Модель оподаткуваня прибутку пiдприэмств

ВСТУП

           Податок на прибуток підприємств, поряд з іншими податками, є елементом податкової системи України й інструментом перерозподілу національного доходу. Даний податок - є прямим, і тому його кінцева сума повністю залежить від кінцевого результату господарської діяльності підприємств і організацій.        Актуальність теми. Питання пов’язані з цим податком мають велике значення як для держави так, як прибуток підприємства є одним з основних дохідних  статей бюджету більшості розвинутих країн, так і для підприємств, так як сума його виплат зазвичай одна з найбільших. При оподаткуванні прибутків підприємств завжди виникає кілька питань. По-перше, визначення об'єкта оподаткування. По-друге, рівень ставок податку і диференціація їх. По-третє, склад податкових пільг та умови надання їх підприємствам.  Податок на прибуток є джерелом формування бюджету, визначає можливості держави у вирішенні задач економічного зростання, розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою досягнення адекватної структури суспільного виробництва. В цих умовах оподаткування прибутку підприємств стає підґрунтям для розв’язання складних питань узгодження інтересів держави і суб'єктів господарювання.       Отже, дослідження даної проблеми, а саме оподаткування прибутків підприємств, є особливо актуальною в наш час, коли і Україна стоїть на шляху подальшого розвитку.          Метою роботи є розроблення математичної моделі щодо вдосконалення оподаткування прибутку підприємств, що дозволить визначити вплив податку на прибуток на стан і розвиток підприємств України, порядок здійснення податкових розрахунків з податку на прибуток підприємства, а також обґрунтувати пропозиції для удосконалення механізму функціонування податку на прибуток, підвищення його регулюючої і стимулюючої ролі в умовах реформування податкового законодавства.      Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

• проаналізувати сутність та правові основи оподаткування підприємств як основу податкової системи України;
• виявити проблеми оподаткування підприємств, та чинники що їх визначають;
• провести макроаналіз податку на прибутку підприємств за останні роки;
• дослідити об'єкт оподаткування і його розрахунок;
• дослідити чинний порядок оподаткування прибутку;
• розробити математичну модель оподаткування прибутку підприємств.

Об’єктом дослідження є процес оподаткування прибутку підприємств. Предметом дослідження є механізм оподаткування прибутку підприємств.         Методологічною основою є системний підхід до аналізу фінансових явищ і процесів. Для вирішення поставлених завдань використовувались загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Методологічною базою дослідження були також фундаментальні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів з проблем оподаткування прибутку підприємств. При дослідженні теоретичних основ функціонування податку на прибуток підприємства використано метод наукової абстракції; методи групування, економічного аналізу, синтезу, порівняння. При  написанні  роботи було використано  закони,  нормативно-правові акти, що регулюють економічні процеси в Україні, навчальні посібники, періодичні видання і інші спеціальні методичні та наукові матеріали.  Структура роботи. Курсова робота присвячена аналізу оподаткування прибутку ресурсів підприємства. Вона включає в себе вступ; главу 1, главу 2, главу 3, висновки та список використаних джерел.

ГЛАВА 1. ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ

В умовах ринкової економіки будь-яка  держава широко використовує податкову політику як певний регулятор впливу на негативні явища ринку. Податки, як і вся податкова система, є могутнім інструментом управління економікою в умовах ринку.           З досягненням незалежності Україна почала формувати власну податкову політику, і нині економіка нашої держави перебуває на надзвичайно відповідальному етапі становлення ринкових відносин. Податки, як і вся податкова система, є потужним інструментом управління економікою в умовах ринку. Від того, наскільки правильно побудована система оподаткування, залежить ефективне функціонування всього народного господарства.   Податок на прибуток підприємств, поряд з іншими податками, є елементом податкової системи України й інструментом перерозподілу національного доходу. Податок на прибуток – це той податок, який використовується в структурній економічній політиці, а також може застосовуватися для підтримки стабілізаційної політики, оскільки він є ефективним засобом автоматичної стабілізації, тобто його можна розглядати як активний інструмент макроекономічної політики, що є однією із його важливих ознак.              До інших ознак можна віднести: податок є платою за користування певними суспільними послугами та інфраструктурою на тих територіях, де підприємства здійснюють свою діяльність; податок справляється з прибутків, які в іншому випадку уникли б оподаткування; ;податок забезпечує досить значну частку надходжень до бюджету.        Наразі, механізм податку на прибуток підприємств регулюються новим Податковим кодексом України, прийнятим у 2011р.  У зв'язку з прийняттям нового ПКУ податок на прибуток підприємств зазнав «революційних» змін, які пов'язані, насамперед, із необхідністю усунення багатьох розбіжностей між правилами податкового обліку та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання й оцінки доходів та витрат. Розглянемо основні його положення щодо оподаткування прибутку підприємств,порядок нарахування цього податку, застосування пільг тощо.        Відповідно до Податкового кодексу  платниками податків є: ( табл. 1.1).

Таблиця 1.1               

Платники податків на прибуток підприємств [9].

Відповідно до ст. 134 ПК об'єктом  обкладення податком на прибуток є: 1) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду;       2) дохід (прибуток) нерезидента із джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 розд. III ПК [9].      Тобто порівняно попереднім Законом про прибуток при визначенні об'єкта оподаткування більше не застосовуватимуться терміни «валовий дохід» та «валові витрати», а просто «дохід» та «витрати», як у бухгалтерському обліку, а також «собівартість». ст. 14 розд. І ПК, а саме:  - доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (фактично визначення цього терміна збігається з визначенням валового доходу в Законі про прибуток);         - витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, у результаті яких відбувається зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, унаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Як бачимо, визначення цього терміна відрізняється від визначення терміна «валові витрати», оскільки запроваджує «бухгалтерські» критерії визнання витрат як «вибуття активів або збільшення зобов'язань»;      - собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг - це витрати, прямо пов'язані із виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розд. III ПК [9].         У Податковому кодексі визначено визначення порядку (дати) формування доходів, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування. Датою отримання доходів є звітний період. У якому такі доходи утворилися, незалежно від фактичного находження коштів. Аналіз складу доходів дає  змогу зробити висновок, що це в основному валові доходи, визначені в Законі про оподаткування  прибутку 1997 року та уточнені в законодавчих документах із оподаткування, прийнятих згодом [9]. Також, у ПК визначено визначення складу витрат операційної діяльності та інших витрат, які враховуються для обчислення об’єкта оподаткування ( оподатковуваного прибутку) [9].      Кодексом максимально наближено правила визначення амортизаційних відрахувань у податковому обліку до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Так, згідно зі ст. 145 ПК розширена класифікація основних засобів у податковому обліку передбачає 16 груп основних фондів замість 4 груп у чинному законодавстві. Облік балансової вартості основних засобів кожної із груп тепер вестиметься за кожним з об'єктів, що входять до складу окремої групи, включаючи вартість поліпшення основних засобів, отриманих безоплатно або в оперативний лізинг (оренду), та в цілому по групі як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи [9].   На відміну від попереднього законодавства, сума амортизаційних відрахувань окремо не виділена у визначенні об'єкта оподаткування, оскільки така сума входитиме до складу собівартості та інших витрат. Амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, установленого в розділ III ПК, помісячно починаючи з місяця, що настає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію. З метою нарахування амортизації нематеріальних активів у ПК запроваджено класифікацію таких активів (6 груп) і встановлено терміни нарахування амортизації для кожної із цих груп.( табл. 1.2)

Таблиця 1.2

Мінімально доступні строки корисного використання

 основних  фондів [9].

У Податковому кодексі  (ст. 154) передбачено збереження цілої низки пільгових режимів оподаткування, зокрема звільнення від оподаткування прибутку: отриманого підприємствами та організаціями, заснованими громадськими організаціями інвалідів; отриманого від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва; Чорнобильської АЕС; отриманого за рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається на безоплатній та безповоротній основі або за рахунок коштів, які передбачаються в державному бюджеті як внесок України до Чорнобильського фонду «Укриття» для реалізації міжнародної програми - Плану здійснення заходів на об'єкті «Укриття»; державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія» від провадження діяльності з оздоровлення та відпочинку дітей [9].            Як і в попередній редакції Закону про прибуток ПК передбачаються особливості пільгового оподаткування прибутку підприємств, отриманого у зв'язку із впровадженням енергозберігаючих технологій та реалізації енергоефективних проектів. Також збережено особливості оподаткування неприбуткових установ та організацій, виробників сільськогосподарської продукції, збережено норму, згідно з якою суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані/переданi на користь резидентів для цільового використання з метою виробництва національних фільмів (у т. ч. анімаційних) та аудіовізуальних творів, включаються до складу витрат у розмірі, що не перевищує 10% оподатковуваного прибутку за попередній податковий рік. Проте на відміну від попереднього законодавства, установлено, що: будь-які витрати зі страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10% вартості виробництва національного фільму) включаються до складу витрат; не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.  На період з 01.04.11 р. до 01.01.16 р. вводяться податкові канікули, тобто застосовується ставка 0% [9]. Для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком із початку року не перевищує трьох мільйонів гривень, а розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають із платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом. Це стосується тих платників, які відповідають одному з таких критеріїв: утворені в установленому законом порядку після 01.04.11 р.; діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб; які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності ПК та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб [9].  При цьому якщо платники податку, які застосовують нульову ставку податку, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працiвників, з яких хоча б один не відповідає встановленим критеріям, то такі платники податку зобов'язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за основною ставкою податку.    Згідно зі ст. 151.1 та п. 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК передбачено поступове зниження ставки податку на прибуток до 16% (з 01.04.11 р. застосовувалась ставка - 23%; з 0101.12 р. - 21%; з 01.01.13 р. - 19%; з 01.01.14 р; - 16%). Слід підкреслити, що прибуток за підсумками діяльності у І кварталі 2011 року оподатковувався за ставкою 25%. Окремо слід звернути увагу на те, що розділ XX «Перехідні положення» ПК передбачає, що з 01.04.11 р, платники податку надприбуток підприємств складали наростаючим підсумком та подавали декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: II квартал, ІI і III квартали та ІІ-ІV квартали 2011 року. Тобто у 2011 році такі звітні періоди з податку на прибуток, як півріччя, три квартали та рік, не застосовувалися [9].  Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» 1 квітня 2011 року у зв'язку з набуттям чинності Податковим кодексом України Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» втратив чинність, крім пункту 1.20 статті 1 щодо визначення цін товарів ( робіт, послуг) цього Закону, який діятиме до 1 січня 2013 року.      Таким чином, в ході впровадження нового Податкового законодавства було досягнуто певного прогресу, навіть серед коротко освітлених вище положень Кодексу з податку на прибуток є кілька позитивних нововведень, зокрема зменшення ставки податку та податкові канікули для багатьох видів підприємств. Безумовно, що інші умови і обмеження спровокують активну роботу щодо створення нових схем оптимізації оподаткування. Але істотних змін на краще найближчим часом не очікується, і не через недосконалість Кодексу, а через сформовані принципи відносин платників і податкових служб.

ГЛАВА 2. ПРОБЛЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

Проблема оподаткування прибутку підприємств в умовах нового податкового кодексу України є дуже актуальною.  Це пояснюється багатьма проявами оподаткування прибутку на економічну діяльність як підприємства, так і всього суспільства. По-перше, в тому, що від обґрунтованості і удосконалення оподаткування прибутку в значній мірі залежить наповнення бюджету. По-друге – в системі оподаткування прибутку накопичилося дуже багато протиріч,  які потребують їх узгодження, тобто усунення. Ці протиріччя, як показують дослідження, виникають у двомірному підході,  щодо формування податкової бази і бухгалтерського обліку доходів,  витрат,  активів, зобов’язань і капіталу, які у подальшому їх відображенні залишаються не врегульованими.  Це призводить до суттєвих помилок у визначенні податку на прибуток,  а також до уникнення від його сплати і перекручування фінансової звітності підприємства.

Диспропорції в податковій системі України мають місце  бути вже понад 10 років. Податкова система майже не виконує функції інвестиційного стимулювання, більш того слугує механізмом для створення розгалуженої тіньової економіки та надмірного податкового тиску.

Однією з головних ознак  недосконалого оподаткування є  надто велика частка податку на прибуток підприємств у структурі ВВП та Зведеного бюджету України. Як свідчить статистика останнього десятиліття, його загальні

обсяги, акумульовані в бюджет України, фактично дорівнюють податку  з доходів фізичних осіб. А після  введення пропорційного оподаткування  доходів

з 2004 р. податок на прибуток юридичних осіб навіть кілька років  перевищував подохідний [14].

Ще однією проблемою української податкової системи є незрозуміла практика з надання податкових пільг окремим підприємствам.  Як свідчать цифри,  політика влади мало пов'язана зі стимулюванням інвестиційно-інноваційної моделі розвитку. Лідером в отриманні пільг при сплаті податку на прибуток упродовж останніх років стала сфера фінансової діяльності.  У ній питома вага пільг взагалі перевищувала загальну суму сплаченого податку (у 2009 р. було сплачено 4846,5 млн. грн., а пільг нараховано на суму 8244,6 млн. грн.). Готелі і ресторани також отримували серйозні пільгові преференції, а виробництво машин і устаткування разом з транспортом і зв'язком опинились в категорії аутсайдерів. Тобто основний акцент у наданні пільг було зроблено на сферу споживання. Причому, значну частку з них (67 %) становили пільги неприбутковим підприємствам і банківським установам [15].