Проблеми вдосконалення системи оподаткування прибутку підприємств

Організація роботи податкових органів повинна ґрунтуватися на тісній взаємодії їх структурних  підрозділів та взаємодії з іншими державними контролюючими органами в частині обміну інформації.

Встановлено,  що податковими  органами області не повністю задіяні  внутрішні резерви удосконалення  адміністрування податку на прибуток,  зокрема,  потребує доопрацювання  робота з великими платниками податків, необхідно підвищувати результативність контрольно- перевірочної роботи,  в  тому числі щодо виявлення та руйнування схем мінімізації податкових зобов’язань  платників.  На нашу думку,  впровадження податкового паспорту підприємства, як обов’язкової форми податкової звітності,  сприятиме швидкому отриманню  податковими органами об’єктивної  та достовірної інформації про платника податку,  його податковому потенціалі, податковому навантаженні,  рівні  виконання зобов’язань по сплаті податків.  В подальших дослідженнях необхідно передбачити диференціацію ставок альтернативного мінімального податку,  залежно від виду економічної діяльності платника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ. 3 Шляхи реформування системи нарахування прибутку підприємств в Україні

 

Удосконалення системи оподаткування  в Україні повинно здійснюватися  у двох напрямках. По-перше, шляхом створення  стимулюючої моделі оподаткування  підприємницьких структур. По-друге, через посилення соціального  спрямування системи оподаткування  у цілому.

Реальні кроки  назустріч підприємництву повинні  бути зроблені насамперед за рахунок  удосконалення оподаткування прибутку підприємств.

Щодо цього слід створити сприятливі умови для самофінансування інвестицій, найважливішими з яких є:

• право вибору методу амортизації,
• можливість прискореної амортизації,
• збільшення норм амортизаційних відрахувань (наприклад, у Німеччині вони у середньому вдвічі більші, ніж в Україні),
• спрощення порядку нарахування амортизаційних відрахувань (йдеться про надання дозволу підприємницьким структурам нараховувати амортизацію з початку податкових періодів).

Варто надати право підприємствам  зараховувати поточні збитки до минулих  звітних періодів з виплатою раніше сплаченого податку на прибуток підприємств.

Слід збільшити податковий період  із  кварталу до одного року з тим, щоб надати можливість суб’єктам підприємництва більше уваги приділяти питанням господарської діяльності, а не щоквартальним  перерахункам та, як наслідок,  оформленню чисельних фінансових документів.

Необхідно розвинути та застосувати  такі пропозиції:

• вивільнити від оподаткування ту частину прибутку, яка інвестується у виробництво, а також прибутку від приросту обсягів експортної продукції,
• визначити напрями розвитку системи оподаткування – пряме чи непряме оподаткування повинно бути розвинуто, визначити переваги та недоліки прямого та непрямого оподаткування.

Одною із актуальних проблем  є необхідність цілісної податкової системи і законодавства, яке  її регулює. Нормативні акти, які визначають податкові надходження часто  протирічать один одному. Складається  враження, що про цілісність податкової системи в Україні  не може бути мови, не кажучи вже про яку-небуть прив’язку до механізму кредитування і бюджетного регулювання. Вдосконалення  податкової системи обмежується  зміною лише окремих її елементів (розмір ставок, строки, пільг, об’єктів оподаткування, посилення чи заміна одних видів  на інші). Якщо і змінюються якісь  принципові моменти, то дуже рідко.[14]

Останнім часом в періодичних  виданнях все частіше обговорюється  проблема податкового кодексу. Дуже часто з ним пов’язують великі надії на поліпшення податкового законодавства. Але на даний момент тяжко кодифікувати податкові нормативні акти, так як іде тільки процес становлення податкової системи. Швидкі зміни господарської ситуації, пробіли в податковому законодавстві, відсутність готових схем та досвіду не дозволяє досягти стійкої системи оподаткування.

Основним напрямом при  розробці податкового кодексу повинна  бути не більш жорстока відповідальність і тотальна перевірка, а шлях спрощення  податкового законодавства, загальнодоступності  і зрозумілості норм, що використовуються. Податковий кодекс принципово  повинен  відповісти на три питання:

• кого виділити як платника податку (юридичні та фізичні, змішані),
• що виділити як податкові основи (об’єкт, показники виробництво і власності),
• яка величина і механізм стягнення базового показника (ставки, пільги, строки і бюджети надходжень).

          На даному етапі розвитку нашої  держави склалася така ситуація , коли багато підприємств функціонують  на межі банкрутства і формування  прибутку є нерегулярним, а це , в свою  чергу , приводить до  нерегулярності надходжень прибуткового  податку до бюджету держави  .  Податку на прибуток має  бути відведена роль регулятора  економічних  відносин в нашій  країні .

Як видно зі схеми первинне послаблення  податкового тиску приводить  в кінцевому випадку до зростання  обсягу надходжень коштів у бюджет не тільки від податку з прибутку підприємств . Це  в свою чергу  дасть можливість знизити  податковий тиск за іншими податками і перейти  від кількісного підходу при  стягуванні податку до якісного .

Використання податку  на прибуток корпорацій як регулятора економічних процесів здійснюється шляхом дотримання  чи порушення  критерію його нейтральності щодо прийняття  конкретних фінансово господарських  рішень ( Схема 3.1 ) 

Дослідження нейтральності спирається на гіпотезу , що податок який справляє мінімальний вплив на прийняття  рішень на мікроекономічному рівні , може не впливати негативно на  зростання макроекономічної ефективності. За цієї обставини нейтральність  податку щодо прийняття мікроекономічних рішень розглядається як першооснова  оподаткування .

Значний вплив на економічні процеси  має нейтральність податку щодо розподілу прибутку .

Взагалі існує  два основних види прибутку :

     розподілюваний ( той що йде на виплат у  дивідендів )

     нерозподілюваний (той що залишається в розпорядженні підприємства)

Прояв принципу нейтральності щодо розподілу прибутку полягає у  встановленні державою різних або однакових  ставок на різні види прибутку  Схема 3.2

Це залежить насамперед від макроекономічних цілей держави щодо джерел фінансування діяльності підприємств . Якщо пріоритетом  є спрямування на укрупнення

підприємств то держава встановлює найнижчу ставку податку на нерозподілений прибуток , а прибуток , який йде на виплату дивідендів оподатковується  за найвищою ставкою ; крім того держава  встановлює на досить високому рівні  податок на дивіденди що виплачуються власникам корпоративних прав .

Якщо ж пріоритетом є кредитне фінансування то вся сума прибутку   (розподілюваного і нерозподілюваного) оподатковується за однаковою ставкою .  Дана ситуація притаманна Україні .Але особливістю є те , що законодавством стимулюється направлення дивідендів на зростання капіталу фірми .

Механізм такого стимулювання наступний : дивіденди , які спрямовані на виплату у вигляді акцій не підлягають оподаткуванню , якщо така виплата не змінює пропорцій участі всіх акціонерів .

Це зроблено для того , щоб менеджери  компанії могли переконати акціонерів , що  якщо вони вкладуть свої дивіденди  в розвиток виробництва то фактично вони збільшать свої активи ( через  збільшення активів компанії ) значно в більшій ступені ніж коли б вони отримали дивіденди грошами , бо коли вони отримають дивіденди  грошами то повинні будуть сплатити 30 % податок на дивіденди .[13]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема  3.1 Взаємозв’язок оподаткування  прибутку підприємств та їх ділової  активності

 

 

 

 

 

Схема 3.2  Нейтралність оподаткування

 

Але якщо навіть акціонери будуть проти тезаврації прибутку компанія все одно не буде в програші : згідно з новим законодавством на внесену  до бюджету суму податку на дивіденди  зменшується сума податку на прибуток підприємства, , тобто воно отримує  додаткові оборотні кошти 

Інший аспект прояву регулюючої функції  податку на прибуток підприємств  розглядається у взаємозв’язку  з існуючою конкуренцією між країнами світу за мобільні фактори виробництва  та частину прибутку ( яка вилучається  у вигляді податку ) від їх використання

Основним критерієм нейтральності  податку на прибуток підприємств  щодо мобільності факторів виробництва  є нейтральність стосовно експорту та імпорту капіталу. В наслідок неврахування цього критерію  виникають  проблеми ухилення від сплати податку  на прибуток шляхом  переміщення  діяльності або капіталів в тіньовий сектор або в інші країни з  меншим  рівнем оподаткування чи  більш  сприятливими нормами нарахування  амортизації  .

Ця проблема особливо актуальна  для України , де спостерігається  значний відтік капіталів та кваліфікованої робочої сили у тіньовий сектор та за кордон

На ці та інші аспекти функціонування податку на прибуток підприємств  слід звернути увагу при реформуванні системи прибуткового оподаткування .

Одним з основних методів стимулювання ділової активності в країні через  податок на прибуток  є встановлення пільг малим підприємствам .

Як показав світовий досвід  малі фірми це основні представники венчурного підприємництва , тобто  підприємництва пов’язаного з ризиком, інноваціями , впровадженням нетрадиційних технологій , а це в свою чергу є рушійною силою економіки будь якої країни .

 При чому визначення малого  підприємства повинно базуватися  не на кількості працюючих  ( як це зроблено в нашій  країні ) , а на прибутковості   фірми  .[14]

Досвід такої класифікації  існує  в США . Основна федеральна ставка податку на прибуток корпорацій складає 34 %. За перші 50 000 дол. прибутку платиться 15 % , за наступні 25 000 дол. – 25 % і лише на решту суми вступає в дію  основна ставка . Майже така ж  схема працює і Великобританії , але в цій країні корпорації діляться на дві групи :

1. Дрібні  ( з прибутками до 100 000 фунтів стерлінгів ) вони сплачують податок за ставкою 25 %
2. Великі ( з прибутками більше 100 000 фунтів стерлінгів ) вони сплачують податок за ставкою 33 %

До списку найдійовіших стимулів можна  також віднести пільгове оподаткування  реінвестованих прибутків , пільги на науково дослідні та конструкторські  роботи .

Якщо знову звернутися до досвіду  США то можна виявити ще один цікавий  приклад стимулювання через податкові  пільги НТП та одночасне сприяння поліпшенню екологічної ситуації . Підприємства в США мають податковий кредит при сплаті податку на доходи корпорацій в розмірі 50 % вартості обладнання , що використовує енергію сонця  та вітру .

На мою думку можна було б  впровадити також  стимулювання виробництва  у відстаючих регіонах країни . Механізм цього процесу наступний в  найменш розвинутих областях встановлюються  знижена на 5-6 % ставка податку на прибуток. Це не принесло б значних  втрат бюджету , а навпаки через  заохочення підприємців до розвитку діяльності в саме цих регіонах поповнило  його і призвело б до більш рівномірного розвитку регіонів .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки 

 

В результаті проведенного дослідження викладенного в данній дипломній роботі можна зробити  наступні висновки:

1)  Економічна природа  податку полягає у зв'язуванні  його призначення об'єкта оподаткування й джерела сплати, а також визначення впливу на суб'єктів оподаткування і на економіку в цілому. За економічним змістом податки -це форма фінансових відносин між державою й членами суспільства.

2)  Податок на прибуток  є загальнодержавним податком, прямим  податком, який регулюється наступними законами:

-    Закон України  від 22.05.97р. № 283/97-ВР "Про  оподаткування прибутку підприємств", зі змінами та доповненнями;

-    Закон України  "Про порядок погашення забов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІП;

-    Порядок складання  декларації про прибуток підприємства, затверджений наказом ДПА від  08.07.97р. № 214 зі змінами та  доповненнями.

3)   Податок на  прибуток  підприємств  - це  прямий  податок,  сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших  видів  фінансових  ресурсів  та  матеріальних  цінностей,   а  також  із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.