Інструменти податкового регулювання підприємницької діяльності

2. Сутність податкового регулювання

 

Термін податкового регулювання  широко використовується у сучасному  суспільстві, тому існує багато поглядів науковців сфери оподаткування при визначенні податкового регулювання.

На погляд Т.І. Єфименко податкове регулювання, за допомогою притаманних йому методів, дозволяє досягти більш ефективного використання матеріальних і фінансових ресурсів, інтенсифікувати підприємницьку активність, узгодити інтереси різних суб’єктів господарювання, населення, центральних і регіональних рівнів державного управління[21].

На думку Н. Заєця, податкове  регулювання є одним з найбільш динамічних й мобільних елементів  податкового механізму й сфери  державного податкового менеджменту, де його основу складає система економічних заходів оперативного втручання у хід виконання податкових зобов’язань [17, с. 130]. Такий підхід також навряд чи можна вважати вичерпним. Справа в тім, що інструменти податкового регулювання далеко не завжди мають оперативний характер.

Протилежного підходу  до податкового регулювання дотримується І. Фокіна, яка вважає, що податкове  регулювання економіки, як основний елемент податкового механізму, покладено в основу довгострокових стратегічних цілей держави, спрямованих  на забезпечення економічної стабільності та стимулювання економічного зростання [9].

Р.П. Жарко пропонує розуміти під податковим регулюванням комплекс дій державних органів, спрямованих  на зміну параметрів податкової системи  та податкового механізму з метою  досягнення певних соціальних та економічних цілей [20].

У Глосарії бюджетних термінів податкове регулювання розглядається  як сукупність мір непрямого впливу держави на розвиток виробництва  шляхом зміни норми вилучення  до бюджету за рахунок пониження  або підвищення загального рівня оподаткування: ставки прямого індивідуального прибуткового податку, податку на прибуток підприємств, непрямих податків [7]. Наведене визначення не уявляється повним тому, що цілі податкового регулювання не обмежуються виключно виробництвом.

На мою думку, найповнішим  визначенням є висловлювання  Ю.Б. Іванова, що характеризує податкове  регулювання як свідомий, активний та цілеспрямований вплив держави на учасників економічних відносин за допомогою засобів та інструментів податкової політики з метою досягнення бажаних соціально-економічних результатів[24]. Наведене визначення характеризую податкове регулювання як процес, на відміну від регулюючої функції податків, яка являє собою явище. Податкове регулювання є цілеспрямованим процесом, зосередженим на отримання певних результатів, тобто вирішення конкретних завдань та досягнення поставлених цілей.

Отже, податкове регулювання  як процес базується на свідомому, активному  і цілеспрямованому використанні існуючої не залежно від волі суб’єктів  управління регулювальної функції податків задля отримання певних соціально-економічних результатів.

3. Принципи податкового регулювання

 

Виходячи зі специфіки  реалізації регулювальної функції  податків, принципи податкового регулювання  є похідними, по-перше, від принципів державного регулювання економіки, а по-друге, — від принципів оподаткування та податкової політики які зображені на рис. 1.1

 

 

Рис. 1.1. Взаємозв’язок принципів податкового регулювання з принципами оподаткування та державного регулювання

Під принципом у широкому сенсі розуміють основне, вихідне  положення якої-небудь наукової системи, теорії, ідеологічного напряму. Згідно з цим, для цілей податкового  регулювання наведене визначення можна інтерпретувати як основне, вихідне положення теорії оподаткування у сфері реалізації регулювальної функції податків.

Інше загальноприйняте значення цього терміна — правило, покладене  в основу діяльності якої-небудь організації, товариства. Тобто принцип податкового  регулювання в цьому сенсі слід розуміти як основне положення, що визначає сутність та основу цього процесу; правило, покладене в основу податкової політики держави як одного з основних важелів державного регулювання економіки.

Принцип наукової обґрунтованості  податкового регулювання передбачає урахування тих умов, у яких здійснюються регулятивні впливи. Специфічними рисами сучасного етапу розвитку української економіки є значна частка тіньової та неспостереженої економіки, а також порівняно низький рівень податкової культури платників [10].

Принцип узгодження інтересів  є одним з ключових принципів  податкового регулювання, оскільки механізм впливу заходів податкової політики на соціально-економічні процеси  реалізується саме через учасників  податкових правовідносин. Цей принцип законодавчо закріплений як один з базових принципів побудови податкової системи.

Принцип системності податкового  регулювання обумовлений системним  характером об’єкта регулювання  — підприємницької діяльності, яка  є складною динамічною системою, що включає в себе різні рівні та елементи [11].

Принцип комплексності. Податкове  регулювання є не єдиним методом  реалізації соціально-економічної  політики держави. Воно має застосовуватися  в комплексі з іншими прямими  та непрямими методами державного регулювання, такими як митно-тарифне регулювання, державна політика ціноутворення, бюджетна політика, ліцензування певних видів господарської діяльності, монетарна політика тощо. Економіка настільки багатогранна та взаємозалежна субстанція, що потребує комплексного підходу до реформування всієї системи державного управління, а не тільки його окремого елемента - оподаткування [11].

При цьому не можна абсолютизувати податкове  регулювання як єдиний дієвий та вирішальний  важіль державного регулювання, оскільки шляхом зміни лише умов оподаткування без інших важелів державної економічної політики неможливо вирішити всі проблеми у сфері економіки, а бажані результати можуть бути досягнуті за умови використання державою всього арсеналу засобів та інструментів державного регулювання [10].

Принцип пріоритетності передбачає чітке визначення пріоритетів  податкового регулювання — основних проблем розвитку країни, на вирішенні яких через податкові заходи слід зосередитися державі в конкретний момент часу. Необхідність визначення пріоритетів податкового регулювання зумовлена обмеженістю фінансових ресурсів держави та різноспрямованістю фіскальної та регулювальної функцій оподаткування, оскільки посилення податкового стимулювання платників автоматично означає відповідне зменшення податкових надходжень у бюджети та державні цільові фонди протягом періоду після здійснення регулятивного впливу. Тому податкове регулювання має бути зосереджене на вирішенні пріоритетних завдань держави, насамперед стратегічного характеру.

Принцип раціонального поєднання стратегічного та тактичного підходів у податковому регулюванні. Залежно від характеру цілей податкової політики податкове регулювання може мати стратегічний або тактичний характер. Цей принцип певною мірою пов’язаний з принципом пріоритетності. Разом з тим, заходи управління економікою, в тому числі заходи податкового характеру, не обмежуються виключно стратегічними цілями. Так, в окремі періоди часу для вирішення локальних завдань можуть використовуватися пільги підтримки. Надмірне використання інструментів податкового регулювання при вирішенні тактичних питань не можна вважати обґрунтованим, але й повна відмова від застосування відповідних засобів для досягнення тактичних цілей неможлива. Тому на кожному етапі розвитку економіки країни постає завдання раціонального поєднання стратегії і тактики податкового регулювання. Проте згідно з принципом пріоритетності, перевага в податковому регулюванні має надаватися саме використанню податкових інструментів стратегічного характеру.

Принцип законодавчого врегулювання випливає зі специфіки податків та оподаткування як інституту сучасного суспільства. Він полягає в тому, що всі інструменти державного регулювання у сфері оподаткування мають бути чітко регламентовані відповідними законодавчими актами, причому законодавчо мають бути врегульовані всі елементи кожного з цих інструментів[13].

Принцип адаптації передбачає коригування впливу держави на соціально-економічні процеси залежно від внутрішніх та зовнішніх умов розвитку країни на основі безперервного аналізу дієвості й ефективності заходів податкового регулювання. Важливою вимогою реалізації принципу адаптації в податковому регулюванні є раціональне поєднання гнучкості і стабільності використовуваних регулятивних інструментів. Ця проблема є дуже важливою, оскільки часті зміни умов оподаткування призводять до непередбачуваності податкових результатів господарської діяльності в середньостроковому та довгостроковому періодах, що унеможливлює ефективне стратегічне планування та управління розвитком суб’єктів підприємницької діяльності [10].

Принцип безперервності полягає  в тому, що процес податкового регулювання, хоча й реалізується за допомогою  окремих дискретних механізмів, термін дії яких є обмеженим, але в  цілому має безперервний характер. Застосовувані інструменти податкового регулювання мають бути послідовними та випливати з пріоритетів загальнодержавного розвитку.

Принцип мінімальної достатності  випливає з відповідного принципу державного регулювання економіки, який полягає  в тому, що держава повинна виконувати тільки ті функції, які не може забезпечувати ринок. В. Вишневський зауважує, що "в сучасному розумінні регулювання означає не просто деяке довільне втручання в ринкові процеси, а перш за все коригування ринку в тих випадках, коли він не спрацьовує" [9].

Принцип ефективності податкового  регулювання означає порівнянність  втрат бюджетів та витрат, пов’язаних з податковим адмініструванням заходів  податкового регулювання, з результатами державного втручання в економіку  засобами податкової політики. Іншими словами, позитивний економічний та соціальний результат відповідних заходів податкового регулювання має перевищувати втрати та витрати всіх суб’єктів податкових правовідносин, пов’язані з їх реалізацією[11].

Отже,дотримання сформульованих принципів у процесі здійснення податкового регулювання економічних та соціальних процесів сприятиме максимальній реалізації регулятивного потенціалу оподаткування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗАСТОСУВАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ПОДАТКОВОГО  РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Класифікація  інструментів податкового регулювання

 

Регулювальна  функція оподаткування реалізується за допомогою спеціальних інструментів, вбудованих у систему оподаткування  в цілому, і в кожний податок  окремо.

З погляду характеру  дії інструменти податкового регулювання можна поділити на три групи:

системні;

комплексні;

локальні.

До інструментів системного характеру відносять засоби податкового  регулювання, вбудовані в систему оподаткування. Серед них слід виділити насамперед загальний рівень оподаткування. Посилення податкового навантаження в загальному випадку є чинником, який стримує економічну активність і процеси нагромадження, а також створює умови для прискореного розвитку тіньової економіки. Разом з тим, високий рівень оподаткування може бути прийнятний у випадку ефективного використання бюджетних коштів на загальнонаціональні економічні й соціальні програми[15].

Наступним механізмом регулювання  системного характеру є структура  діючої в країні системи оподаткування. Змінити цю структуру можна двома основними шляхами: по-перше, введенням нових податків і зборів і виключенням із системи оподаткування тих податків, регуляторний потенціал яких вичерпаний, а по-друге, зміною співвідношення податкових ставок за різними податками і зборами [14].

Ще однією групою механізмів системного характеру є застосування альтернативних систем оподаткування, до яких відносять: фіксований сільськогосподарський  податок з юридичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а також фіксований податок з фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності. Перша з цих систем має галузеву спрямованість і є інструментом державної підтримки сільгосптоваровиробників. Друга й третя спрямовані на стимулювання розвитку малого підприємництва й вирішення на цій основі комплексу соціальних та економічних проблем.

Системний характер цих інструментів податкового регулювання  проявляється в тому, що у випадку  їх застосування принципово змінюються структура податкових платежів платників і об’єкти оподаткування [10].

Комплексний характер мають інструменти податкового  регулювання, які одночасно стосуються декількох основних податків і зборів, що створює спеціальний режим  оподаткування для певних груп платників. До них можуть бути віднесені: