Модель оподаткуваня прибутку пiдприэмств

Податок на прибуток посідає  друге місце після ПДВ за значущістю у доходах Державного бюджету. Структура доходів загального фонду Державного бюджету України в 2007-2010 рр. відповідно до рис. 2.1 свідчить про тенденцію до зниження питомої ваги податку на прибуток [14].

 

 

Рис. 2.1. Питома вага податку на прибуток в доходах загального фонду Державного бюджету в 2007-2010 роках, %.

Питома вага податку на прибуток у 2009 р. знизилась до 19,4 % проти 24,7 % у 2008 р. Унаслідок негативного впливу світової фінансово-економічної кризи на обсяги зовнішньої торгівлі України відбулася переорієнтація економіки на внутрішній ринок, що відповідним чином відображається на структурі наповнення бюджету. У 2009 р. спостерігалось значне погіршення фінансового стану підприємств. Навіть тиск держави на підприємства не допоміг виконати планові показники надходжень податку на прибуток підприємств до Державного бюджету у зв'язку iз зниженням прибутку пiдприємств майже на третину [14].

Ситуація, що склалася з прибутками та збитками підприємств України  у 2008-2010 роках зображена на рис. 2.2

 

 

Рис. 2.2 Динаміка прибутків  і збитків підприємств України за 2008-2011 рр. ( млн. грн.).

У 2009 році проти 2008 року прибутки підприємств зменшились з 193669,1 млн. грн. до 14459,2 млн. грн., а вже у 2010 році зросли до 154150,1 млн. грн. Протилежна динаміка відносно збитків, у 2009 році збитки підприємств зросли з 184714,9 млн. грн. до 186473,9 млн. грн., то у 2010 році вони знизилися до 90883,7 млн. грн. Тобто спостерігається позитивна тенденція до зменшення збиткових підприємств у 2010 році [14].

Державний бюджет отримав 32569,8 млн. грн. податку на прибуток підприємств, що на 14886,5 млн. грн. менше, порівняно з 2008 р. Плановий показник за 2009 р. надходжень податку до державного бюджету не довиконано на 9762,5 млн. грн. (рис. 2.3).

До загального фонду Державного бюджету в 2009 р. надійшло 76,6 %

податку на прибуток від  запланованих надходжень. На зменшення обсягу надходжень податку на прибуток у 2009 р. значною мірою мали вплив:

• посилення світової фінансової кризи, яке призвело до істотного зменшення зовнішнього попиту та падіння обсягів виробництва у експорто-орієнтованих секторах економіки (насамперед у хімічному та металургійному);
• спад обсягів промислового виробництва протягом 2009 р. на 21,9 %;
• задеклароване від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками

2008 р. в сумі 37,2 млрд. грн.;

 

 

Рис. 2.3  Динаміка надходження  податку на прибуток підприємств

до Державного бюджету  за 2007-2011 рр.

 

У 2011р. до Державного бюджету надійшло на 4374,6 млн. грн. більше ніж у 2010р ( або на 10,9%), у 2010 р. Державний бюджет України отримав 39969,2 млн. грн. податку на прибуток підприємств, що на 7399,4 млн. грн.. більше, ніж у 2009 р. тобто за останні три роки спостерігається тенденція росту надходжень податку на прибуток підприємств (рис. 2.3) [14].

На надходження податку  на прибуток підприємств у 2010 р. вплинуло

задеклароване від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками 2009 р., згідно зі зведеною декларацією по Україні, в сумі 49,4 млрд. грн. Також на стан сплати податку на прибуток вплинуло введення у дію Закону України від 23.06.2009 № 1533-VI "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи", яким запроваджено збільшення величини страхового резерву банків від 20 % до 100 %, що, своєю чергою, призвело до збільшення витрат і, як наслідок, спричинило стрімкий приріст збитків банків за результатами роботи 2009 р. та, відповідно, негативно вплинуло на надходження податку на прибуток банківських організацій у 2010 р. Надходження податку на прибуток банківських організацій скоротились на 1,9 млрд. грн.. у 2010 р [14].

Податковий кодекс України  фактично декларує податкову політику держави, коли на високому рівні тримається не податок на прибуток, а інші податки і збори,  вважаючи,  що поступове зниження податку на прибуток дасть змогу утримати конкурентний рівень українських підприємств,  що,  своєю чергою, з часом знизить тонізацію економіки. Ефективність зменшення ставок податку на прибуток пояснює концепція А. Лаффера: якщо податкова ставка зростає, бізнес або йде у тінь, або згортається і навпаки. Зменшення ставки податку на прибуток приведе до збільшення коштів, які залишаються в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток, і до збільшення надходжень до бюджету з цього податку. В Україні ставка податку на прибуток є вищою, ніж її середнє значення у країнах Європейського Союзу [19].

У результаті зниження ставки податку до 16% Україна буде мати одну з найнижчих номінальних ставок. Найнижчі ставки у ЄС застосовується переважно у країнах Центрально-Східної  як наслідок конкуренції  змагання країн за залучення капіталу  через формування  максимального  сприятливого податкового режиму (рис 2.4).

 

 

Рис. 2.4.Ставка податку на прибуток в ЄС.

Оскільки Україна прагне до інтеграції в Європейський Союз, то зменшення ставки податку на прибуток в Україні випливає з того, що вона істотно зменшилась у країнах ЄС протягом останнiх рокiв. Отже, необхідно знизити ставку оподаткування прибутків підприємств в Україні до рівня країн членів Європейського Союзу – 20 % [14].

Кодексом передбачено  поступове зниження ставки податку на прибуток до 16 % (з 01.04.2011 застосовується ставка 23 %; з 01.01.2012-21 %; з 01.01.2013-19 %; з 01.01.2014-16 %). Проте номінальна ставка податку не відображає реальності –  так званої "ефективної"  ставки податку,  яка є значно

вищою. Ефективна ставка залежить від визначення обсягу валових витрат бізнесу, що більші витрати, то менший податок сплачують підприємства. Проблема у тому, що чіткий перелік витрат, які можна зараховувати до валових, є невизначений. Це створює простір для маневру між податківцями та бізнесом. Як наслідок, ефективна ставка податку на прибуток підприємств дуже часто перевищує номінальну, оскільки останнє слово залишається за податківцями.

Також, значною проблемою  сплати податку на прибуток є відсутність взаємоузгодженості між існуючим податковим і бухгалтерським обліком. Наслідком цього є різниця (відповідно до національного стандарту 17 "Податок на прибуток"), яка виникає між бухгалтерським і податковим прибутком, та має назву податкової різниці (постійної або тимчасової) у визначенні активів, зобов'язань, статей доходів і витрат підприємства, і внаслідок чого – відмінність між обліковим і оподатковуваним прибутком. Різниця, яка виникає внаслідок таких розходжень, має істотний вплив на прибуток підприємств і спричиняє труднощі та розбіжності в його оподаткуванні. У новому Податковому кодексі податок на прибуток підприємств зазнав "революційних" змін,  що пов'язані із необхідністю усунення економічно необґрунтованих розбіжностей між правилами податкового обліку і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання й оцінки доходів і витрат. Перехід від методу "першої події" на метод "нарахувань та співставлень" при визнанні доходів та витрат у податковому обліку дасть змогу значно скоротити тимчасові різниці між податковим та бухгалтерським обліком. Це полегшить роботу бухгалтерів і надасть змогу бачити реальну картину фінансово-господарської діяльності підприємств [19].

Наразі доцільно було б використати для економічного зростання політику цільового стимулювання економіки за допомогою податків. До них належать:  прискорена амортизація;  відрахування з прибутку,  що оподатковується; витрати на інвестиції (що пріоритетніші проекти для розвитку економіки, то вищий відсоток відрахувань); надання податкового інвестиційного кредиту;  відрахування з оподатковуваного прибутку всіх витрат,  спрямованих на науково-дослідницьку діяльність;  цільові податкові пільги для підприємств, які здійснюють діяльність у депресивних районах та інші. Унікальність таких методів полягає у тому, що держава свідомо надає підприємцю додаткові кошти з отриманого ж ним прибутку, якщо зекономлені на оподаткуванні ресурси підуть у сферу інвестиційної діяльності.  Таке опосередковане фінансування з державного бюджету для бізнесу більш вигідне, ніж залучені під аналогічні цілі дорогі кредитні кошти.

Вивчення порядку справляння податку на прибуток підприємств свідчить, що в цілому його суттєво вдосконалено. У той же час, невирішеними залишаються проблеми формування доходів і витрат платника податку, врахування в наступних податкових періодах збитків, що утворилися на початок 2011 р., застосування нульової ставки податку на прибуток [19].

Таким чином, за допомогою  певних податкових норм, держава непрямими методами збільшує податкове навантаження на підприємства, сприяє руйнуванню економічних зв’язків юридичних осіб – платників податку на прибуток з фізичними особами - суб’єктами малого підприємництва, що оподатковуються за спрощеною системою. Це негативно впливає на фінансовий стан підприємств та ускладнює їх взаємовідносини з органами державної податкової служби.

Отже, можно зробити висновок, що наразі основними проблемами оподаткування прибутку підприємств є: існування низки протиріч в системі оподаткування, а саме -  відсутність взаємоузгодженості між існуючим податковим і бухгалтерським обліком; проблема формування доходів і витрат платника податку, необґрунтованність  з надання податкових пільг окремим підприємствам, проблема збільшення дохідної бази Державного бюджету, зокрема за рахунок податку, а також проблеми пов’язані із застосуванням нульової ставки податку на прибуток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. МОДЕЛЬ ОПОДАТКУВАНЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

 

Виникнення проблем в  оподаткуванні прибутку підприємтсв  обумовлені впливом такіх факторів, як: розмір ставки цього виду стягнень, обсяг фінансових результатів виробничих установ та організацій до оподаткування, валовий внутрішній продукт, витрати на ННТР і сезонні особливості його дії та адміністрування. ВВП, обсяг прибутку й податкова ставка є регуляторами фіскальної політики щодо податку на прибуток і впливають на обсяги його надходжень із лагом в один квартал [20].

Проаналізуємо фактори, які  впливають на обсяги надходжень від  податку на прибуток фірм і виробничих установ на сучасному етапі розвитку економічної системи України.

Прибуток підприємств  – найбільш вагома складова об’єкта  оподаткування цього виду стягнень і впливає на обсяг надходжень від нього. Унаслідок подвійного обрахунку існують значні розбіжності  між прибутком виробничих установ  згідно з бухгалтерським та податковим обліком. Це є причиною особливостей, притаманних моделюванню надходжень податку на прибуток до бюджету.           Валовий внутрішній продукт (ВВП) – наслідок господарської діяльності, а отже, економічна база для оподаткування. Також ВВП є відображенням рівня розвитку економіки та наявних у ній ресурсів. Між обсягами надходжень від податку, прибутком підприємств і ВВП існує прямий зв’язок.

У перехідних економіках найбільш дієвий інструмент керування обсягами доходів бюджету – податкова ставка. Ставка податку на прибуток підприємств прямо впливає на обсяги надходжень від цього виду стягнень до бюджету. Проте, оскільки її підвищення може впливати на тінізацію доходів, цей інструмент слід застосовувати виважено та комплексно.

Виходячи з наведеної  формули розрахунку прибутку фірм і  виробничих установ, який підлягає оподаткуванню  відповідно до фіскального обліку, сума надходжень від податку на прибуток підприємств залежить також від  норм амортизації. Згідно із податковим кодексом України залежить також від норм амортизації. Згідно із ПКУ, існує диференціація норм на 6 груп активів. Оскільки запровадження інструменту амортизації в основу розрахунку величини податку до сплати відбулося одночасно зі зниженням ставки грошового стягнення, то введення його як окремого фактора впливу недоречне.

Ефективність бюджетної  політики можна оцінити через  використання грошових ресурсів держскарбниці  на інвестиції в економіку, зокрема  інноваційну діяльність, що є визначальною для показників рентабельності фірм і компаній. Нині основну частину  фінансування науково-технічних робіт  проводять на державних підприємствах [20].

Вплив обсягу інвестицій у  розвиток технологій та наукову діяльність на величину прибутку фірм і виробничих установ у попередні періоди відображає те, наскільки ефективно їх було вкладено в економіку, яку віддачу вони мають та чи спроможні приносити додаткові прибутки, з яких відбуватиметься сплата податку на прибуток у майбутньому. Якщо цей показник має позитивний вплив нанадходження обов’язкових платежів до держскарбниці, то інвестиції в інновації здійснюють ефективно, якщо ж негативний – неефективно.

Сезонність надходжень податку  пов’язана з особливостями його адміністрування та специфікою підприємницької  діяльності. До них належать згадані  сплата податку згідно з декларацією за 11 місяців протягом останнього кварталу звітного року, а також виконання планів підприємств щодо прибутків наприкінці року. Вагому частку витрат виробничих установ і організацій становить вартість промислових товарів, що входить у собівартість виготовленої продукції. Індекс цін виробників таких товарів відображає кон’юнктуру ринків різних галузей. Проте високі темпи зростання індексу цін продуцентів часто супроводжуються високим рівнем інфляції, тобто обсяги надходжень від податків у номінальному вираженні також збільшуються [21].

Таким чином, щоб урахувати  тенденції зростання цін, сезонну  складову потрібно зважити на індекс цін виробників промислової продукції.