Шляхи удосконалення спрощеної системи оподаткування в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Зміст

Розділ 1 Теоретичні засади оподаткування фізичних осіб підприємців – єдиним податком………………………………………..

1. Особливості спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності……………………………………………………………………
2. Ставки і групи платників  єдиного податку……………………………

Розділ.2 Сучасний стан фізичних осіб – підприємців, що оподатковуються єдиним податком, на прикладі Уманської ОДПІ Черкаської області……………………………………………………...

2.1Коротка характеристика Уманської ОДПІ………………………………….

2.2 Єдиний податок при оподаткуванні фізичних осіб- підприємців, як джерело в системі оподаткування на прикладі Уманської ОДПІ…………......

Розділ 3.  Шляхи удосконалення спрощеної системи оподаткування  в Україні………………………………………………………………...

Висновки………………………………………………………………..

Список використаних літературних джерел…………………………

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  Вступ

 

Оподаткування в україні є одним із найскладнішим у світі.Хоча в україні і не найбільші ставки оподаткування.

Плата єдиного податку являє собою спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, особливості застосування якої закріплено Указом Президента України.         Перейти на спрощену систему оподаткування можуть фізичні особи—підприємці, що відповідають таким вимогам: у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх родини, протягом року перебуває не більше десяти чоловік; розмір виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень

Ставки єдиного податку для приватного підприємця встановлюють місцеві ради залежно від виду діяльності, вони становлять від двадцяти до двохсот гривень на місяць. Розмір ставки залежить не від отриманого доходу, а виняткова від виду діяльності. Причому в різних регіонах України ставки єдиного податку для фізичних осіб, а також перелік видів діяльності, що підлягають оподаткуванню, можуть бути різні. Періодичність зміни таких ставок законодавчо не встановлено. Перехід на спрощену систему оподаткування не означає автоматичного зменшення податкового тягаря.

Тому, приймаючи рішення про перехід на таку систему, необхідно враховувати безліч факторів, серед яких посідає особливе місце рентабельність здійснення тих чи інших видів підприємницької діяльності.  Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні сутності природи оподаткування єдининим податком, його ролі у оподаткуванні,  фізичних осіб – підприємців, проведенні комплексного дослідження практичних аспектів єдиного податку  та виробленні пропозицій, щодо розвитку і вдосконалення спрощеної ситеми оподаткування.     Для досягнення поставленої мети були поставлені такі завдання:

• охарактеризувати ставки і групи платників єдиного податку
• розглянути особливості спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності
• розкрити характеристику Уманської ОДПІ
• узагальнити теоретичні підходи єдиного податку
• окреслити сучасні проблеми та шляхи удосконалення спрощеної системи оподаткування       Об’єктом дослідження  є оподаткуванням фізичних осіб - підприємниці єдиним податком.      Предметом дослідження  є норми Конституції України, чинних законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які виступають засобами правового регулювання єдиного податку для фізичних осіб -  підприємців в Україні.       Методологічною основою  роботи є праці класиків економічної науки, а також роботи сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, де висвітлюються питання про оподаткування фізичних осіб – підприємців єдиним податком.      Методами дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, системний та комплексний підхід до вивчення теоретичних аспектів формування місцевих податків і зборів, у межах якого у роботі використовувались методи аналізу, синтезу, аналогії, статистичні прийоми групування, графічно-табличний метод, історичний метод, метод узагальнення.

 

 

 

 

Розділ 1 Теоретичні засади оподаткування фізичних осіб підприємців – єдиним податком.

1.1 Особливості спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

На сьогодні малий та середній бізнес,саме підприємництво, впливає на всі сторони суспільного життя, оскільки може швидко реагувати на різні зміни, що відбуваються вринковій економіці в контексті запровадження новітніх технологій та вимог ЄС. Тому в наукових сферах як серед економістів, так і серед юристів, і досі триває активне обговорення реформування діючої податкової системи, у розрізі запровадження ефективних новітніх податкових інструментів для створення належних умов переходу на нову модель економіки.

Проблематика оподаткування малого і середнього бізнесу входить до кола наукових інтересів багатьох вчених, таких як М. Азарова, З. Варналія, О. Василика,В. Вишневського, А. Єлисєєва, А. Крисоватого, М. Кучерявенка, С. Лондар, І. Луніна, Н. Пришви, А. Соколовського, В. Шпільова та інших. Зазначені науковці зробили значний внесок у вирішенні питань створення спеціальної системи оподаткування, якою і є діюча спрощена система[1, c.100].

 Проте необхідно зазначити, що все одно залишаються невирішеними деякі проблемні теоретичні та практичні аспекти, що й обумовило вибір тематики дослідження.

Наскільки запроваджені Податковим кодексом України [15] податкові пільги та  преференції для суб’єктів господарювання, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, впливають на їх конкурентноздатність та ефективність роботи, що надасть можливість виявити від повідні переваги та недоліки діючої системи оподаткування.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого діє на основі Указу Президента України«Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» [14].

За 14 років існування спрощеної системи оподаткування кількість платників  єдиного податку збільшилась майже в 14 разів (з 95 тис. осіб до 1304,5 тис. осіб. При цьому, суб’єкти — «спрощенці» створили понад 1,2 млн. робочих місць [14]. А з прийняттям ПКУ, а саме за останні два роки, кількість спрощенців зросла майже в два рази.

На сьогодні залишається проблемним питання правової природи єдиного податку,оскільки відповідно до ч. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності [15].

Єдиний податок звільняє платників від  обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

  1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість  з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість,що сплачується фізичними особами та юри-дичними особами, які обрали ставку єдиного податку, зі сплатою податку на додану вартість;

4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;

5) збору за провадження деяких  видів підприємницької діяльності;

6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства [11,c.146].

Крім цього, відповідно до ч.3 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України особи, що обрали спрощену систему оподаткування, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів і витрат з метою обрахунку об’єкта

оподаткування за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України [15].

Отже, при виборі спрощеної системи оподаткування платники податку сплачуватимуть єдиний податок за обраною ставкою замість основних податків (податок на прибуток підприємств, на доходи фізичних осіб, на додану вартість тощо) та зможуть вести спрощений бухгалтерський облік .

 Мельник, В.М., Музиченко О.М. та  ін. В свою чергу Іванов Ю.Б. досліджує світовий досвід податкового  регулювання малого підприємництва, тоді як Каламбет С.В розкриває  проблему оподаткування доходів  фізичних осіб[17,c.56].

Спрощена система оподаткування забезпечила динамічний розвиток малого підприємництва та стабільні надходження до бюджету, що свідчить про адаптованість та прийнятність її для значної категорії суб’єктів підприємницької діяльності .

Спрощена система оподаткування дає можливість започаткувати власну справу без додаткової спеціальної економічної та бухгалтерської освіти. Привабливість системи для суб’єктів малого бізнесу зумовлена передусім спрощенням системи адміністрування і зменшенням небезпеки несвідомого порушення чинних правил .Особливим механізмом державної політики сприяння розвитку малого підприємництва було запровадження саме спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва, яка стала справжнім спасінням малого бізнесу. Цікавим залишається питання правової природи єдиного податку,що слугує сферою наукових інтересів деяких науковців.

 Шевчук І.В.зазначає, що єдиний податок слід розглядати як складову податкової системи. Це пов’язано з тим, що такі поняття, як «податкове зобов’язання», «податкове повідомлення», «податковий борг», «податкова вимога» та інші, передбачені податковим законодавством, застосовуються до усіх платників податків, у тому числі і до єдиного[11,с.145]. Так законодавець фактично поширює на платників єдиного податку вимоги, які стосуються платників інших платежів, включених до податкової системи .

При дослідженні обов’язковості як однієї з рис податку можна зауважити, що вона має певну особливість для платників єдиного податку. Якщо у будь-яких інших платників конституційний обов’язок сплати податку,при наявності об’єкта оподаткування, то для обов’язковості єдиного податку цього недостатньо, так як є можливість вибору, тобто платник податку має можливість сам вибрати один із двох способів оподаткування своїх доходів: або сплата обов’язкових платежів на загальних підставах, або сплата єдиного податку.

Все це дає можливість зробити висновок, що єдиному податку, як і будь-якому іншому податку, притаманні загальні ознаки, Банківське та фінансове право,Наше право № 12, 2013 182 але при сплаті даного податку окремі з них (обов’язковість, адресність до бюджету, нецільовий характер, безвідплатність) мають певні особливості.

Бурковський В.В. відзначає: обов’язковість сплати єдиного податку наступає безпосередньо в результаті вільного вибору платника; даний податок надходить одночасно до бюджету, так і до державних цільових позабюджетних фондів, розподіляючи кошти між ними [4,с.60].

Потрібно виділити також і специфічні ознаки єдиного податку, за якими він відрізняється від інших обов’язкових платежів.

Такими ознаками є:

1) системність;

2) альтернативність;

3) добровільність сплати;

4) сфера застосування.

1. Системність єдиного податку  має прояв через об’єднання  в одному податку певної сукупності обов’язкових платежів, справляння яких передбачено чинним законодавством України. Так, сплата єдиного податку

замінює, по-перше, справляння сукупності основних обов’язкових платежів, які входять до складу системи оподаткування України та зараховуються до бюджету, по-друге, справляння сукупності страхових внесків, які

спрямовуються до відповідних державних цільових позабюджетних фондів.

2. Альтернативність єдиного податку  передбачає, що він є альтернативою  визначеній сукупності існуючих обов’язкових платежів, від сплати яких платник єдиного податку звільняється, а також платник податків може обирати оподаткування своїх доходів від підприємницької діяльності або шляхом сплати одного (єдиного) податку, або на загальних підставах .

3. Добровільність (самостійність) обрання  сплати єдиного податку розкривається  втому, що як юридичній, так і фізичній особам надано право самостійно обирати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та

до якої групи вони належать, та, відповідно до цього, яку ставку єдиного податку вони будуть сплачувати (зменшується кількість обов’язкових платежів, скорочуються витрати на ведення податкового обліку, спрощу-

ється порядок подання податкової звітності).На підставі реалізації цього права виникає обов’язок сплати єдиного податку. Даний податок стає обов’язковим тільки після факту добровільного взяття суб’єктом на себе

обов’язку його сплати.

4. Сфера застосування єдиного  податку визначається колом суб’єктів (тобто шість груп платників податків). Саме Податковий кодекс України визначає, які суб’єкти належать до шести категорій платників податків,також визначає, які саме суб’єкти господарювання не можуть бути платниками цього податку, лише ті, які відповідають встановленим вимогам та інше [4,с.100].