Менеджмент как основа успха организации

В абстрактній формі  професія постає як сукупність і специфічна організація предметів, засобів  і результатів діяльності, де предметом  є область спеціальних завдань  і проблем, засобами - відповідні існуючі  у культурі знання, уміння, навички, операції, методи тощо, а результатом є не конкретний матеріальний чи духовний продукт, а особлива соціально-економічна функція чи система функцій.

Справляючи фізичний вплив на предмет праці, опосередкований  знаряддями праці, людина виявляє розуміння  природи речей, які беруть участь у процесі; приступаючи до роботи, людина складає програму своїх дій, під час роботи контролює процес, реагує на відхилення від визначеної програми. Ці логічні дії вона здійснює завдяки діяльності вищої нервової системи, головного мозку. Ця складова трудової діяльності є управлінською.

Таким чином, управління - це невід'ємний компонент праці  у її природному розумінні.

Управлінська професійна діяльність - форма практичної діяльності, яка є результатом процесів розподілу  і спеціалізації праці у ході суспільного розвитку і диференціації трудової діяльності людини.

Розвиток управління як специфічного виду діяльності, зростання  його ролі, постійне розширення мережі органів управління є закономірним проявом суспільно-історичного прогресу. Управління стає все більш складною справою, постійно зростає кількість людей, зайнятих управлінською роботою. Функція управління охоплює всі сфери суспільного життя і опосередковано - сферу індивідуального розвитку людини: професійного, посадового, особистісного.

Професійний характер управлінської  діяльності є важливою складовою, яка  є основою загальнонаукового  розуміння менеджменту.

Менеджмент - інтеграційний процес планування, організації, мотивації та контролю, за допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації всіх галузей економіки та управляють ними шляхом постановки цілей і розробки способів їх досягнення, координуючи діяльність працівників.

Менеджмент - це особливий вид самостійної діяльності у фірмі будь-якого напряму діяльності, що працює в умовах ринкових відносин для забезпечення поставлених цілей при раціональному, економічному використанні матеріальних і трудових ресурсів на основі господарського й економічного механізму ринкових відносин.

Менеджмент - це процес досягнення мети організації зусиллями інших людей. Отже, він має соціальну природу.

Основні ознаки менеджменту як виду управління і як діяльності:

- менеджмент як управлінська  діяльність притаманний організаціям, які функціонують у певному  ринковому середовищі. Будь-якій організації для досягнення своїх цілей потрібен менеджмент, а він не може існувати поза організацією;

- потреба у менеджменті  виникає у зв'язку з необхідністю  координації діяльності більшої  або меншої кількості людей,  які виконують певну роботу. Вихідним моментом менеджменту є людина, її потреби, інтереси, мотиви, цінності, установки. Це відображається як в управлінні внутрішніми процесами діяльності людей, так і процесами поведінки організації у зовнішньому середовищі;

- менеджмент віддає  перевагу економічним методам і засобам управління. Найбільш яскравий це відображається у маркетингу - управлінні, в центрі уваги якого є споживач;

- для досягнення цілей  організації завжди доводиться  використовувати певну кількість  обмежених ресурсів (матеріальних, фінансових, людських, інформаційних). Менеджмент і є тим механізмом, який забезпечує ефективне їх використання;

- менеджменту притаманна  певна об' єктивність і незалежність  як від корисливості власників,  так і від авторитарної волі  державних чиновників;

- для менеджменту характерна гнучка організація управління, яка здатна швидко перебудовуватися відповідно до умов, які змінюються, організація інноваційного типу;

- менеджменту властивий  професіоналізм управління як  одна із головних вимог до  менеджменту та персоналу. Менеджменту треба вчитися, освоюючи область міждисциплінних знань;

- менеджмент висуває  комплекс вимог до особистих  властивостей менеджера. Від менеджера  вимагають розширювати діяльність  і одночасно підтримувати рівновагу,  що перетворює управління у командний вид спорту, де кращими гравцями є люди з непересічними здібностями.

Слова "менеджер" і "менеджмент" вживалися в англійській  мові ще в минулому столітті. Але  лише в другій чверті ХХ-го вони поступово  набувають певного значення, відповідно до якого менеджером є людина, яка організує конкретну роботу, керуючись сучасними методами. Менеджери працюють в усіх "ешелонах" управлінського апарату. Це люди, завданнями яких є організація конкретної роботи в рамках визначеної кількості підлеглих їм співробітників. Сучасний менеджмент - це група осіб, що здійснюють в рамках організації підприємницькі управлінські функції.

Менеджмент - специфічний  орган функціонуючого комерційного підприємства. Він може діяти тільки через свої власні органи, тобто  через керівництво, або менеджмент. Будь-яке підприємство, незалежно від його правової форми, зобов' язане мати управлінський апарат, тому що саме він представляє його у суспільстві.

Визначення поняття "менеджмент" говорить про те, що менеджмент є  економічним органом, що функціонує в сучасному індустріальному суспільстві.

Будь-яке рішення, прийняте менеджментом, - це захід економічного характеру. Таким чином, ефективність менеджменту і діяльності менеджерів можна вимірювати лише за допомогою  економічних показників. Менеджмент - скоріше практична діяльність, ніж наука чи професія, хоча ним охоплюється як одне, так й інше поняття.

На жаль, в науковій та іншій літературі часто ототожнюють  такі поняття, пов' язані з системою і процесами управління, як "управління", "управлінська праця", "управлінська діяльність". При всій різноманітності підходів і визначень під управлінською працею слід розуміти роботою різних категорій працівників, незалежно від рангу, сфери діяльності, тобто це праця, витрачена на виконання організаційних, координаційних та регулюючих дій.

Головний зміст і  сутність управлінської праці можна  розкрити тільки з урахуванням конкретної сфери її застосування та аналізу  і відповідно, її удосконалення має  здійснюватися стосовно саме цієї сфери.

Управлінська праця  спрямована на організацію і керівництво різними процесами. Принцип дії процесу управління в організації представлений на рис. 1.1.

В трудовій діяльності вищого управлінського керівника та керівника  первинної ланки саме функції  управління в загальному обсязі робіт складають 65-85 % та 5-15 %. Показники коливаються у бік зменшення чи збільшення залежно від рівня органу, керівника, виконавця, їх компетенції, загальної підготовки. Залежать вони і від інших факторів, а саме від цілей і завдань організації. Таким чином, частка управлінської праці у процесі людської діяльності в кожному конкретному випадку різна і залежить від посади, сфери діяльності, працівника, рівня його компетентності, підготовленості, уміння організувати свою роботу та діяльність очолюваних ним колективів.

Поняття "управлінська діяльність" є більш широким, ніж  поняття "управлінська праця", оскільки в управлінській діяльності беруть участь управління, праця, людина і  природа; управлінська діяльність є  провідною, направляючою серед решти  видів діяльності. Вплив здійснюється не на управління, а на процес його здійснення. Таким чином, поняттю "управлінська діяльність" можна дати таке визначення: управлінська діяльність - це вид свідомо здійснюваної людської діяльності, спрямованої на ефективне функціонування здійснюваних робіт (індивідуально чи колективно) з досягнення тих чи інших цілей, вирішення відповідних завдань, виконання функцій.

1.2. Сутність, зміст, предмет, об'єкт та особливості управлінської праці

Управлінська праця - це планомірна діяльність працівників адміністративно-управлінського персоналу, спрямована на організацію, регулювання, мотивацію і контроль за роботою співробітників організації. Зміст управлінської праці залежить від його об' єкта і визначається структурою виробничих процесів, прийомами праці, її технічним оснащенням, а також взаєминами, що виникають у процесі виконання управлінських функцій.

Управлінська діяльність - специфічний вид трудового процесу. Управлінська праця має свої особливості порівняно з працею продуктивною, внаслідок якої створюються матеріальні цінності. Управління - це перш за все робота з людьми, а їхня трудова діяльність є об' єктом управлінського впливу. Це праця творча, переважно розумова, яка здійснюється людиною у вигляді нервово-психічних зусиль. Процес розумової праці складається з таких елементарних дій або операцій, як слухання, читання, мовлення, контактування, спостереження за дією, мислення, умовивід тощо.

Управлінська праця - праця непродуктивна. Участь у створенні  матеріальних благ відбувається опосередковано, через працю інших осіб. Продуктом  управлінської праці є рішення, а не товари та послуги, предметом - інформація.

Праця менеджера - це цілеспрямований специфічний вид розумової діяльності щодо забезпечення ефективної роботи керованої системи.

Рис. 1.2. Характеристика змісту управлінської праці

Організацію праці менеджера слід розуміти як процес підготовки і здійснення відповідних заходів, спрямованих на досягнення поставленої перед системою мети.

Предметом праці менеджера є інформація про об'єкти управління і зовнішнє середовище.

Об'єктом праці менеджера є персонал керованої системи та відносини, які складаються у ньому в процесі виконання певних функцій.

Засобами організації праці менеджера є сукупність організаційної та облікової техніки для отримання, фіксації, передавання, копіювання, розмноження, опрацювання інформації, яка необхідна для здійснення процесу управління системами.

Праця менеджера відрізняється  від праці інших працівників  апарату управління системами. Вона має творчий характер. Менеджер повинен  постійно з власної ініціативи шукати шляхи забезпечення ефективної роботи керованої системи і мобілізувати на це її персонал.

Менеджер - це перш за все  організатор роботи тієї чи іншої  системи. Перед ним завжди стоїть завдання об'єднати персонал в єдине  ціле й визначити стратегічні  напрямки її діяльності, скоординувати роботу функціональних підрозділів і безпосередніх виконавців.

У процесі організації  праці менеджер виконує такі функції, як прогнозування, організація, планування, облік, контроль та регулювання. У керованій  системі він є не тільки організатором, а й вихователем персоналу. Для цього менеджер застосовує відповідні принципи та методи впливу на людей.

В умовах ринкової економіки  різко підвищуються вимоги до менеджерів підприємств. Вони повинні постійно працювати над собою щоб демонструвати в процесі виконання своїх функцій високі професійні та особисті якості.

Аналіз процесу управління підприємством дає можливість виокремити дві взаємопов'язані складові: функціонально-технологічну й організаційно-людську. Щодо функціонально-технологічного аспекту управління, то він є об'єктом вивчення таких дисциплін, як технологія, організація, маркетинг тощо. Організаційно-людський аспект, який є об'єктом вивчення менеджменту, виходить з потреби цілеспрямованості, узгодженості роботи членів колективу.

Розглянемо особливості управлінської праці.

Як і будь-який інший  процес, управлінська праця складається  з таких основних елементів: предмет  праці (те, що підлягає впливу, обробці), засоби праці (те, за допомогою чого здійснюється вплив), сам процес - цілеспрямована діяльність і результат. Ці елементи дозволяють визначити характер і особливості управлінської праці незалежно від посади управлінського працівника, галузі діяльності тощо. Спрощено схему її можна подати як систему, на вході якої інформація (предмет - те, на що спрямована праця), що підлягає в середині системи опрацюванню інтелектом людини за допомогою технічних засобів управління - обчислювальної та організаційної техніки (засоби праці), а на виході - якісно нова інформація, або управлінське рішення (результат праці) (рис. 1.3).

Зміст роботи керівника  визначається функціональною роллю  в управлінні виробничим колективом. Управлінці беруть участь у підготовці робіт, пов' язаних з плануванням, підготовкою  та обслуговуванням виробництва, його координацією та управлінням, забезпеченням фінансовими ресурсами, управлінням соціальним розвитком колективу тощо.

Сьогодні кваліфікований фахівець, зайнятий управлінською діяльністю, є величезною цінністю. Від того, як він здійснює організаційну і технологічну підготовку виробництва, оперативне регулювання діяльності виробничих підрозділів і окремих виконавців, залежить продуктивність праці, ефективність використання виробничих фондів, собівартість продукції.

Характер діяльності керівника дуже різноманітний. Він  виступає в ролі організатора, фахівця, адміністратора, громадського діяча  та вихователя. Виконуючи організаційно-адміністративні  функції, управлінці займаються пошуком та підготовкою нових рішень. Їхня праця має творчий характер, властивий винахідникам, раціоналізаторам, новаторам виробництва.

Дуже часто різні види роботи керівника виконуються паралельно, передусім при застосуванні виховної та організаторської праці, а часто і одночасно з творчою працею керівника. Стану організації управлінської роботи притаманні певні недоліки. Головною причиною є те, що праця висококваліфікованих фахівців не завжди використовується за призначенням. Так, нормативний обсяг часу на виконання кожної функції й фактичні витрати на її здійснення, як правило, не співпадають. Це відображає розбіжність формальної та змістовної структури праці робітників.