Соціально-психологічний клімат трудового колективу. Рекомендації з формування первинних колективів

Там де автократ діяв би наказом, вимагаючи беззаперечного виконання своїх вказівок, менеджер демократичного стилю одержує бажані результати через переконання виконавців у необхідності виконання поставлених завдань.

У взаємовідносинах з підлеглими менеджер-демократ завжди проявляє тактовність, з розумінням відноситься до їх інтересів, широко використовує свої можливості впливати на них переконанням і психологічними прийомами. При здійсненні контролю їх діяльності акцентує увагу не стільки на додержання ними формальних приписів, скільки на реальні результати.

Менеджер демократичного стилю керівництва вважає своїм обов´язком постійно і широко інформувати підлеглих про стан справ у колективі. Це виховує у них почуття дійсних господарів.

Все вищевказане показує, що менеджер-демократ орієнтується на можливості підлеглих, на їх природне прагнення до самовиразу через реалізацію свого інтелектуального та професійного потенціалу.

Демократичний стиль заохочує творчу активність підлеглих, сприяє створенню атмосфери взаємної довіри та співробітництва, в якій дисципліна трансформується у самодисципліну всіх працівників. Цей стиль не стає на перешкоді здійснення одно­осібного керівництва і в ніякому разі не послаблює владу менеджера. Скоріш навпаки, його реальна влада і авторитет зростають, тому що він управляє людьми без натиску і прояву атрибутів адміністративного впливу, спираючись на їх здібності і рахуючись з їх достоїнством.

 

Ліберальний стиль керівництва

Ліберальний стиль керівництва іноді називають стилем невтручання або мінімального втручання менеджера у хід виконання завдання підлеглими. Менеджер виступає у даному випадку в ролі посередника при здійсненні контактів між працівниками, забезпечує підлеглих інформацією та матеріалами, необхідними для виконання завдання.

Цей стиль характеризується відсутністю ініціативи, постійним чеканням вказівок керівництва, небажанням приймати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки, коли вони не бажані.

Менеджер-ліберал мало втручається у справи підлеглих і взагалі не проявляє особливої активності у взаємовідносинах з іншими колективами. Він дуже обережний, тому що невпевнений у своїй компетентності, а звідси й у положенні в системі службової ієрархії.

Як людина, він непослідовний у діях, легко піддається впливу оточуючих, схильний до поступок обставинам і миритись з ними може без будь-яких важливих причин відміняти прийняте раніше рішення.

У взаємовідносинах з підлеглими менеджер-ліберал дуже ввічливий і доброзичливий, відноситься до них поважно, прагне допомогти у вирішенні їх проблем. Він завжди готовий вислуховувати критику та іншу думку, але переважно буває нездібним реалізувати підказані йому важливі думки.

Недостатньо вимогливий до підлеглих. Не бажаючи псувати з ними відносини, часто уникає рішучих заходів, більш умовляє їх виконати ту чи іншу роботу.

Ліберал здатний поступитися своїми ж принципами, якщо їх виконання загрожує його популярності в очах підлеглих.

Для придбання авторитету він здатний надати підлеглим різні пільги, виплачувати незаслужені премії, дозволяти невиправдані службовимипотребами відрядження тощо. Схильний дуже довго відкладати рішення важливих питань, рідко користується своїм правом говорити «ні», легко роздає нездійсненні обіцянки.

Якщо підлеглий не проявляє бажання виконати його вказівку, то він скоріше сам виконає необхідну роботу, ніж змусить до цього недисциплінованого працівника.

Менеджер-ліберал не може відстоювати свою позицію у складних управлінських ситуаціях. Часто такий керівник посилається на те, що він обмежений у правах, і тому не може прийняти те чи інше рішення. Робить наголос на безумовне виконання діючого положення адміністративного впливу. Все це є наслідком і засобом компенсації відсутності або недостатності здібностей до самостійних дій та спілкування. У таких обставинах підлеглі мають велику свободу дій, користуються нею на свій погляд, самі встановлюють завдання і вибирають засоби їх рішення. Отже, виконання завдань залежить від інтересів і настрою самих підлеглих.

Менеджер-ліберал надає перевагу такій організації діяльності, коли всі дії детально розписані за виконавцями і рідко виникає потреба у прийнятті інноваційних рішень і втручання у справи підлеглих.

Цей керівник не проявляє організаторських здібностей, слабко регулює і контролює дії підлеглих і, як наслідок, виконання завдань організації не мають достатньої результативності. Він зовсім не прагне до службової кар´єри і готовий поступитися місцем більш підготовленому професіоналу.

Поява менеджера-ліберала пояснюється декількома причинами:

• перша — тип темпераменту і характер особистості. Такі керівники нерішучі, доброзичливі й бояться конфліктів у колективі;
• друга — недооцінка значимості діяльності колективу і своєї ролі у ньому.
• третя — він може бути високо творчою особистістю, цілком захоплений якоюсь сферою своїх інтересів, але не маючи організаторського таланту, виконання обов´язків менеджера можуть бути непосильними.

Таким чином, вищезазначені взаємовідносини менеджера з підлеглими можуть бути згруповані і по-іншому, але тут важливим є те, що при будь-якій аргументованій класифікації, як наведеними вище параметрам, чітко виділяється авторитарний (одноосібний), демократичний (колегіальний) та ліберальний (невтручання) стилі керівництва.

Крім того, кожна організація є унікальною комбінацією індивідів, цілей і завдань. Кожен керівник - це унікальна особа, що володіє рядом здібностей. Кожен керівник є творцем того стилю управління, який він застосовує на практиці. Але при цьому він враховує безліч об'єктивних і суб'єктивних умов і обставин, в залежності, від яких стиль отримує свій конкретний вміст. Стиль є соціальним явищем, оскільки в нім відбиті світогляд і переконання керівника, а так само він багато в чому визначає результати діяльності всієї системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. ДАТИ ВИЗНАЧЕННЯ ЗАЗНАЧЕНИМ ПОНЯТТЯМ:

 

Завдання – це визначена робота, серія робіт або частини роботи, яка повинна бути виконана певним способом та в зумовлений термін.

 

Структура організації – це взаємовідносини рівнів управління і видів робіт (функціональних областей), побудованих в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягнути цілей організації.

Тобто, це її внутрішня побудова, яка характеризує склад підрозділів і систему зв'язку, підпорядкованість і взаємодію між ними. Організаційна структура організації визначає співвідношення (ієрархічність) між функціями, які виконуються її працівниками. Вони проявляються у формі розподілу праці, створення спеціалізованих підрозділів, системи посад і є необхідним елементом ефективної організації.

 

Правило – це гарантія виконання конкретних дій конкретними особами в специфічній одиничній ситуації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. ТЕСТИ

1. Зміни  в організації завжди починаються  за змін:

а) цілей;

б) технології;

в) структури;

г) персоналу.

 

2. Які  структури управління доцільні, коли зростають розміри організації, а зовнішнє середовище організації  характеризується динамікою ринків  збуту, конкуренції технології:

а) децентралізовані;

б) механістичні;

в) централізовані;

г) бюрократичні.

 

3. Стандарти  в управлінському контролі установлюються:

а) державою;

б) законами;

в) планами організації;

г) повноваженнями організації.

 

4. Лідер  у неформальній групі - це:

а) керівник, формально призначений менеджментом організації;

б) керівник, формально призначений самою неформальною організацією;

в) член неформальної групи, який вміє здійснювати вплив на інших членів групи;

г) будь-який член неформальної групи.

5. Базові  елементи комунікаційного процесу:

а) повідомлення;

б) розпорядження;

в) наказ;

г) одержувач.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Дикань Н. В. Менеджмент: Навч. посібник/Дикань Н. В., Борисенко I. I.– К.: Знання, 2008. – 389 с.

2. Осовська Г. В. Основи менеджменту: Підручник/Осовська Г. В., Осовський О. А. 3-є вид., переробл. і допов.. К.: Кондор, 2006. – 664 с.

3. Мурашко M. I. Менеджмент персоналу/Навч. посібник для студентів ВНЗ. — 3-тє вид., випр. і доп./ — К., 2008. — 435 с.,

4. Фатхутдинов Р. А. Производственный менеджмент: Учебник. — М., 1997.