Аналіз впливу глобалізаційних процесів на діяльність митної служби України

Використання електронного декларування при митному оформленні – є європейською нормою, яка  поступово стає реальністю роботи української  митниці. З кожним днем зростає кількість підприємств, що в своїй діяльності використовують електронне декларування, і це не дивно, адже така практика має безліч переваг.

2.3. Проблеми глобалізації

Перше десятиліття ХХІ  століття переконливо показало, що Україна не може перебувати поза світовими глобалізаційними процесами. При цьому глобалізація несе для України як позитиви, так і певні негативи.

У першу чергу, до позитивів  можна віднести поширення у нашій  державі швидкими темпами інформаційних  можливостей Інтернету, комп'ютерних технологій та модерних сучасних засобів зв'язку. Це дає нам можливість спілкуватися зі своїми знайомими, родичами і колегами, котрі живуть поза межами України. Якщо ж говорити про негативи, котрі може принести глобалізація, то це - можливе домінування заможніших країн в економічній і навіть культурній сфері. До цієї сфери можна віднести комерціалізацію культурних цінностей та підпорядкування інтересам потужних транснаціональних корпорацій.  

Індексом глобалізації є кількість рівнів персональних контактів "країна-країна" через національні кордони. Це можливо простежити, аналізуючи дані про кількість закордонних подорожей, міжнародних телефонних дзвінків, міжнародних поштових переказів і міжнародних поштових відправлень. Іншим віддзеркаленням глобалізації є зростання з року в рік користувачів Інтернету, за допомогою якого громадяни можуть зв'язуватися між собою, знаходити необхідну їм інформацію чи укладати ділову угоду.

Індекс глобалізації також визначає рівень економічної інтеграції. Цей показник залежить від руху товарів та послуг. Він же пов'язаний із фінансовими потоками - іноземними інвестиціями та вивезенням капіталів, отриманих від успішної інвестиційної діяльності, поза межі держави. Індекс глобалізації є унікальним і могутнім інструментом для розуміння процесів, які формують сьогоднішній світ, оскільки він охоплює безпрецедентний діапазон факторів.

Проте не всі країни однаковою  мірою брали участь у переході до нової глобальної економіки. Потрібно визнати, що між країнами “третього світу” і розвиненими країнами пролягла економічна прірва. Сучасна економічна діяльність пов'язана з технологіями зв'язку та оперативним поширенням інформації, які сконцентровані у промисловому світі. Попри те, що глобалізація стала у значній мірі рушієм прогресу сучасного суспільства, не можна закривати очі на негативні похідні глобалізаційних процесів. Це незаконна торгівля наркотиками і зброєю, зловживання інтелектуальною власністю, торгівля людьми та відмивання брудних грошей. Подібно війні з тероризмом, боротьба з цими незаконними ринками “послуг” є надзвичайно складною, оскільки для представників нелегальних мереж не існує перешкод.

Глобалізація , з одного боку, уніфікує соціальний простір, а  з другого – веде до більш чіткої стратифікації світової спільноти. Формується система, що складається з країн “ядра” глобалізації та країн “периферії” глобалізації. На жаль, Україна не є суб’єктом глобалізації і відноситься в цьому аспекті до периферійних держав. Це обумовлено як рівнем її соціально-економічного розвитку, так і місцем та роллю держави в сучасній світовій політичній.

У зв’язку з глобалізацією світу, перед Україною стоять такі проблемні питання, насамперед, це послаблення ролі держави і посилення впливу на внутрішні українські процеси основних суб’єктів глобалізації, а саме, країн “Великої вісімки” (G8 - США, Канада, Англія, Франція, Германія, Італія Японія, Росія), ТНК – транснаціональних кампаній (наприклад, Газпром), а також міжнародних організацій та об’єднань( ООН, НАТО, ЄС, СТО, ВВФ, ФІФА, CНГ тощо).

Наслідком глобалізації є утворення наднаціональних  інститутів і перехід у їхню компетенцію  цілого ряду політичних, економічних, соціальних функцій, виконуваних раніше органами національних держав. Це призвело, з одного боку, до збільшення числа національних державно-правових інститутів, орієнтованих на задоволення потреб наднаціональних організацій, а з іншого – ліквідацію функціонально непотрібних у нових умовах державних установ України. Далі, посилюється транснаціоналізація ринків (фінансових, матеріальних, людських, енергетичних) та інших ресурсів. І Україна зіштовхується з проблемою неконкурентоспроможністю своєї продукції.

Застосування нових науковоємких та комунікаційних технологій, інформатизація суспільного виробництва змінює зміст та формат значного масиву суспільних відносин. Людина все більш дистанціюється від формально усталених, звичаєвих процедур повсякденного життя, створюючи свій стиль і свою наповненість життя певними подіями, переживаннями та дозвіллям за допомогою новітніх технологій. Лібералізм (свобода норм, вибору напрямків соціальної активності, вільний ринок, скасування кордонів та митних перешкод) поширюється як світоглядна орієнтація людини і суспільства, що раціонально діє і оптимально розвивається на сучасному відрізку часу. Дійсно, лібералізація обміну, нові форми міжнародного розподілу праці, ріст руху капіталів, посилення конкурентної боротьби дозволяють досягати економічного росту в багатьох країнах світу, сприяють розширенню зайнятості, зниженню рівня бідності і підвищенню добробуту.

Можна сказати, що процеси  глобалізації, безсумнівно відкривають  нові можливості людського розвитку, пов'язані із всесвітнім розповсюдженням  новітньої технології і форм виробничої організації, які одночасно забезпечують високий матеріальний статус працівника, що вимагають від нього наукових знань і мобілізують його творчу ініціативу й інтелектуальні здібності. Однак ці нові можливості розподіляються вкрай нерівномірно, залишаються недоступними переважній більшості людей, які живуть за межами розвинених країн, в тому числі й багатьом українцям. Тривала політична криза в Україні і обумовлено нею регулювання суспільних процесів в ручному режимі завадять впровадженню цивілізаційних механізмів управління й самоорганізації соціуму. Чим багатші і міцніші внутрішні зв'язки суспільства, вище ступінь його ідейної, економічної і соціальної консолідації та чим повніше реалізуються його внутрішні ресурси, тим успішніше українське суспільство здатне використовувати переваги інтеграційних зв'язків і адаптуватися до умов глобального простору.

В якості позитивного  впливу глобалізації на Україну слід виокремити наступне: ріст кількості та якості споживацької продукції на світовому ринку; технологічний прогрес, унаслідок якого зменшується собівартість продукції, що випускається, і знижуються ціни на значну частину товарів масового попиту; значно ширший та вільніший доступ до інформації, поширення можливостей та способів комунікації у світовому масштабі; підвищення життєвого рівня, відносне покращення основних соціальних показників у більшості сфер життєдіяльності людини; покращення взаєморозуміння між різними культурами та цивілізаціями внаслідок, з одного боку, інтенсифікації глобального інформаційного обміну, а з іншого – нівелювання відмінностей завдяки розповсюдженню по всьому світі продуктів маскультури. Уніфікація стилю життя і утвердження універсальних культурних стереотипів загрожують поступовому зникненню національної самобутності та самості українців в таких сферах як виробництво, дозвілля, побут, освіта тощо.

Щодо негативного впливу глобалізації, на Україну, то до них можна віднести такі моменти: негативні тенденції в тій чи іншій країні або регіоні позначаються в кінцевому рахунку на рівні функціонування українського соціуму; погіршення стану довкілля, яке приноситься в жертву інтересам міжнародного бізнесу; збільшення міграційних потоків. Мобільність інвестицій, індустрій, інформації, індивідів сприяли внутрішній й зовнішній міграції в Україні, певному витоку мозків. По суті, четверта частина українців-робітників (близько 5 млн. з 21,3 млн. працездатних), є частиною соціального капіталу інших країн. Але в цілому, ми вважаємо, що глобалізація створює в перспективі більш сприятливі умови для зростання добробуту України і українців, реалізації ними своїх сутнісних сил, надає кожному можливості щодо доступу до глобального передового досвіду та ресурсів [20].

2.4. Шляхи вирішення глобалізацій них проблем, пов’язаних з діяльністю митної служби

Процеси глобалізації, безсумнівно відкривають безліч нових можливостей, пов'язані із всесвітнім розповсюдженням новітньої технології, але як наслідок, митна служба стикається з таким чинником як контрабанда. Він є одним з головних дестабілізаційних чинників внутрішнього ринку України, що негативно впливає на розвиток національної економіки, її стратегічних галузей та міжнародного становища,. Для вирішення завдань боротьби з контрабандою та порушенням митних правил доцільно було б здійснити такі заходи:

- оптимізувати адміністрування сплати ввізного мита, акцизного податку, податку на додану вартість з урахуванням забезпечення необхідного рівня захисту внутрішнього ринку;

- удосконалення електронного декларування товарів, електронне оформлення книжки  МДП;

- належно облаштувати пункти пропуску через державний кордон України шляхом забезпечення їх відповідним обладнанням, зокрема встановлення систем спостереження, електронних ваг та спеціальних рентгенівсько-телевізійних установок для сканування транспортних засобів і вантажів, а також іншого високотехнологічного устаткування;

- запровадити ефективну систему взаємодії між правоохоронними та функціональними митними органами під час здійснення митного контролю;

- удосконалити взаємодію з іншими компетентними органами в питаннях боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил;

- завершити створення інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України, для забезпечення відстеження руху товарів і одержання відомостей про їхнє митне оформлення в режимі реального часу з наданням доступу до неї відповідним правоохоронним та контрольним органам;

- посилити взаємодію з правоохоронними та контролюючими органами суміжних з Україною держав щодо обміну інформацією про боротьбу з переміщенням товарів поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю;

- посилення взаємодії з компетентними органами Комісії Європейського Співовариства і митними службами країн – членів ЄС в боротьбі з економічними злочинами і митними правопорушеннями (розширення системи обміну інформацією щодо переміщуваних товарів з метою митного контролю, покращання системи контролю митної вартості товарів, запровадження контролю на основі методів аудиту учасників ЗЕД, розвиток мережі митних лабораторій, аналіз даних митної статистики зовнішньої торгівлі);

- удосконалити порядок оцінювання і реалізації конфіскованого майна;

- організувати широке висвітлення в засобах масової інформації дій органів державної влади, щодо боротьби з контрабандою та порушенням митних правил;

- забезпечити доступ митної служби до комерційної інформації суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (зокрема комп'ютерні дані) з метою оцінки ризику можливості здійснення митного  шахрайства;

- розвивати кінологічну службу з подальшим збільшенням кількості службових собак для допомоги у виявленні прихованих наркотичних засобів, зброї та інших предметів;

- розвивати митну систему на основі удосконалення технічних елементів її реалізації, а саме елементів митної інфраструктури. В цьому напрямку варто забезпечити оптимальну структуру суб'єктів реалізації митної політики та їх інформаційно-технологічного оснащення

Також сучасні тенденції глобалізації економіки, лібералізації світових ринків, стрімкого прогресу технологій у сфері міжнародних комунікаційних систем, утвердження інтелектуальної діяльності як рушійного фактора розвитку інформаційного суспільства загострюють проблеми регулювання міжнародних відносин у сфері інтелектуальної власності. Зростання обсягів ліцензійної торгівлі, трансферу технологій, купівлі-продажу наукомісткої продукції, патентів, ноу-хау, надання консалтингових, інжинірингових послуг сприяють розвиненню правопорушень в галузі переміщення об’єктів інтелектуальної власності. У зв'язку з цим необхідно запровадити ефективний та надійний режиму охорони прав інтелектуальної власності, здатного забезпечити баланс інтересів різних країн, гармонізацію національних законодавств і плідне міжнародне співробітництво у цій сфері. Цеможна забезпечити за допомогою:

- надання права митним органам призупиняти митне оформлення товару за власною ініціативою в разі переміщення через митний кордон України товару, щодо якого не подано заяву про захист прав інтелектуальної власності, але є достатні підстави вважати, що під час його переміщення можуть бути порушені ці права;

- застосування вимог,  які містяться у ст. 59 Угоди  ТРІПС та стосуються заборони  вивезення з митної території  у незмінному вигляді товарів,  митне оформлення яких призупинено  за підозрою у порушенні прав  інтелектуальної власності;

- незастосування заходів,  пов’язаних із призупиненням  митного контролю й митного  оформлення щодо товарів, що  містять об’єкти права інтелектуальної  власності та переміщуються через  територію України транзитом,  чи ввозяться на митну територію  України, або вивозяться з неї фізичними особами для власного використання і не призначені для виробничої або іншої підприємницької діяльності, пересилаються в міжнародних поштових та експрес-відправленнях. 

З розвитком глобалізацій них процесів усе більше поширюються  випадки незаконної міграції, тому на Державну митну службу, Державну прикордонну службу та Служби безпеки, які реалізують державну політику з питань міграції та національної безпеки, покладено завдання контролювати та протидіяти цьому явищу. До основних завдань протидії незаконній міграції необхідно віднести: недопущення проникнення на територію України осіб, які незаконно прибувають в Україну і не заявляють у встановленому порядку про свій намір набути статус біженця чи отримати притулок, втратили підстави для подальшого перебування в Україні і ухиляються від виїзду з неї, переховуються та уникають контактів з компетентними державними органами; перекриття транснаціональних каналів незаконної міграції на державному кордоні України та за її межами; припинення протиправної діяльності фізичних і юридичних осіб, які незаконно переправляють мігрантів в Україну та (або) транзитом переміщують їх через територію України; посилення контролю за додержанням правил в’їзду, виїзду, перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства.