Шляхи удосконалення спрощеної системи оподаткування в Україні

Так, Податковим кодексом України встановлені спеціальні норми, які конкретно встановлюють вимоги, необхідні для виконання зазначеними суб’єктами, що мають бажання перейти на сплату єдиного податку.

Отже, підсумовуючи вище викладене можна зробити висновок, що єдиному податку притаманні загальні юридичні ознаки, властиві властиві будь-якому податку, але деякі з ознак, такі як обов’язковість, адресність до бюджету, національний характер, безвідплатність, мають особливий прояв при сплаті єдиного податку. Це пов’язано з тим,що даний податок наділений специфічними ознаками, даний податок належить до місцевих податків [4].

Для єдиного податку чинним законодавством встановлено своєрідний спосіб його сплати шляхом отримання свідоцтва про право сплати єдиного податку, яке видається платнику безстроково виключно суб’єкту господарювання або уповноваженій ним особі та не може передаватися для провадження господарської діяльності іншим особам.

Єдиний податок як акумулюючий платіж у своєрідних формах ефективно справляється в розвинених країнах, наприклад, Австрія, Нідерланди, Японія, Канада, Швейцарія, які мають вже сформовані податкові системи [6,с.55].

Прийняття і затвердження відповідного розділу ПКУ, що стосується спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності викликало найбільш проблемні питання, оскільки раніше даний податок був загальнодержав-

ним, а не місцевим, і правове регулювання визначалося різними колізійними нормами.

З метою стимулювання підприємницької діяльності в Україні було прийнято такі зміни:

– підвищено граничний обсяг доходу, за яким можливе застосування спрощеної системи оподаткування;

– змінено відсоткову ставку єдиного податку;

– надано фізичним особам – платникам єдиного податку право реєструватися як платники ПДВ;

– створено ще дві групи платників єдиного податку (5 і 6 група) та інше [8].

Також необхідно звернути увагу на те, що спрощено сам механізм процедури обліку та звітності, який раніше не відповідав концепції спрощеної системи оподаткування.

Затверджуючи наступний етап змін до ПКУ, ВРУ прийняла рішення, що , необхідно:

– скасувати щорічне оформлення свідоцтва платника єдиного податку;

– встановити річний звітний період для фізичних осіб з незначним обсягом доходу;

– надати право фізичним особам, які не використовують працю найманих осіб, не сплачувати єдиний податок на час відпустки протягом календарного місяця, а також хвороби,підтвердженої лікарняним листком, якщо

вона триває календарний місяць і більше;

– встановити для фізичних осіб – платників єдиного податку (за винятком тих, які є платниками ПДВ) обов’язок щодо ведення книги обліку доходів (без обліку витрат), що й було зроблено [8].

Згідно з п. 291.4 ст. 291 і п. 298.3 ст. 298 ПКУ особам, які планують працювати на спрощеній системі оподаткування, доведеться в заяві про перехід на єдиний податок самостійно вказувати, до якої групи вони бажа-

ють належати (визначити, яку ставку єдиного податку мають намір сплачувати). При цьому для кожної групи спрощенців передбачено:

– свої обмеження за видами діяльності;

– різний гранично допустимий обсяг річного доходу;

– різні ставки єдиного податку;

– певна максимально допустима кількість найманих працівників;

– специфічні правила обліку доходів, витрат та подання звітності.

Перелік вчених, які приділяли увагу зазначеному питанню, вражає авторитетом прізвищ — від А. Сміта до наших сучасників — О. В. Бризгаліна , М. П. Кучерявенка , С. Г. Пепеляєва та багатьох інших відомих вчених[6,с.22].При цьому кожній історичній епосі притаманний власний підхід до визначення загальності оподаткування, що обумовлюється різним економічним,  політичним, культурним та соціальним розвитком суспільства. Отже, застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності надає суб’єкту малого підприємництва низку переваг:

– спрощення процедури і порядку реєстрації платника податку (суб’єкти малого підприємництва можуть перейти на сплату єдиного податку як з початку року, так і з початку будь-якого кварталу);

– значно спрощуються розрахунки, пов’язані з визначенням сум податків;

– замість різноманітних форм податкової звітності за податками та зборами, які заміщуються єдиним податком, заповнюється одна форма звітності – розрахунок сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва.

– спрощується ведення поточного обліку та форм фінансової звітності, що передбачена Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

– надається право вибору сплати ПДВ,проте, поряд з перевагами спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва, існують і певні вади, що стримують розвиток малого підприємництва в Україні, зокрема:

– обмеження обсягів виручки суб’єктів малого бізнесу, які дають право використовувати спрощену систему оподаткування;

– суми єдиного податку фізичної особи платника податку сплачуються авансом за звітний період (квартал), при цьому не враховують, чи буде фактично отримано дохід від здійснення такої діяльності за звітний пе-ріод[14].

Незважаючи на значні переваги спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва,  на сьогодні справляння єдиного податку зумовлює такі проблеми: 

• Низька фіскальна ефективність. Для фізичних осіб, які працюють за спрощеною системою оподаткування, верхня межа податку з часу її запровадження зросла лише на 20 грн – з 180 до 200. 
• Мінімізація оподаткування підприєм ців, які застосовують спрощену систему оподаткування, власного доходу або застосування схем ухилення від сплати податків:

а) недекларування виручки або приховування отриманої виручки;

б) перенесення компанією, що застосовує загальну систему оподаткування, прибутку, який є джерелом сплати податку на прибуток, та об’єкта оподаткування ПДВ на платника єдиного податку, який не сплачує цих податків;

в) виписка фіктивних податкових накладних або реалізація товарів за завищеними цінами для штучного збільшення нарахованого ПДВ, який “дружня структура” зарахує до податкового кредиту і буде вимагати його

відшкодування з бюджету. Ця проблема зникає з втратою права платників єдиного податку реєструватися як платник ПДВ. Зокрема, запровадження спрощеної системи оподаткування із самого початку передбачало анулювання права на реєстрацію платником ПДВ;

г) мінімізація оподаткування доходів окремих категорій робітників та сплати роботодавцями внесків до пенсійного та соціальних фондів;

д) використання спрощеної системи оподаткування в непритаманних для неї сферах;

е) мінімізація податкових зобов’язань осіб, які займаються високодохідною діяльністю:  адвокатів, консультантів, юристів, оскільки в

цих сферах спостерігаються найбільші обсяги мінімізації податків та зловживань.

• Отже, М.П. Бадида говоре,що « Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності мають право самостійно обирати спосіб оподаткування своїх доходів» [17,с.250].

Чинним законодавством передбачено такі способи:

• за загальною системою оподаткування, обліку та звітності;  
• за спрощеною системою оподаткування,  обліку та звітності шляхом сплати єдиного податку;
• за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту.

   

                             1.2 Ставки і групи платників єдиного податку.

Теоретико-методологічні основи про ставки і групи платників  єдиного податку закладено в працях таких видатних економістів як В.Петті,  А.Сміт, Д.Рікардо, Д.С.Мілль, Ж.Б.Сей, А.Пігу. Дослідженню цієї проблематики також присвячено чимало наукових праць сучасних зарубіжних і вітчизняних вчених, зокрема Ф.Еджворта, А.Кохен-Стюарта, А.Лаффера, П.Леруа-Больє, Р.Масгрейва, І. Озерова, І. Русакової, Е.Сакса, Е.Селігмана, А.Чухна та ін.[19,c.33].

В 2014 році є 6 груп платників єдиного податку . Для ФОП — їх чотири : 1 — 3, 5 групи, для юридичних осіб — 4 і 6.

Належність до тієї чи іншої групи залежить від річних показників прибутку і річної кількості працівників, що безпосередньо беруть участь в робочому процесі (оскільки для кожної групи встановлені обмеження за цими показниками).          До першої групи належать роздрібні торговці та ФОП, які надають побутові послуги населенню, без права прийому найманих співробітників і з річною виручкою до 150 тис. грн. розрахунок податку відбувається за фіксованою ставкою 1-10%, відсоток якої залежить тільки від виду діяльності ФОП, і розраховується від встановлених державою мінімальних зарплат на 01.01. Для цієї групи характерно ведення тільки обліку доходів.  Подання звітності здійснюється щороку. Для першої і другої групи можливість реєстрації, як платник ПДВ, не передбачається, для всіх наступних така можливість є.        До другої групи належать ФОП, що займаються торгівлею, ресторанним господарством, виробництвом, з річним доходом до 1 млн. грн. і річною чисельністю працівників до 10 осіб. Податок розраховується за фіксованою ставкою 2-20% (залежить від діяльності ФОП) і розраховується від встановлених державою мінімальних заробітних плат на 01.01. для цієї групи характерно ведення тільки обліку доходів. Звітність подається щороку. У третю групу входять ФОП без обмежень виду діяльності підприємця (крім тих, що заборонені в НК) з річним доходом 3 млн. грн. і 3 млн. грн. з урахуванням ПДВ для їх платників (подібна реєстрація можлива) і чисельністю співробітників до 20 осіб. Податок розраховується від доходу і становить 3% + ПДВ і 5% для неплатників. Ведення обліків передбачає як доходи, так і витрати (для платників ПДВ). Звітність подається кожен квартал.            До четвертої групи належать юридичні особи без обмеження виду господарської діяльності з доходом в 5 млн. грн. на рік і кількістю працівників до 50 осіб. Податок розраховується за процентною ставкою і розрахунок походить від отриманого доходу і становить 3% (для ПДВшників) і 5%. Звітність до податкової надається щоквартально.  До п’ятої групи відносяться ФОП без обмеження по виду діяльності, з річним доходом 20 млн. грн. (Для платників ПДВ ця сума враховується без ПДВ) і з необмеженою чисельністю найманих працівників. Обов’язкове використання РРО. Ведення звітності — облік доходів і витрат. Податок розраховується від отриманого доходу по процентних ставках 5% + ПДВ і 7%. Звітність надається кожен квартал[15].      До шостої групи належать юридичні особи без обмеження виду діяльності, з кількістю співробітників в 50 чоловік і дохід до 20 млн. грн. на рік. Податок розраховується за процентною ставкою від отриманого доходу і становить 7 і 10% для платників та неплатників ПДВ відповідно. Необхідно ведення обліку доходів і витрат. Подача звітності передбачена кожен квартал.[Додаток №1]          Ставка єдиного податку для фізичних осiб першої та другої груп залежить від розміру мінімальної заробітної плати станoм на 01 січня звітного року. Головне управління Міндоходів у м. Києві інформує платників податків, які обрали у 2014 році спрощену систему оподаткування, що розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2014 року складає 1218 гривень. Оскільки фіксовані ставки єдиного податку пропорційні розміру мінімальної заробітної плати, то у 2014 році ставки єдиного податку у грошовому вираженні складають:             - для платників єдиного податку 1 групи  – 121 грн. 80 коп.;   - для платників єдиного податку 2 групи – 243 грн. 60 коп [15]. Платники   єдиного   податку   першої  і  другої  груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення  авансового  внеску  не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.          Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском  за  весь  податковий  (звітний)  період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.     У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше  встановлених  ставок  єдиного  податку,  єдиний податок  сплачується  за  такими  ставками  у  порядку  та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового Кодексу.  Нарахування авансових внесків  для  платників  єдиного податку  першої  і  другої  груп  здійснюється   органами державної податкової  служби  на  підставі  заяви  такого  платника  єдиного податку  щодо  розміру обраної ставки єдиного податку,  заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви  щодо  терміну  тимчасової втрати працездатності.          Платники  єдиного  податку  третьої групи сплачують  єдиний  податок  протягом  10  календарних  днів  після граничного  строку  подання  податкової  декларації  за податковий (звітний) квартал.   Сплата  єдиного   податку   здійснюється   за   місцем податкової адреси.           Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують  працю  найманих  осіб,  звільняються  від   сплати єдиного  податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки,  а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків)   непрацездатності,   якщо   вона  триває  30  і  більше календарних днів.  Суми єдиного податку,  сплачені відповідно  до  абзацу першого даного  пункту  підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку.    Єдиний  податок,  нарахований  за  перевищення  обсягу доходу,  сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку  подання  податкової  декларації  за  податковий  (звітний) квартал.    У   разі   припинення   платником   єдиного    податку провадження  господарської  діяльності  податкові  зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня  (включно)  календарного  місяця,  в якому до органу державної податкової служби подано заяву щодо відмови від спрощеної  системи оподаткування  у  зв’язку  з припиненням провадження господарської діяльності[15].  Отже, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку в податковій декларації платника єдиного податку відображають нараховані до сплати щомісячні авансові внески, незалежно від здійснення ними фактичної сплати єдиного податку у вигляді авансового внеску за податковий (звітний) період.           Ювеліри можуть реєструватися платниками єдиного податку, але для них підходять тільки 3 група або 5 група.       Платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).       Для побутових послуг населення, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, розуміються такі види послуг:

• 1) виготовлення взуття за індивідуальним замовленням;
• 2) послуги з ремонту взуття;
• 3) виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням;
• 4) виготовлення виробів із шкіри за індивідуальним замовленням;
• 5) виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням;
• 6) виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням;
• 7) виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за індивідуальним замовленням;
• 8) виготовлення головних уборів за індивідуальним замовленням;
• 9) додаткові послуги до виготовлення виробів за індивідуальним замовленням;
• 10) послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів;
• 11) виготовлення та в'язання трикотажних виробів за індивідуальним замовленням;
• 12) послуги з ремонту трикотажних виробів;
• 13) виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним замовленням;
• 14) послуги з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів;
• 15) виготовлення шкіряних галантерейних та дорожніх виробів за індивідуальним замовленням;
• 16) послуги з ремонту шкіряних галантерейних та дорожніх виробів;
• 17) виготовлення меблів за індивідуальним замовленням;
• 18) послуги з ремонту, реставрації та поновлення меблів;
• 19) виготовлення теслярських та столярних виробів за індивідуальним замовленням;
• 20) технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням;
• 21) послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- і відеоапаратури;
• 22) послуги з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів;
• 23) послуги з ремонту годинників;
• 24) послуги з ремонту велосипедів;
• 25) послуги з технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів;
• 26) виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням;
• 27) послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів;
• 28) виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням;
• 29) послуги з ремонту ювелірних виробів;
• 30) прокат речей особистого користування та побутових товарів;
• 31) послуги з виконання фоторобіт;
• 32) послуги з оброблення плівок;
• 33) послуги з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів;
• 34) послуги з чищення та фарбування текстильних, трикотажних і хутрових виробів;
• 35) вичинка хутрових шкур за індивідуальним замовленням;
• 36) послуги перукарень;
• 37) ритуальні послуги;
• 38) послуги, пов'язані з сільським та лісовим господарством;
• 39) послуги домашньої прислуги;
• 40) послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням.