Методи прийняття управлінських рішень

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

КРИМСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  ІНСТИТУТ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ  ім.В.Гетьмана»

 

Кафедра менеджменту

 

ЗВІТ З ПРАКТИКИ

з дисципліни “Основи менеджменту” на тему:

“Методи прийняття управлінських рішень”

 

Студента 32 групи, за спеціальністю МО

Вауліной Ю.С.

__________________________

                                                                                                   (підпис)

 

                                                                            Науковий керівник

Найдіна Є.І.

_________________________

                                                                    (підпис)

 

Дата здачі роботи на

рецензування_________

 

Звіт з практики захищен

с оцінкою  “________”

дата захисту _________

 

 

Сімферополь

2011

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………….…………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ…………………...4

1.1. Поняття та сутність управлінських рішень…………………………………………4

1.2 . Класифікація управлінських рішень……………………………...………………...7

1.3. Принципи прийняття управлінських рішень……………………………………...10

РОЗДІЛ 2. ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ  РІШЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВАХ….13

2.1. Етапи прийняття управлінських рішень на підприємстві………………………..13

2.2. Методи прийняття управлінських рішень…………………………………………15

2.3. Застосування наукового підходу в процесі прийняття управлінських рішень на підприємствах …………………………………………………………………………...21

Висновок………………………………………………….………………………………24

Список використаних джерел…………………………………………………………...25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Кожна людина протягом дня  приймає десятки, а впродовж життя  тисячі рішень. Деякі з них вельми індивідуальні: де пообідати? що робити? і тому подібне Інші рішення складніші  і вимагають ретельного обдумування.  Проте для менеджера ухвалення  рішень - це постійна і вельми відповідальна  робота. Необхідність ухвалення рішень пронизує все, що робить керівник будь-якого  рівня, формулюючи цілі і добиваючись їх досягнення [6, с. 193].

Оскільки прийняті рішення  стосуються не лише менеджера, але і  інших людей і у багатьох випадках всієї організації, розуміння природи  і суті ухвалення рішень надзвичайно  важливе для кожного, хто хоче добитися успіху в області управління. Одним з показників діяльності менеджера  є його здатність приймати правильні рішення [5].

Оскільки менеджери виконують  чотири функції управління, вони реально  мають справу з постійним потоком  рішень по кожній з них, тобто планерування, організація, мотивація і контроль. Вироблення і ухвалення рішень - це творчий процес в діяльності керівників. Метою даної роботи є вивчення методів розробки управлінських  рішень.

Актуальність даної теми підтверджується тим, що ефективність управління залежить від комплексного вживання багатьох чинників і не в  останню чергу від процедури  рішень, що приймаються, і їх практичного  втілення в життя. Але для того, щоб управлінське рішення було дієвим і ефективним, потрібно дотримати  певні методологічні основи. Об'єктом  виступають управлінські рішення. Предметом  – вивчення методів розробки ухвалення  управлінських рішень.

Визначаючи завдання, можна  виділити наступні:

1. Визначити поняття управлінського  рішення. 

2. Розглянути процес і  класифікацію управлінського рішення. 

3. Проаналізувати методи  управлінських рішень.

4. Ознайомитися з технологією  і організацією розробки рішень.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІНСЬКИХ  РІШЕНЬ

1. Поняття та сутність управлінських рішень

 

 

Прийняття рішень пронизує всю управлінську діяльність, рішення приймаються з широкого кола завдань управління. Жодна функція  управління, незалежно від того, який орган її здійснює, не може бути реалізована інакше як за допомогою  підготовки та виконання управлінських  рішень.

 По  суті, вся сукупність видів діяльності  будь-якого працівника управління  так чи інакше пов'язана з  прийняттям та реалізацією рішень. Цим перш за все визначається  значимість діяльності з прийняття рішень та визначення його ролі в управлінні [6, с. 165].

Рішення - це свідомий вибір того, як себе поводити або яким чином міркувати в  конкретних умовах.

Без прийняття  рішень неможливо здійснити процес управління підприємством. Рішення  є основою процесу менеджменту. Прийняття рішень - процес вибору курсу  дій з двох або більше альтернатив. Якщо вибір зроблено - рішення прийнято[2, с. 432].

Ухвалення рішень - це база діяльності організації. Від якості розробки, прийняття та впровадження управлінських рішень залежить ефективність використання людських, матеріальних, фінансових, енергетичних та інформаційних ресурсів конкретної організації. За результатами рішень відбувається процес порівняння, аналізу та оцінки запланованих показників і досягнутих результатів.

Управлінське  рішення - це обдуманий висновок про  необхідність здійснити якісь дії, пов'язані з досягненням цілей  організації, або навпаки, утриматися від них. Його прийняття становить  саму суть управлінської діяльності [3, с. 35].

Вироблення  і прийняття рішень - це визначальний процес управлінської діяльності, оскільки формує напрямки діяльності організації та її окремих працівників. Робота з прийняття управлінських рішень вимагає від менеджерів високого рівня компетентності, значних затрат часу, енергії, досвіду, а також передбачає високий рівень відповідальності [6, с. 166].

 Цей  процес, як правило, включає ряд стадій:

• вироблення і постановку цілі; вивчення проблеми;

• вибір  і обґрунтування критеріїв ефективності та можливих наслідків прийнятих     рішень;   

• розгляд  варіантів рішень;

• вибір  і остаточне формулювання рішення;

• прийняття  рішення;

• доведення  рішень до виконавців;

• контроль за виконанням рішень [6, с. 165].

Об'єктом рішення завжди є якась проблема, то є складний теоретичне питання або практична ситуація, які не дозволяють в даних умовах отримати бажаний результат [1, 173].

Проблема завжди має певний зміст (що?); пов'язана з якимсь конкретним місцем (де?); часом виникнення і дозволу, частотою повторюваності (коли?); кількісними параметрами (скільки?); колом осіб, так чи інакше причетних до неї (хто?).

Причинами виникнення управлінських  проблем найчастіше бувають:

По-перше, невірні цілі, правила, умови  діяльності організації, наприклад, нереальні  плани, які в принципі не можна  виконати.

По-друге, помилкові вимоги до роботи та її результатів. Якщо вони завищені, люди будуть шукати проблему там, де її насправді немає, а якщо занижені, навпаки, недооцінивши її небезпеку.

По-третє, випадкові (а часом і навмисні) порушення в діяльності організації  або окремого працівника.

По-четверте, непередбачені обставини, наприклад, стихійні лиха. [1, с. 174]

Одна з найважливіших проблем – прийняти ефективне рішення. Рішення вважається ефективним, якщо воно відповідає вимогам, що випливають з розв'язуваної ситуації і цілей організації (рис. 1.1.).

 

 

Рис. 1.1. Вимоги , що пред'являються до управлінських рішень

 

По-перше, рішення має бути ефективним, тобто  найбільш повно забезпечувати досягнення поставленої організацією мети.

По-друге, рішення має бути економічним, тобто  забезпечувати досягнення поставленої  мети з найменшими витратами.

По-третє, своєчасність рішення. Мова йде про  своєчасність не тільки ухвалення рішення, а й досягнення цілей. Адже коли вирішується  проблема, події розвиваються. Може вийти так, що прекрасна ідея (альтернатива) застаріє і втратить сенс у майбутньому. Вона була хороша в минулому.

По-четверте, обґрунтованість рішення. Виконавці  повинні бути переконані, що рішення  обґрунтовано. У зв'язку з цим  не можна плутати фактичну обґрунтованість  і її сприйняття виконавцями, розуміння  ними аргументів, що спонукають менеджера  прийняти саме таке рішення.

По-п'яте, рішення має бути реально здійсненним, тобто не можна приймати нереальні, абстрактні рішення. Такі рішення викликають досаду і поділ виконавців і в  своїй основі неефективні. Прийняте рішення повинно бути ефективним і відповідати силам і засобам колективу, його виконує [6, с. 204-205].

Таким чином, потреба у прийнятті управлінського рішення виникає у зв'язку з різними обставинами. В організації приймається велика кількість найрізноманітніших рішень, які відрізняються між собою за змістом, термінами дій та розробки, масштабами дій, рівнем прийняття, інформаційною забезпеченістю тощо. Тому у процесі обґрунтування і прийняття управлінських рішень необхідно враховувати їх різновиди [1, с. 166 – 167].

2. Класифікація управлінських рішень

 

 

Управлінські рішення  можна розглядати з різних точок  зору. Проте визначальним моментом є умови, в яких приймається рішення. Рішення можна класифікувати, керуючись  різними класифікаційними ознаками (таблиця 1.1). Розглянемо представлену в таблиці класифікацію більш докладно [1, с. 175].

 

Таблиця 1.1

Класифікація управлінських  рішень

Класифікаційні  ознаки	Групи рішень
За  довготривалістю дії	- стратегічні (перспективні); - тактичні (середньострокові);       - оперативні (короткострокові).
За  способами прийняття	- одноособові; - колегіальні;  - колективні.
За ступенем обов'язковості  виконання	- директивні; - рекомендаційні; - орієнтують рішення.
По  характеру і змісту	- творчі; - рішення за аналогією; -рішення, що приймаються автоматично.
За  функціональними відзнаками	- адміністративні; - економічні; - технологічні; - технічні.
За  сферою дії	- загальні; - локальні.
За  характером розв'язуваних завдань	- програмовані; - не програмовані; - компромісні.
За  способом обґрунтування	- інтуїтивні; -засновані на суб'єктивних судженнях; - раціональні.

 

За довготривалістю дії управлінські рішення поділяються на:

Стратегічні рішення мають  важливе значення для майбутнього  розвитку організації. Вони визначають напрямки спеціалізації, обсяги виробництва, кадрову і технічну політику, перспективи економічного і соціального розвитку трудового колективу, встановлюють взаємодію підрозділів та ін. Ці рішення приймаються вищим керівництвом організації після всебічного аналізу відповідної інформації.

Тактичні рішення пов’язані  з конкретною розстановкою сил і  ресурсів у кожному періоді (рік, сезон тощо). Ці рішення приймаються у структурних підрозділах менеджерами у межах своїх повноважень. Вище керівництво тільки здійснює консультування і контроль, надає необхідну допомогу [4, с. 110].

Оперативні рішення мають  короткостроковий характер. Вони носять регулюючу направленість і виникають  у тих випадках, коли порушується  хід виробничого процесу через  будь-які непередбачені внутрішні  або зовнішні обставини. Ситуація, в  якій виникає необхідність прийняття  оперативного рішення вимагає негайних енергійних дій менеджера [8, с. 211].

За способами прийняття:

Колективні рішення приймаються  загальними зборами акціонерів, зборами учасників товариства, правлінням, ревізійною комісією, спостережною радою та іншими вищими та виконавчими органами управління організації. При будь-якому способі прийняття рішення у виконавчому органі відповідальність як за правильність, так і за його виконання завжди буває персональною, особи яка очолює колективний орган [9, с. 195].

Одноособові приймаються менеджерами всіх рівнів.

Колегіальні рішення розробляє та пропонує група фахівців, а ухвалює відповідальний менеджер чи кілька адміністраторів [11, с. 134].

За ступенем обов'язковості  виконання рішення поділяються  на директивні, рекомендаційні та орієнтують.

Директивні рішення зазвичай приймаються вищими органами управління в стабільних умовах з приводу найбільш важливих проблем організації і призначені для обов'язкового виконання.

Рекомендаційні готуються  дорадчими органами - різного роду комітетами чи комісіями. Їх виконання бажано, але не обов'язково, оскільки ті, до кого ці рішення ставляться формально не підкоряються тим, хто їх приймає.

Орієнтують рішення, призначені для суб'єктів, багато в чому незалежних від тих, хто ці рішення приймає. Орієнтують по суті можна вважати і прогнозні рішення, які є як би «маяком» для планових [1, с. 176 – 177].

По характеру і змісту управлінські рішення діляться на три групи: