Хімічна галузь України

4.Низький  технічний та технологічний рівень  виробництва, хронічне недозавантаження  виробничих потужностей і неконкурентно-спроможність  продукції більшості підгалузей  комплексу

5 Висока матеріало- та енергоємність при майже монопольній залежності від імпорту енергоносіїв.

6.     Неефективна галузева структура: переважають фондо- та енергоємні виробництва, дуже низький рівень наукоємних технологій і виробництв, відсутність завершених технологічних циклів продукції кінцевого споживання.

Оскільки  хімічні підприємства є значними забрудниками довкілля, у перспективі  розвиток галузі в країні має здійснюватися  без будівництва нових підприємств, за рахунок технічного переоснащення  і реконструкції діючих з впровадженням  ресурсозберігаючих мало- і безвідходних технологій, схеми замкнутого водообороту.

Загалом, основними перспективами розвитку хімічної промисловості є:

1.Запровадження сучасних технологій, модернізація заводів, що виробляють найнеобхідніші ліки.

2.Хімізація народного господарства України сприяє широкому використанню мінеральних добрив у різних галузях та сферах народного господарства.

3.Потужна  сировинна база для розвитку  хімічної промисловості: унікальні  родовища самородної сірки у  Прикарпатті, значні родовища  калійних солей, практично необмежені  поклади кам’яної солі в Донбасі,  Закарпатті і Прикарпатті.

Можливості  розвитку галузі хімічного виробництва

З метою виявлення основних проблем галузі, що мають місце на сьогоднішній день, доцільно зазначити особливості стану підприємств, головними з яких є:

-наявність потужного виробничого та інтелектуального потенціалів, сформованих на базі діяльності підприємств за часів СРСР;

-поряд з використанням застарілого обладнання облаштування підприємств галузі досить дорогими та сучасними виробничими лініями, значна частина яких характеризується швидким моральним зносом;

-споживання електроенергії як головного енергоносія для роботи обладнання;

-використання  значної частини імпортної сировини. Вартість сировини має вирішальне значення, її частка в собівартості готової продукції коливається від 45 до 90%.

Важливими проблемами галузі є:

- технічне переозброєння підприємств, зменшення диспропорцій у структурі їх виробничого апарату, поліпшення організації виробництва на основі впровадження маловідходних, ресурсозберігаючих та безвідходних технологій.

-ускладнення  фінансового стану галузі, що  обумовлено зростанням цін на  енергоносії, сировину, зменшенням  обсягів виробництва та погіршенням  цінової кон’юнктури на кінцеву продукцію.

Тому  в першу чергу потрібно усунути поставленні проблеми, щоб галузь могла успішно розвиватися.

 

Прогнозні параметри розвитку хімічного комплексу 
України у 2014 році

Товарне виробництво. За умови кумулятивної дії вище перерахованих чинників, спад обсягів випуску продукції в хімічній та нафтохімічній промисловості України у 2014 році  прогнозується на рівні 15-17 %, у т.ч. у хімічному виробництві 16-18 %, виробництві пластмасових та гумових виробів – 12-15 %.

Слід  відзначити, що динаміка спаду буде нерівномірною та визначатиметься  в частині періодів статистичною базою.

В окремі періоди можлива і більш значна рецесія, якщо базові показники і  умови витримані не будуть. Такими періодами, скоріше всього, будуть перший та другий квартали 2014 року.

Однозначно, що тренд спаду показників фізичних обсягів виробництва хімічної та нафтохімічної продукції у розрізі  основних видів товарної продукції  буде суттєво вищим.

Аналіз  свідчить також про інші очікувані  тенденції, які будуть характеризувати  динаміку окремих показників, що пов'язані  із ситуацією у товарному виробництві  галузі.

(1) можна  очікувати скорочення технологічного  і енергетичного споживання природного  газу підприємствами хімічного  комплексу України на 18-22 % (до 5,8-6 млрд. м3);

(2) не  менш ніж на 20-22 % можливе скорочення  транзиту аміаку;

(3) можливе  істотне переформатування ринків  постачальників сировини та напівфабрикатів,  а також  кінцевої товарної  продукції на український товарний  ринок хімічної та нафтохімічної  продукції за рахунок збільшення  обсягів імпортних поставок здешевлених  сировинних матеріалів та  продукції  більш дешевого цінового сегменту ( така тенденція спостерігалася  в попередні кризові періоди).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Підводячи підсумок, слід зазначити, що хімічна індустрія Україна  має величезний потенціал.Однак, з огляду на проблеми нестачі сировини та ринків збуту, він використовується всього на 40%. Існуючі проблеми хімічного комплексу можуть бути вирішені за допомогою структурної перебудови випуску промисловості в бік збільшення частки предметів споживання з 15% до 30-35% (зараз частка випуску засобів виробництва становить 85%, предметів споживання - 15%). Також необхідно збільшувати обсяги і якість виробленої продукції, що потребує значного удосконалення сьогоднішніх підприємств і технологій. Величезним недоліком є, те, що основні джерела інвестицій - самі підприємства, гостра нестача кредитних ресурсів. Перераховані вище проблеми викликані недостатньою платоспроможністю населення та підприємств, а також тим, що рівень якості більшості видів продукції не відповідає вимогам внутрішнього і зовнішнього ринку.

Не можна не сказати про те, що все ж таки в останні роки в хімічному комплексі йде  зростання обсягу виробництва та номенклатури основних видів продукції, завдяки чому поповнюється Державний бюджет. Також слід зазначити, що хімічна галузь має найвищий рівень оновлення товарної продукції серед інших галузей промисловості і до теперішнього часу є провідною в економіці Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використанї літератури

1. А. П.  Голиков, Я. Б. Олійник, А.  В. Степаненко. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник. — К.: Либідь, 1997. — 320 с.

2. Заставний  Ф. Д. Географія України. —  Львів: Світ, 1994. — С. 268—270.

3. Розміщення  продуктивних сил: Підручник / За ред. В. В. Кова-левського,  О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. — К.: Знання, 1996. — С. 307—324.

4. Розміщення  продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана —  К.: Вища школа, 1998.— С. 149—159.

5. Баширов І., Алишев О., Колодяжна  І. Можливості маркетизації діяльності  підприємств роздрібної торгівлі // Торгівля і ринок України. - Донецьк:            ДонДУЕТ. – 2001. – С. 344 – 350. –  0,45 д. а. 

6. Особистий внесок здобувача: розглянуто трансформацію сучасної роздрібної торгівлі на рівні Донецького регіону як одного з найважливіших каналів збуту маркетингової розподільної політики підприємств. - 0,15 д. а. 

7. Алишев О. Маркетингові зусилля  гармонізації цілей регіональної  політики // Торгівля і ринок України.  – Донецьк: ДонДУЕТ. - 2001. – С.228 - 235. – 0,5 д.а.

8. .пр. - Вип. ІІ. Економічні науки. - У 2-х ч. – Чернівці: АНТ  Лтд. – 2002. –Ч. І. - С.318- 321. – 0,3 д. а.

 

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

ІФНТУНГ

 

 

 

кафедра:БЖД

 

 

 

Практичні роботи

з дисципліни

“Цивільний захист”

тема:

“Методика оцінки стійкості об’єктів до упливу вторинних вражаючих факторів”

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

ст.гр.МОз09-1

Чепеляк Наталія

 

Перевірив:

Школьний М.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м.Івано-Франківськ

2013р.