Організація управління виробництвом і його вдосконалення у Державному Підприємстві дослідному господарству "Агрономія" Арбузинськог

Головний ветеринарний лікар організовує і проводить ветеринарно-профілактичні і оздоровчі заходи на тваринницьких фермах підприємства. На початку року він складає загальний план ветеринарних заходів, а також плани по ліквідації виявлених захворювань. Протягом року здійснює систему спостереження за санітарним станом тваринницьких приміщень, пасовищ і водойм; щомісячно проводить загальний огляд тварин і контролює виконання зоогігієни; лікує тварин; керує діяльністю ветеринарного персоналу.

Головний економіст є керівником і організатором усієї економічної і планової роботи в господарстві. Разом із галузевими спеціалістами він розробляє перспективні, поточні і робочі плани, технологічні карти і госпрозрахункові завдання (виробничі програми) бригадам, фермам, іншим виробничим одиницям та орендним колективам. Організує розробку з питань інтенсифікації, концентрації і спеціалізації виробництва та інших конкретних заходів, спрямованих на збільшення виробництва продукції, підвищення її конкурентоспроможності, раціональне використання землі, трудових ресурсів, основних та оборотних фондів. Він дає економічне обґрунтування ефективності капітальних вкладень і черговості їх здійснення, застосування нових машин і механізмів, проводить економічну оцінку основних організаційних, агрономічних і зоотехнічних заходів. Економіст аналізує стан і розвиток господарства і його підрозділів, постійно працює над удосконаленням форм оплати праці, розвитком і поглибленням госпрозрахункових відносин, впровадженням підрядних форм організації і оплати праці.

Головний бухгалтер здійснює керівництво І контроль за станом бухгалтерського обліку і звітності у всіх галузях виробництва. В його обов'язки входить складання фінансового плану і контроль за його виконанням, а також за суворим дотриманням фінансової дисципліни, здійсненням режиму економи на всіх ділянках виробництва, за правильністю реалізації і використання продукції, насіння, кормів, нафтопродуктів та інших матеріальних цінностей, за виконанням договорів і зобов'язань господарства. Разом з економістами та іншими спеціалістами господарства головний бухгалтер розробляє і аналізує заходи, спрямовані на забезпечення високої конкурентоспроможності підприємства і всієї вироблюваної продукції, слідкує за здійсненням намічених заходів, турбується про дієвість комерційного господарського розрахунку, впровадження прогресивних форм ведення обліку, вдосконалення системи нормування і оплати праці. Разом з керівником господарства головний бухгалтер підписує річний звіт підприємства, всі фінансові та інші документи, що пов'язані з витрачанням коштів і матеріальних цінностей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЮ ВИРОБНИЧОЮ СИСТЕМОЮ В ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО «АРГОНОМІЯ» АРБУЗИНСЬКОГО РАЙОНУ.

 

1. Удосконалення організаційної структури і структури управління підприємством.

 

Ефективна структура управління підприємством передбачає: відповідність цілям, що стоять перед організацією; раціональне співвідношення управляючої системи і системи, якою управляють; досягнення оптимального співвідношення централізації функцій управління: підвищення ролі децентралізованого вирішення питань; відповідність форм прямого і зворотного зв'язку в системі управління характеру взаємовідносин між її підсистемами; створення мінімально необхідної кількості ступенів управління; дотримання норм управління; доведення до мінімуму чисельності апарату управління.

Забезпечення ефективної діяльності підприємства можливе при чіткому розподілі обов'язків і відповідальності між структурними підрозділами підприємства та використанні системи показників для оцінки результативності їх роботи.

Для узгодженої діяльності всіх відділів та служб підприємства необхідне застосування принципу комплексного управління діяльністю, створення відповідної організаційної структури, яка об'єднає існуючі відділи підприємства у функціональні підрозділи з окремих питань, керівники яких будуть підпорядковані безпосередньо директору підприємства. Поділ всіх підрозділів підприємства за ознакою участі в управлінні витратами підприємства та в управлінні забезпеченням результатів діяльності підприємства.

На основі проведених досліджень, пропонується застосувати конкретні заходи по вдосконаленню організаційної структури управління ДПДГ   "Агрономія".   На  даному   етапі   підприємству   важливо   зберігати

структуру ієрархічного типу, якій притаманні високий ступінь формалізації і низький рівень всього управлінського персоналу в прийнятті рішень, так як директор несе повну відповідальність за стан та діяльність підприємства і самостійно вирішує всі організаційні питання, а також організовує роботу з визначення напрямів цінової політики, ведення обліку фінансово-господарської діяльності.

Доцільним для даного підприємства було б створення такого структурного підрозділу, як маркетинговий, оскільки основними задачами даного підрозділу є: досліджень ринку; узгодження можливостей виробництва з вимогами ринку; розробка оптимального асортименту продукції; просування продукції підприємства на ринку; розробка цінової стратегії підприємства; розробка системи знижок при реалізації продукції; підготовка і укладення договорів по збуту продукції. А це передбачає дослідження можливостей виробництва продукції і узгодження їх з потребами ринку. Тому від рішень, які приймає даний підрозділ залежать і обсяги виробництва та реалізації продукції, а значить і витрати, і просування продукції на ринок.

На підприємстві існують непромислові об'єкти, до них можна віднести будинок культури, школу, дитячий садок, гуртожиток, то доцільно було б відокремити підвідділ з загальних питань, завданнями якого є: планування і здійснення заходів по розвитку і забезпеченню діяльності непромислових об'єктів; організація охорони майна підприємства; господарське забезпечення і обслуговування підрозділів управління підприємством.

Оцінити ефективність діяльності даного підрозділу можна з допомогою наступних показників: витрати на утримання непромислових об'єктів, надлишки або нестачі, виявлені при інвентаризації непромислових об'єктів. Оскільки витрати на утримання непромислових об'єктів відносяться до інших операційних витрат, то інформацію про них можна знайти у відповідній статті "Розшифрування інших операційних витрат".

Інформацію про результати інвентаризації можна отримати з Акта інвентаризації.

Останній підрозділ безпосередньої участі в управлінні витратами не бере, хоча від його діяльності і залежить розмір витрат підприємства, тому вважаємо за доцільне віднести його до управління забезпеченням результатів діяльності підприємства.

Для забезпечення ефективної операційної діяльності підприємства необхідно, щоб між структурними підрозділами було чітко розподілені обов'язки та відповідальність за вирішення питань і формування показників, від яких залежать результати діяльності підприємства.

 

3.2. Шляхи підвищення оперативності  управління.

Організаційно-економічні перетворення в аграрному комплексі супроводжуються диверсифікацією виробництва, розширенням самостійності підприємств та їх підрозділів.

Досить велика кількість тракторів комбайнів та інших сільськогосподарських машин, що працюють на полях і фермах, перетворюють кожне господарство на складну інженерно-технічну і соціально-економічну систему, що ґрунтується на тісній взаємодії великої кількості людей, машин та механізмів. Складність управління визначається й іншими факторами. Це, насамперед, властива сільському господарству сезонність, яка не дозволяє рівномірно протягом року використовувати наявну техніку, робочу силу і вимагає виконання у стислі строки великого об'єму робіт.

Крім того, механізовані агрегати, загони та бригади розміщенні на великій території господарства, і для попередження та усунення різних організаційних непогодженостей директор господарства завжди повинен мати своєчасну і повну оперативну інформацію. Ця інформація має поступати   відповідно   до   ритму   виробничого   процесу   і   тим   самим створювати передумови для своєчасної координації і регулювання діяльності людей. Рішення по виявлених відхиленнях і збоях у виробництві повинні негайно доводитись до конкретних виконавців.

Під оперативним управлінням розуміють координуючий і регулюючий вплив на керований об'єкт зі строком дії рішень, що приймаються, не більше одного місяця. Оперативне управління передбачає здійснення по суті всіх функцій управління, пов'язаних із поточною діяльністю підприємства та його виробничих підрозділів: розробка та доведення до виконавців короткострокових (оперативних) планів та завдань; забезпечення виконавців необхідними матеріально-технічними ресурсами та розміщення їх на робочих місцях; організація взаємодії і координація діяльності спеціалістів та безпосередніх виконавців; надання їм допомоги в усуненні збоїв у роботі; здійснення оперативного розпорядництва, контролю і обліку виконання робіт.

Велику допомогу у своєчасному зборові інформації та оперативному управлінні може надати диспетчерська служба або, як її ще називають інформаційно-диспетчерська служба підприємства.

Ця служба являє собою організаційну форму оперативного управління, що базується на сучасних технічних засобах зв'язку, збору, обробки інформації і контролю за ходом робіт. Добре організована диспетчерська служба підвищує оперативність управління виробництвом, скорочує витрати робочого часу через організаційні причини, своєчасно усуває виробничі труднощі, знижує простої тракторів, автомобілів та інших технічних засобів, полегшує і удосконалює працю керівників і спеціалістів, які звільняються від багатьох розпорядницьких і контрольних операцій, підвищує якість управлінських рішень, завдяки використанню необхідної оперативної інформації. Врешті-решт все це веде до покращення використання землі, робочої сили, технічних засобів та підвищення результативних показників виробничо-фінансової діяльності трудових колективів.

Об'єктами диспетчерської управління на підприємстві є: цехи, відділення, бригади, загони, тваринницькі ферми, центральна ремонтна майстерня, відділки, машинні подвір'я і пересувні ремонтні засоби для технічного обслуговування; автогаражі, нафтобази, склади запасних частин і матеріалів, зерноочисні і сушильні пункти, зерносклади; різні служби центральної садиби і відділень (водокачки, електростанції, котельня тощо); різні служби. Невеликі об'єкти - агрегати, загони і орендні колективи - можуть входити в єдину систему диспетчерського управління через диспетчерські пости підрозділів, виробничих дільниць.

Диспетчерській службі доручається виконання таких завдань оперативного управління: організація складання оперативних планів і завдань, доведення до виконавців і контроль за їхнім виконанням; прийом, обробка і систематизація оперативних звітів про хід виконання робіт, виробництво і реалізацію продукції, стан ресурсів; своєчасне забезпечення оперативною інформацією директора і спеціалістів господарства; проведення разом зі спеціалістами господарства оперативного аналізу ходу виконання робіт; своєчасне усунення причин, що порушують встановлений режим роботи на усіх ділянках виробництва шляхом маневрування трудовими, технічними та іншими ресурсами господарства; прийом заявок, запитів, вимог від підрозділів господарства і окремих виконавців, організація і контроль за їхнім виконанням; організація централізованого використання технологічного транспорту і спецтехніки (мобільні рем засоби, автокрани, бензовози, бульдозери і т.д.); забезпечення внутрігосподарського зв'язку; ведення спеціальної оперативної документації.

При своєчасному і якісному виконані перелічених завдань диспетчерська служба здійснює регулярний інтегруючий вплив на виконання виробничих процесів і наближення їх до оптимально завершального стану.

 

 

 

3.3. Оптимізація чисельності працівників  та удосконалення системи стимулювання праці в Державному підприємстві дослідне господарство "Агрономія"

При розвитку ринкових відносин на селі можливе породження проблеми безробіття, викликане певним скороченням найманого персоналу в новостворених підприємствах. Основною причиною нестачі робочих місць є низька мінімальна заробітна плата, яка здебільшого складає лише половину мінімального прожиткового мінімуму. Сільгосппідприємствам доводиться утримувати більше працівників, ніж їх потрібно для виконання технологічних робіт в оптимальні строки. Скоротились сфера застосування вузькопрофільних спеціалістів у сільгосппідприємствах, перехід їх до сервісних організацій, пов'язаних з обслуговуванням сільськогосподарського виробництва.

Аналіз використання персоналу в ДПДГ "Агрономія" Арбузинського району свідчить про його недостатню зайнятість протягом року. В той же час у тваринництві зайнятість перевищує нормативну, а в підрозділах рослинництва фактична зайнятість неквалїфікованих робітників далеко не повна і становить 180-200 днів, механізаторів - 220-250 днів. У господарстві поки що відсутні додаткові й допоміжні галузі виробництва, в яких можна було б використати вільну робочу силу.

З метою економії витрат на оплату праці й забезпечення працівників роботою відповідно до їх кваліфікації, віку, стану здоров'я і враховуючи сезонність виробництва, на підприємстві здійснено оптимізацію складу всіх працівників шляхом їх розподілу на чотири категорії. В першу категорію входять всі працівники, зайняті на виконанні постійних видів діяльності -спеціалісти, тваринники, механізатори, водії — 234 чол. До другої категорії віднесені переважно працівники рослинницької галузі, праця яких здебільшого використовується протягом року сезонно, до 6 місяців — 96 чол. В разі переведення працівників з безстрокового трудового договору на сезонний договір у трудовій книжці роблять запис "Переведено на сезонний трудовий договір". Третю категорію працівників складають тимчасові робітники із зайнятістю до двох місяців — 9 чол. Четверта категорія включає працюючих з використанням погодинної системи оплати праці.

Застосування погодинної оплати праці забезпечує працею жінок з малолітніми дітьми, молодь, що навчається, інвалідів та літніх людей. Чинним законодавством передбачено при застосуванні погодинної оплати встановлення працівникам нормованих завдань. При цьому важливо дотримуватись умови, при якій мінімальний розмір погодинної тарифної ставки не повинен бути меншим, ніж при умові відпрацювання місячної норми часу при установленій мінімальній заробітній платі.