Нормування праці в управління персоналом

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Июня 2013 в 13:25, реферат

Краткое описание

Праця являє собою доцільну діяльність людей, ціллю якої є створення матеріальних і трудових благ. Затрати праці а створення х цінностей повинні мати кількісну оцінку, тому, що в масштабі суспільства дістають визначення тільки ті з них, що відповідають суспільно необхідного часу, тобто часу необхідному на виготовлення даного виробу при суспільно нормативних умовах виробництва при середньому рівні цілісності й інтенсивності праці.
Безпосередньо на рівні підприємств суспільно необхідний час виступає як необхідний час – робочий час що необхідний для виготовлення одиниці продукції в конкретних організаційно-технічних умовах даного підприємства робітниками відповідної кваліфікації при нормальній інтенсивності праці.

Содержание

Вступ…………………………………………………………………………………...3
Сутність і значення нормування праці в управлінні персоналом ……………...5
Об’єкті предмет нормування праці в управлінні персоналом…………………..8
Методи нормування праці в управлінні персоналом……………………...……12
Нормування праці і його роль у мотивації трудової діяльності……………….15
Вдосконалення нормування праці в процесі організації праці……………...…16
Висновки……………………………………………………………………………...19
Список використаних джерел…….…………………………………………………20

Прикрепленные файлы: 1 файл

Нормування праці в управління персоналом.docx

— 97.49 Кб (Скачать документ)

На мікроекономічному рівні нормування робочого часу набуває вигляду встановлення норми часу на здійснення конкретних виробничих операцій. Для цього застосовується аналіз трудової структури виробничої операції за окремими мікроелементами (трудовими прийомами, трудовими діями, трудовими рухами) [11].

 

 

Об’єкти нормування праці в управлінні персоналом та норми


Умови та охорона праці

Результати праці

  1. Санітарно-гігієнічні норми
  2. Естетичні норми
  3. Норми параметрів робочого місця
  4. Норми безпеки праці
  5. Норми екологічності
  6. Норми виробітку
  7. Нормовані завдання
  8. Норми організованості процесів (пропорційність, паралельність, прямо- точність, безперервність тощо)
  9. Норми використання устаткування
  10. Норми ефективності праці (продуктивність, рентабельність та ін..)

Затрати праці

Фізичної та нервової енергії

Робочого часу і співвідношення кількості працюючих

  1. Норми трудомісткості операцій
  2. Норми підготовчо-завершального часу
  3. Норми тривалості технологічних і виробничих циклів
  4. Норми співвідношення кількості працюючих
  5. Норми обслуговування
  6. Норми важкості праці
  7. Норми перерв
  8. Норми темпу (ритму) роботи
  9. Норми втомлюваності
  10. Норми психофізіологічних функцій організму

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. Об’єкти нормування та структура трудових норм

Своєрідною формою нормування робочого часу є встановлення необхідної чисельності персоналу. В цьому випадку нормується також робочий час, тільки не одного, а кількісно визначеної групи працівників.

До другої групи об'єктів нормування праці в управлінні персоналом належать встановлення обсягу роботи, зони обслуговування, а також норм витрат фізичної та нервової енергії.

При нормуванні обсягу роботи він встановлюється у вигляді нормованого завдання, як правило, у натуральних показниках, на зміну, місяць, навчальний рік тощо.

У промисловості поширеним об'єктом нормування праці в управлінні персоналом є зона обслуговування. Вона визначається кількістю засобів виробництва, ефективну роботу яких може забезпечити один працівник або бригада.

Витрати фізичної і нервової енергії працівників найменш  досліджені з-поміж усіх інших об'єктів  нормування. Вони можуть характеризуватися темпом роботи, мірою зайнятості працівників протягом робочого часу, показниками втомленості тощо. З існуючих нормативних матеріалів для характеристики цих показників найбільше підходять норми тяжкості праці (під якою розуміємо сумарний вплив всіх факторів трудового процесу на організм людини). Складовими тяжкості праці є її інтенсивність, стан виробничого середовища та ін. Норми тяжкості праці регламентують допустимі навантаження на організм працівника і використовуються для обґрунтування часу на відпочинок, встановлення компенсації за несприятливі умови праці тощо.

Отже, об’єкти нормування праці в управлінні персоналом дуже різноманітні й складні. Вони вимагають  застосування складних і трудомістких методів аналізу для встановлення науково обґрунтованих норм.

 

 

 

 

3. Методи нормування праці в управлінні персоналом

 

У практиці нормування праці в управлінні персоналом застосовують такі методи (Рис. 3.1.):

  1. сумарний (дослідно-статистичний);
  2. розрахунково-аналітичний;
  3. мікроелементний.

 

Методи нормування праці в управлінні персоналом


Аналітичний (техніко-аналітичний)

Дослідно-статистичний

Статистичний метод

Дослідний метод

Метод аналогій

Аналітично-дослідницькі методи

Аналітично-розрахункові методи

Метод порівняння з типовими нормами

Експеремента-льні

Методи спостереження:

  • Хронометраж
  • Фоторгафува-ння
  • Фотохроно-метраж

Нормативний метод:

  • За диференційованими та мікроелементними нормативами
  • За укрупненими нормативами
  • За комплексними нормативами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1. Методи нормування та визначення затрат робочого часу [2, с.84-135].

 

За допомогою аналітичного методу установлюються техніко-обґрунтовані та оптимальні норми праці, які є прогресивними. На основі сумарного (дослідно-статистичного) методу встановлюються дослідно-статистичні норми, які широко застосовуються на практиці у зв’язку з простотою розрахунку [10].

Сутністю сумарного (дослідно-статистичного) методу є те, що норма встановлюється в цілому на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначаються на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями.

При аналітичному (розрахунково-аналітичному) методі операцію попередньо розчленовують  на елементи. Норму часу в цьому  разі розраховують на кожний елемент  операції. Цей метод нормування дає  значно точніші результати ніж сумарний. Він є основним методом для масового і серійного типів виробництва, тобто для тих умов, коли одна операція повторюється багато разів. В умовах індивідуального і дрібносерійного виробництва, коли операція повторюється кілька разів або й зовсім не повторюється, застосування трудомісткого аналітичного методу розрахунку норми часу економічно себе не виправдовує. Тому його застосовують лише для розрахунку норм на дуже складні операції.

Аналітичний метод має два різновиди:

  1. Технічний розрахунок норми за нормативами складних елементів норми часу залежно від режимів роботи устаткування, організації обслуговування та виробничих можливостей робочого місця, застосування найкращих, найефективніших методів організації та способів праці.

Розрахунки (відповідно до ступеня  диференціації) можуть бути:

  • За мікроелементними нормативами;
  • За диференційованими нормативами;
  • За укрупненими нормативами.
  1. Технічний розрахунок норми на основі досліджень витрат робочого часу та режимів роботи устаткування у реальних витратах часу та експериментальних режимів роботи устаткування, на засадах чого проектуються раціональні трудовий і виробничий процеси; отримані норми порівнюються з нормативними матеріалами.

Сумарний (досвідно-статистичний) метод має декілька різновидів встановлення норми:

  • За досвідом особи у встановленні норм праці;
  • На основі порівняння складності та обсягу даної роботи з такими, що виконувались раніше;
  • На основі даних оперативного й статистичного обліку про витрату часу на аналогічні роботи;
  • За результатами узагальнення сумарних спостережень за використання робочого часу на цих операціях, роботах.

Таким чином, особливістю технічно обґрунтованих норм є застосування розрахункових методів, які дозволяють широко використовувати досягнення науки і техніки, досвід найкращих робітників в удосконаленні праці та виробництва.

Велике значення має мікроелементний  метод нормування праці в управлінні персоналом для нормування ручних і деяких машинно-ручних процесів). За допомогою цього методу виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані мікроелементи, з яких складаються складні і різноманітні за своїм характером трудові операції. Ці мікроелементи визначають норми затрат часу залежно від найважливіших чинників, які впливають на їх структуру.

Переваги цього методу полягають у тому, що ще до початку  трудового процесу можна конструювати ручні прийоми окремих трудових процесів на основі створення системи  мікроелементів, які вирізняються характером і методом виконання роботи, схемою організації робочого місця і  трудовими навичками робітника. За допомогою цієї системи можна  встановити раціональність затрат часу на виконання окремих елементів  операції.

4. Нормування праці і його роль у мотивації трудової діяльності

 

Сутність нормування праці полягає саме в тому, щоб визначити затрати живої праці на виконання певного виду роботи за конкретних техніко-організаційних умов і встановити на цій підставі міру праці.

Оскільки будь-який процес праці триває в часі, то універсальною  мірою кількості живої праці  є робочий час. Проте не завжди фактично витрачений на конкретну роботу час може служити обґрунтованою  мірою праці. Фактично витрачений час  може включати простої з різних причин, необов’язкові перерви, зумовлені  недбалістю або недостатньою кваліфікацією  як самих виконавців трудового процесу, так і керівників.

Таким чином, мірою праці  можна вважати лише таку кількість  робочого часу, котра об’єктивно потрібна для виконання конкретної роботи кваліфікованими виконавцями за сприятливих організаційно-технічних умов.

Принципово важливим питанням організації праці є забезпечення відповідності трудового доходу як індивідів, так і окремих колективів саме тій кількості і якості праці, що її вкладено ними в загальний  результат колективних дій. Така відповідність в економічній між мірою праці й мірою заробітної плати.

Зазначимо, що необхідність установлення прямої залежності між  мірою праці і мірою заробітної плати постає на тому етапі розвитку суспільного виробництва, коли виникає  наймана праця. Рабовласникові немає  потреби порівнювати те, що він  спрямував на підтримку життя  раба, з кількістю його трудових затрат, поміщик узагалі не думав  про  утримання кріпаків, оскільки вони самі себе годували й визначили, скільки їм треба працювати для  цього. Отже, оскільки через нормування визначається міра праці, то в системі  господарювання, що заснована на найманій праці, його слід розглядати як один із головних елементів організації заробітної плати. Водночас нормування праці, з одного боку, є засобом становлення і забезпечення контролю над мірою праці, а через неї – над мірою споживання, а з другого – засобом, спрямованим на підвищення продуктивності праці, ефективне виконання роботи [3].

Отже, нормування як процес визначення об’єктивно необхідних затрат робочого часу в усіх сферах діяльності людини є однією із найважливіших  складових суспільної організації  праці.

На підприємства нормування праці має виконувати цілу низку функцій, а саме: створювати основи планово-економічних розрахунку поточного, перспективного і прогнозного характеру; створювати основи раціональної організації праці, виробництва й оперативного управляння підприємством; бути вихідною базою обліку витрат і результатів виробництва; засобом установлення рівно інтенсивних норм, забезпечення суспільне необхідної інтенсивності праці, забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та її оплатою [1].

Таким чином, функції нормування праці досить широкі, вони виходять за межі його використання лише як елементну організації заробітної плати.

 

 

5. Вдосконалення нормування праці в процесі організації праці

 

Роль нормування трудових витрат на сучасному виробництві надзвичайно велика. На нормах грунтуються розрахунки перспективних і поточних планів виробництва, виробничій потужності підприємств і їх потреби в робочій силі і устаткуванні. За допомогою норм вибираються раціональні варіанти технологічних процесів, конструкція устаткування, технологічного і організаційного оснащення, визначаються шляхи розвитку і підвищення рентабельності підприємств.

Нормування має виключно важливе значення, для поліпшення організації праці, тільки знаючи дійсно необхідні витрати робочого часу на виконання тієї або іншої роботи (операції, прийому), можна правильно розрахувати кількість робітників, правильно організувати їх працю, погоджувати роботу усіх виробничих ланок, раціонально використати устаткування.

Информация о работе Нормування праці в управління персоналом