Хімічна галузь України

На частку сировини припадає від 40 до 90% всієї вартості готової продукції  хімічної промисловості. При великому асортименті виробленої з різноманітної сировини продукції проблема її постачання набуває особливо важливого значення. З іншого боку, хімічне виробництво багатостадійної, при цьому виникає багато відходів, для утилізації яких створюються додаткові виробництва. Це призводить до формування багатопрофільного хімічного комплексу. Комбінація різних підприємств призводить до високої територіальної концентрації виробництва. Це, у свою чергу, створює значні економічні і екологічні проблеми (особливо на Донбасі, у Придніпров'ї, Криму).

Останнім часом помітно посилилася спеціалізація і зменшилася роль комбінування хімічних виробництв, у зв'язку з використанням трубопровідного транспорту для транспортування раніше «незручних» вантажів (наприклад, транспортування етилену з Поволжя в район Одеси). На сьогоднішній час, фактично в кожній області України розміщені виробництва хімічного комплексу.

Хімічна промисловість споживає значну кількість води, тому що вода входить до складу деяких хімічних продуктів, використовується для промивки продуктів, виготовлених для охолодження агрегатів, для розбавлення стічних вод хімпідприємств. Все це впливає на тяжіння хімічних підприємств до забезпечених водою районам.

Особливістю хімічної промисловості  є те, що її виробництва можна  розміщувати в слабозаселених районах, тому що в цілому хімічна промисловість  належить до галузей з невисокою  трудомісткістю підприємств. Винятком є виробництва хімічних волокон і фармацевтична промисловість.

При розміщенні хімічних підприємств істотне значення має екологічний фактор. При недосконалій технології галузь має багато відходів, які негативно впливають на навколишнє середовище. Необхідно вдосконалювати технологію виробництв, впроваджувати безвідходні і маловідходні технології, уникати надмірної територіальної концентрації виробництва.

У територіальній організації виробництв хімічного комплексу великого розвитку досягли промислові вузли: Лисичансько-Рубіжанський, Дніпропетровсько-Дніпродзержинський,Горлівсько-Донецький, а також хімічні центри: Київ, Біла Церква, Черкаси, Суми, Одеса, Харків та ін

В умовах ринкової економіки найбільш визначальними чинниками є: природні ресурси, науково-технічний і технологічний рівень виробництва, міжнародний поділ праці.

Всі перераховані вище фактори в  тій чи іншій мірі впливають на розміщення окремих видів виробництв.

Як вже зазначалося в першому  розділі, основу хімічного комплексу  складають виробники мінеральних  добрив. У 2008 р. підприємства України знизили виробництво добрив на 5,8% і склали 2673 тис. тонн (у перерахунку на 100% вміст азоту), в порівнянні з 2007 р. У 2009 р., за даними Міністерства аграрної політики, потреба аграрного сектора в мінеральних добривах склала 775 тис. т. (в плані поставок цей показник дорівнює 753,6 тис. т.). Динаміка розвитку хімічного комплексу наочно представлена ​​на малюнку 3.1

На 14,8% знизилася в 2008 р. виробництво  синтетичних смол і пластмас і  склало 435,5 тис. тонн. Провідні українські виробники синтетичних смол і пластмас - ВАТ «Концерн« Стирол »(Донецька обл.), ТОВ« Карпатнафтохім »(Івано-Франківська обл.) В структурі« Лукойл-Нафтохіму », ВАТ« Лисичанськнафтооргсинтез »(Луганська обл.). Коксохімічні підприємства України в січні-грудні 2008 р. зменшили виробництво на 5,4% (19,546 млн. т.). У 2007 р. обсяг хімічного виробництва становив 31,02 млрд. грн., Що вище на 23%, ніж у 2006 р. Частка хімічного виробництва в хімічній промисловості в цілому склала 4,3%. Обсяги виробництва кальцинованої соди на українських підприємствах у січні склали 46,3 тис. т, знизившись на 39,4%. Випуск кальцинованої соди в 2008 р. збільшився на 4,3% (977,8 тис. т.). Понад 50% виробленої в країні соди (504,4 тис. т) було експортовано. Середня експортна ціна в 2008 р. становила 260,3 дол за тонну. Основними покупцями української кальцинованої соди є Росія та Італія (понад 60% всього експорту).

Україна має потужну сировинну  базу для хімічної промисловості, тобто запаси практично усіх видів мінеральної хімічної сировини (вугілля, природний газ, нафта, сірка, титанові руди, кам'яна і калійна солі і т.д.). З основних видів мінеральних ресурсів в Україні поки не виявлені значні родовища фосфорної сировини. Підприємства гірничої хімії займаються видобутком сировини. Відповідно, в основному вони розміщуються в районах видобутку корисних копалин, що використовуються як хімічна сировина. Україна має великі родовища самородної сірки, які були відкриті в Прикарпатті. До них належать такі: Новороздоловское, Яворівське, Немирівське (Львівська обл.), Глумаівское (Івано-Франківська обл.), Див. рис 3.3. Найбільші промислові підприємства розташовані на базі двох перших. Також в країні знаходяться практично невичерпні запаси кам'яної солі (понад 10 млрд. т). Велика частина цих запасів припадає на Артемівсько-Слов'янське родовище (Донецька обл.), Рис. 3.3. Також кам'яна сіль видобувається в Солотвино (Закарпатська обл.) Та в північній рівнинній частині Автономної Республіки Крим. Поклади калійної солі розробляють у Калуші (Івано-Франківська обл.), Рис. 3.3.

На території України розвідано  кілька великих родовищ титанових  руд, які значною мірою використовуються для виробництва пігментного двоокису титану. Основні родовища розташовані в Житомирській і Дніпропетровській областях. Сировиною для виробництва титанових барвників є солі Сивашських озер.

Карбонатна сировина (крейда, вапняк) розташоване в багатьох місцях країни (Причорномор'я, Донецько-Придніпровська рівнина, Донбас), тому забезпечення Україною цим видом сировини не є проблемою.

Збут хімічної промисловості

 

 

 

 

 

 

 

Рис.2 Динаміка обсягу експорту і імпорту товарів

Приріст у хімічній промисловості на 6,2 % протягом січня-червня 2008 р. забезпечено зростанням місткості внутрішнього ринку, а також зростанням цін на зовнішніх ринках. Ураховуючи найбільшу залежність галузі від ціни імпортованого газу, динаміка її виробництва стала індикатором здатності національної економіки адаптуватись до нових цінових параметрів. Приріст вартісних обсягів експорту товарів неорганічної хімії та добрив забезпечено переважно за рахунок цін. Зокрема, з серпня 2007 р. мінеральні добрива подорожчали в 2,5 разу.

Зараз щомісячно  Україна експортує в середньому 290-300 тис. т карбаміду і близько 78-80 тис. т аміачної селітри (у попередні роки експорт селітри складав 130-150 тис. т), сьогодні селітра все більше поставляється на зростаючий внутрішній ринок. Це головні експортні продукти. Окрім того, українські підприємства вивозять кожний місяць до 38-39 тис. т сульфату амонію (в 2004 р. експорт був у два з половиною рази менше), 8-9 тис. т амофосу і 19-20 тис. т карбамідо-аміачної суміші (експорт КАСу зріс в 4,5 раза з 2004 р.) (середньомісячні показники).

 Сировиною  для виробництва азотних добрив  є аміак, який, у свою чергу, виробляється з природного газу. Враховуючи це, вартість газу серйозним чином позначається на вартості аміаку і має вагому складову у вартості добрив (у селітрі вартість газу на даний момент складає близько 30%).

 Україна  має значні запаси (до 20%) титанових  руд (Вольногорський і Іршанський  ГЗКи, Федоровське родовище), крім  того, є переробка ільменітових  титанових руд на заводах ЗАТ  «Титан» і ВАТ «Сумихімпром».  Площа всіх родовищ і кар’єрів України в чотири рази перевищує площу Кувейту.

В Івано-Франківській області в 2008 р. уже будується нове виробництво полівінілхлориду. Темпи зростання споживання цього полімеру в Україні одні з найвищих.

 Що  стосується складних хімічних  продуктів, фарбників, клеїв, ферментів, композитів і групи товарів із засобів захисту рослин, то вони займають 11-14% ринку хімічної продукції. Левову частку в споживанні товарів хімічної продукції займають товари групи 39 – полімери і пластмаси (42-43%).

 У  спадщину від СРСР Україна  отримала більше десятка великих хімічних комплексів. Спеціалізовані комплекси, на жаль, не змогли самостійно існувати. Деякі з них є містоутворюючими, і після приватизації заводи позбулися обтяжливої соціальної інфраструктури.

 У  першому десятиріччі незалежності  обсяги власного виробництва  в українських підприємств по всіх видах продукції, крім експортно-орієнтованих, скорочувалися. Лише в останні два-три роки виробники добрив почали нарощувати потужності. Основна частка у виробництві припадає на мінеральні добрива і аміак, які в основному експортуються Україною. Виробництво мінеральних добрив в 2006 р. досягло 7 млн т в натуральному вираженні. З них близько 3,8 млн т карбаміду, понад 1,6 млн т – аміачної селітри і решта – сульфат амонію, фосфорні і комплексні добрива.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

SWOT-аналіз

Хімічної промисловості

Матриця SWOT-аналізу хімічної промисловості України

Сильні  сторони 

1. Наявність  кваліфікованих кадрів.

2. Технологічний  досвід.

3. Сильний  менеджмент.

4. Стабілізація  нарощування виробництва. 

5. Наявність  сировини для окремих хімічних виробництв

Слабкі  сторони

1. Висока  конкуренція. 

2. Зношеність  основних засобів. 

3. Екологічні  проблеми.

4. Відсутність  довгострокової стратегії розвитку підприємств.

5. Низький  технологічний рівень.

Можливості 

1. Можливості  посилення позицій на міжнародному ринку.

2. Залучення  іноземних інвестицій на технічне переоснащення.

3. Можливість  розширення асортименту 

Загрози

1. Посилення  негативних екологічних тенденцій. 

2. Негативні  зміни законодавства. 

3. Нестабільність ринкових цін на продукцію, сировину

Таким чином, підприємства хімічної галузі України мають такі переваги перед іноземними конкурентами, а саме: наявність висококваліфікованих кадрів-технологів та вітчизняних джерел сировини для виробництва. Саме ці позитивні характеристики дозволять знижувати собівартість продукції, залишаючи той самий високий рівень якості.

Та відносна зношеність основних засобів, низький  технологічний рівень оснащення, політична нестабільність та екологічні проблеми стають на заваді подальшого розвитку підприємств.

Крім того, вітчизняна школа менеджменту не в змозі підготувати якісні кадри для управління, що негативно впливає на стратегії розвитку та ефективність прийнятих управлінських рішень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3

Хімічний комплекс України. Проблеми та перспективи розвитку галузі.

Хімічний  комплекс — один з провідних у  структурі сучасної економіки. Комплекс хімічних виробництв виготовляє продукцію для всіх основних галузей промисловості, транспорту, сільського господарства, оборони, побутового обслуговування та інших сфер діяльності. Він істотно впливає на рівень і темпи розвитку економіки в цілому.

У світовій промисловості країни Західної Європи займають провідне місце за розвитком  хімічної промисловості: 28% продукції  галузі в світі. У промисловому комплексі  України частка хімічної промисловості  незначна і становила в 2006 р. 5,8% вартості валової продукції промисловості  України, але хімічною промисловістю  виробляється дуже багато продукції  різних найменувань. 

Хімічна промисловість споживає значну кількість  води (набагато більше, ніж будь-яка  інша галузь обробної промисловості). Це сприяє тяжінню хімічних підприємств  до районів, котрі достатньою мірою  забезпечені водою. До числа особливо водомістких виробництв відносять виробництва полімерних матеріалів. Крім того, хімічні виробництва потребують, як правило, багато теплової та електричної енергії. Це стосується, перш за все, виробництва полімерних матеріалів та їх переробки. Для розміщення таких виробництв особливо важливе значення має наближення їх до теплоелектростанцій.

    При  великих розмірах хімічних підприємств (перш за все комбінатів) та високому ступені автоматизації і механізації виробництв у цілому хімічна промисловість належить до галузей з невисокою трудомісткістю виробництва, її підприємства можна розмістити у слабо заселених районах. Винятком є виробництва хімічних волокон і фармацевтична промисловість. 

Споживчий чинник впливає головним чином на виробництва основної хімії (виробництва  мінеральних добрив, крім калійних, сірчаної кислоти тощо), а також на «верхні поверхи» деяких виробництв, що переробляють напівфабрикати хімії органічного синтезу (виробництво хімічних волокон, гумово-технічні вироби тощо). 

При розміщенні хімічних підприємств істотне значення має врахування екологічного чинника. При недосконалій технології галузь має багато відходів, що негативно впливають на навколишнє середовище. Всі вищезазначені чинники по-різному проявляються при розміщенні окремих видів виробництв галузі.

За роки незалежності (1990 – 2005 рр.) хімічна промисловість  України значно зменшила обсяги виробництва. Так, у 2 рази скоротилось виробництво  мінеральних добрив, а фосфорних  і калійних – відповідно у 43,7 і  у 10,4 рази, хімічних волокон у 5,8 рази, хімічних засобів захисту рослин у 72 рази, автомобільних шин майже  у 2 рази. Таке різке скорочення обсягів  виробництва пов’язане з низкою проблем розвитку галузі хімічної промисловості  України, а саме:

1.Екологічні  проблеми. Широке впровадження хімічних  процесів в різних галузях  господарства зумовило велику  кількість викидів в атмосферу,  стоків і відходів, небезпечних  для навколишнього середовища. В  центрах великої концентрації  хімічних підприємств, особливо  в містах, роль хімічних відходів  збільшується в небезпечних концентраціях.

2.Безконтрольне  використання та неправильне  застосування багатьох продуктів  хімічної промисловості як в  промисловій сфері, так і в  побуті.

3.Відсутність  або недостатність важливих сировинних  ресурсів (нафта, природний газ,  фосфати, віскозна целюлоза, каучук, напівфабрикати, субстанції для  ліків тощо)