Податкова система України

Із встановленням феодальної роздробленості княжі доходи стали  значно обмеженішими. Податки осіли  на місцях. Через брак коштів значно скоротилося постійне військо. Загальнодержавні збройні сили в основному складались з ополчення васалів. Встояти  проти сильного ворога було проблематично, що й призвело пізніше до катастрофи.  

 

 

 

1.2 Грошова,  натуральна данина Литовсько-Польської  доби

У першій половині 14століття більшість українських земель(Поділля, Київщина, Чернігівщина) увійшли до складу Великого Князівства Литовського. Тут зберігалась податкова система  періоду Київської Русі та діяли  закони «Руської правди» аж до другої половини 16століття, коли ці землі після  Люблінської унії Литви з Польщею(1569р.) увійшли до складу Речі Посполитої.

На українських землях була введена польська податкова  система, за якою шляхта (1374р.) і маєтки католицької церкви(з 1381р.) були звільнені  від оподаткування. Королі зреклися права накладати податки. Коронний скарб поповнювався лише прибутками із зобов’язань сільського і міського населення, з королівських земель та самоуправління міст, яким було надано магдебурзьке право.

Найширші маси сільського і частково міського населення були зобов’язані до панщини, натуральної  данини і грошових чиншів та інших  оплат безпосередньо своїм панам(шляхті).

З 1557року на українських землях, відповідно до закону короля Сигізмунда ІІ Августа «Устави на волоки», проводиться  земельна реформа. Метою її була переоцінка державних, громадських і селянських грунтів та зрівняння селян у  власності та повинностях.

Селянство було антиподом  шляхти: чим більше шляхта здобувала  прав та багатства, то більше втрачало їх і убожіло селянство.  Цей процес характеризує весь перший період литовсько-польської доби і закінчується Люблінською унією – закріпленням селян усіх категорій, що знайшло правове закріплення в ІІІ Литовському статуті.

З 16століття під впливом  польського права відбувається еволюція права землеволодіння селян. Селянська  земля починає належати панам  або державі. У судах частіше  заперечується право селянина продавати  свій грунт. Цю практику у 1588році затвердив  ІІІ Литовський статут.

Одиницею поземельного податку  стає лан або волока(16.8-25га). Причому  податок платили грішми(від лану платили 10-30грошей), з прямих податків на ланове припадало 90.5%, ланове збирали  самі пани-шляхтичі і часто лише з тих земель, якими користувались  піддані, звільняючи від податку  свої фільварки. Насправді, на кордоні  польської держави діяли свої закони, а королівські часто ігнорувались. Так остерські старости не платили  королю податки. А з 1619року почалась масова колонізація сходу Чернігівщини та Полтавщини. У період з 1550року до 1660року виникли майже всі села з українськими теперішніми назвами.

Щоб прибрати наш край до своїх рук, польські комісари робили описи українських земель. Це описи 1552р., 1616р., 1622р., 1636р., що донесли до нас  багатий історичний матеріал. Так, на прикладі Остерської землі, люстрація 1552року дає лише частковий опис. За описом 1616року фігурують лише Літки  та Літочки, які майже не платять  податків та не виконують повинностей. Наступний опис 1622року подає цілий  ряд сіл, слобод, які були щойно  засновані, і з цієї причини теж  не платили податків. При чому інспектори комісували лише села по Десні, тому що їх підкупала місцева знать, і  вони не показували села, розташовані  далі від ріки.

У кінці 16століття – на початку 17століття широкого розповсюдження в  Речі Посполитій, тобто на Україні, набула практика здавання збору надзвичайних і міських податків в оренду. Орендарями, в основному, виступали євреї. Подібна  практика значно збільшила нерівність і зловживання при зборі податків, адже орендарі намагались зібрати не лише суму, яка йшла до коронної казни, а й значні кошти для себе. Все  це призвело до загострення соціально-економічного та політичного становища на Україні  і стало однією з причин визвольної війни українського народу 1648-1654років.

Саме в ході визвольної війни козацька старшина на чолі з  Богданом Хмельницьким намагалась відродити  українську державність, створити свою податкову систему. Колишні королівські  та інші звільнені великі земельні маєтки та прибутки з них йшли до козацької військової скарбниці, якою спершу завідував сам гетьман, а  потім окремий генеральний підскарбій. Тобто Хмельницький намагався більше централізувати збір податків, щоб  мати достатні кошти для безперервних війн, які була змушена вести козацька держава, та створення державного апарату.  

 

 

 

1.3 Податки  Козацької держави (1648-1654рр.)

Головними джерелами прибутку Війська Запорізького низового, крім природного багатства чорноземного краю, були: воєнна здобич, зовнішня торгівля, продаж вина, платня від перевозів, подимний податок, і, врешті, царське  хлібне і грошове жалування.

Першим і прямим джерелом прибутку запорожців була здобич, добута ними на війні з турками, татарами й поляками. Вирушаючи в кожний похід, запорізькі козаки складали присягу  перед святим Євангелієм, що жоден  із них нічого не приховає із воєнної  здобичі, а все добуте доставить  у курінь для поділу між усім товариством.

Другим джерелом прибутків  Війська Запорозького була найрізноманітніша  торгівля: зовнішня і внутрішня. Усі  торговці, купці й промисловці, що вивозили й привозили товари у  Січ, торгували ну слободах, селах  і зимівниках, вносили певну платню у військову скарбницю або  на військову старшину: від куфи борошна чи продуктів – карбованець; від риби впійманої в Бузі, три  перші десятки «паколі» – на полковника, писаря й осавула, які були при  рибних заводах, та чотири інші десятки  – на січову старшину. Якщо ж рибу продали чи втратили, не віддавши від  неї частку на військові чини, то рибалка сплачував її вартість грошима. Щоб брати мито з купців, на всіх запорізьких базарах були особливі начальники, військові кантаржії: вони стежили за правильністю мір і  ваг, призначали ціну на привезений товар  і збирали мито з купців у військову  скарбницю.

Велике мито давали шинки, що були поширені на землі запорозьких  козаків. Через свою життєву свободу  всі запорозькі козаки мали право  варити мед, пиво й продавати спиртні  напої. У документах січового архіву 1770року у всіх володіннях козаків  налічувалося 370 шинків.

Крім того, з валок, що приїжджали в січ з України, Криму й  Польщі, якщо вони привозили біле вино чи горілку, також брали мито на церкву і старшину: з кожної куфи – по карбованцю; крім грошей брали і  так зване «поставне вино»  – по одному відру, яке в козаків  називалось квартою, з того, хто продав вино чи горілку, або з того, хто сам купував їх, – загальною кількістю 7 відер. Лише той, хто сплачував це мито, міг продавати свій товар, та й то за ціною, визначеною Кошем.

Важливим джерелом прибутків  козаків було також «мостове», тобто  платня з проїжджих купців, торговців, промисловиків і чумаків за перевіз  через річки. Так само за безпеку  в дорозі, за конвоювання з військовим пірначем чи булавою, а більше з прикріпленою до булави військовою печаткою.

Козаки та їх старшина за військову службу відстоювали свій привілей – звільнення від податків, їх сплачували лише селяни та міщани. Головний грошовий податок, який січові власті стягували з посполитих, називався  «військовим окладом». Цей податок  був основним прибутком Коша Запорозької  Січі. Козацька скарбниця у дуже незначній частині поновлювалась  за рахунок прямих податків. Головне  значення мали прибутки з привізних  і вивізних мит(так звані індикти  і ефекти) та непрямі податки –  оплата з млинів, гут, рудень, з тютюну, дьогтю, селітри, шинків.

Ці податки були організовані у свого роду державні монополії, так звані оренди. Власники цих  підприємств не могли продавати  свою продукцію вроздріб, а доставляли їх за твердими цінами орендарям, які  платили державі визначений податок.

Немалу частку військових прибутків становив «димовий» податок, який запорізькі козаки збирали з  так званих «сиднів», що вважались  підданими козацького товариства. Цей  податок був постійним і тимчасовим: постійний до 1758року обмежувався 1крб  з родини, а з 1758 по 1770р. – 1крб 50коп. якщо взяти за норму все жонате населення на зимівниках – 12250осіб, то при податкові в карбованець  отримаємо 12250крб, а при податку  в півтора – 18375крб. тимчасові  податки, що бралися з жонатих  козаків, сягали від 300 до 500крб із паланки, але їх накладали лише у виняткових випадках. Коли військо організовувало похід на Туреччину, Крим чи Польщу або посилало депутацію у російську  столицю з особливо важливої справи.

Військовими доходами розпоряджалась скарбова канцелярія під керівництвом генерального підскарбія. Інтендантурою  в полках завідували комісари, яких не прираховували до старшини; вони отримували окремі доручення на час  потреби; доставляли харчі, дбали про  квартири для війська, а також  займалися збором податків. Допомагали їм комісарські десятники. [2] 

 

 
      

2. Сучасні податкові системи країн світу

Податкова система  Великобританії

Бюджетні відносини. До бюджетних  відносин причетні прем’єр-міністр, міністерства, казначейство, парламент. Казначейство, як головний урядовий орган з фінансових питань відає управлінням і регулюванням податків. Казначейство також розробляє  та здійснює основну економічну стратегію.

Йому підпорядковуються  Управління внутрішніх доходів та Управління мита та акцизів.

Бюджетний рік у Великобританії починається 1 квітня поточного року і закінчується 31 березня наступного року. При розробленні проекту  бюджету кабінет враховує 18 ключових положень, 11 з яких за останні роки не змінювались. До основних положень належать: зростання валового національного продукту, рівень безробіття, ціни на акції, норми процентних ставок, ціни на основні продукти, зокрема на нафту, рівень податкових ставок.

Починаючи з 2000/2001 бюджетного року розпис доходів та видатків здійснюється згідно з національними рахунками  на основі європейської системи рахунків 1995року.

Податок на доходи. Вперше був  застосований у 1799році як тимчасовий засіб  з метою фінансування військових потреб. Застосовується шедулярна форма  стягування податку, яка передбачає розмежування податку на частини  залежно від походження доходу. Таких  шедул є 6, і кожна має особливий  механізм оподаткування.

А. Доходи від майна: від  власності на землю, від будівель і споруд, квартирна плата

від здавання квартир в  найм.

Б.  Доходи від лісових масивів, що використовуються в комерційних цілях.

В. Доходи від державних  цінних паперів.

Г. Доходи від комерційної  діяльності:

- доходи від ділових  операцій;

- доходи від приватної  професійної діяльності;

- отримані відсотки й  аліменти, які підлягають оподаткуванню;

- доходи від цінних  паперів. Які знаходяться за  кордоном;

- доходи від майна, розташованого  за кордоном;

- усі інші доходи, наприклад  гонорар;

Д.  Заробітна плата, пенсії, допомоги, інші трудові доходи.

Е.  Дивіденди та інші виплати, які здійснюють компанії Великобританії на користь

працівників.

Справляння податку здійснюється за місцезнаходженням джерела доходу, тому якщо працівник отримує дохід  в одному місці роботи, він податкову  декларацію не заповнює. Для всіх платників  податків діє особова знижка і  додаткова сімейна знижка. Їх розміри  переглядають щорічно враховуючи рівень інфляції. У 1997 році особова знижка становила 3445 фунтів стерлінгів.

Діють три категорії податку  на доходи, які застосовуються після  особової та сімейної знижки: 20% – після 2,5 тис фунтів стерлінгів, 25% – від 2,5 до 23,7 тис фунтів стерлінгів, 40% –  після 23,7 тис фунтів стерлінгів доходу з розрахунку на рік.

Акцизи. Стягуються з нафтопродуктів, тютюнових виробів, міцних спиртних напоїв, вина, пива, сидру, а також  з ігорного бізнесу. Ставки акцизів  на деякі товари: на бензин (за 1л) 0,3314 і 0,2832 фунтів стерлінгів; на сигарети – 20% від роздрібної ціни плюс 52,33 Фунтів стерлінгів за 1000шт; на спиртні напої (за 1л чистого спирту) – 19,81 фунтів стерлінгів.

Податок на реєстрацію автомобілів. Ставка податку при реєстрації легкового  автомобіля становить 130 фунтів стерлінгів на рік. [8]                             

Податкова система  Греції

Податок на додану вартість. Стандартна ставка на початок 2003 року 18%. Знижені ставки: 4% (на книги і  періодичні видання) і 8% (на сільськогосподарську сировину і продовольство, медикаменти  і медичне устаткування, водопостачання і пасажирський транспорт, послуги  охорони здоров`я, спортивні і  культурно-видовищні заходи, готельні та деякі інші послуги). Для острівних  територій у деяких префектурах  передбачені знижки на 30%. Від обкладання ПДВ звільняються банківські, страхові і юридичні послуги, послуги державної  почти і суспільного радіо  телебачення.

Акцизи. Стягуються акцизи з  нафтопродуктів, тютюну і тютюнових  виробів, міцних спиртних напоїв, солоду, легкових авто, а також окремих  операцій банків та страхових компаній. Ставки акцизів на деякі товари: на сигарети(за 1000шт) – 57,5% від роздрібної ціни; на етиловий спирт (за 1л) – 151,2 тис драхм; на лікерні вина – 12,4тис драхм; на легкові автомобілі  – від 10% до 75% залежно від об’єму циліндру двигуна.

Податок на доходи фізичних осіб. Стягується по прогресивній шкалі: мінімальна ставка 5%, максимальна – 40%. Резиденти сплачують податки  з усіх доходів, отриманих ними в  Греції та за рубежем; нерезиденти –  тільки з доходів у Греції. У  число оподатковуваних включаються  доходи партнерств (повних і обмежених), асоціації підприємницького чи професіонального характеру, а також спільних підприємств. З загальної суми доходів враховуються витрати, понесені в процесі його одержання; передбачені знижки на деякі  інші витрати. Нерезиденти користуються тими самими пільгами. Що і резиденти, за умови існування двосторонньої  угоди з податкових питань між  Грецією та даною країною.

Податок на доходи юридичних  осіб. Стандартна ставка 35%. Оподатковуються  доходи грецьких компаній з обмеженою  відповідальністю, державних і муніципальних  комерційних підприємств, кооперативів та їхніх асоціацій, іноземних комерційних  підприємств у будь-якій їх формі. А також із грецьких та іноземних  організацій, що не мають на меті одержання  прибутку, включаючи фонди усіх видів. Іноземні підприємства та організації, що роблять фінансове та науково-технічне сприяння, або які приймають участь в здійсненні державних чи приватних  проектів у Греції, мають пільги при сплаті цього податку.[7]