Хімічна галузь України

Міністерство освіти і  науки,молоді та спорту України

ІФНТУНГ

 

 

 

кафедра:теорії економіки і управління

 

 

 

Контрольна робота

Хімічна галузь України

 

 

 

 

Виконали:

ст.гр.МОз09-1

Чепеляк Наталія

Тернівський Олександр

Баланик Назар

 

Перевірила:

Галюк Ірина  Богданівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м.Івано-Франківськ

2013р.

 

 

Розділ 1

Загальна  характеристика хімічної галузі

 

Рівень  розвитку хімічної промисловості тієї чи іншої країни є важливим показником її індустріального розвитку і економічної  незалежності. Що стосується України, то хімічна промисловість є однією із провідних галузей її народногосподарського  комплексу, галуззю її спеціалізації  у міжнародному поділі праці.

Хімічний  комплекс — один з провідних у  структурі сучасної економіки. Від  його розвитку, як і від розвитку машинобудування, значною мірою залежить науково-технічний прогрес. Комплекс хімічних виробництв виготовляє продукцію для всіх основних галузей промисловості, транспорту, сільського господарства, оборони, побутового обслуговування та інших сфер діяльності. Він істотно впливає на рівень і темпи розвитку економіки в цілому. Галузі хімічної промисловості є основою хімізації народного господарства - процесу широкого застосування хімічних технологій, синтетичних матеріалів у різних його галузях. Сучасна хімія має величезні переваги перед механічними способами обробки речовини. Це дає можливість перетворювати в цінні промислові продукти великі маси хімічної мінеральної сировини.

Використання  хімічної продукції в промисловості  дає змогу виготовляти значну кількість високоякісних виробів, необхідних таким прогресивним галузям  виробництва, як атомна енергетика, радіоелектроніка тощо. Продукція хімічної промисловості часто заміщує природну сировину, яка дорого коштує, сприяє зниженню вартості кінцевої продукції, підвищенню якості виробів.

 

Структура, кількість промислових  підприємств та темпи зростання  галузі

Хімічна промисловість України належить до складних галузей. У структуріхімічної та нафтохімічної галузей виділяють такі підгалузі: гірничохімічну, основну хімію, хімію органічного синтезу, галузі з виробництва полімерних матеріалів, хімію тонкого органічного синтезу (лаків, фарб, фотохімічних виробів),побутову хімію.

Останнім  часом як окремі галузі виділяються  мікробіологічна і фармацевтична  промисловість, які теж належать до хімічної. Основу хімічної

промисловості становлять видобуток сировини, виробництво мінеральних добрив і полімерних матеріалів.

За особливостями  розміщення хімічна та нафтохімічна промисловості є 

одними з  найскладніших. Численні міжгалузеві, внутрішньогалузеві та технологічні зв’язки, широкий асортимент продукції, використання великої кількості палива, енергії та води зумовлюють своєрідність територіальної організації хімічної промисловості. Сучасне розміщення галузі сформувалося під впливом географічних, економічних і технічних факторів.

Сировинна база хімічної промисловості надзвичайно різноманітна і включає корисні копалини, сільськогосподарську сировину, вторинні продукти промислової переробки, синтетичні хімічні матеріали, повітря, воду.

Україна має потужну сировинну базу для  розвитку хімічної промисловості, унікальні родовища сірки, калійних солей, кам’яної солі, самосадної солі, хлоридних солей натрію, магнію, брому, великі запаси каоліну, вогнетривких глин,вапняків, доломітів, графіту. Сировинну базу становлять також вугілля, продукти коксового виробництва, горючі гази і нафта.

Гірничохімічна  промисловість України продукує калійні солі, кам’яні солі,вапняки.

Нафтопереробна  – це переробка нафти, виробництво сажі, переробка довізного синтетичного і натурального каучуку.

Гумова  промисловість виробляє тисячі найменувань різноманітної продукції – шини, гумоазбестові вироби та інші.

Основна хімічна промисловість виробляє соду, сірчану кислоту, мінеральні добрива, кальциновану соду, каустичну соду, вапняки, хлор, що застосовується для випуску неорганічних продуктів, отрутохімікатів, полімерів.

Мінеральні  добрива – азотні, калійні, фосфорні, комбіновані гранульовані добрива з домішками мікроелементів.

Азотно-тукова промисловість виникла поблизу коксохімічних підприємств, використовує коксовий газ для одержання аміаку.

Полімерна промисловість залежить від достатньої кількості вуглеводної 

сировини, палива, електроенергії, води. Випускає: поліхлорвінілові сполуки і 

пластмаси, силопластики і пластмасові вироби, кремнійорганічні сполуки, синтетичні смоли, полівініл, полістирол.

Промисловість хімічних волокон характеризується високою водоємністю.

Побутова  хімія – різноманітні мила, миючі  засоби та інша побутова хімія.

Фармацевтична промисловість – велика кількість  різноманітних ліків.

Україна має великі потенційні можливості для розвитку хімічної промисловості. На початку 90-х років вона налічувала понад 80 великих підприємств. Особливістю галузі є те, що в структурі постачання сировини, матеріалів 60— 70% їх обсягу становили поставки за зв'язками по кооперації з підприємствами республік колишнього Радянського Союзу. У цих же регіонах реалізовувалася значна частка виробленої продукції галузі.

На рисунку  зображено розвиток хімічної промисловості  в різних областях України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Сьогодні основу хімічного комплексу складають виробники мінеральних добрив, на які припадає понад 60% усієї виробленої в країні хімічної продукції. Потужності з виробництва мінеральних добрив дозволяють виробляти 8 млн. т продукції на рік і зосереджені на десяти хімічних підприємствах: азотних - концерн «Стирол», Одеський припортовий завод, «Азот» (Черкаси), Сєверодонецьке об'єднання «Азот», «Дніпроазот» і « Рівнеазот »; фосфорних -« Кримський титан »,« Сумихімпром »і калійних - Дніпровський завод мінеральних добрив.

          Крім потужних підприємств, поруч з електроенергетикою, металургією та машинобудуванням хімічна галузь характеризується наявністю наукового потенціалу - великої кількості науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій, серед яких є такі, які вели важливі розробки науково-технічних проблем хімічної технології в колишньому Радянському Союзі і значним чином визначає науково-технічний прогрес у всіх сферах економіки.

Хімічна галузь України нараховує близько 200 підприємств і об'єднань. За даними Мінпромполітики, вони виробляють до 20 тис. найменувань продукції на суму 40-45 млрд. грн. (Близько $ 8-9 млрд.). У 2009 році в структурі промислового виробництва хімічна галузь посіла 6,4% (шосте місце), в структурі ВВП - 2,7%. За даними Держкомстату, в 2009 році частка хімічної продукції в структурі експорту становила 8,2%. При цьому спостерігається в останні вісім років приріст виробництва та експорту хімічної продукції свідчить про те, що принаймні в найближчі декілька років хімічна галузь буде грати ключову роль в українській економіці. Крім потужних підприємств, галузь характеризується наявністю суттєвого наукового потенціалу — великої кількості науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій, серед яких і такі, що вели важливі розробки науково-технічних проблем хімічної технології в колишньому Радянському Союзі.

 

 

 

 

 

 

 

Динаміка та темпи розвитку галузі

 

Рисунок 2

За даними Дежкомстату у  2009 року динаміка виробництва та основних показників функціонування галузі (насамперед, фінансово-економічних) була відносно стабільною: динаміка обсягів виробництва у порівняних  цінах склала 102,9 % (у т.ч. хімічне виробництво – 99,5 %), обсяги експорту склали 4,3 млрд. дол. США (134 % до січня-вересня 2007 року),  кумулятивний фінансовий результат становив 4 млрд.грн.

Водночас  у другому и особливо третьому кварталі 2008 року посилилися або ж  проявилися ознаки внутрішніх негативних тенденцій: висока динаміка росту індексів цін товаровиробників (у т.ч. за рахунок  інфляційної складової), збільшення негативного зовнішньоторговельного балансу, локальне зниження попиту, вибіркова  стагнація випуску продукції  у певних секторах, орієнтованих на внутрішні поставки продукції у  такі сегменти, як будівництво, машинобудування  та ін.

Однак на фоні надзвичайно високих експортних цін на азотні мінеральні добрива  та деякі види експортноорієнтованої  базової хімічної продукції в  червні-вересні, ці тенденції були менш помітні, оскільки основні показники  функціонування галузі через домінування  експортоорієнтованих сегментів із позитивним ціновим трендом, виглядали  досить благополучно.

2008 року  під впливом внутрішніх та  зовнішніх чинників (насамперед, погіршення  зовнішньої та внутрішньої цінової  кон’юнктури, системного зниження попиту практично в усіх основних сегментах) появилися спочатку локальні ознаки рецесії виробництва.

Основним  чинником стало обвальне зниження цін  на мінеральні добрива та деякі види базової хімічної продукції (насамперед, органічної).

Впродовж  жовтня світові та відповідно середні  експортні ціни на основні види азотних  добрив упали в три рази.

З другої половини жовтня розпочалося різке  зниження цін на синтетичний аміак  і вже на кінець листопада ціни на названі основні експортоорієнтовані  види вітчизняної хімічної продукції  досягли історичного мінімуму за останні п’ять  років (240-250 дол. США/т).

Собівартість  значної частини видів мінеральних  добрив та базової хімічної продукції  перевищила світові та регіональні  ціни (аміак, карбамід, аміачна селітра, більша частина фосфоровмісних добрив, капролактам, адипінова кислота, оцтова кислота, поліамід у первинній формі  та ін.).

Паралельно  на світовому ринку хімічної продукції  активізувалося ланцюгове скорочення попиту на товарну продукцію, у багатьох сегментах поглибилася фінансово-товарна  криза, дестабілізувалася цінова кон’юнктура, знизився рівень та обсяги укладення  контрактів на поставки продукції тощо.

за період 2008 – 2009 років ціни мали тенденцію до зниження не дивлячись на те, що вартість імпортної сировини зростала. Відповідно, собівартість продукції збільшувалася. За умови запровадження підприємствами режиму жорсткого бюджетування та мінімізації поточних виробничих та невиробничих витрат можливе часткове зниження собівартості продукції та утримання прийнятного лагу між собівартістю та цінами на внутрішньому та світовому ринках.

 

 

 

 

 

Розділ 2

Умови функціонування галузі

Набуття Україною державної незалежності, зміна політичного устрою і перехід до ринкової економіки на початку 90-х років 20 ст.відкрили нову сторінку в розвитку хімічного комплексу країни. До моменту проголошення незалежності (1991 р.) в хімічній промисловості Україна простежувалися негативні явища: технологічна відсталість, фізична і моральна зношеність основних виробничих фондів, загострення екологічних проблем. У 90-х роках галузі хімічного комплексу, як і вся економіка країни, опинилися в глибокій кризі, що призвело до неплатоспроможності споживачів хімічної продукції, нестачі засобів обігу у підприємств для закупівлі сировини, матеріалів, напівпродуктів; до надмірного податкового тиску; обмеження в постачаннях енергоносіїв при високій енергоємності виробництв; спадуінвестиційної діяльності і труднощів збуту продукції через обмеженість внутрішнього ринку. Наслідком цього стало зниження виробництва хімічної продукції, але, як уже зазначалося в попередньому розділі, на початку XXI століття галузь стала показувати позитивні тенденції - щорічний приріст виробництва перевищує 6%. Важливе значення в цьому зіграв повний або частковий перехід хімічних підприємств під контроль приватного капіталу.

На розміщення та ефективний розвиток виробництв хімічного комплексу впливають різноманітні фактори:природні,економічні, соціальні, організаційні. Найбільший вплив надають такі: сировинний, паливно-енергетичний, споживчий. Також важливе значення мають: наявність трудових ресурсів, розвинена транспортна система, екологічна безпека. Залежно від цих факторів всі галузі хімічного комплексу умовно поділяють на 4 групи:

• виробництва, які тяжіють до джерел сировини. Це гірничодобувні галузі, виробництво кальцинованої соди, виробництва на базі переробки відхідних газів нафтопереробних і коксохімічних підприємств;
• виробництва, які тяжіють до паливно-енергетичних джерел. Це виробництва полімерних матеріалів та їх переробки. Для таких виробництв, важливе значення має наближення їх до теплоелектростанціям;
• виробництва, які орієнтуються на споживача. В основному це виробництва основної хімії, крім калійних добрив та кислот, а також виробництва шин, вироби з пластмас, склопластиків, товари побутової хімії;
• виробництва змішаної орієнтації: виробництво барвників, стабілізаторів для шинної і гумотехнічної промисловості, хімічних засобів захисту рослин, мономерів для пластмас і синтетичних смол (в основному, виробництва, виготовлення продукції яких пов'язане з складним технологічним циклом і використанням великої кількості реактивів у процесі виробництва).