Нормування праці в управління персоналом

 

ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………………...3

1. Сутність і значення нормування праці в управлінні персоналом ……………...5
2. Об’єкті предмет нормування праці в управлінні персоналом…………………..8
3. Методи нормування праці в управлінні персоналом……………………...……12
4. Нормування праці і його роль у мотивації трудової діяльності……………….15
5. Вдосконалення нормування праці в процесі організації праці……………...…16

Висновки……………………………………………………………………………...19

Список використаних джерел…….…………………………………………………20 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Праця являє собою доцільну діяльність людей, ціллю якої є створення  матеріальних і трудових благ. Затрати  праці а створення х цінностей  повинні мати кількісну оцінку, тому, що в масштабі суспільства дістають визначення тільки ті з них, що відповідають суспільно необхідного часу, тобто часу необхідному на виготовлення даного виробу при суспільно нормативних умовах виробництва при середньому рівні цілісності й інтенсивності праці.

Безпосередньо на рівні підприємств  суспільно необхідний час виступає як необхідний час – робочий час  що необхідний для виготовлення одиниці  продукції в конкретних організаційно-технічних  умовах даного підприємства робітниками  відповідної кваліфікації при нормальній інтенсивності праці.

Ці умови на підприємствах  різноманітні, том різняться  необхідні  витрати часу, рівень яких може буди вище або нижче суспільно необхідних затрат. Відповідно будуть різноманітними і фактичні витрати.

Нормування праці в  управлінні персоналом – це визначення її необхідних затрат на виготовлення одиниці продукції в конкретних організаційно технічних умовах. Ціллю нормування праці в управлінні персоналом є найбільш точне визначення необхідних затрат, а відповідно і результатів праці і їх відбиток у нормах праці.

У ринковій економіці нормування праці в управлінні персоналом залишається важливою складовою механізму управління виробництвом і дійовим засобом визначення необхідних витрат праці на виконання робіт,  надання послуг працівниками відповідного професійно-кваліфікаційного рівня та встановлення на цій основі норм праці,  виявлення і використання резервів зростання суспільно необхідної продуктивності праці.

Виходячи з цього, основним завданням нормування праці в управлінні персоналом, через яку здійснюється принцип диференціації рівня заробітної плати і яка забезпечує встановлення певного співвідношення в оплаті праці різної кількості та якості,  є розробка таких норм витрат часу або норм продуктивності та їх тарифної оцінки,  які сприяли б насамперед реальному підвищенню продуктивності праці.

В умовах розвитку ринкових стосунків і поглиблення економічної  самостійності підприємств нормування праці в управлінні персоналом набуває великого значення як засіб скорочення витрат живої праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці. Отже, нормування праці в управлінні персоналом є засобом визначення як міри праці для виконання тієї або іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості і якості.

Метою нормування праці в управлінні персоналом в сучасних умовах господарювання є вдосконалення організації виробництва і праці, поліпшення його умов і скорочення витрат на випуск продукції, що, у свою чергу, підвищить продуктивність праці і посприяє розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.

Отже, нормування праці в управлінні персоналом  – це іманентна складова системи організації оплати праці, воно здійснюється на основі положень централізованого й локального законодавства задля точного визначення міри праці працівника й, відповідно,  встановлення науково обґрунтованого, оптимального й справедливого (з точки зору не лише правових, а й наявних соціально-економічних чинників) розміру винагороди за працю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність і значення нормування праці в управлінні персоналом

 

Відомо, що організація праці  на підприємстві  — процес, спрямований  на оптимальне поєднання робочої  сили з засобами виробництва та створення  необхідних умов для їхнього ефективного  функціонування.

Принципово важливим питанням організації праці є забезпечення відповідності трудового доходу кількості та якості праці, що вкладена в загальний результат колективних  дій. Така відповідність характеризується як співвідношення між мірою праці  та мірою заробітної плати.

Оскільки процес праці  відбувається в часі, то універсальною  мірою кількості живої праці  є робочий час. Проте за міру (норму) праці можна вважати лише таку кількість робочого часу, яка об’єктивно потрібна на виконання конкретної роботи кваліфікованими виконавцями за сприятливих організаційно-технічних  умов.

Сідун В. А. трактує нормування праці в управлінні персоналом як визначення  максимально припустимого часу для використання конкретної роботи або операції в умовах певного виробництва або мінімально допустимої кількості продукції, що виготовляється в одиницю часу [6, с. 181].

Нормування праці в  управлінні персоналом є складовою частиною управління виробництвом і полягає у визначенні необхідних витрат праці на виконання робіт (виготовлення продукції) як окремими працівниками, так і колективами працівників і встановлення на цій основі норм праці. Нормування є основою організації праці на підприємстві, в установі, організації. Суттю нормування праці в управлінні персоналом вважається визначення об'єктивно необхідних витрат робочого часу під час проектування раціональних трудових процесів та встановлення прогресивних, науково обґрунтованих норм праці чи проектування й практичне запровадження комплексу заходів із підвищення загальної результативності праці [5].

Нормування праці в управлінні персоналом — процес визначення об'єктивно необхідних витрат робочого часу в усіх сферах діяльності людини.

Нормування праці в управлінні персоналом має виконувати функції:

• основи всієї системи управління персоналом;
• бази для розрахунків практично всіх техніко-економічних показників діяльності організації (підприємства);
• головної бази організації оплати праці та тарифного нормування;
• основи визначення трудового вкладу працівників і частки кожного в колективно заробленому фонді оплати праці.

Норми праці складають основу системи  планування роботи підприємства і його підрозділів, організації оплати праці  персоналу, обліку витрат на продукцію, встановлення завдань по підвищенню продуктивності праці, визначенні потреби  в кадрах, управління трудовими стосунками на підприємстві.

В умовах розвитку ринкових стосунків  і поглиблення економічної самостійності  підприємств нормування праці набуває великого значення як засіб скорочення витрат живої праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці. Отже, нормування праці в управлінні персоналом є засобом визначення як міри праці для виконання тієї або іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості і якості [4].

Світовий досвід свідчить, що ефективна  робота підприємств в економіці  ринкового типу можлива лише за умови  високого рівня організації нормування праці в управлінні персоналом. Провідні країни, такі як США, Великобританія, Швеція, Японія, Італія та ін., не лише не знижують вимоги до нормування праці, але і розширюють сферу його застосування. Широко застосовуються методи мікроелементного аналізу і нормування трудових процесів.

Метою нормування праці в управлінні персоналом в сучасних умовах господарювання є вдосконалення організації виробництва і праці, поліпшення його умов і скорочення витрат на випуск продукції, що, у свою чергу, підвищить продуктивність праці і посприяє розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.

Завданнями нормування праці в управлінні персоналом є:

• встановлення нормативу часу на одиницю продукції;
• розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу;
• проведення аналізу виконання норм праці для розкриття резервів виробництва і продуктивності праці;
• впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування, машин і механізмів;
• перегляд норм праці у зв'язку зі зміною умов праці і проведення організаційно-технічних заходів;
• впровадження ефективної організації праці робітника на робочому місці [2].

Під принципами нормування розуміють сукупність основних встановлених положень, на основі яких здійснюється побудова, функціонування, розвиток і вдосконалення організації управління процесами праці [9]. Основні принципи нормування праці в управлінні персоналом наведено табл. 1.1.

 

Таблиця 1.1

Принципи нормування праці в управлінні персоналом

Принцип	Змістова  характеристика
Прогресивності	Вдосконалення норм праці з врахуванням змін в  техніці і технології виробництва.
Оптимальності	Розробка і  застосування таких варіантів норм, в яких найповніше враховані переваги сучасних технологій і трудові навички  працівників.
Об'єктивності	Врахування можливості і особливості всіх складових  трудового процесу при розрахунку норм праці.
Динамічності	Перегляд і  коригування норм праці.
Науковості	Використання  при нормуванні праці результатів  наукових досліджень, проведених відповідними науковими установами.

 

Нормування праці в управлінні персоналом є важливою ланкою як технологічної та організаційної підготовки виробництва, так і оперативного управління ним. Будь-які суттєві зміни в технології та організації праці і виробництва повинні супроводжуватися зміною норм праці.

Однак завжди потрібно орієнтуватися не на проміжні, а на кінцеві результати діяльності, тобто при нормуванні праці слід враховувати взаємозалежність витрат на різні види ресурсів. Майже завжди зменшення трудомісткості продукції потребує додаткових витрат на автоматизацію обладнання, оновлення приладів та інструментів, прогресивну технологію тощо. Тому мінімізація норм витрат праці не повинна бути самоціллю, а має розглядатися в комплексі завдань підвищення кінцевої ефективності діяльності підприємства. Тобто норми праці повинні встановлюватися на рівні, що відповідає мінімуму сумарних витрат виробництва на випуск запланованого обсягу продукції. Разом з тим мінімізація витрат ресурсів повинна відбуватися в межах, що відповідають технічним, психофізіологічним, соціальним та іншим нормам [8].

 

 

 

2. Об’єкт і предмет нормування праці в управлінні персоналом

 

При визначенні необхідних затрат часу треба чітко розрізняти об’єкт і предмет нормування праці в управлінні персоналом. Об’єктом нормування може бути трудовий процес у його конкретному і специфічному вияві. Предметом нормування праці в управлінні персоналом є тривалість трудових процесів у часі.

Різноманітність видів трудової діяльності людей обумовлює різноманітність  об'єктів нормування праці в управлінні персоналом. Найширше узагальнення дозволяє виділити дві форми витрат праці: витрати робочого часу та витрати робочої сили (фізичної та нервової енергії людини).

Відповідно до цього виділяємо  і дві групи об'єктів нормування праці в управлінні персоналом:

1) ті, що характеризуються переважно витратами робочого часу;

2) ті, що характеризуються переважно витратами робочої сили.

Виходячи з того, що в  разі розробки норм праці враховується множина чинників організаційно-технічного та соціально-економічного характеру, то в цілому до об’єктів нормування відносяться умови й охорона  праці, затрати та результати праці, що відображено на рис. 2.1.

Залежно від соціально-економічних  передумов, особливостей технологій, організації  виробництва до конкретних об’єктів нормування належать: робочий час, виробнича  операція, технологічна структура операції, трудовий мікроелемент,  обсяг роботи, зона обслуговування, чисельність персоналу.

Універсальною мірою праці  і найширше вживаним об'єктом її нормування є робочий час. Він  нормується на різних рівнях і різними  видами норм. На державно-правовому  рівні робочий час нормується, з одного боку, для забезпечення певної кількості праці, необхідної суспільству для його нормальної життєдіяльності, а з іншого —  для дотримання прав людини на збереження здоров'я, відпочинок і всебічний  розвиток (що передбачає наявність  вільного часу). В Україні така норма робочого часу встановлюється відносно робочого тижня і становить 40 годин при нормальних умовах праці. В законодавчому порядку норма робочого часу скорочується при роботі в шкідливих умовах, а також для певних категорій працівників (неповнолітні, інваліди, матері малолітніх дітей, вагітні жінки).