуття власної несоціальної компетентності  і не успішність підлітків. У той же час соціальний егоцентризм, на наш погляд, не є якимось застиглим, статистичним феноменом. Він розвивається разом з розвитком асоціальності, генералізується, обумовлює подальшу, уже велику соціальну некомпетентність і неадекватність поведінки. Можна припустити, що важливим фактором виникнення специфічних перекручувань про себе, намагаючись досягти соціального схвалення за рахунок малозначних і неадекватних цій задачі якостей. Спотворюються і представлення про суспільні норми, санкції, вимоги про оцінку себе оточуючими. Зіткнення з труднощами на шляху успішної соціалізації, неповноцінністю – реальних або уявних власних соціально значимих якостей породжує специфічне перекручування сприйняття багатьох характеристик системи суспільних відносин.

Після аналізу сутності напрямів виховної роботи як чинника профілактики девіацій у підлітковому середовищі можна зазначити що найбільш позитивний вплив на формування ціннісно орієнтованої особистості підлітка можуть мати такі виховні напрямки, як : громадське виховання, родинно – сімейне, трудове, художньо -  естетичне,моральне, екологічне, формування здорового способу життя, сприяння творчому розвитку особистості, а також превентивне виховання.

Водночас, превентивне виховання  спрямоване на соціально – педагогічну  профілактику та корекцію негативних проявів у поведінці підлітків  і використання нестандартних форм виховання та творчому розвитку особистості.

 

СПИСКИ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.Бэрон. Р., Ригардсон Д. Агрессия. – СПб:, «Питер»,1999 – 352 с.

2.Бютнер.К Жить с агресивним человеком. – М. : Педагогика, 1991 – 483с.

3.Вайзман Н. Реабилитационна педагогіка – М. «Наука» 1996 – 483 с.

4.Василькова Ю.,Василькова  Т., Соціальна педагогіка – М.  «Академія» , 1999 – 382 с.

5.Демичева А. «Девиантное поведение в совместном украинском обществе» - 1999 - № 2 – С. 94 – 98.

6.Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХI століття ).

7.Захаров А. Как предупредить отклонение в поведении ребенка. – М.:Педагогика, 1989 – 245 с.

8.За ред. проф. Капської А.Соціальна педагогіка: Підручник – Київ : Центр навчальної літератури, 2003. – 256 с.

9.Кондратьев Н. Психолого - педагогическая работа со школьниками девиантами//Психологическая наука и образование. – 1999. - № 3 – 4. – 46 – 65.

10.Конституція України.  Прийнята ВР України 28 червня 1996 р.

11.Корнилова Т. и др.Факторы социального и психологічного неблагополуччя подростков в показателях методик стандантезированого інтерв’ю и методов наблюдения//Вопроси психологи. – 2001. № 1.С. 107.

12.Майерс Д. Социальная психология – СПб: «Питер»  ,1999.- с.629.

13.Маліхіна Т. Психолого – педагогічна робота з попередженням аморально\ поведінки підлітків//Рідна школа. 1999 - №9. – с.50 – 53.

14.Негаев В.,Толстых В. Основные направлениясоциально – психологической терапевтической и правовой реабилитации подростков – девиантов. – 2001. - № 3. – с. 40-47.

15.Основы практической психологи – К.,1999. – 521с.

16.Проект концепцій громадського  виховання особистості в умовах  розвитку української державності// Педагогічна газета. - №6(72) червень  2000 – С.40 – 47.

17.Реан А. Агрессия и агрессивность личности.//Психологичнский журнал. 1996. - № 5. – С. 3 – 18.

18.Рогов Е.Настольная книга практического психолога. – М.: ВЛАДОС.2000.- Книга 1- 384 с.

19.Саранулова С. Неординарна  та девіантна поведінка дітей //Світло.  -2001.-№1. – С.43 - 45.

20.Семенюк Л. Психологические особенности агресивного поведения подростков и условия ее корекции. – М.:НПО «Модэк» 1996. – 96 с.

21.Словарь практического  психолога/ Сост. Головин С. – Минск: АСТ, 2001.- 800 с.