Проблеми діагностики інноваційної діяльності ДП «Новатор» в умовах здійснення зовнішньоекономічної діяльності

Об’єктом  дослідження у бакалаврській  кваліфікаційній роботі є ДП «Новатор». Предметом дослідження є проблеми діагностики інноваційної діяльності ДП «Новатор» в умовах здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Метою бакалаврської кваліфікаційної роботи є визначення рівня підготовленості студента до розв’язання комплексу прикладних завдань відповідно до узагальненого об’єкта діяльності на основі застосування теоретичних знань і практичних навичок, отриманих у процесі всього періоду навчання.

Основними завданнями при написанні бакалаврської кваліфікаційної роботи є:

- з’ясування сутності інноваційної  діяльності в умовах здійснення  зовнішньоекономічної діяльності.;

- виявлення характерних особливостей  сучасного розвитку інноваційної  діяльності;

- огляд нормативно-правових актів  щодо розвитку інноваційної діяльності  в умовах здійснення зовнішньоекономічної  діяльності;

- вивчення загальної характеристики  діяльності ДП «Новатор»;

- аналізування фінансово-економічного  стану та зовнішньоекономічної  діяльності ДП «Новатор»;

- характеристика проблем діагностики  інноваційної діяльності ДП «Новатор» в умовах здійснення зовнішньоекономічної діяльності та шляхи їх вирішень.

У першому розділі бакалаврської  кваліфікаційної роботи увага акцентується на теоретичних аспектах дослідження. Зокрема, аналізується наукова та навчально-методична  література за досліджуваною проблематикою діагностики інноваційної діяльності в умовах здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а також проводиться оцінювання діючої нормативно-правової бази у цій сфері.

У другому розділі бакалаврської  кваліфікаційної роботи на прикладі ДП «Новатор» аналізується інноваційна діяльність підприємства в умовах здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а також дається загальна характеристика підприємства. Крім цього, у цьому розділі аналізуються та досліджуються тенденції зміни фінансово-економічного стану підприємства, а також аналізується його зовнішньоекономічна діяльність. На основі цього виокремлюються позитивні і негативні особливості розвитку інноваційної діяльності, а також пропонуються можливі рекомендації щодо покращення цього процесу.

Для досягнення поставленої мети та вирішення окреслених завдань у роботі використовувались  такі методи, як:  наукові порівняння (емпіричний рівень), аналіз, синтез, експертний метод, моделювання, системний метод (теоретичний рівень). Окрім того, при написанні бакалаврської  кваліфікаційної роботи та при вивченні предмета дослідження брались до уваги такі наукові принципи, як: принцип історизму, термінологічний  принцип, принцип системності, суперечності, єдності кількості та якості, розвитку тощо.

У процесі  виконання бакалаврської кваліфікаційної  роботи була використана навчальна, науково-методична і нормативно-довідкова  література, нормативно-правові акти, а також бухгалтерська та управлінська звітності ДП «Новатор».

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ ЗА ПРОБЛЕМОЮ ДІАГНОСТИКИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ЗДІЙСНЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

 

 

 

1.1. Теоретична база за проблемою діагностики інноваційної діяльності в умовах здійснення зовнішньоекономічної діяльності

 

 

Розвиток  людської цивілізації свідчить, що в його основу покладені різного роду нововведення: у виробництві, системі організації суспільства, побуті тощо. Особливого значення нововведення і результат їх комерційного використання – інновації – стали набувати з початком промислової революції, коли почалося стрімке прискорення соціально-економічного розвитку суспільства.

В останнє  десятиріччя з початком формування постіндустріальної економіки саме інновації й інноваційна діяльність, що базується на інновації і зусиллях, вийшли на перше місце серед факторів економічного зростання. Цим обумовлений інтерес науковців і практиків до проблематики інноваційного розвитку, обґрунтування вибору його найбільш раціональних шляхів, управління інноваційними процесами на різних рівнях узагальнення.

Попович П. Я. визначає, що у світовій економічній  літературі інновацію інтерпретують  як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, що реалізується у нових продуктах і технологіях.

Відповідно  до міжнародних стандартів інновацію  визначають як кінцевий результат інноваційної діяльності, що реалізувався у вигляді  нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або  вдосконаленого технологічного процесу, що використовується у практичній діяльності, або у новому підході до послуг, що надаються. [23, с.45]

Так у  монографії Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С [4, с.15] поняття інновації розглядається у трьох аспектах можна трактувати в трьох аспектах:

• інновація в широкому значенні — як будь-яка зміна, що підвищує конкурентоспроможність суб’єктів господарювання;
• інновація у вузькому значенні — як процес трансформації наукових досягнень у виробництво;
• інновація, яка впроваджена в господарську практику.

Інновація — це нове явище, новаторство або  будь-яка зміна, яка вноситься суб’єктом господарювання у власну діяльність із метою підвищення своєї конкурентоспроможності, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. А нововведення — це інновація, яка впроваджена в господарську практику і якісно відмінна від попереднього аналога.

Крім цього, ряд вчених розглядає інновацію саме як процес упровадження нових виробів, технологій, методів організації виробництва і праці та методів управління. Інші передбачають дослідження інновації як продукту – результату процесів упровадження нової техніки, технології, нового методу.

Необхідно чітко розрізняти поняття «відкриття», «винахід», «інновація». Адже тільки інновація  є предметом економічного аналізу. Її поява і поширення (або не сприйняття) в економіці безпосередньо пов’язані  з економічною оцінкою відповідної  новинки з погляду як витрат на неї, так і її ринкового потенціалу. Тут необхідно враховувати два  моменти. По-перше, науково-технічна новизна, яка характеризує винаходи, не є обов’язковою властивістю інновації, а нововведення не завжди ґрунтується на винаходах. По-друге, винахід не має ніякого економічного значення доти, доки він не впроваджується у виробництво. До того ж винахід, який нездатний задовольнити будь-яку потребу, не має комерційного застосування.

Дуже вдало економічний  аспект явища інновації трактує  Є. А. Уткін, який вказує, що з економічної точки зору “інновація (нововведення) – це об’єкт, впроваджений у виробництво в результаті використання науково-технічних та інших досягнень (винаходів), котрі якісно відрізняються від існуючих аналогів”, тобто характеризуються новими споживчими якостями [28, с.10].

У роботі Пітера Ф. Друкера [22, с.41] інновації розглядаються як особливий засіб підприємців, за допомогою якого вони досліджують зміни, що мають місце в економіці та суспільстві, з метою використання їх у бізнесі чи в різних сферах обслуговування. Інновація (новаторство) не стільки технічний, скільки економічний або соціальний термін. П. Ф. Друкер виділяє три основні умови для успішного впровадження інновацій:

• новаторство - це кропітка робота, яка потребує неабиякої майстерності, наполегливості, самовідданості (що не можуть компенсувати талант, освіченість) та творчості, переважно в одній сфері діяльності;
• новатори повинні покладатись перш за все на себе у процесі реалізації нововведення (через високий ризик і кінцеву винагороду за проведену роботу);
• новаторство має бути пов’язане з ринком, сфокусоване на ринок та ним керуватись.

У будь-якій організації, підкреслює П. Ф. Друкер, усі повинні чітко розуміти, що інновація - це найкращий засіб зберегти це підприємство, адже в протилежному випадку воно занепадає.

Отже, однією з найважливіших умов успіху інновацій  є наявність самого підприємця-новатора, що охоплений новою ідеєю і  готовий докласти максимум зусиль, щоб утілити її у виробничу  практику.

Проте успішність інноваційного процесу  залежить від складної взаємодії багатьох інших чинників, які можна узагальнити так:

• інноваційний потенціал господарської системи;
• стан зовнішнього середовища;
• специфіка інноваційного процесу.

З поглядів Ильенковой С. Д. [17, с.23] перш за все, необхідно розрізняти інновації і несуттєві видозміни в продуктах і технологічних процесах (наприклад, естетичні зміни, тобто колір тощо); незначні технічні або зовнішні зміни в продуктах, що залишають незмінними конструктивне виконання і не надають досить помітного впливу на параметри , властивості, вартість виробу, а також вхідних у нього матеріали і компонентів; розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння виробництва не випускалися раніше на даному підприємстві, але вже відомих на ринку продуктів, з мета. Задоволення поточного попиту і збільшення прибутків підприємства. Новизна інновацій оцінюється за технологічними параметрами, а також із ринкових позицій.

Очевидним є те, що інновації  пов’язані з реалізацією інноваційних процесів. Терміни «інновація» та «інноваційний процес» близькі, але не ідентичні то слід погодитися, що «інноваційний процес пов’язаний зі створенням, освоєнням і поширенням інновацій» [18, 9].

М. Уолкер виділяє сім типів інновацій у залежності від ступеня використання в них наукових знань і широкого застосування:

1) засновані  на використанні фундаментальних  наукових знань і широко застосовуються  в різних сферах суспільної  діяльності (наприклад, ЕОМ та  ін);

2) також  використовують наукові дослідження,  але мають обмежену сферу застосування (наприклад, вимірювальні прилади  для хімічного виробництва);

3) розроблені  з використанням вже існуючих  технічних знань нововведення  з обмеженою сферою застосування (наприклад, новий тип змішувача  для сипучих матеріалів);

4) входять  до комбінації різних типів  знань в одному продукті;

5) використовують  один продукт у різних областях;

6) технічно  складні нововведення, що з'явилися  як побічний результат великої  дослідницької програми (наприклад,  керамічна каструля, створена на  основі досліджень, що проводилися  в рамках космічної програми);

7) використовують  вже відому техніку або методи  в новій галузі [12, с.67]

У роботі Роберта Б. Такера  [24, с.9] сказано, що керуючись практикою компаній, які досягли успіху в розробці та використанні інновацій, можна включитися в інноваційний процес. Досвід показує: щоб забезпечити зростання за допомогою інновацій, потрібно скористатися п'ятьма найважливішими загальними принципами. Принципи стимулювання зростання інноваціями:

• до інновацій слід підходить як до дисципліни;
• до інновацій слід підходить всебічно;
• інновація припускає організований, систематичний постійний пошук нових можливостей;
• до інновацій мають залучатися всі співробітники організації;
• інновація повинна бути орієнтована на споживача.

Для визначення сутності інноваційної діяльності потрібно звернутися до огляду і узагальнення літературних джерел.

Закон України  «Про інноваційну діяльність» [15, с.1] трактує визначення інноваційної діяльності, як діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг. Ця діяльність охоплює:

- випуск і поширення принципово нових видів техніки і технології;

- прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

- реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

- фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

- розробку і впровадження нової ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального й екологічного становища [26, с.115].

Бендиков М.А [13, с.4]  визначає інноваційну діяльність, як вид діяльності, пов'язаний із трансформацією результатів наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у новий чи удосконалений продукт, впроваджений на ринку, у новий чи удосконалений технологічний процес, використаний у виробництві. Інноваційна діяльність передбачає комплекс наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комерційних заходів, і саме у своїй сукупності вони призводять до інновацій.

З поглядів Черепа А.В. під інноваційною діяльністю розуміється як створення власних  інновацій, так і використання існуючих із метою виробництва нових товарів, підвищення продуктивності праці тощо [31, с.103].

Господарський кодекс України [9, с.1] розглядає інноваційну  діяльність лише у сфері господарювання та визначає її як діяльність учасників  господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з  метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя (ст.325). Згідно Вікепедії [7], поняття «інноваційна діяльність» розглядається у трьох варіантах. Інноваційна діяльність — вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт, введений на ринок, в новий чи покращений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до соціальних послуг. Інноваційна діяльність (від англ. Innovation — нововведення) — діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг. Інноваційна діяльність — діяльність, спрямована на комерціалізацію накопичених знань, технологій і обладнання. Результатом інноваційної діяльності є новий або додатковий продукт або продукт з новими якостями.