Оподаткування підприємницької діяльності в україні

Акцизний податок – це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, що включається до ціни цих товарів і сплачується в кінцевому підсумку покупцем, а не виробником товарів [5].

Мета акцизного податку – збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високорентабельних товарів не першої необхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього. На відміну від ПДВ:

1) акцизним податком оподатковуються тільки товари, і не оподатковуються роботи і послуги;

2) об’єктом оподаткування  є повна вартість товарів; 

3) кожна група підакцизних  товарів має визначену ставку;

4) акцизний податок  сплачується лише один раз  (ПДВ на всіх етапах руху товарів).

До підакцизних товарів в Україні належать:

- спирт етиловий та  інші спиртові дистиляти, алкогольні  напої, пиво;

- тютюнові вироби, тютюн  та промислові замінники тютюну;

- нафтопродукти, скраплений  газ;

- автомобілі легкові,  кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Платниками податку є:

1. Особа, яка виробляє  підакцизні товари (продукцію) на  митній території України, у  тому числі з давальницької  сировини.

2. Особа - суб’єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.

3. Фізична особа - резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства.

4. Особа, яка реалізує  конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку.

5. Особа, яка реалізує  або передає у володіння, користування  чи розпорядження підакцизні  товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку.

6. Особа, на яку покладається  дотримання вимог митних режимів,  що передбачають звільнення від  оподаткування, у разі порушення  таких вимог.

7. Особа, на яку покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, 0 євро за 1000 кг нафтопродуктів у разі порушення таких умов.

8. Особа, на яку при  здійсненні операцій з підакцизними товарами (продукцією), які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування, покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції) в разі порушення таких умов [5].

Об’єктами оподаткування є операції з:

- реалізації вироблених  в Україні підакцизних товарів  (продукції);

- реалізації (передачі) підакцизних  товарів (продукції) з метою  власного споживання, промислової  переробки, здійснення внесків  до статутного капіталу, а також  своїм працівникам;

- ввезення підакцизних  товарів (продукції) на митну  територію України;

- реалізації конфіскованих  підакцизних товарів (продукції), підакцизних товарів (продукції), визнаних безхазяйними, підакцизних  товарів (продукції), за якими  не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (продукції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;

- реалізації або передачі  у володіння, користування чи  розпорядження підакцизних товарів  (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законодавством;

- обсяги та вартість  втрачених підакцизних товарів  (продукції), що перевищують встановлені  норми втрат. 

Ставки податку є єдиними на всій території України:

- адвалорні,

- специфічні,

- адвалорні та специфічні  одночасно.

У разі обчислення податку  із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є:

- вартість реалізованого  товару (продукції), виробленого на  митній території України, за  встановленими виробником максимальними роздрібними цінами без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку;

- вартість товарів  (продукції), що ввозяться на митну  територію України, за встановленими  імпортером максимальними роздрібними  цінами на товари (продукцію), які  він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку [6].

У разі обчислення податку  із застосуванням специфічних ставок з вироблених на митній території України або ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об’єму, кількості товару (продукції), об’єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.

Надходження акцизного  податку до державного бюджету становило 28,4 млрд. грн. , що на 4,0 млрд. грн., або на 16,3 %, більше відповідного показника минулого року. Рівень виконання річного плану з надходжень акцизного податку з вироблених в Україні товарів становив 66,7 %; а з ввезених на територію України товарів – 72,1 %. Виходячи з історичних даних про динаміку сплати акцизів до бюджету, можна очікувати виконання річного плану з надходжень податку, що сплачується з імпортованих товарів, та певного недобору податку з товарів, вироблених в Україні. Обсяг такого недобору може становити 2,4 млрд. грн., або близько 5 % від плану. Частка надходжень акцизного податку з вироблених в Україні товарів становила 74,4 % загальних акцизних надходжень проти 78,7 % у 2011 році. Структура акцизних надходжень представлена на рис.2.8.

Рис.2.8 Структура надходжень акцизного податку до державного бюджету за січень-вересень 2011-2012 років

Основним чинником збільшення загального обсягу надходжень акцизного  податку стали надходження акцизного  податку з нафтопродуктів, які  в 2012 році порівняно з аналогічним періодом попереднього року зросли на 2,0 млрд. грн., або на 28,9 %. Крім того, збільшилися надходження акцизів з тютюнових та алкогольних виробів – на 1,3 та 0,5 млрд. грн. відповідно. Це пояснюється черговим збільшенням з 1 січня поточного року ставок акцизного податку. Зокрема, специфічна ставка акцизу на етиловий спирт зросла на 3,75 грн., або до 45,87 грн. за літр 100-процентного спирту. Акциз на натуральні й ігристі вина збільшився на 19–28 коп., або до 2,14–2,33 грн./л. Оподаткування сигарет без фільтру збільшено на 3,83 грн. до 46,86 грн./тис. штук, а з фільтром – на 8,56 грн., або до 104,77 грн./тис. штук. У цілому ставки акцизного податку на алкоголь, тютюнові вироби і моторне пальне збільшились у 2012 році на 8,9 % .

Митний кодекс України не містить визначення категорії «митні платежі». Це питання розкривається у Податковому кодексі України. Відповідно до п.п. 14.1.113. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України митні платежі – це податки, що відповідно до Кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв’язку з переміщенням товарів через митний кордон України, а на митні органи покладено контроль за їх справлянням. До митних платежів відносять мито, акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції), ПДВ із ввезених на митну територію України товарів (продукції). Усі вищезгадані митні платежі є загальнодержавними податками, а отже сплачуються до Державного бюджету України.

Митні платежі – це обов’язкові платежі, встановлені  митним та податковим законодавством, що справляються у зв’язку з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон.

В Україні за способом нарахування застосовуються такі види мита:

1. Адвалерне – яке  нараховується у відсотках до  митної вартості товарів та інших предметів, що обкладаються митом.

2. Специфічне – яке  нараховується у встановленому  грошовому обсязі на одиницю  відповідних товарів. Наявність  цього виду мита дозволяє боротися  із можливим заниженням митної  вартості товарів.3. Комбіноване  – поєднує два попередніх види обкладання митом.

У законодавстві України  визначається існування ввізного і  вивізного мита. Ставки ввізного мита встановлені Митним тарифом України, а вивізного - окремими законами України. Вивізне мито існує в Україні  лише на незначний перелік товарів, і в основному це сировина, яка має стратегічне значення для функціонування національної економіки [18].

Прослідкувавши динаміку надходжень митних платежів до Державного бюджету України, необхідно зазначити, що уже протягом п’яти років спостерігається постійне збільшення складової доходів бюджету, що безпосередньо адмініструється митними органами. Це можна побачити на рис.2.9

Рис. 2.9 Надходження митних платежів до Державного бюджету протягом 2007-2011 рр.,млрд.грн.

 

   Таким чином, проаналізувавши статистику надходжень і сплати прямих і непрямих податків до бюджету, можна зробити висновок, що країна розвивається і Новий Податковий Кодекс пішов Україні на користь, але залишається проблема тіньового бізнесу і недовіри до держави.

 

РОЗДІЛ 3

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

 

 

3.1. Зарубіжний  досвід оподаткування підприємницької  діяльності

Податкова система у  кожній країні є однією зі стрижневих основ економічної системи, яка, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого – головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. При цьому формування дохідної частини бюджету є важливим видом діяльності держави, податки виступають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але й важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва та важливого засобу забезпечення соціальної сфери .

Зростаюча роль малих  і середніх підприємств заставила  більшість країн ЄС визнати необхідність розробки спеціальної податкової політики, яка заслуговує особливої уваги для вітчизняної моделі оподаткування малого підприємництва[22].

Мале підприємництво – дуже тонкий та чутливий сектор економіки, який є найуразливішим для таких  несприятливих чинників, як фінансові  труднощі, циклічні коливання, інфляція, податковий тиск тощо. Особливого значення варто надавати формуванню малого підприємництва з огляду на його специфічну та фундаментальну роль у ринковій економіці. У сталій ринковій економіці, частка малого й середнього підприємництва у ВВП країн з розвинутою ринковою економікою становить: Великобританії – 50-54%, Німеччини – 50-53%, Італії – 57-60%, Франції – 55-62%, США – 50-52%, Японії – 52-55% [26].

Однією з найпоширеніших форм стимулювання розвитку сектора  малого підприємництва в розвинутих країнах є створення для них преференцій в оподаткуванні шляхом введення спеціальних податкових правил (Франція) або застосування загальних правил з окремими пільгами для малих підприємств (США, Великобританія). Тому доцільно розглянути міжнародну практику застосування спрощених (спеціальних) режимів оподаткування малого підприємництва та необхідність її адаптації й застосування в Україні.

У Франції застосовуються спеціальні (спрощені) податкові режими для малих та середніх підприємств залежно від величини їхнього обороту. Такі підприємства не подають декларації про податок на додану вартість, проте виплачують прибуткові податки, рівень яких залежить від сфери діяльності (торговельні операції, послуги тощо) [24].

При спрощеному податковому режимі застосовується спрощена форма звітності – малі та середні підприємства подають до податкових органів основні дані про свій баланс, основні фонди, розмір інвестицій та фінансові результати діяльності. Підприємства, що надають послуги, можуть зменшити свій оподатковуваний дохід, якщо пройдуть перевірку в офіційного аудитора. 
Обліковий процес на мікропідприємствах Франції пов’язаний із веденням книг обліку закупівель та обліку надходжень (наведені суми документально підтверджуються) й обліком копій рахунків про сплату ПДВ (з позначками, що ПДВ не сплачується, тому що мінімальне граничне значення величини річного обороту не перевищено).

Для малих та середніх підприємств у Франції діє  спрощений режим декларування прибутку та сплати податків, за яким фактичні видатки та витрати відносять на виробництво. Середні й малі підприємства зобов’язані реєструватися платниками ПДВ, але сплачувати зазначений податок не щомісячно, а щоквартально. До обліку та звітності таких підприємств ставляться менш жорсткі вимоги у порівнянні з великими підприємствами. Малі та середні підприємства, що мають статус юридичної особи і належать фізичним особам, застосовують знижену ставку податку на прибуток 19%, а не 33,8%. Частина оподатковуваного прибутку, з якого стягується зменшена ставка податку, має бути використана підприємством для капіталовкладень. 
У Великобританії малі та середні підприємства розраховують і декларують доходи на загальних підставах, хоча з певними винятками. Підприємства, річний дохід яких менший ніж 15 тис. фунтів стерлінгів, заповнюють просту податкову декларацію без детальних даних про свою діяльність, активи чи зобов’язання [24].

У країні застосовується прогресивна шкала оподаткування  прибутку. Ефект від застосування ставок корпоративного податку (податку з юридичних осіб) полягає в оподаткуванні маленьких компаній з прибутком до 10 тис. фунтів за низькою ставкою (10%), забезпечивши відповідні пільги для 270000 підприємств. Компанії, які заробляють до 300 тис. фунтів обкладаються за ставкою 20% , а коли їх прибуток досягне 1,5 млн. фунтів, застосовується ставка 30%.