Проблеми вдосконалення системи оподаткування прибутку підприємств

У складі третьої та п'ятої з цих груп є, зокрема, витрати  підприємства на створення таких загальнодержавних цільових фондів:

• Пенсійний фонд України;
• Фонд соціального страхування України;
• Фонд коштів на випадок безробіття;
• Фонд для здійснення заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи;
• Державний інноваційний фонд;
• Державний фонд сприяння конверсії;
• Фонд коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних шляхів загального користування.

Відрахування у перші  чотири зазначених вище фонди підприємства здійснюють пропорційно до загального фонду оплати праці, включаючи премії, усі види заохочень праці робітників і службовців підприємств, на які  нараховуються страхові внески згідно з чинним законодавством (пропорційно, але не за рахунок фонду оплати праці!). До Пенсійного фонду України  підприємства всіх форм власності вносять  збори у розмірі 32 відсотки від  фонду оплати праці, до Фонду соціального  страхування України — 4 відсотки (обидва ці фонди функціонують поза Державним бюджетом); у доход Державного бюджету вноситься збір коштів на випадок безробіття (1,5 відсотка від  фонду оплати праці) і у Фонд для  здійснення заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи (10 відсотків від фонду оплати праці).

Відрахування коштів підприємств  у інші загальнодержавні фонди здійснюються згідно з положеннями про ці фонди.

В законодавчому порядку  встановлюються також витрати і  втрати, що безпосередньо відносяться  на зменшення прибутку підприємств, як-то: витрати і нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норми природного убутку, якщо не встановлено винуватців, збитки від простоїв через внутрішньовиробничі  і зовнішні причини, некомпенсовані збитки від стихійного лиха, суми дебіторської заборгованості, термін позовної давності яких минув та ін. Повна собівартість реалізованої продукції включає  також комерційні витрати (витрати, пов'язані з реалізацією продукції).

Нижче наводиться витяг зі звітної форми "Звіт про фінансові  результати" промислового підприємства за січень—березень 1998 р. (тис. грн.):

• Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) 94,9;
• Податок на додану вартість 15,8;
• Акцизний збір 8,1;
• Витрати на виробництво реалізованої продукції 51,3;
• Комерційні витрати 2,8;
• Результат від реалізації — прибуток 16,9.[10]

Розділ 2. Аналіз механізму адміністрування податку на прибуток підприємств в Україні

Ще в 80-х роках минулого століття в розвинутих країнах почались широкомасштабні податкові реформи,  але лише в кінці 90-х років їхні акценти змістилися в бік вдосконалення механізму адміністрування податків.  Сучасні євроінтеграційні процеси визначають напрями реформування вітчизняної податкової системи у бік гармонізації податкового законодавства України та Європейського Союзу,  побудови партнерських відносин між податковими органами та платниками податків та підвищення на цій основі рівня їх добровільної сплати.  Податок на прибуток підприємств є невід’ємною складовою сучасних податкових систем,  як важливий інструмент регулювання соціально- економічних процесів країни.  У вітчизняній практиці оподаткування він також належить до основних бюджетоформуючих податків. Складність визначення величини прибутку,  що підлягає оподаткуванню та широкі можливості ухилення від сплати податку,  спонукають державу до заходів, направлених на забезпечення належного обліку та контролю доходів суб’єктів господарювання, а також до встановлення жорсткого механізму відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.  Попри такі заходи,  відмічається поширення використання суб’єктами господарювання протизаконних схем мінімізації податку на прибуток,  що призводять до втрат бюджетів різних рівнів, нерівномірності розподілу податкового навантаження між платниками.  Вищезазначене зумовлює необхідність пошуку шляхів вдосконалення податкового адміністрування,  в тому числі в рамках реалізації Програми модернізації державної податкової служби України та реформування вітчизняної податкової системи.[9]

   Податок на прибуток є одним із найвагоміших як в системі прямого оподаткування,  так і в доходах бюджету в цілому.  Його частка в доходах,  мобілізованих до зведеного бюджету в Черкаській області за аналізований період стабільно зростала на фоні зменшення податкової складової доходів бюджету і складала 14,11 %  у 2006, 14,92 %  у 2007  та 18,71 %  у 2008  рр.  відповідно  (табл. 1).  Це свідчить про збільшення фіскальної ефективності податку на прибуток за аналізований період,  підтвердженням цього є зростання сплачуваності даного податку платниками  (за період 2006-2007  рр.  кількість платників,  що повинні сплачувати зросла на 5,05 %,  а платників, що сплачували –  на 6,88 %, а за період 2007-2008 рр. відповідно на 5,89 % та на 15,93 %).

Однак,  існують і проблеми,  пов’язані з адмініструванням процесу оподаткування прибутку підприємств.  Про це,  зокрема,  свідчить рівень сплати податку на прибуток за аналізований період: 99,5 %  у 2006  році, 115 %  у 2007  році,  89,75 % у 2008 році.   Також, аналізуючи структуру платників податків за сплаченими сумами податку на прибуток (рис. 1),  можна прослідкувати наступне: найбільша кількість платників відносилась до групи,  що сплачувала до 1  тис.  грн,  у 2006-му році – 47,32 %  від загальної їх кількості,  які сплатили 0,24 %  від суми надходжень податку на прибуток, у 2007-му –  53,03 %, що сплатили 0,12 %, у 2008-му – 56,77 %,  що сплатили 0,07 %. 

Найменша кількість платників  сплачувала більше 10 млн грн: у 2006-му році – 0,09 %, які сплатили 49,07 % загального обсягу надходжень податку на прибуток,  у 2007-му – 0,16 %,  що сплатили 60,3 %,  у 2008-му – 0,17 %,  що сплатили 76,05 %.

Вищезазначене свідчить про  ризикоорієнтоване формування надходжень податку на прибуток до бюджетів, оскільки великі платники податків, за даними ДПАУ,  водночас є і найбільшими мінімізаторами податків,  що використовують перенесення  бази оподаткування на суб’єктів  господарювання,  які знаходяться  на іншій системі оподаткування [9]. Досвід справляння податку на прибуток свідчить про тісну залежність формування надходжень від стану економіки.  В умовах фінансової кризи відбулося різке зростання як кількості збиткових підприємств,  так і сумм понесених ними збитків, що зумовлено не лише об’єктивними причинами,  а й активізацією використання схем мінімізації даного податку. [11]

Так,  в Черкаській області за підсумками трьох кварталів 2009  року кількість підприємств із від’ємним об’єктом оподаткування в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року збільшилась в 5,3 рази і становила 285 суб’єктів господарювання  (таблиця 2).  За результатами проведеного аналізу було виявлено, що найбільша кількість збиткових платників податків характерна для таких галузей: оптова та роздрібна торгівля,  торгівля транспортними засобами,  послуги з ремонту – 73 платника; переробна промисловість –  85  платників;  будівництво – 46  платників;  операції з нерухомістю,  здавання під найм та послуги юридичним особам – 24  платника;  транспорт та зв’язок – 18 платників; колективні,  громадські та особисті послуги – 10  платників;  виробництво електроенергії,  газу та води – 11  платників

Загальна сума збитків  становить 1151,4 млн грн,  що більше на 996,8 млн грн або майже в 7,4 рази у порівнянні з аналогічним  періодом 2008 року.  При цьому, найбільші  суми збитків задекларовано платниками наступних галузей:  переробна  промисловість – 860,3 млн грн; оптова та роздрібна торгівля,  торгівля транспортними засобами,  послуги  з ремонту – 139,9 млн грн; будівництво  –  в сумі 51,1  млн грн;  операції з нерухомістю здавання під найм та послуги юридичним особам –  35,2 млн грн; виробництво електроенергії, газу та води – 30  млн грн;  сільське господарство,  мисливство та лісове господарство –  в сумі           18,6 млн грн, транспорт та зв’язок  – 12,2 млн грн.  Це призвело до зменшення  нарахованої суми податку на прибуток до 112,8  млн грн,  що на 291,9 млн  грн менше у порівнянні з аналогічним  періодом 2008 року, або в 3,6 рази.  Найбільше зменшили сплату податку на прибуток платники хімічної галузі – на 201,9 млн грн,  сплативши при цьому 5,1 млн грн податку,  або лише 2,5 %  минулорічного показника.  У першу чергу це пов’язано із впливом ряду об’єктивних чинників,  зокрема із наслідками світової фінансової кризи, втратою ринків збуту,  загостренням конкурентної боротьби,  падінням цін вітчизняної продукції на світових ринках. [11]

Суттєво зменшили сплату податку  на прибуток підприємства транспорту, сплативши 2,2 млн грн,  що становить  лише 1,4 %  надходжень данного податку  від підприємств цієї галузі, що менше на 80,6  млн грн показника  аналогічного періоду 2008 року.

Надходження податку на прибуток значно зменшилися і в інших галузях  народного господарства: підприємствами машинобудування було сплачено 8,8  млн грн,  або 38,8 %  від аналогічного показника 2008 року; підприємствами харчової промисловості та перероблення сільсько- господарських продуктів – 21,8 млн  грн, або 41,1 %  від показника 2008  року;  підприємствами оптової та роздрібної торгівлі – 24,8  млн грн.,  або 43,3 % від рівня показника 2008 року. [11]

Це в цілому пояснює  зменшення показника податкової віддачі з податку на прибуток за підсумками трьох кварталів 2009  року майже в 2,9  рази,  порівнянно з відповідним періодом минулого року.  При цьому,  умовні втрати бюджету від недосягнення податкової віддачі ДПА в Черкаській області  становлять 15,85 млн грн.  Поряд  із цим,  загальна сума умовних втрат  через недосягнення показника податкової віддачі ДПА України та 1 %  рівня  податкової віддачі збільшилася  за підсумками трьох кварталів 2009 р.  відповідно на 30,9 млн грн, або на 27,16 %, та на 20,1 млн грн, або на 13,73 %.

Вищезазначене спонукає до пошуку напрямів вдосконалення адміністрування  податку на прибуток.  Деякі останні  публікації розглядають проблеми вдосконалення  автоматизації обліку доходів платників  та контролю за справлянням даного податку податковими органами [10],  на нашу думку,  це є важливою проблемою,  але не основною,  перш за все необхідно реформувати систему оподаткування та механізм справляння податку на прибуток як складовий її елемент. [12]

Підвищення ефективності адміністрування податку на прибуток неможливе без стабільності податкового  законодавства,  основою якого  повинен стати Податковий кодекс.  Важливим напрямом вдосконалення адміністрування  податку на прибуток є також гармонізація податкового та бухгалтерського  обліку, оскільки наявність існуючих розбіжностей щодо визнання та оцінки доходів,  витрат та нарахування  амортизаційних відрахувань,  для  визначення об’єкта оподаткування  податком на прибуток і нормативно-правової бази бухгалтерського обліку в частині  розрахунку фінансового результату,  унеможливлює складання декларації з податку на прибуток підприємств  за даними бухгалтерського обліку. Оскільки, починаючи з 1 липня 1997 року платники податків фінансову звітність  в податкові органи не подають,  це також негативно відбивається на процесі адміністрування податку  на прибуток підприємств,  призводячи до збільшення витрат,  пов’язаних з організацією податкових перевірок  платників. Тому,  на нашу думку,  необхідною умовою вдосконалення адміністрування  податку на прибуток є закріплення  за платниками обов’язку подання  податковому органу електронної  податкової та бухгалтерської звітності. З огляду на зазначене, корисним є  також запозичення досвіду автоматизованої  обробки податкової та бухгалтерської звітності платників податку  на прибуток,  що використовується податковими  органами Російської Федерації [11].

Так, для підвищення результативності контролю дотримання податкового законодавства  платниками податку,  розроблено методи цільового відбору об’єктів для  перевірки показників декларацій податку  на прибуток шляхом використання ресурсів АІС  «Налог 2  Москва».  Введення в систему даних податкових декларацій та  бухгалтерської звітності дозволяє в результаті цільового відбору  в автоматизованому режимі формувати списки платників, в деклараціях яких є порушення  (арифметичні та логічні помилки,  неточності визначення податкової бази).  При здійсненні контролю часто використовуються також зовнішні джерела інформації, отримані за матеріалами зустрічних перевірок,  від інших підприємств та державних органів.  Це в цілому дозволяє виявити близько 80 %  загальної кількості порушень [11].

Вважаємо за необхідне  запропонувати впровадження на рівні  підприємства податкового паспорта,  як обов’язкової форми податкової звітності. Для оцінки податкової ситуації необхідний великий масив інформації щодо фінансово- господарської діяльності підприємства,  яка міститься  в різних формах фінансової звітності  платника,  узагальнення та аналіз якої потребує значних витрат часу.  Тому,  впровадження податкового паспорту підприємства дозволить більш ефективніше  витрачати час при проведенні податкової перевірки.  Для цього  необхідно передбачити таку його структуру:

- організаційно-правова форма ведення бізнесу та структура платника;

         -      інформація щодо наявності пов’язаних осіб підприємства;

- основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства;

-     розрахунок узагальненого показника податкового навантаження та окремих показників,  що розраховуються за джерелами відшкодування податків, що сплачує платник;

-    наявність заборгованості платника за рівнями бюджетів, рівень сплачуваності податків.

Для підприємства перевага від впровадження податкового паспорту полягає в можливості більш ефективно  здійснювати податкове планування.   Пропонуємо,  з метою вдосконалення  адміністрування податку на прибуток,  на законодавчому рівні запровадити  альтернативний мінімальний податок, досвід механізму справляння якого, зокрема, є в податкових органів США [12;  13; 14].  Ставка альтернативного мінімального податку на нашу думку повинна бути диференційованою залежно від виду економічної діяльності платника і застосовуватись до валового доходу платника. Якщо альтернативний мінімальний податок,  нарахований на валовий дохід підприємства,  перевищує суми звичайних зобов’язань по податку на прибуток,  то платник має сплатити саме альтернативний податок. Такі заходи пов’язані перш за все із стрімким зростанням кількості збиткових підприємств та сум задекларованих ними збитків за даними податкового обліку, оскільки часто такі платники за даними бухгалтерського обліку мають позитивний фінансовий результат.  На нашу думку,  необхідно передбачити також перелік платників податку на прибуток до яких альтернативний мінімальний податок не може бути застосований. Вважаємо, що в першу чергу це стосується підприємств – платників податку на прибуток, що перебувають у стані банкрутства та новостворених підприємств  (протягом трьох років з часу державної реєстрації).