Менеджер. Його місце і роль в організації

Менеджер. Його місце і роль в організації

 

Вступ.

1. Професійне призначення та використання спеціаліста з менеджменту.

1.1 Поняття образу менеджера.

1.2 Менеджер – провідна фігура в управлінні організацією.

1.3 Вимоги до здібностей і вмінь менеджера.

1.4 Відносини менеджера з підлеглими.

       2. Основні помилки менеджера та поради щодо організації його особистої праці.

2.1 Використання зарубіжного досвіду щодо запобігання помилок в роботі менеджера.    

2.2 Шляхи вдосконалення професіоналізму менеджера.

Висновки.

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. Успішність переходу до ринкової економіки значною мірою залежить від ефективності функціонування великої кількості багатоступеневих організацій, фірм та підприємств із численним внутрішнім розгалуженням та поділом на відділи, департаменти. Продуктивна діяльність останніх, у свою чергу, залежить безпосередньо від тих, хто управляє ними, тобто менеджерів. Професійний менеджер оперативно справляється з усіма функціями, що виникають в управлінській діяльності. Тому сучасне суспільство потребує професійних менеджерів.

Особистість менеджера  має винятково велике значення для  управлінської діяльності, адже саме його індивідуально-психологічні властивості  визначатимуть, як будуть вирішені ті задачі, що поставатимуть перед ним, чи виявить він себе відповідальним, ініціативним, самостійним працівником, чи зможе вийти із складних та незвичних ситуацій, чи всіх зусиль докладатиме для успіху, чи зуміє зацікавити та організувати інших для спільної роботи на благо загалу.

Серед цих якостей  особливою важливою є здатність  до саморегуляції – необхідної риси плідної діяльності менеджера, яка  забезпечує гармонійність функціонування різних властивостей особистості. Тільки за умови ефективної організації  менеджером власної поведінки та діяльності можна досягти значних результатів в управлінні виробництвом та іншими людьми.

Менеджеру належить провідне місце у виконанні завдань  управління. Він відповідає за роботу конкретного підрозділу чи організації  в цілому, має у своєму підпорядкуванні конкретний колектив працівників, наділений правами і повноваженнями. Він вибирає оптимальні варіанти управлінських рішень і організує їх рішення.

Результати роботи менеджера  залежать не тільки від діяльності очолюємого ним колективу, який він очолює, і апарату управління, а також і від організації власної праці. Процес організації праці менеджера здійснюється на тій же основі, що і організація праці всього колективу. Організація праці базується на суспільних законах (закон розподілу праці, закон кооперації праці, закон переміни праці та ін.) і суб'єктивних організаційних принципах (принцип ритмічності, принцип пропорційності, принцип безперервності та ін.). Але у методах організацій управлінської праці є і особливості, що випливають із специфіки процесів управління організацією. Вони обумовлені відокремленням управлінської праці від праці виконавчої, яка є формою прояву розподілу праці у суспільстві.

Мета роботиполягає  в тому, щоб на основі доступної  літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси діяльності менеджера.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

· визначити основні  функції менеджера;

· охарактеризувати основні  вимоги до менеджера;

· дослідити вимоги до здібностей і вмінь менеджера;

· проаналізувати основні помилки менеджера та поради щодо організації його особистої праці.

Об’єктом дослідженняє основи та загальні аспекти діяльності менеджера.

Предметом дослідження  виступає роль та місце менеджера  в організації.

 

 

 

 

 

 

1. Професійне  призначення та використання спеціаліста з менеджменту

Підготовлений до професійної  діяльності сучасний спеціаліст з менеджменту  повинен володіти сумою знань  з економічної теорії та практики господарювання, організації виробництва, бізнесу, маркетингу, управління, фінансів, соціології, права, економічного обґрунтування господарських рішень, психології тощо. Він може займатися широким колом професійних питань, бути виконавцем, а з часом — керівником таких напрямів професійної діяльності:

— аналіз, планування і  прогнозування виробничо-технологічного та соціально-економічного розвитку організації, розробка її стратегії і тактики;

— інвестиційний процес, економічне обґрунтування розміщення продуктивних сил, розширення і модернізації виробництва та його інфраструктури, інноваційний менеджмент;

— організація та управління виробництвом, фінансами, персоналом;

— організація та управління бізнесом;

— організація, нормування та оплата праці, вивчення морально-психологічного клімату в колективі, запобігання  кризовим ситуаціям і трудовим конфліктам і подолання їх;

— охорона праці та безпека життєдіяльності;

— дослідження та оцінка ринку, товарів (послуг), конкурентів, покупців і споживачів, розробка ефективної товарної, цінової та збутової політики, маркетингової стратегії і тактики, організація реклами;

— оцінка внутрішніх і  зовнішніх виробничо-ресурсних можливостей (резервів), планування та організація  матеріально-технічного постачання і  збуту (комерційної діяльності);

— організація обліку і звітності;

— реструктуризація виробництва, реформування відносин власності, приватизація;

— аналіз витрат, цін  та прибутку, розробка заходів зі зниження собівартості продукції та підвищення ефективності роботи;

— інші, специфічні для  окремих організацій напрями  діяльності у галузі управління та економіки.

Основними напрямами  професійної діяльності спеціаліста  з менеджменту є організаційно-управлінська, адміністративно-господарська, інформаційно-аналітична, маркетингова та економічна діяльність. З часом за умов набуття відповідного досвіду цей фахівець може адаптуватися до таких напрямів професійної діяльності, як обліково-контрольна, координаційна, освітня, науково-дослідницька, зовнішньоекономічна тощо.

З урахуванням освітньо-кваліфікаційної  характеристики фахівця за спеціальністю "Менеджмент організацій" спеціаліст з менеджменту може працювати:

— у місцевих органах  державної влади та самоврядування;

— у підрозділах науково-технічної  інформації, маркетингу і реклами, автоматизованих  систем управління та комп'ютеризації, матеріально-технічного постачання і збуту (комерційному), підготовки виробництва, виробничому (виробничо-технічному), планово-економічному, обліково-фінансовому тощо організацій усіх форм власності;

— у великих лінійних підрозділах організацій (комплексний  цех, виробництво на власному балансі, філія, регіональне представництво тощо);

— у малих, колективних  і спільних підприємствах, в акціонерних  товариствах, різноманітних фондах, центрах тощо;

— в організаціях, які  займаються підготовкою (перепідготовкою) і підвищенням кваліфікації кадрів у галузі менеджменту;

— у науково-дослідних  організаціях та аналітичних підрозділах  великих виробничих організацій.

Виходячи з усього наведеного вище, спеціалісти з менеджменту  після завершення освіти можуть обіймати множинність конкретних первинних  посад фахівців і виконувати широке коло конкретних професійних робіт. Поступово, по мірі отримання досвіду і розширення та поглиблення знань, спеціаліст-менеджер може стати професіоналом (майстром своєї справи), керівником, вищим державним службовцем, вченим, законодавцем.

Аналіз функціональних обов'язків сучасного спеціаліста  з менеджменту посадами дає можливість виділити основні елементи його професійної  діяльності й узагальнити (типізувати) професійні завдання, які він може виконувати відповідно до одержаної  освіти та кваліфікації.

Перелік типових завдань  складено з урахуванням тих структурних  і економічних зрушень, що відбуваються на сьогодні в економіці України. Це — приватизація, реструктуризація, реформування відносин власності, розвиток малого та середнього бізнесу, ринку послуг, майна, цінних паперів тощо. Зростає роль інформації та комп'ютеризації в управлінні. Впроваджується багато нових організаційно-правових і організаційно-економічних форм господарювання, створюються не властиві минулому структури управління. Значно розширилися у зв'язку з ринковими перетвореннями функції місцевих органів державного управління та самоврядування.

Водночас не можна  не сказати, що в Україні поки що зберігається значна кількість організацій, де ринкові перетворення здійснюються мляво, де ще діють традиційні організаційні структури. Тому допускається, що певна частка спеціалістів з менеджменту працюватиме саме тут і використовуватиметься якийсь час не за основним призначенням.

 

 

 

 

1.1. Поняття образу менеджера

М. Вудкок і Д. Френсіс у відомій книзі "Раскрепощенный менеджер" так визначають роль та місце менеджера у сучасному житті: "Саме на управлінцях усіх рівнів лежить завдання зробити все можливе для створення придатного варіанта майбутнього і не дозволити втягти себе у вир невдач”.

Для ефективного управління менеджер повинен володіти знаннями сучасного менеджменту і мати здібності до керівництва людьми.

Знання сучасного менеджменту  потрібні керівникові для оцінки власних підходів до підлеглих. Керівники, які нездатні вивчати власні управлінські підходи, не можуть зрозуміло їх пояснити. Як правило, такі керівники не намагаються встановлювати зворотні зв'язки, нездатні зацікавити своїх підлеглих, відчувають складності при видаванні завдань та доручень. Керівники, які недостатньо розуміють мотивацію працівників, управлінський стиль яких застарів, не відповідають умовам, діяльності організації, обмежені недостатнім розумінням суті управлінської праці на сучасному етапі.

Здібності до керівництва  виявляються в наявності розумних особистих цінностей та чітких особистих цілей; здатності управляти самим собою; умінні навчати та розвивати підлеглих, формувати ефективні робочі групи.

Розумні особисті цінності та цілі від менеджерів щоденно чекають  прийняття рішень, які ґрунтуються  на особистих цінностях та принципах. Якщо особисті цінності нечіткі, менеджеру не вистачатиме досить твердих підстав для суджень, які в цьому випадку можуть сприйматися оточуючими як необгрунтовані. Сучасна концепція успішного управління орієнтована на такі цінності, як ефективність, реалізація потенціалу працівників і зростаюча готовність до нововведень. Менеджери, які мають нечіткі основні принципи або відступають від них, чи ґрунтуються, на цінностях вчорашнього дня, не здатні здійснювати ефективного керівництва.

Менеджер впливає на хід власного ділового і особистого життя, вибираючи ті чи інші альтернативи.

При цьому він може бути нездатним визначати власні цілі або може прагнути досягти недосяжних чи небажаних цілей, що не відповідають загальним цілям організації. Такий менеджер, як правило, нелегко досягає успіху і нездатний об'єктивно оцінити успіх інших.

Здатність управляти (керувати) собою та інтими. Праця менеджера  важка, наповнена хвилюваннями, а  нерідко і стресами. Кожен менеджер повинен уміти ,володіти собою оцінюючи себе як унікальний ресурс, щоб таким чином підтримувати свою продуктивність. Є керівники, які ризикують своїм здоров'ям, не вміють правильно "розрядитися", не повністю використовують свій час, енергію та навички, нездатні долати стресовий стан. Деякі менеджери недостатньо динамічні, уникають гострих ситуацій, не розкривають своїх потенційних можливостей, їх ділове життя стає рутинним.

Для ефективного управління людьми та ресурсами потрібно набувати таких навичок керівництва, які  залежать від здібностей менеджера до цього. Менеджер, який не вміє добиватися практичних результатів від своїх підлеглих, не має здібностей до керівництва. В колективі, очолюваному таким менеджером, застосовуються неефективні методи праці. Люди відчувають себе незадоволеними і працюють нижче від своїх можливостей. Тут мало хто визнає внесок керівника, а моральний стан групи досить низький.

Менеджер повинен творчо підходити до вирішення проблем, мати здібності до новацій. Менеджер з відносно низьким рівнем винахідливості рідко висуває нові ідеї, нездатний примусити інших бути творцями та використовувати нові підходи в роботі. Такі менеджери часто незнайомі з методами підвищення винахідливості або ж висміюють їх як несерйозні та поверхові. Висока винахідливість потребує готовності боротися з перешкодами і невдачами. Керівник, який не бажає експериментувати, ризикувати чи використовувати творчий підхід до роботи, не зважаючи на труднощі, не здатний розвивати ініціативу підлеглих.

Керівник повинен також  уміти впливати не тільки на підлеглих, а і на тих, хто йому безпосередньо не підпорядкований, щоб мати необхідну підтримку і участь з боку останніх у вирішенні завдань власної організації. Менеджер повинен бути наполегливим, уміти взаємодіяти з оточенням та впливати на нього.

Вміння навчати та розвивати підлеглих. Майже кожен  керівник одночасно виступає і в  ролі наставника, вихователя, педагога, щоб довести співробітників до необхідних стандартів і допомогти їм у саморозвитку.

Люди працюють з більшою  охотою, завзятіше і значно краще, коли мають постійний зв'язок з керівником, а його оцінки і рекомендації мають неформальний характер.

Здатність формувати  та розвивати ефективні робочі групи. Для того щоб осягти бажаних результатів, менеджер повинен об'єднуватися з  іншими членами колективу, використовуючи їх вміння, знання та досвід. Якщо керівникові не дається перетворити групи в кваліфікований і результативний колектив, то їх праця, як правило, не дає очікуваного результату. Менеджер повинен уміти створити позитивний клімат і ефективні робочі механізми для ефективної праці колективу.