Лекция по "Менеджменту"

Тема 1. Сутність та основні поняття зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД)

 

План

1. Економічна сутність зовнішньоекономічних зв’язків (ЗЕЗ) та ЗЕД.
2. Види та суб’єкти ЗЕД.
3. Міжнародна конкурентоспроможність товарів, фірм, галузей, економіки.

 

1.1. Економічна  сутність зовнішньоекономічних зв’язків (ЗЕЗ) та ЗЕД

 

ЗЕЗ – міжнародні господарські, торгівельні та політичні відносини, в сферу яких входять:

• обмін товарами;
• економічне сприяння;
• науково-технічне співробітництво;
• спеціалізація та кооперація виробництва;
• надання послуг;
• спільне підприємництво.

Визнання України країною  з ринковою економікою передбачає відкритість  та інтеграцію у світове господарство. Тільки у разі виходу вітчизняних  підприємств на зовнішній ринок, країна може увійти у міжнародні економічні процеси, бути членом СОТ та стати країною-учасником ЄС.

Причина виникнення ЗЕЗ – міжнародний розподіл праці.

Міжнародний обмін товарами є вигідним, якщо завдяки ввезенню товарів є змога економити на їх виробництві та отримувати прибуток.

Орієнтири у  зовнішньоекономічній політиці:

• розвиток експорту;
• заміщення імпорту;
• змішана політика в залежності від галузей.

Види зовнішньоекономічної політики:

• фритредерство – політика вільної торгівлі з метою лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення вільного доступу на національний ринок товарів, капіталів, робочої сили тощо;
• протекціонізм – політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.

Орієнтири зовнішньоекономічної політики України:

• інтеграція в ЄС;
• інтеграція до ЄЕП.

Для отримання найвищого економічного ефекту необхідно експортувати наукомістку продукцію, а імпортувати працеємну.

Показники ефективності ЗЕД визначаються за наступними формулами:

 

Частка експорту у виробництві=

= Об'єм експорту/Об’єм  виробництва * 100%.                       (1.1)

Частка імпорту  у споживанні=

= Об'єм імпорту/Обсяг  споживання * 100%.                          (1.2)

 

Співвідношення  між експортом та імпортом=

= Об'єм експорту/Об'єм  імпорту > 1.                                      (1.3)

 

ЗЕД – реалізація ЗЕЗ на практиці. Отже, ЗЕД – це діяльність, спрямована на встановлення, розвиток та підтримку міжнародного господарства, торговельних та політичних відносин з обміну товарів, економічного сприяння, науково-технічного співробітництва, спеціалізації та кооперації виробництва, надання послуг та спільного підприємництва.

В Україні ЗЕД підприємств  керується Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Згідно з цим законом, ЗЕД – це діяльність суб’єктів господарської діяльності (СГД) країн, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Фактори розвитку ЗЕД:

а) інтенсифікація виробництва;

б) можливість збільшити  норму прибутку;

в) вивіз капіталу;

г) нерівномірність економічного розвитку різних країн світу;

д) різниця у людських, сировинних та фінансових ресурсах;

е) характер політичних відносин;

є) різний рівень науково-технічного розвитку;

ж) особливості географічного  розташування країн, природних та кліматичних  умов.

Результати  розвитку ЗЕД:

а) подальше поглиблення  міжнародного поділу праці;

б) економія суспільної праці;

в) інтенсивний та раціональний обмін результатами праці;

г) подальше укріплення політичних, наукових та культурних зв’язків;

д) збільшення кола країн  з ринковою економікою;

е) успішне функціонування ТНК та концернів.

 

1.2. Види та  суб’єкти ЗЕД

 

У сучасній економіці  розрізняють наступні види ЗЕД:

– зовнішня торгівля – це комерційна діяльність, пов’язана з купівлею-продажем товарів та покриттям вартості цих товарів, узгодженою країнами валютою. Структура зовнішньої торгівля складається з експортно-імпортних операцій.

Операції, що забезпечують зовнішню торгівлю:

а) експортні операції – комерційна діяльність, пов’язана з продажем та вивезенням за кордон товарів для передачі їх у власність іноземним покупцям;

 

б) імпортні операції – комерційна діяльність, пов’язана з купівлею та ввезенням іноземних товарів у країну покупця для подальшої реалізації на внутрішньому ринку (способи реалізації – споживання, використання у національному виробництві);

в) реекспортні операції – комерційна діяльність, яка пов’язана з вивозом за кордон раніше ввезеного в країну товару, який в цій країні не підлягав переробці, або відвантаження товару в третю країну без завезення у країну продавця (експортера);

г) реімпортні операції – комерційна діяльність, спрямована на ввезення із-за кордону раніше вивезених товарів (товари з консигнаційних складів, браковані товари);

• економічне та технічне співробітництво;
• науково-технічне співробітництво (виставки, форуми, семінари та ін.);
• міжнародні валютно-фінансові операції;
• іноземний туризм.

Стаття 4 закону України  „Про ЗЕД” вказує на всі види ЗЕД, якими можуть займатися суб’єкти господарювання на території України.

Суб’єкти ЗЕД  в Україні:

• фізичні особи – громадяни України, громадяни республік РСР, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;
• юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження та території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включно акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та ін.), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних СГД;
• об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України та яким цивільно-правовими законами України не забороняється здійснювати господарську діяльність;
• структурні одиниці іноземних СГД, які є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;
• спільні підприємства за участю СГД України та іноземних СГД, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;
• інші СГД, передбачені законами України.

 

 

 

1.3. Міжнародна  конкурентоспроможність товарів,  фірм, галузей, економіки

 

Міжнародна  конкурентоспроможність об’єкта – це наявність переваг з досліджуваних характеристик з аналогічними характеристиками закордонних об’єктів.

Міжнародна конкурентоспроможність українських товарів, фірм, галузей, економіки визначається наявністю  конкурентних переваг перед відповідними товарами, фірмами, галузями та економіками  інших країн.

Вимоги до забезпечення міжнародної конкурентоспроможності в умовах ринкової економіки не відрізняються від вимог до забезпечення конкурентоспроможності взагалі.

Конкурентоспроможність  товару – це здатність більш повно відповідати вимогам споживачів у порівнянні з аналогічними товарами, представленими на ринку, товарами фірм-конкурентів. Визначається конкурентними перевагами в управлінні розробкою і реалізацією товару.

Складові конкурентоспроможності товару:

• технічна – якість товару, технічний рівень товару;
• економічна – витрати споживання товару, повна ціна споживання товару;
• комерційна – ціна придбання товару, терміни поставки, умови платежу, рівень мита, ступінь відповідальності продавців за виконання обов’язків;
• організаційна – територіальна близькість продавця та покупця, можливість прямих доставок товару, зручність розрахунків, наявність гарантійного та післягарантійного обслуговування.

Конкурентоспроможність  фірми – це здатність ефективно використовувати власні та позикові ресурси в умовах конкурентного ринку. Визначається конкурентними перевагами в усіх підсистемах управління фірми. Критерій оцінки – норма прибутку на капітал у короткостроковому та довгостроковому аспекті.

Конкурентоспроможність  галузі – це наявність технічних, економічних і організаційних умов для розробки, виробництва і збуту (з витратами не вище інтернаціональних) продукції високої якості, яка задовольняє вимоги конкретних груп споживачів. Визначається конкурентними перевагами фірм галузі та конкурентними перевагами системи їх взаємодії.

Конкурентоспроможність  економіки – це концентроване вираження економічних, науково-технічних, виробничих, управлінських, маркетингових та інших можливостей, реалізованих у товарах та послугах, що успішно конкурують із зарубіжними товарами та послугами як на внутрішньому ринку, так і на зовнішніх ринках. Визначається конкурентними перевагами суспільства – різних областей людської діяльності та системи управління суспільством.

 

 

 

 

Тема 2. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств

 

План

2.1. Сутність державного  регулювання ЗЕД.

2.2. Адміністративні методи  державного регулювання ЗЕД.

2.3. Економічні методи  державного регулювання ЗЕД.

 

2.1. Сутність  державного регулювання ЗЕД

 

Роль держави  в організації та регулюванні  ЗЕД:

а) здійснення безпосереднього  державного керівництва зовнішньо-торговельним обміном України (Кабінет Міністрів та Міністерства);

б) визначення державою організацій  та підприємств, що мають самостійне право на ведення ЗЕД;

в) валютне регулювання  експортних та імпортних операцій;

г) встановлення порядку  здійснення експортних та імпортних операцій;

д) безпосереднє регулювання  фізичного провозу вантажів через  державний кордон України.

Для регулювання ЗЕД  підприємств держава повинна  виконувати три функції:

– захисну. Держава через свої органи управління повинна здійснювати всі заходи для того, щоб захистити свої організації та підприємства від несприятливого впливу зовнішнього ринку;

– сприятливу. Створення сприятливих умов для розширення ЗЕД підприємств та підвищення її ефективності:

а) стимулювання виробництва високоефективних експортних товарів;

б) удосконалювати структуру  експорту;

в) підвищувати стійкість  експортних зв’язків;

– політичну. Тільки держава визначає країни, яким вона віддає перевагу, а яким – ні.

Суб’єкти регулювання  ЗЕД в Україні:

• Україна як держава в особі її органів та у межах їх компетенції;
• недержавні органи управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торгівельні палати, асоціації, спілки та інші організації координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;
• самі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Інструменти регулювання  ЗЕД:

• закони України;
• передбачені в законах України акти тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;
• економічні заходи оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;
• угоди, які укладаються між суб’єктами ЗЕД і не суперечать законам України.

Органи державного регулювання ЗЕД:

• Верховна Рада України;
• Кабінет Міністрів України;
• Національний банк України;
• Міністерство економіки та з питань Європейської інтеграції України;
• Державна митна служба України;
• Антимонопольний комітет України;
• Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі;
• органи місцевого управління.