Управління пудприємством

Запровадження

 

Коли дивитися на організацію  як певну систему, то поруч із такими її властивостями, як відкритість, реальність, складність, цілісність, полиструктурность, мінливість, иерархичность можна  назвати те, що організація —  це що й «живе» система. Організація має входи і виходи. Всередині її відбувається трансформація входів в виходи. Організація має свої межі, вона живе у оточуючої її середовищі, які впливають неї.

 

Живий системою може бути рослина, тварина, людини, тобто. будь-який об'єкт білкової форми існування. Зрозуміло, організація перестав бути таким об'єктом, отже, вона жива система. Однак усяка організація виявляє деякі властивості живого організму, такі як мінливість, адаптируемость, цілісність, відкритість, развиваемость, виживання тощо. Отже, організація, як і жива система, є що живе системою. Менеджмент існує у тому, щоб надавати організації властивості що живе системи, розвивати її.

 

Організації перебувають  у оточенні, серед, що з безлічі  елементів: ринок, з його пропозиціями та запитами, акціонери зі своїми інтересами отримання дивідендів та її реалізації прав власності, уряд із його податковими і законодавчими вимогами, партнери, стосовно яким організація має зобов'язання, міняються технології, устаткування, вимоги до якості продукції, освітньому рівню виконавців, зростаючі запити найманих працівників, діяльність конкурентів, наслідки економічних криз тощо. Середовище впливає організацію та влитися накладає свої основні вимоги. Керівник має враховувати це значний вплив.

 

Тоді як завдання втілення у життя розробленої, що прийнятої до виконання стратегії сидить над усіма підрозділами підприємства, діючими як єдине ціле, зрозуміло, що вище керівництво (менеджменту) підприємства доведеться старанно продумати організаційний аспект — як правильно і найефективніше скоординувати роботу всіх елементів такого складний механізм, як бізнес.

 

До поняттю «організація»  можна підходити із двох точок  зору: структурної і поведінкової.

 

При структурному підході  ми розглядаємо організацію як таку, способи розподілу виробничих обов'язків і те, як передаються повноваження президента і відповідальність у межах організації.

 

При поведінковому підході  у центрі дослідження є людина. Незалежно від цього, наскільки  продумана структура організації, діяльність визначатиметься насамперед людьми, входять до складу цієї організації, їх здібностями і мотивацією до праці.

 

Перш ніж розпочати  вивченню цього питання, визначимо, що ми розуміємо слово «менеджмент». Цього слова вживається нами у  трьох значеннях: генеральний менеджмент; менеджмент лише на рівні відділу (підрозділи); процес менеджменту.

 

Генеральний менеджмент. Під генеральним менеджментом розуміються  все менеджери (управляючі), незалежно  від цього, вони є директорами  чи ні, які визначають постановку завдань  процес формування політики, за питання, пов'язані з плануванням і організацією, контролем і що компанією. Часто вживаються такі терміни, як «найвище керівництво» чи «вища адміністрація», під якими можуть матися на увазі президент, директор, директор-розпорядник чи головний (генеральний) управляючий, і навіть інші вищі посадові особи, наприклад фінансовий директор чи завідуючий фінансовим відділом, що входять у склад Ради директорів (Правління) чи проти нього звітують. Характер функцій генерального менеджменту змінюється зі зміною розміру компанії, ступеня складності розв'язуваних нею завдань. Зовнішнє середовище також надає відповідне вплив. Выполняемая їм роль цілому однакова більшість компаній, і фірм.

 

 

Кожне підприємство, незалежно  від характеру діяльності, має піклуватися про розвиток виробництва, має сьогодні думати скоріш про день завтрашній, здійснювати свою поточну діяльність із думкою про забезпечення майбутніх успіхів над ринком товарів та послуг. Колектив, живе лише сьогоденням, прирікає підприємство на в'янення.

 

Розвитком підприємства треба управляти: треба мати програму розвитку, систему спостереження  його виконанням, вартість реалізацію.

 

У ції дипломній роботі розглядаються аспекти управління підприємством з прикладу Харківського <<ОРТПЦ>> . Мета мого дослідження - проаналізувати внутрішню структуру організації заходу, що забезпечує реалізацію її стратегії, взаємодію Космосу з довкіллям й у кінцевому підсумку, ефективне вирішення поставлених перед нею; також розглянути систему управління розвитком підприємства міста і ефективне використання коштів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1 Сутнісно-змістовна  характеристика процесів управління  розвитком підприємств

 

 

Сучасний етап розвитку економічної наукової думки характеризується переосмисленням традиційних підходів і методик управління соціально-економічними системами різних рівнів. Якщо в недалекому минулому вимірювання досягнень підприємств здійснювалося за допомогою таких методів управління розвитком господарюючих суб’єктів, які базувалися на управлінні фінансовими показниками діяльності, то сьогодні реалії сучасного ведення бізнесу вимагають переосмислення основних факторів економічного розвитку. Сьогодні існують багато проблем теоретичного та прикладного характеру, що заважають ефективному й якісному розвитку підприємств.

 

Необхідність удосконалення  довгострокових механізмів управління підприємствами зумовлена глибинними структурними перетвореннями у світових економічних відносинах, які проявляються в усіх сферах суспільного життя:

 

динамічні зміни структури  суспільних потреб, що викликають зникнення традиційних та активний розвиток нових ринків;

 

швидкий розвиток науково-технічної  бази суспільного виробництва, що призводить до внутрішньої нестабільності виробничих систем;

 

зміни суспільної свідомості та відношення до економічної діяльності, як такої, зумовлюють формування соціальних стереотипів чи моделей бізнес-діяльності;

 

глобалізація економічних  відносин різних рівнів, що якісно змінює характер функціонування самих виробничо-комерційних  систем, надаючи їм як нові можливості, так і генеруючи нові ризики.

 

Починаючи теоретичні дослідження  розвитку підприємств, слід визначитися  з ключовими загальнонауковими  категоріями, що формують філософську  базу досліджень.

 

Ключовими поняттями  поставленої наукової проблематики, які дозволяють її позиціонувати у понятійно-категоріальному полі економічної науки, слід вважати:

 

Управління. Дану категорію  слід аналізувати з двох основних позицій:

 

1) як процес;

 

2) як стан динамічного  функціонування. У найбільш загальному  контексті, під управлінням ми будемо розуміти процеси, основною метою яких є забезпечення здатності соціально-економічних систем зберігати та, у певних межах, змінювати свою якісну та кількісну визначеність. Термін “управління" вживається стосовно усіх різновидів систем (соціальних, економічних, організаційних, біологічних, механічних, хімічних тощо) і передбачає зусилля щодо їх цілеспрямованих змін.

 

Розвиток. У цілому категорія  визначає характер змін, які відбуваються у будь-яких предметах, системах, явищах. Розвиток, як загальнонаукове поняття, характеризується кількома змістовними властивостями, що його визначають:

 

1) спрямованість;

 

2) швидкість;

 

3) результат;

 

4) причинність. Традиційно  виокремлюють дві форми розвитку  будь-яких систем, явищ, процесів - прогрес  (розвиток від “нижчого” до “вищого”) та регрес (розвиток від “вищого" до “нижчого”). Зазначимо, що в економічних відносинах розвиток володіє усіма перерахованими рисами.

 

Категорія “управління" виражає здатність підприємства, як єдності соціально-економічної, матеріально-технічної та організаційно-технологічної систем, зберігати свою визначеність, підтримуючи стан динамічної рівноваги між внутрішніми та зовнішніми чинниками діяльності. Діяльність, у даному контексті, означає таке ставлення учасників бізнесу до соціально-економічного середовища господарювання, що передбачає його перетворення і підпорядкування їхнім економічним інтересам [44].

 

У загальнотеоретичному аспекті категорія “розвиток" розкриває характер змін, якіРвідбуваються у системі підприємства [21]. Іншими словами, це послідовність переходів соціально-економічної системи підприємства з одного стану в інший від моменту його створення до дати його ліквідації (юридичної та фізичної). Слід особливо зазначити, що підприємство, в рамках роботи трактується, як організаційно відокремлена, економічно самостійна, відкрита соціально-економічна система, яка на основі внутрішнього стану взаємодіє з зовнішнім середовищем і виготовляє продукцію (товари, роботи, послуги) [2, 3].

 

Розвиток підприємства є незворотнім процесом, який забезпечує спонтанні чи керовані переходи від одного неповторного стану до іншого через процеси змін. Неповторність кожного конкретного економічного стану підприємства забезпечується неможливістю повного повторення різноманітності, якості, кількості та сили впливу факторів, які його визначили.

 

Першоосновою розвитку підприємств слід вважати різноманітні зміни (внутрішнього та зовнішнього  характеру), які виступають результатом  взаємодії економічних предметів (об’єктів), їх різних властивостей, рис і параметрів. Соціально-економічні зміни у системі підприємства носять об’єктивний характер, тобто не залежать від волі та бажання людини (власників, менеджерів, працівників, інвесторів, кредиторів тощо).

 

З метою позиціонування поняття “розвиток підприємства” в системі економічних категорій, можна рекомендувати вивчення характеру його зв’язків з основними загальнонауковими суміжними термінами (рис.1.1).

 

На основі проведеного  формально-логічного аналізу категорії  “розвиток" та поняття “розвиток  підприємства”, слід відзначити, що джерелом розвитку підприємства є об’єктивно існуюча невизначеність і внутрішні протиріччя економічних систем.

 

 

Рис.1.1 Логічний генезис  поняття “розвиток підприємства"

 

 

Ключовим фактором у  цьому процесі слід вважати протиріччя між обмеженими економічними ресурсами та необмеженістю економічних потреб людини. Таким чином, розвиток підприємств слід визначити на чотирьох рівнях, кожен з яких створює основу для наступних рівнів:

 

Науково-теоретичному рівні: розвиток - це сукупність внутрішньо та зовнішньо обумовлених послідовностей переходів підприємства (чи окремих його підсистем) з одного стану відносної стійкості у інший, починаючи від моменту його створення до повного припинення функціонування.

 

Методологічному рівні: розвиток підприємства - це постійні зміни структури, функцій, елементів, а також їх окремих властивостей, які дозволяють більш чи менш ефективно функціонувати соціально-економічній системі підприємства за умов динамічного середовища господарювання.

 

Методичному рівні: розвиток підприємства - це процес поступової зміни кількісних і якісних характеристик окремих бізнес-процесів і цільової ефективності підприємницької діяльності у цілому.

 

Прикладному рVвні: розвиток підприємства - це постійні зміни (підвищення) цільової ефективності використання основних засобів, оборотних коштів, персоналу, земельних ділянок тощо у короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективах.

 

 Як правило, термін  “розвиток" вживається тільки  у контексті прогресивних змін, що удосконалюють бізнес-процеси підприємства. Не слід забувати й про інші можливі напрямки розвитку підприємств - регресивні зміни, які цілком допустимі за певних обставин. У науковій літературі [2, 5,19 та ін.], під розвитком підприємства найчастіше розуміють саме удосконалення діяльності, тобто зміни по висхідній траєкторії - від нижчого до вищого, від простого до складного. На наш погляд, не можна однозначно вказати на прогресивність таких змін.

 

Проблеми забезпечення ефективності розвитку підприємств  належать до сфери стратегічного управління. Практичні результати визначення напрямків і кількісних параметрів розвитку підприємств втілюються у їхніх стратегіях, деталізуються у тактичних планах і доводяться до практичних заходів у рамках оперативних вказівок [1, 27 та ін. ].

 

Розвиток соціально-економічних  систем різних рівнів (в тому числі  малих підприємств) буває спрямований (цілеорієнтований) та неспрямований (спонтанний). Крім того, слід виокремлювати свідоме  та несвідоме управління, що передбачають різні процеси та мають різну структуру. Вивчення наукових праць вітчизняних і зарубіжних науковців дало можливість побудувати комплексну класифікацію видових проявів процесів розвитку на підприємстві (табл.1.1).

 

 

 

 Таблиця 1.1

 

 Видові прояви процесів  розвитку на підприємстві№ п/п Класифікаційна ознака Видові прояви 

 Коротка

 

 характеристика

1 2 3 4

 

За масштабом змін у соціально-економічній системі  підприємства Загально-корпоративний розвиток Сукупність змін, що відбуваються у соціально-економічній системі підприємства внаслідок загальносистемних процесів; слід наголосити, що характер та інтенсивність розвитку окремих елементів системи не визначає розвиток усієї системи

 

 

Внутрішньо-корпоративний (локальний) розвиток 

 Сукупність змін, які  відбуваються у соціально-економічній, структурно-функціональній та організаційно-функціональній складових:

 

 розвиток структурних  одиниць;

 

 розвиток бізнес-процесів (бізнес-функцій) 

 

За якістю змін у соціально-економічній  системі підприємства 

2.1 Прогресивний розвиток

Процеси, які забезпечують підвищення ефективності функціонування виробничо-комерційної системи підприємства, підвищення якості його діяльності; розвиток “від нижчого до вищого”

 

 

2.2 Регресивний розвиток Процеси, які призводять до погіршення чи незмінності ефективності функціонування виробничо-комерційної системи підприємства, зниження (фіксації) якості його діяльності; розвиток “від вищого до нижчого”

 

Залежно від об’єкту  змін у соціально-економічній системі  підприємства 3.1 Організаційний розвиток 

 Сукупність змін, які призводять до удосконалення (погіршення) системи управління діяльністю підприємства:

 

 структурний розвиток;

 

 функціональний розвиток.

 

 

3.2 Техніко-технологічний  розвиток Зміни техніко-технологічної системи підприємства, що призводять до підвищення (пониження) рівня прогресивності технологічних процесів, рівня технічної ефективності функціонування виробництва