Організація управління виробництвом і його вдосконалення у Державному Підприємстві дослідному господарству "Агрономія" Арбузинськог

Виходячи з даних таблиці 1.3 можна зробити такий висновок, що головною галуззю в Державному підприємстві дослідне господарства "Агрономія" є рослинництво. Про це свідчить питома вага грошової виручки рослинництва в підприємстві, вона становить 57,3%, а це 3844,6 тис. грн. в середньому за 3 роки. Допоміжною галуззю являється тваринництво так як займає 24,1% від загальної виручки. Тому зрозуміло, що рослинництво є пріоритетною галуззю і з кожним роком розвивається, збільшуючи обсяги виробництва саме рослинницької продукції. Найбільші грошові надходження підприємство отримує від реалізації зернових культур, а також соняшнику, тому що відсоток грошової виручки у виробництві с/г продукції займає 62,0% та 13,8% відповідно. Тому в наступному році підприємство планує збільшувати посівні площі зернових культур. Тваринництво займає лише 13,5 % с/г виробництва, що пояснюється великою капіталомісткістю і великими строками окупності, що робить цю галузь не дуже привабливою для господарства.

 

1.3. Показники економічної ефективності підприємства

 

На  сьогодні ефективність виробництва сільськогосподарських підприємств у значно залежить від результативності і економічності роботи управлінських кадрів. Тому є необхідність в аналізі рівня загальної ефективності системи менеджменту персоналу (таб. 1.3).

Рівень ефективності управління персоналом на сільськогосподарському підприємстві характеризується за такими показниками:

1. Одержано валової продукції на 1 працівника управління, тис. грн.
2. Одержано валової продукції на 1 грн. витрат в управлінні, грн.
3. Одержано валової продукції на 1 люд. год. в управлінні, грн.

12. Одержано   валової   продукції   на    1    грн.    заробітної   плати управлінських  кадрів, грн.

 

 

 

 

Таблиця 1.1

Ефективність системи управління персоналом В СТОВ «Дружба».

Показники	2004	2005	2006	2006 рік до 2004
Загальні показники
Середньорічна чисельність працівників, чол. в т.ч. .працівники апарату	100 18	108 18	101 18	101 100
Управлінські витрати, тис. грн.	128,6	151,3	132,7	103,7
Загальний фонд оплати праці, тис. грн. -в т.ч. працівників апарату управління.	420,0 75,6	453,6 75,6	424,2 75,6	101 100
Показники результативності діяльності персоналу управління
Одержано валової продукції на 1 працівника управління, тис .грн.	93,8	176,5	161,7	172,4
Одержано валової продукції на 1 грн. витрат в управлінні, грн.	13,1	21,0	21,9	167,2
Одержано валової продукції на 1 грн. заробітної плати управлінських кадрів, грн.	22,3	42,0	38,5	172,5
Показники економічності діяльності персоналу управління
Питома вага управлінських працівників у загальній кількості працюючих, %.	18,0	16,7	17,8	-0,2
Питома вага витрат на управління у загальній собівартості продукції, .%.	7,3	4,4	4,0	-3,3
Питома вага заробітної плати у загальній собівартості продукції. %.	23,8	13,1	12,6	-11,2

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ В ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО «АРГОНОМІЯ» АРБУЗИНСЬКОГО РАЙОНУ

 

2.1. Організаційна структура і  структура управління виробничої  системи

 

Важливим елементом механізму господарювання є організаційний механізм на різних ієрархічних рівнях системи управління агропромислового комплексу. На практиці кожен, навіть невеликий колектив створює свій організаційний механізм господарювання, який є передумовою для реалізації функцій підприємства (виробництво, комерційна діяльність, маркетинг, фінанси та інше) і досягнення поставлених цілей.

Центральним елементом організаційного механізму є структура організації або організаційна структура.

Структура — спосіб поєднання складових (компонентів) системи для найкращого виконання головної мети системи. Найчастіше сучасний менеджер має справу з виробничою, організаційною структурою і структурою управління.

Організаційна структура підприємства — сукупність відділків та служб, які займаються побудовою та координацією функціонування системи менеджменту, розробкою та реалізацією управлінських рішень по виконанню плану (програми).

Виробнича, соціальна, технологічна, управлінська структури взаємопов'язані і визначають різні сторони діяльності підприємства (технічна, економічна, виробнича, соціальна). За їх допомогою регламентуються внутрішньовиробничі зв'язки і досягається стійка система службових взаємовідносин між структурними підрозділами і працівниками апарату управління. Отже, від структури управління значною мірою залежить дієвість усього господарського механізму.

Суттєвою класифікаційною ознакою є ієрархічність управляючої системи (ступінчастість управління), яка відображає послідовність підпорядкування органів управління знизу догори.

Ієрархічність структури означає, що управляюча система складається з субсистем (підсистем), а субсистеми — з елементів нижчого порядку (субсубсистем) і т. ін.

Більшість сільськогосподарських підприємств, в тому числі і ДПДГ "Агрономія" мають трьохступінчасту структуру, яка має наступний вигляд

 

Директор

 

Головний агроном

Юридичний відділ

Зоотехнік

Відділ механізації   Інженер-механік

Економічний відділ   Головний економіст Головний бухгалтер

  

Бригада 1

Бригада 2

Бригада 3

Бригада 4

 

На даному підприємстві перевагає «Лінійна організаційна структура», яка являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних із його управлінням.

Переваги цієї структури:

• чіткість і простота взаємодії;
• надійний контроль та дисципліна;
• оперативність прийняття та виконання управлінських рішень;
• економічність за умов невеликих розмірів організації.

Недоліки:

• потреба у керівниках універсальної кваліфікації;
• обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;
• перевантаження вищого керівництва;
• можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

 

2.2. Органи управління. Діяльність  лінійних і функціональних керівників

 

Держава впливає на вибір напрямів діяльності підприємства та використання прибутку за допомогою економічних методів (проценти на вклади і позички, доходи від цінних паперів, ціни і податки, податкові пільги і економічні санкції, цільові дотації і субсидії, валютний курс, норми амортизаційних відрахувань, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи).

Управління   підприємством   організовують   відповідно   до   його

Статуту. За Статутом Державне підприємство дослідне господарство "Агрономія" очолює директор, наймання директора здійснюється Органом управління майном (Міністерство аграрної політики України) за поданням кандидатури керівництвом університету. З директором укладається контракт. Він розв'язує самостійно всі питання діяльності підприємства, крім тих, що віднесені до компетенції Органу управління майном або компетенції Миколаївського державного аграрного університету.

Загальні збори (конференція) трудового колективу вирішують основні питання виробничо-фінансової діяльності та соціального розвитку підприємства (про викуп майна підприємства, укладання з адміністрацією колективного договору угоди, обрання, відкликання представників до ради підприємства), заслуховують звіти про їхню діяльність. Основні питання організації щоденної діяльності трудового колективу регламентується типовими правилами внутрішнього розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ і організацій.

Коло обов'язків директора державного підприємства визначає Основами законодавства України про працю, Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також спеціальними положеннями і службовими інструкціями.

Директор є одночасно керівником і організатором усієї виробничої, соціально-економічної і фінансово-господарської діяльності. Він керує апаратом управління і закріпленими за ним виробничими підрозділами. Його рішення є обов'язковими для виконання кожним працівником підприємства. Директор відповідає перед державою за правильне ведення господарства, зобов'язання по продажу продукції, раціональне використання землі, техніки, трудових ресурсів. Він повинен всіляко розвивати госпрозрахункові принципи ведення підприємства, сприяти вдосконаленню технології, організації праці, виробництва і управління, добиватися неухильного зростання виробництва, зниження собівартості продукції, досягнення самофінансування на  підставі високорентабельності роботи господарства.

Багатолітній досвід використання лінійно-функціональних структур управління показав, що вони найбільш ефективні там, де апарат управління виконує рутинні, які частіше повторються і рідко змінюються задачі і функції. Вони виявляються в управлінні організаціями з масовим або багатосерійним типом виробництва, а також при господарському механізмі затратного типу, коли виробництво найменш чутливо до прогресу в області науки і техніки При такій організації управління виробництвом підприємство може успішно функціонувати лише тоді, коли зміни по всім структурним підрозділам відбуваються рівномірно. Але в реальних умовах цього немає, виникає неадекватність реакції системи управління на вимогу зовнішньої середи. Положення посилюється втратою гнучкості в взаємовідносинах робітників апарату управління із-за застосування формальних правил і процедур. В результаті ускладнюється і уповільнюється передача інформації, що не може не відбиватися на швидкості і своєчасності прийняття управлінських рішень. Необхідність погодження дій різних функціональних служб різко збільшує обсяг роботи керівника організації і його заступників, тобто, вищого ешелону управління.

Недолік лінійно-функціональної структури управління на практиці посилюються за рахунок таких умов господарювання, при яких допускається невідповідність між відповідальністю і повноваженнями, у керівників різних рівнів і підрозділів: перевищуються норми управління, особливо у директорів і їхніх заступників; формуються нераціональні інформаційні потоки: надмірно централізується оперативне управління виробництвом; не враховується специфіка роботи різноманітних підрозділів; будуть відсутні необхідні при цьому типі структури нормативні документи ,що це регламентують.

2.3. Аналіз виконання функцій  управління.

 

У своїй діяльності директор ДПДГ "Агрономія" господарства спирається на групу спеціалістів: головного агронома, зоотехніка, інженера-механіка, ветеринарного лікаря, головного економіста, головного бухгалтера, яким дано право здійснювати функціональне керівництво у відповідних галузях господарства. Керівники юридичної і бухгалтерських служб призначаються на посаду і звільняються його керівником в установленому порядку.

Головний агроном є заступником керівника по виробництву і очолює всю агрономічну роботу в господарстві. В його завдання входить розробка ефективної системи управління природокористуванням, впровадження Індустріальної технології виробництва продуктів землеробства і постійне її удосконалення; турбота про правильну організацію використання землі, впровадження раціональних сівозмін, проведення протиерозійних заходів, розробка і впровадження науково обґрунтованої системи добрив, насінництва, захисту рослин від шкідників і хвороби; постійний контроль за своєчасним і якісним веденням роботи в господарстві. У його підлеглості знаходяться усі агрономи центрального апарату управління підприємства. Крім того, він направляє і координує роботу агрономів відділків і бригад, а також інших підрозділів.

Головний інженер-механік є керівником і організатором всієї роботи по механізації, електрифікації, автоматизації виробництва, своєчасному ремонту і технічному обслуговуванню тракторів, сільськогосподарських машин, електрообладнання, силового та іншого обладнання. Разом з відділом по реалізації і постачанню головний інженер організує безперервне постачання сільськогосподарської техніки запасними частинами, ремонтними матеріалами і інструментом. В безпосередній підлеглості у головного Інженера знаходяться: завідувач ремонтної майстерні, інженер-механік по механізації процесів у тваринництві, інженер-електрик, завідувач автогаража,   нафтового господарства і  матеріальної комори. Крім  того, головний інженер направляє і контролює роботу механіків відділень (бригад).

Головний зоотехнік призначається заступником керівника по виробництву в господарствах тваринницької спеціалізації. Він є керівником і організатором усієї зоотехнічної роботи в тваринницьких галузях господарства. В коло обов'язків головного зоотехніка входить: розробка системи ведення тваринництва, участь у складанні плану соціально-економічного розвитку, бізнес-плану господарства і госпрозрахункових завдань тваринницьким фермам, проведення племінної роботи, бонітування тварин і організація правильного ведення зоотехнічного обліку і звітності, розробка кормових раціонів, організація правильної годівлі, удосконалення і поглиблення господарського розрахунку, дотримання суворого режиму економії затрат, регулярне підведення підсумків роботи тваринницьких ферм, впровадження досягнень науки і передового досвіду, контроль за якістю продукції яку виробляють, дотримання санітарно-профілактичних заходів і зоотехнічних правил, керівництво зоотехнічним навчанням та ін.