Лекция по "Менеджменту"

 

Складові підготовчої  роботи:

1. Торговельно-політичні  умови:

• умови міжурядових торговельних угод;
• система державної регулюючої зовнішньої торгівлі;
• порядок отримання експортної та імпортної ліцензії;
• рівень мита та порядок, та спосіб нарахування мита;
• бар’єри та вимоги адміністративного протекціонізму.

2. Правові питання; основні джерела правового регулювання зовнішньоторгових договорів:

• міжнародні договори;
• внутрішнє законодавство;
• торговельні звичаї (узанси).

Міжнародні  договори:

– Конвенція ООН про угоди міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська, 1985 р.). Вона визначає:

а) порядок укладання  угоди міжнародної купівлі-продажу;

б) її основні умови;

в) спеціальні торгові  терміни (з поставки товарів, способів визначення ціни).

Не підпадають під  дію Віденської конвенції:

а) аукціони;

б) цінні папери;

в) судна повітряного та водного транспорту;

г) електроенергія.

Віденська конвенція  надає право в умовах договору виключити її дію, відступити від  якогось з положень або змінити  її дію;

– Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (1974 р.);

– Конвенція про право, яке застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (1985 р.).

Внутрішнє законодавство:

• загальні норми вітчизняного права щодо майнового обороту;
• спеціальні норми внутрішнього законодавства:

а) валютний контроль; 

б) митний контроль;

в) банківський контроль за експортом та імпортом.

Міжнародна норма права починає діяти у вітчизняній практиці тільки в результаті її трансформації (ратифікації), яка відбувається у наступні способи:

а) видання актів про  застосування міжнародної норми права;

б) видання власного внутрішньодержавного акта.

Торговельні звичаї (узанси) – це загально визнане правило, яке склалося у сфері зовнішньої торгівлі на основі постійного та одноманітного повторення даних фактичних відносин.

Торговельні звичайності – це заведений порядок або фактично встановлене в торгових відносинах правило, яке використовується для визначення волі сторін, прямо не вираженої в договорі. Враховуються на стільки, на скільки сторони знали про її існування та мали на увазі укладаючи договір.

Звичай – це правила, які є нормою права; звичайність не є нормою права, її застосування залежить від волі сторін, яка прямо не виражена в договорі.

 

3. Транспорті  умови:

• наявність прямих рейсів;
• тарифи перевезень;
• фрахтові ставки;
• рівень механізації вантажно-розвантажувальних робіт;
• умови зберігання вантажу в пунктах відправлення, прибуття та перевантажувальних пунктах;
• правила здачі та приймання вантажів.

4. Умови  платежу та кредиту.

5. Маркетингове  дослідження ринку та товару.

На основі аналізу вищезазначених п’яти складових підготовчої роботи складається висновок про ефективність зовнішньоторговельної угоди.

 

3.3. Укладання  зовнішньоторгового договору купівлі-продажу

 

Укладання зовнішньоторгової  угоди – це система дій сторін  під час узгодження умов контракту.

Початковий  етап – це переговори (трактація угоди). Ініціатива може належати як продавцеві, так і покупцеві. Договір укладається шляхом направлення оферти однієї із сторін та її акцепту іншою стороною.

Оферта – це направлена одному або декільком конкретним особам пропозиція, яка точно визначена та виражає намір її автора вважати себе уклавши договір з адресатом, яким буде прийнята пропозиція.

Акцепт – це згода прийняти пропозицію.

Оферта повинна  містити:

• точне та скорочене найменування продавця;
• його торгову марку та торговий знак;
• найменування товару;
• коротку та достатню характеристику товару;
• обсяг поставки;
• інформацію про мінімальну кількість товару в партії;
• відомості про упаковку;
• умови поставки по Інкотермс;
• ціну за умовами поставки за штуку і за партію;
• терміни поставки;
• порядок оплати;
• оптову знижку;
• реквізити продавця.

Види оферт:

а) тверда оферта – це письмова пропозиція про продажу певної партії товару, спрямована конкретному покупцеві. Зазначений термін, протягом якого продавець не може відмінити або змінити цю пропозицію – термін акцепту.

У разі повного прийняття  оферти покупець направляє безумовний акцепт. У разі незгоди з деяким пунктом – направляється контроферта;

б) вільна оферта – це пропозиція про продажу певної партії товару, яка направлена невизначеному кругу осіб та не передбачає для оферента будь-яких обов’язків. Це пропозиція, яка містить усі суттєві умови та виражає волю оферента укласти договір з тим, хто погодиться. Покупець повинен підтвердити свою згоду твердою контрофертою.

Місце укладання  договору – вважається місце розташування особи, яка зробила оферту.

Вибір законодавства – обирається за згодою сторін. Якщо така згода відсутня, то застосовується колізійна норма. Колізійна норма визначає право якої держави повинна застосовувати до відповідних правовідносин.

 

Тема 4. Міжнародний договір купівлі-продажу. Комерційні та технічні умови

 

Умови договору купівлі-продажу:

а) дають характеристику товару, що є предметом торгівлі;

б) визначають права та обов’язки сторін.

Усі умови прийнято ділити на суттєві та несуттєві. Суттєві умови контракту – це умови, при порушенні яких інша сторона може відмовитися від угоди та відшкодувати збитки. При порушенні несуттєвих умов контракту такого права у сторін немає.

Преамбула включає номер контракту, місце та дату його укладання, точну фірмову назву сторін та їх визначення у подальшому тексті контракту.

 

4.1. Предмет  контракту

 

Визначається вид зовнішньоторгової  угоди, найменування товару, їх характеристики, кількість, асортимент. Якщо товар має  складні технічні характеристики або  великий асортимент, то його опис виноситься у додаток.

 

4.2. Кількість товару

 

Вказується мірами ваги, об’єму,  довжини, площини тощо. Кількість  товару може вказуватися твердо, а може бути запис «близько».

Для сировинних та продовольчих товарів у договорі повинно вказуватись на кого відносяться збитки, пов’язані з природною втратою товару.

Документи, де вказується кількість товару:

а) при поставках авіа-, авто- та залізничним транспортом  – накладні;

б) при водних перевезеннях – коносамент.

Коносамент – це документ, який передається від продавця до перевізника (чистий коносамент).

Коносамент  з червоною смугою – це упаковка товару не відповідає морській, капітан судна не несе відповідальність за збереження вантажу.

У договорі повинно вказуватися  чи включається тара та упаковка у кількість товару (вага нетто та брутто). Якщо вага упаковки не більше 1-2% від ваги товару, то для розрахунку кількості товару береться вага нетто і у договорі робиться запис «вага брутто за вагу нетто».

У договорі повинна бути вказана система мір.

 

4.3. Якість товару

 

Способи визначення якості залежать від характеристики товару та від практики (звичаїв) у міжнародній торгівлі.

Способи визначення якості:

• за стандартом. Стандарт – це документ, в якому дається якісна характеристика товару. У світовій практиці стандарти розробляються урядовими організаціями, спілками підприємців, науково-технічними асоціаціями, страховими компаніями;
• за технічними умовами. Застосовується у випадку, коли на товари відсутні стандарти або за особливими умовами необхідне дотримання спеціальних вимог до товару. Технічні умови розробляє або сам замовник, або постачальник, узгоджуючи з замовником. Технічні умови обов’язково додаються як додаток до контракту;
• за зразком. Якість визначається відповідно до визначеного зразка. Зразків повинно бути три штуки (один – у покупця, другий – у продавця, третій – у третьої сторони);
• за описом. Старовинні предмети та предмети мистецтва. Договір містить детальний опис предмета торгівлі;
• за попереднім оглядом. Покупцю дається право оглянути товар, а продавець гарантує його таким, яким його оглянув покупець. У контракті цей спосіб визначається словами «оглянуто», «схвалено»;
• за виходом готової продукції. У контракті встановлено показник, який визначає кількість кінцевого продукту, який отримається з сировини;
• за складом окремих речовин у товарі. В контракті встановлено відсоток мінімально дозволеного вмісту корисних або відсоток максимально дозволеного вмісту небажаних речовин;
• за натуральною вагою. Натуральна вага – це вага однієї одиниці об’єму, виражена в кілограмах;
• «тель-кель» («такий який»). Продавець не несе відповідальності за якість товару, а покупець повинен прийняти його таким, <span class="dash041e_0431_044b_