Поняття податкових правовідносин

– подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг – пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку);

– подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством;

– виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки;

– не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;

– повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації);

– повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи – підприємця. Стаття 45 ПКУ вводить поняття «податкова адреса». Податкова адреса фізичної особи – місце її проживання, за яким вонабереться на облік як платник податків в органі державної податкової служби, а для юридичної особи (відокремленого підрозділу) – місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у ЄДРПОУ. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника;

– забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, встановлених ПКУ. Згідно з п. 44.3 ПКУ платники податків зобов'язані забезпечити зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, та документів, пов'язаних з виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання – з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності. Слід звернути увагу на те, що при цьому не згадується про факт проведення податкової перевірки відповідного періоду;

– допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених ПКУ.

36.1. Податковим обов'язком  визнається обов'язок платника  податку обчислити, задекларувати  та/або сплатити суму податку  та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

36.2. Податковий обов'язок  виникає у платника за кожним  податком та збором.

36.3. Податковий обов'язок  є безумовним і першочерговим  стосовно інших неподаткових  обов'язків платника податків, крім  випадків, передбачених законом.

36.4. Виконання податкового  обов'язку може здійснюватися  платником податків самостійно  або за допомогою свого представника  чи податкового агента.

36.5. Відповідальність за  невиконання або неналежне виконання  податкового обов'язку несе платник  податків, крім випадків, визначених  цим Кодексом або законами  з питань митної справи.

Стаття 37. Виникнення, зміна і припинення податкового обов'язку

37.1. Підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

37.2. Податковий обов'язок  виникає у платника податку  з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони  з питань митної справи пов'язує  сплату ним податку.

37.3. Підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є:    

37.3.1. ліквідація юридичної  особи;    

37.3.2. смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або  безвісно відсутньою;    

37.3.3. втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом;     

37.3.4. скасування податкового  обов'язку у передбачений законодавством  спосіб.

Стаття 38. Виконання податкового обов'язку

38.1. Виконанням податкового  обов'язку визнається сплата в  повному обсязі платником відповідних  сум податкових зобов'язань у  встановлений податковим законодавством  строк.

38.2. Сплата податку та  збору здійснюється платником  податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником  платника податку, або банком  на підставі податкової поруки.

38.3. Спосіб, порядок та  строки виконання податкового  обов'язку встановлюються цим  Кодексом та законами з питань  митної справи.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов' язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Податковий агент— юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм Податкового кодексу.

Податкове законодавство України передбачає сплату податку не тільки самостійно платником податків, але й шляхом утримання податку з джерела виплати, яким виступає особа, що нараховує (виплачує, надає) платникові податків дохід або кошти.

Податковим агентом визнається особа, на яку Податковим кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені Податковим кодексом для платників податків.

Найчастіше податковими агентами є національні підприємства, які мають договірні відносини з іноземними та здійснюють діяльність у країні податкового агента,роботодавці чи особи, що виплачують дохід на користь платника.

Обов'язки[ред. • ред. код]

До обов'язків податкових агентів належать:

• 1) правильного й своєчасного обчислення й утримання сум податків та зборів з коштів платників податків;

• 2) своєчасного перерахування цих коштів у відповідні бюджети.

Ці обов'язки деталізуються додатковими обов'язками податкових агентів щодо:

• 1) здійснення обліку доходів платників податків, утриманих і перерахованих у бюджети;

• 2) надання в податковий орган документів і інформації, необхідних для здійснення контролю за платником податків;

• 3) надання в податковий орган інформації про неможливість утримання податку в платника податків і сумах заборгованості останнього.

Використання інституту податкових агентів можливо за декількома видами податків, але не виключно:

• 1) при сплаті податку з доходів фізичних осіб податковими агентами виступають підприємства, установи, організації, приватні підприємці, які здійснюють виплату доходів фізичним особам;

• 2) при сплаті податку на прибуток підприємств іноземними юридичними особами, де податкові агенти виступають українські підприємства й організації, які здійснюють виплату доходів іноземним юридичним особам;

• 3) відносно новим є статус податкового агента при сплаті акцизного податку.

Комплексне виконання податкових обов'язків може здійснюватися в трьох формах:

• 1) особистій;

• 2) представницькій;

• 3) змішаній (поєднання двох перших форм).

Змішаній спосіб реалізації прав і обов'язків має місце в тих випадках, коли переплітаються дії платника (а може й податкових агентів) і дії податкових органів. Наприклад, при реалізації податкового зобов'язання по податку на дохід фізичних осіб можна виділити кілька етапів. На першому - податок сплачується платником самостійно (або через агента) щомісяця й заповнюється декларація наприкінці року. На другому - податкова інспекція перевіряє податкову декларацію й деталізує суму податку до оплати. На третьому етапі платник реалізує деталізований обов'язок (доплачує суму податку або вирішує, як розпорядитися надлишком сплаченого податку: використати в рахунок майбутніх платежів або вимагати повернення).

Стаття 41. Контролюючі органи та органи стягнення

41.1. Контролюючими органами  є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої  влади, що забезпечує формування  єдиної державної податкової, державної  митної політики в частині  адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує  державну податкову, державну митну  політику, забезпечує формування  та реалізацію державної політики  з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію  державної політики у сфері  боротьби з правопорушеннями  при застосуванні податкового  та митного законодавства, а також  законодавства з питань сплати  єдиного внеску (далі - центральний  орган виконавчої влади, що забезпечує  формування та реалізує державну  податкову і митну політику), його  територіальні органи.

У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

41.2. Органами стягнення  є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи  щодо забезпечення погашення  податкового боргу та недоїмки  зі сплати єдиного внеску у  межах повноважень, а також державні  виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу  та недоїмки зі сплати єдиного  внеску за виконавчими написами  нотаріусів не дозволяється.

41.3. Повноваження і функції  контролюючих органів визначаються  цим Кодексом, Митним кодексом  України та законами України.

Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.

41.4. Інші державні органи  не мають права проводити перевірки  своєчасності, достовірності, повноти  нарахування та сплати податків  і зборів, у тому числі на  запит правоохоронних органів.(581.19)

 

 У відносинах, що виникають між державою й платником із приводу сплати податків, інтереси держави представляють насамперед органи, що здійснюють управління в галузі надходження податкових платежів. Фактично система органів, що контролюють надходження коштів у бюджети у формі податків і зборів, представлена двома службами – податковою та митною. Для них різним є місце і значення повноважень, пов’язаних з контролем за рухом цих платежів від платників до бюджетів серед усіх їхніх повноважень. Податкові органи реалізують відповідну діяльність без яких-небудь додаткових умов. Вони створені спеціально для функціонування лише в сфері оподаткування. Однак стаття 41 передбачає можливість та необхідність реалізації ними контролю за дотриманням також іншого законодавства. Це пов’язано зі спектром функцій державної податкової служби, який включає окремі питання в частині забезпечення за дотриманням порядку здійснення господарюючими суб’єктами валютних операцій, застосування реєстраторів розрахункових операцій тощо.