Управління пудприємством

 

 

3.3 Соціальний розвиток Сукупність змін, які зумовлюють покращання (погіршення) соціально-психологічного клімату на підприємстві, а також його перехід на якісно новий рівень

 

 

3.4 Економічний розвиток Сукупність безперервних змін, які призводять до удосконалення (погіршення) методів, способів, форм економічних розрахунків та економічної роботи в цілому

 

Залежно від характеру  змін 4.1 Спрямований розвиток Сукупність змін, що виникають та впливають на соціально-економічну систему підприємства у одному напрямку (однаковим чином)

 

 

4.2 Циклічний розвиток Безперервно повторювана послідовність змін, що характеризуються коливанням ефективності діяльності, розміру витрат та інших показників діяльності підприємства

 

 

4.3 Спіральний розвиток Безперервно повторювана послідовність змін, що характеризується не тільки циклічними коливаннями показників (параметрів) діяльності підприємства, але й їх переходом на якісно новий рівень

Продовження табл.1.1

1 2 3 4

 

Залежно від типу тренду 5.1. Лінійний розвиток Сукупність змін, загальний напрямок яких може бути апроксимований у лінійну функцію

 

 

5.2. Нелінійний розвиток Сукупність змін, загальний напрямок яких не може бути апроксимований у лінійну функцію

 

Залежно від динаміки змін у соціально-економічній системі  підприємства 6.1. Рівномірний розвиток (еволюційний) 

 Зміни у соціально-економічній  системі підприємства, що відбуваються  з однаковою швидкістю, або з однаковим прискоренням:

 

 рівноприскорений  розвиток;

 

 рівноуповільнений  розвиток.

 

 

 

6.2. Нерівномірний розвиток (революційний) 

 Зміни у соціально-економічній  системі підприємства, що відбуваються  зі змінною швидкістю або зі  змінним прискоренням:

 

 нерівномірно прогресуючий  розвиток;

 

 стрибкоподібний розвиток  інше.

 

За природою ключового  критерію 7.1. Абсолютний розвиток Сукупність змін у соціально-економічній системі підприємства, що можуть бути виміряні у вартісних, натуральних чи умовних одиницях та призводять до абсолютного зростання чи зменшення показників (зв’язків, параметрів)

 

 

7.2. Відносний розвиток Сукупність змін у соціально-економічній системі підприємства, що можуть бути виміряні відносно інших економічних показників, їх зростання чи зменшення показників (зв’язків, параметрів)

 

 

7.3. Умовний (псевдо-) розвиток

 

Залежно від рівня  невизначеності процесів 8.1. Прогнозований (достовірний) розвиток Зміни у соціально-економічній системі підприємства, що можуть бути передбачені керівництвом підприємства з достатньою ймовірністю

 

 

8.2. Випадковий розвиток Зміни у соціально-економічній системі підприємства, що не можуть бути передбачені керівництвом підприємства з достатньою ймовірністю

 

Залежно від основи змін у соціально-економічній системі підприємства 9.1. Екстенсивний (кількісний) розвиток Зміни у соціально-економічній системі підприємства та ефективності її функціонування, що досягаються за рахунок кількісного збільшення (зменшення) обсягів факторів виробництва

 

 

9.2. Інтенсивний (якісний) розвиток Зміни у соціально-економічній системі підприємства та ефективності її функціонування, що досягаються за рахунок якісного покращання (погіршення) способів, методів чи технології використання факторів виробництва (підвищення їх якісного рівня)

 

Залежно від можливості управління змінами 10.1. Керований розвиток Зміни у соціально-економічній системі, які відбуваються під впливом осмислених дій менеджерів підприємства чи спеціально створених зв’язків

 

 

10.2. Спонтанний розвиток Зміни у соціально-економічній системі підприємства, які не є результатом осмислених дій менеджерів підприємства, а виникають випадковим чином

 

Залежно від корпоративної стратегії 11.1 Адаптивний розвиток Зміни, які мають на меті пристосування характеру функціонування підприємства до поточних умов діяльності (внутрішнього та зовнішнього характеру)

 

 

11.2 Реактивний розвиток Зміни, що відбуваються у соціально-економічній системі підприємства і мають своєю причиною зміни першого рівня аналізу

 

 

11.3 Випереджаю-чий розвиток Зміни соціально-економічної системи підприємства, що передують іншим змінам другого рівня аналізу

 

Залежно від складності змін у соціально-економічній  системі підприємства 12.1 Елементний розвиток Зміни, які виникають та протікають в рамках одного структурного елементу, бізнес-процесу і т.д. та не справляють істотний вплив на інші характеристики соціально-економічної системи підприємства

 

 

12.2 Інтегральний розвиток Сукупність змін, які виникають, протікають та впливають на декілька структурних елементів, бізнес-процесів і т.д., впливаючи на аналогічні процеси

 

 

12.3 Системний розвиток Зміни, які виникають, протікають та впливають на декілька структурних елементів, бізнес-процесів і т.д. та справляють істотний вплив на усі характеристики соціально-економічної системи підприємства

 

Залежно від мети змін 13.1 Простий розвиток Зміни, які не забезпечують перехід соціально-економічної системи підприємства на якісно новий рівень функціонування

 

 

13.2 Розширений розвиток Зміни, які забезпечують перехід соціально-економічної системи підприємства на якісно новий рівень функціонування

 

 

 

Отже, розвиток підприємства - це сукупність змін різної економічної  природи, спрямованості, інтенсивності, що об’єктивно відбуваються у соціально-економічній  системі підприємства під впливом  внутрішніх і зовнішніх факторів, а також призводять до переходу та фіксації підприємства у різних організаційно-економічних станах (відносно стійкого характеру).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття і сутність системи  управління підприємством

 

Згідно з основними  положеннями теорії систем, будь-який об'єкт, явище чи процес (включаючи підприємство) можна розглядати як систему. Під системою розуміють сукупність взаємозв'язаних в одне ціле елементів. Елемент системи — це частина цілого, яка в процесі аналізу не підлягає поділу на складові. Отже, для будь-якої системи характерно, що:

 

1) вона складається  з двох або більшої кількості  елементів;

 

2) кожний її елемент  має властиві лише йому якості;

 

3) між елементами системи  існують зв'язки, за допомогою  яких вони впливають один на  одного;

 

4) система не може  існувати поза часом і простором. Вона має часову сутність (її склад може бути визначений у кожний даний момент), а також свої межі та навколишнє середовище.

 

Перша особливість підприємства як системи полягає в тому, що підприємство — це відкрита система, яка може існувати лише за умови активної взаємодії з навколишнім середовищем. Воно вибирає з проміжного та загального зовнішнього середовища основні фактори виробництва і, перетворюючи їх на продукцію (товари, послуги, інформацію) та відходи, передає знов у зовнішнє середовище. Умовою життєздатності системи є корисний (вигідний) обмін між "вхідом" та "виходом".Інша особливість підприємства як системи: воно є штучною системою, створеною людиною заради її власних інтересів, передовсім спільної праці. Тому очевидною характеристикою будь-якого підприємства є поділ праці. Розрізняють дві форми поділу праці: горизонтальну та вертикальну. Перша — це поділ праці через поділ трудових операцій на окремі завдання. Результатом горизонтального поділу праці є формування підрозділів підприємства, які виконують певні частини загального трансформаційного процесу. Оскільки роботу на підприємстві поділено між підрозділами та окремими виконавцями, хтось має координувати їхні дії, щоб досягти загальної мети діяльності.

 

Тому об'єктивно виникає потреба у відокремленні управлінської праці від виконавчої. Отже, необхідність управління пов'язана з процесами поділу праці на підприємстві.

 

Управління в широкому розумінні — це діяльність, спрямована на координацію роботи інших людей (трудових колективів), яка є складною системою. Диференціація та координація управлінської праці, формування рівнів управління здійснюються за допомогою вертикального поділу праці.

 

Загальні принципи управління підприємством, що закріплені в Господарському кодексі:

 

1. Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника відносно господарського використання свого майна та принципів самоуправління трудового колективу.

 

2. Наймання (призначення,  обрання) керівника підприємства  є правом власника (власників) майна підприємства та реалізується безпосередньо або через уповноважені ним органи.

 

3. Рішення щодо соціально-економічних  питань, які стосуються діяльності  підприємства, виробляються та приймаються  органами управління за участю трудового колективу та уповноважених ним органів.

 

4. Вищим керівним органом  колективного підприємства є  загальні збори (конференція)  власників майна. Виконавчі функції  щодо управління підприємством  здійснює правління.

 

Крім внутрішніх органів  управління підприємствами та організаціями, існують вищі органи загальнодержавного управління всіма суб'єктами господарювання. Формування і функціонування таких органів управління є об'єктивно необхідним й доцільним, оскільки зумовлюються наявністю широкого кола управлінських рішень, прийняття та практична реалізація яких перебувають поза можливостями та компетенцією самих підприємств і організацій.

 

Президент України як глава держави в рамках повноважень, визначених Конституцією України, керує  всіма сферами діяльності суспільства, включаючи економіку. З цією метою він видає відповідні укази й розпорядження, проводить ділові зустрічі та наради з посадовими особами відповідного рівня, здійснює робочі поїздки в регіони (області, міста), відвідує підприємства (організації). Певні управлінські рішення приймає також глава адміністрації Президента. Верховна Рада (парламент) України бере участь в управлінні економікою, окремими її сферами і галузями опосередковано, через формування необхідної законодавчої бази. Центральну виконавчу владу держави репрезентує Кабінет Міністрів України, який практично реалізує соціально-економічну політику країни, координує та спрямовує діяльність конкретних ланок національної економіки через відповідні центральні органи виконавчої влади — міністерства, державні комітети, комітети, агентства, інші установи.

 

Центральними органами виконавчої влади, керівники яких входять  безпосередньо до складу Кабінету Міністрів  України та які утворюють систему  державного управління суб'єктами господарювання (діяльності), є конкретні міністерства, комітети та інші центральні відомства. Основними складовими елементами чинної системи загальнодержавного управління сферою економіки є галузеві та функціональні міністерства.

 

Міністерство очолює міністр, який має кількох заступників (здебільшого один з них є першим). До складу органів управління міністерства входять департаменти (управління) та відділи, які керують підприємствами (організаціями) з певних питань у межах своєї компетенції.

 

Важливим робочим органом  міністерства є колегія, членами якої є міністр, заступники міністра, начальники (керівники) основних департаментів і відділів. У складі міністерства виокремлюються необхідні функціональні департаменти: планово-економічний, технічний, маркетингу, зі зв'язків із зарубіжними країнами, фінансовий, праці й заробітної плати, виробничо-диспетчерський, центральна бухгалтерія тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Суть, природа та  роль принципів менеджменту в  досягненні мети

 

 

Специфіка принципів  як форми наукового пізнання полягає в їх методологічній функції, у здатності бути засобом організації пізнавального процесу. В управлінській практиці принципи дають змогу об´єднати елементи соціально-технічної системи (підприємства) в єдине ціле.

 

Найважливіше значення в реалізації мети організації мають принципи менеджменту, які використовує у своїй діяльності управлінський персонал. У принципах менеджменту узагальнено, з одного боку, пізнані закони і закономірності, з іншого, - досвід управління, який виправдав себе. Вони визначають спосіб діяльності, взаємодії і виступають правилами, нормами управлінської діяльності. Принципи управління похідні від загальних законів і відображають відносини, згідно з якими має створюватися, функціонувати і розвиватися система управління. Ігнорування принципів може створювати в управлінні ситуацію, яка в кінцевому підсумку може призвести до невдач в управлінській діяльності. Тому знання й урахування принципів у практичній діяльності є найважливішою умовою ефективного управління.

 

Принципи управління - керовані правила, що визначають основні вимоги до систем, структур й організації управління. Так само, як і закономірності, принципи управління поділяються на загальні й одиничні.

 

Загальні принципи менеджменту  мають відповідати таким вимогам: визначати загальні положення, властиві організаціям різних типів і видів; відповідати законам розвитку природи, суспільства і бізнесу; об´єктивно відображати сутність явищ і реальних процесів управління організацією; бути визнаними суспільством. Основоположний принцип менеджменту - забезпечення прибутковості бізнесу, процвітання підприємництва і максимум добробуту персоналу фірми. Як відомо, принципи раціонального управління вперше було сформульовано основоположниками наукового менеджменту - Ф. Тейлором, Г. Емерсоном, А. Файолем.