Управління пудприємством

 

Центром вчення Ф. Тейлора  стали чотири принципи управління індивідуальною працею працівників: науковий підхід до виконання кожного елемента роботи; науковий підхід до добору, навчання і  тренування працівника; кооперація з  працівниками; розподіл відповідальності за результати роботи між менеджерами і працівниками.

 

На підприємствах великого американського капіталіста Генрі  Форда застосовувалися наступні організаційно-технічні принципи управління.

 

1.   Сувора, побудована  за вертикаллю організація управління об´єднанням ряду підприємств, кінцева мета яких - виготовлення автомобіля. Всі частини і етапи виробництва управлялися із одного центру.

 

2.   Масове виробництво,  яке забезпечувало найменш можливу  вартість виробів, задоволення  масового попиту покупців і найбільший прибуток.

 

3.   Розвинута стандартизація, яка давала можливість швидко  і без зайвих витрат переходити  на нові модифікації автомобіля  за сталості базової моделі.

 

4.   Конвеєр з  глибоким розподілом праці, який  ділиться на сотні і тисячі дрібних операцій. Це дало можливість зробити виробництво безперервним, масовим і, разом з тим, дешевим. Праця на такому потоці не вимагала високої кваліфікації.

 

5.   Постійне удосконалення  управління виробництвом.

 

Ці ідеї єдності управління виробництвом, великий масштаб кооперації, масове виробництво, стандартизація, конвеєрна система розподілу праці, постійне удосконалення управління корисні для нас і сьогодні.

 

Суттєвий вклад в  теорію і практику управління був  зроблений інженером-механіком Гаррінгтоном Емерсоном (1853-1931), який одержав освіту в Німеччині і працював в США відкрив найважливіші принципи підвищення продуктивності праці. Сьогодні, при переході до економічних, демократичних методів керівництва народним господарством, доцільними будуть думки Емерсона про організацію системи управління на підприємстві. Тип організації, який існував до цього, можна назвати командним, бюрократичним, тому що він створений не для раціонального виробництва, а для зручності роботи управлінського апарату. Емерсон говорив, що необхідно перевернути весь адміністративний цикл. Піднімаючись доверху по адміністративних східцях, ми переконуємося, що це існує не для задоволення тих, хто працює нижче. Майстер робить на заводі не для того, щоб зняти відповідальність з завідувача, а для того, щоб керувати робітниками для обслуговування їх. Ми лише сьогодні можемо по-справжньому оцінити глибину і розумність цих слів: перехід до економічних методів управління підводить нас до розуміння тієї простої істини, що не виробництво повинно підлаштовуватися до управління, а навпаки, управління повинно обслуговувати виробництво. В цьому його зміст і користь.

 

Емерсон сформулював 12 знаменитих принципів продуктивності праці.

 

В чому ж вони полягають?

 

1.   Чітко поставлені  цілі.

 

2.   Здоровий глузд. Тут наші виробники повинні мужньо визнати, що коли виробництво не працює, то цьому є конкретна причина, в т. ч. яка залежить і від нас. І як не жаль, але ситуація, описана Емерсоном сімдесят з лишком років тому, нам дуже близька і зрозуміла.

 

Він говорив, що «всюди і  скрізь ми бачимо одну й ту ж манію  тоннажу, а разом з нею - систематичне перевантаження заводів машинами, постійне роздування штатів і розтринькування  матеріалів. Ми постійно вкладаємо  в справу більше капіталу, ніж потрібно. На нас діють не організація і вміння, а тільки інвентар».

 

3.   Компетентна  консультація. Мова йде про необхідність  постійного удосконалення управління, його цілеспрямованості, вигоду  залучення до цієї непростої  справи спеціалістів, професіоналів.  Сьогодні і ми вже дозріли до розуміння цього принципу.

 

4.   Дисципліна. Не  дивлячись на те, що звична  для нас командно-адміністративна  система управління приділяла  стягненням за порушення трудової  і технологічної дисципліни першочергове  значення, можливості цього важливого принципу використані у нас далеко не повністю. І справа зовсім не в тім, що потрібно посилити покарання, сильніше залякати працюючого. Дисципліна вимагає насамперед чіткої регламентації діяльності, коли кожен точно знає свої обов´язки, кожен усвідомлює, за що, як і ким він може бути покараний або заохочений, коли діє швидкий, повний і точний облік та контроль, коли виключається свавілля і всі рівні перед законом. Все це також завдання сьогоднішнього дня.

 

5.   Справедливе  ставлення до персоналу. Це  той самий народжений в наші дні принцип соціальної справедливості: «Краще працюєш - краще живеш».

 

6.   Швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік.  Говорячи сучасною мовою, це  принцип зворотного зв´язку. Неправильний  облік, порушення зворотного зв´язку веде до збоїв у роботі системи управління. Спробуйте пройти 10 метрів із закритими очима, і Ви в цьому переконаєтеся.

 

7.   Диспетчеризація.  Саме вона дозволяє слова плану  перетворити в реальні справи  виробництва. Дуже цікаве наступне  зауваження Емерсона: краще диспетчерувати хоча б не сплановану роботу, ніж планувати роботу, не диспетчеруючи її.

 

8.   Норми і розклад.  Тут розкривається думка про  те, що високі результати в  праці досягаються не підвищенням,  а скороченням зусиль. На перший  погляд, це звучить парадоксально. Як правило, не дають високого кінцевого результату і максимальні оберти верстата, робота людини на межі її можливостей. Головне - знати всі резерви продуктивності, вміло реалізувати їх і уникати невиправданих витрат праці, матеріалів та енергії.

 

9.   Нормалізація  умов. Мова йде про те, щоб створити  такі умови роботи, за яких  можливості людини будуть розкриватися  найкращим чином. Головне - не  людину пристосувати до машини, до виробництва, а навпаки,  створити такі машини і механізми,  такі технології, які дали б можливість людині за той самий час виробляти більше і краще. Ця думка перегукується з ключовою ідеєю про прискорення НТП як головного важеля підвищення продуктивності праці.

 

10. Нормування операцій. Звертається увага як на необхідність стандартизації способів виконання операцій, так і на регламентування часу на кожен із цих способів.

 

11. Письмові стандартні  інструкції. Краще за автора про  це не скажеш. Існує думка, яка  проповідується з великим пафосом,  але зовсім безграмотна, що  нібито стандартні інструкції вбивають у робітникові ініціативу, перетворюють його в автомат. Якщо згадати про те, як літає горобець, або бігає по дереву білка, то здається, що східці теж вбивають ініціативу в людини, яка спускається з шостого поверху.

 

«Я ж надаю перевагу обмеженості, здоровому глузду, зручності і безпечності сходинок. Працювати найшвидшим і легшим способом - це значить скорочувати зусилля, не знижуючи результатів, і звільняти мозок для вищої ініціативи, для винаходів і розробки ще кращих способів».

 

12. Винагорода за продуктивність. Емерсон запропонував свою систему  оплати праці, яка враховує  як час, затрачений робітником, так і його вміння, яке виявляється  в якості роботи.

 

Важливою стороною управління виробництвом є керівництво людьми, адміністративна діяльність. Цій діяльності, її раціоналізації присвятив ряд робіт видатний керівник виробництва, французький інженер Анрі Файоль (1841-1925).

 

Головну увагу Файоль приділяв управлінню персоналом, насамперед - адміністративним кадрам.

 

А. Файолю належить розробка ряду принципів адміністративного управління, які, на його думку, є універсальними для будь-якої організації. Ці принципи не втратили свого значення і в наш час.

 

1.   Влада невіддільна  від відповідальності. Ми звикли  це формулювати так: «Одержав права - неси відповідальність». Це, звичайно, правильно. Але сьогодні особливо важливий зворотний бік цього принципу: «Наклали відповідальність - дайте права».

 

2.   Розподіл праці  при спеціалізації. Користь спеціалізації  широко відома. Але відомо, що зв´язаний з нею розподіл праці має свої межі, за якими йде втрата ефективності.

 

3.   Єдність розпоряджень. Робітник повинен одержувати  вказівки тільки від одного  керівника.

 

4.   Дисципліна. Тут  головна ідея в тому, що дисципліна  обов´язкова для всіх. Але оскільки керівництво завжди здійснюється зверху донизу, то можна сказати, що дисципліна така, який і керівник. Файоль зв´язував дисципліну з повагою і зовнішніми проявами.

 

5.   Єдність керівництва.  Це розкривається так: «Один  керівник і єдиний план для сукупності операцій, які мають спільну мету». Тут, по суті, закладаються основи цільового управління.

 

6.   Підпорядкованість  індивідуальних інтересів загальним.

 

Це означає, що інтереси робітника або групи робітників не повинні переважати над інтересами підприємства в цілому. Якщо інтереси розходяться, то керівник повинен їх примирити.

 

7.   Винагорода. Файоль  вважає, що винагорода та метод  оплати праці повинні бути  справедливими і максимально  задовольняти як співробітників, так і роботодавців.

 

8.   Централізація. Нова думка тут полягає в тому, що централізація має розумну міру. В загальному випадку - чим більше підприємство, тим менше повинно бути централізації.

 

9.   Ієрархія. Тут  проводиться актуальна сьогодні  думка про необхідність мінімальних  ієрархічних сходинок, а також про користь горизонтальних зв´язків у системі управління.

 

10. Порядок. Файоль  ділить порядок на «матеріальний» - порядок речей і «соціальний» - порядок людей. Стосовно речей  порядок означає: «Всьому своє  місце, і все на своєму місці»; стосовно людей: «Кожному своє місце, і кожен на його місці». Мова йде про необхідність точних знань виробництва і робітників з можливостями і потребами.

 

11. Справедливість. Вона  забезпечується лояльністю і  відданістю персоналу - з одного  боку, добротою і об´єктивністю адміністраторів - з іншого.

 

12. Стабільність персоналу.  Файоль розглядає плинність кадрів  як причину і одночасно як  наслідок неефективного керівництва.  Стабільність персоналу - перша  ознака доброго керівництва.

 

13. Ініціатива. Адміністратор повинен стимулювати ініціативу знизу. Дуже сучасний принцип.

 

14. Корпоративний дух. Мова йде  про важливість колективізму  в роботі підприємства. Тому принцип  «розділяй і володій» в управлінні  виробництвом застосувати не  можна. Повинні бути спільні  інтереси у працюючих на виробництві людей.

 

 

Выводы и  перспективы дальнейших работ к данном направлении. Проанализировав наиболее актуальные в настоящий момент модели управления предприятием, были выделены наиболее характерные для них черты, которые определяют выбор той или иной модели. Для эффективного функционирования, піддержки постоянного уровня конкурентоспособности

предприятие должно постоянно  уделять внимание вопросам развития, внедрения новых видов продукции, услуг, модернизацией и сменой производственных фондов (в том числе активной их части), использовать современные методы организации труда, что должно приводить к повышению качества продукции, снижению ее себестоимости, завоеванию новых ниш на рынке, увеличению лояльности потребителей и т.д. Именно поэтому выбор такой модели управления предприятием, как управление его развитием, на наш взгляд, является _____наиболее оптимальным в данный момент. Управление развитием включает в себя принципы как стратегического, так и антикризисного управления, совмещая их с задачами развития. В связи с этим, в дальнейшем предполагается изучение управления развитием предприятия как самостоятельного направления исследований.