Поняття податкових правовідносин

ПКУ запроваджений термін «податкова консультація». Згідно з пп. 14.1.172 ПКУ податкова консультація – це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Також ПКУ запроваджено термін «податкова інформація». Згідно з пп. 14.1.171 ПКУ податкова інформація – це термін, який визначенийЗаконом України від 02.10.92 р. № 2657-XII «Про інформацію». Так, відповідно до ст. 251 зазначеного Закону податкова інформація – сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій. Захист податкової інформації гарантується державою. Система податкової інформації, її джерела та режим визначаються ПКУ та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пп. 17.1.2 ПКУ платники податків мають право представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника.Повноваження представника платника податків та шляхи надання йому повноважень визначено у ст. 19 ПКУ. Зокрема, вказано, що платник податків веде справи, пов'язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків – фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства. На нашу думку, довіреність, видана платником податків фізичній особі на представництво його інтересів та ведення справ, повинна бути завірена нотаріально. Законодавством України передбачено ведення податкового та бухгалтерського обліку фізичними та юридичними особами згідно з укладеними договорами. Введення в правове поле представникаплатника податків – це крок до цивілізованого спілкування податківців та платників. Слід зазначити, що представник платника податків користується правами, встановленими ПКУ для платників податків.

Платники податків мають право обирати самостійно, якщо інше не встановлено Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат (пп. 17.1.3 ПКУ). Між іншим, залишилося право платника вести податковий облік доходів і витрат з допомогою розроблених самостійно регістрів обліку. Такі регістри, як додаток, необхідно включити до наказу про облікову політику підприємства.

Платники податків мають право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому Кодексом (пп. 17.1.4 ПКУ).

Згідно з термінологією ПКУ податкова пільга – передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 ПКУ. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Введено також нове право платника податків – на відмову від використання податкової пільги чи зупинення її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено Кодексом. Скористатися правом на відмову від використання податкової пільги платник може шляхом подання письмової заяви до податкового органу. Слід зазначити, що податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Платники податків мають право одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених ПКУ.

Також, як і раніше, платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженнями та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому Кодексом. Наголошуємо, щонавіть у разі незгоди з висновками акта перевірки, його необхідно підписувати, щоб у подальшому мати законні підстави на його оскарження. Оскаржувати рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз'яснення, необхідно в порядку, встановленому ПКУ.

Згідно з пп. 17.1.8 ПКУ платник має право вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків. Як відомо, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ПКУ), тому рекомендується під час проведення перевірки враховувати дану норму. В Кодексі чітко прописані правила врахування/не врахування документів, які відсутні при перевірці.

У разі якщо до закінчення перевірки або протягом трьох днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевіркинадає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абз. 2 п. 44.7 ПКУ), такі документиповинні бути враховані контролюючим органом під час прийняття рішення.

Згідно з п. 44.7 ПКУ у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за її наявності) та підписом платника податків – фізичної особи або посадової особи платника податків – юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевіркиплатник податків надає документи посадовій особі контролюючого органу, яка здійснює перевірку, менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані документи надійшли безпосередньо до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений ст. 82 ПКУ. Якщо надіслані документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки тапризначити позапланову документальну перевірку такого платника податків. Рекомендуємо платникам податків чітко дотримуватися термінів надання документів та правильно документувати факт їх надання контролюючому органу.

Платники податків мають також інші права, в тому числі:

– на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами;

– на залік чи повернення надміру сплачених (стягнутих) сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому ПКУ;

– на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку та ін.

Слід докладніше зупинитися на праві платника податку на виправлення помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації. Згідно із ст. 50 ПКУ у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ, тобто не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених ст. 50), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Як і раніше, якщо після подання декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи не застосовуються.

У ст. 50 ПКУ чітко визначено, що платник податків не має праваподавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряєтьсявідповідним контролюючим органом. Але заслуговує на увагу п. 50.3 ПКУ, в якому, на нашу думку, все таки надається право на уточнення та одночасно ж визначається причина для проведення позапланової перевірки у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся. ПКУ не містить норми, якою було би прописано, що платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся. Почекаємо роз'яснень з цього приводу від органів державної податкової служби. До цього часу податкове відомство видавало численні листи з роз'ясненнями, в яких висловлювалася думка – якщо податковий період закритий плановою перевіркою, то платник податків не має права робити уточнення показників у раніше поданих деклараціях за цей період.

Обов'язки

Стаття 16 ПКУ чітко визначає обов'язки платника податків:

– стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;

– вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

– подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

– сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановленихПКУ та законами з питань митної справи;

– подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;