Значення та сутність валютних операцій підприємства

· вартість товару, що зазначена в документах на відвантаження в постачальника;

· витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування;

· суми ввізного мита та митних зборів;

· суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;

· інші витрати, безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях. Це прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доробку та підвищення якісних і технічних характеристик запасів.

Таким чином, повна імпортна вартість товару складається з його контрактної вартості, накладних витрат, сплачених у іноземній валюті, сплаченого мита, зборів і податків при розмитненні вантажу.

При формуванні первісної вартості імпортних товарів на рахунок 281 «Товари на складі» буде відноситися їх митна вартість, тобто контрактна вартість, перерахована за курсом НБУ на дату ввезення. З набуттям чинності П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» такий порядок формування облікової вартості імпортних товарів зберігається за умови, що надходження товарів передуватиме їх оплаті. Однак коли за імпортні товари буде перерахований аванс у іноземній валюті, то їх облікова вартість буде іншою, ніж митна вартість, зазначена у вантажній митній декларації, й визначається шляхом перерахунку в гривні за курсом НБУ на дату сплати авансу.

Реалізація організаціями-імпортерами імпортних товарів покупцям проводиться за вільними продажними цінами, що сформовані виходячи з купівельних цін, торгових надбавок та ПДВ. При цьому сума ПДВ, що підлягає внеску до бюджету, визначається як різниця між сумою податку, отриманою від покупця, сумою податку, сплаченою на митниці при ввезенні товарів та сумами податків, що відносяться до оплачених матеріальних цінностей (робіт, послуг), вартість яких включається до витрат на збут.

У організації обліку імпортних операцій важливе місце займає облік комерційних (накладних) витрат, питома вага яких в ціні товару більше 50%. Розміри їх визначаються базисними умовами поставки товару.

Деякі комерційні витрати безпосередньо відносяться до конкретних партій закуплених товарів, наприклад, витрати по транспортуванню, недостача товарів у дорозі, при зберіганні в межах норм природного убутку та деякі інші. Їх прийнято називати прямими витратами. Інші витрати, такі як відсотки по комерційному кредиту, портові й вантажні збори тощо, у більшості випадків не мають прямого відношення до конкретних поставок товарів. Такого роду комерційні витрати вважаються непрямими.

Для розрахунків з іноземними постачальниками за придбані товари використовується пасивний рахунок 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками». Облік по цьому рахунку необхідно вести паралельно в національній та іноземній валюті. За умови наступної оплати імпортної поставки грошовими коштами цей рахунок є монетарною статтею, у зв`язку з чим слід пам`ятати про необхідність визначення в бухгалтерському обліку курсової різниці на дату балансу та на дату здійснення операції. За умови зростання курсу іноземної валюти така курсова різниця відображається на рахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці», а за умови зменшення курсу іноземної валюти, у якій обліковується заборгованість — на рахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці». З подальшим відображенням у складі фінансових результатів на рахунку 791 «Результат основної діяльності».

Для розрахунків з іноземними контрагентами за придбані необоротні активи доцільно використовувати рахунок 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», облік на якому ведеться аналогічно до попереднього випадку.

Але курсова різниця по такій заборгованості, що буде погашатись іноземною валютою або її еквівалентами, відображається на рахунках 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» та 744 «Дохід від поопераційної курсової різниці» відповідно.

Синтетичний облік розрахунків з контрагентами по всіх послугах, пов`язаних з доставкою товарно-матеріальних цінностей до місця призначення, (транспортних, експедиторських, страхових) ведеться на рахунку 68 «Розрахунки по інших операціях». Ці послуги в залежності від місця розташування їх виконавця можуть бути оплачені як у національній, так і в іноземній валюті. У останньому випадку облік по рахунку слід вести в порядку, передбаченому для відображення в обліку імпортних операцій.

Аналітичний облік розрахунків по імпортних операціях рекомендується здійснювати в розрізі країн, а всередині їх — у розрізі постачальників, номерів контрактів та документів (рахунків) до сплати. У будь-якому випадку повинен бути забезпечений чіткий контроль своєчасності розрахунків за кожною поставкою товарів. Аналітичний облік імпортних поставок ведеться за місцями зберігання й обліковими (товарними) партіями, при визначенні ознак яких береться до уваги: характер товару, можливість зберігання партії в процесі перевезення, перевалки, зберігання вантажу. Якщо з іноземним постачальником є домовленість про пред`явлення рахунку на кожну транспортну партію, то за облікову партію приймається партія, оформлена одним рахунком постачальника.

При перетині товарно-матеріальними цінностями кордону України необхідно сплатити ПДВ, акцизний збір, мито та митні збори. Їх сума зазначається у вантажній митній декларації та перераховується шляхом надання до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум на рахунок митниці.

Сплата цих сум, як правило, проводиться з поточного рахунку.

Мито та інші митні платежі не стягуються з:

· горілчаних виробів кількістю 1 л, вина — 2 л, тютюнових виробів — 200 цигарок (або 200 г цих виробів) на одну особу;

· предметів власного користування, що тимчасово ввозяться (пересилаються) в Україну під зобов`язання про їх зворотне вивезення або транзит;

· речей, які ввозяться (пересилаються) при переїзді на постійне місце проживання в Україну;

· речей, одержаних як спадок, оформлений на користь громадян-резидентів за межами України, при наявності документального підтвердження нотаріальними органами. Підтвердження підлягає легалізації в консульствах України, діючих в цих державах;

· речей, які ввозяться на митну територію України після їх тимчасового вивезення при наявності документів, що підтверджують факт їх тимчасового вивезення.

 

Розділ 3. Методика та організація аналізу валютних операцій

 

 

3.1. Задачі,  джерела та  етапи проведення аналізу валютних  операцій

 

 

Економічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності – це комплексне вивчення її організації та перебігу економічних подій з метою встановлення результатів і виявлення можливостей подальшого підвищення ефективності діяльності.

База аналітичної інформації міститься в первинному бухгалтерському і статистичному обліку, бухгалтерській, податковій і статистичній звітності, внутрішніх звітах бухгалтерії.

Однією з найбільш інформаційноємних документів є Декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами. Вона дає можливість оцінити фінансові вкладення, вартість і види майна за кордоном. доходи в інвалюті, вартість експортованих послуг, виручку від експорту товарів, суми векселів за імпортними контрактами, вартість імпортованих товарів.

Серед системи прийомів, що складають метод економічного аналізу, при аналізі зовнішньоекономічної діяльності  найдоцільніше використовувати:

- обчислення відносних  і середніх величин (відсотків, коефіцієнтів, індексів);

- динамічні ряди;

- графічний метод;

- розкладання цілого на  частини і узагальнення цих  частин;

- порівняння;

- обчислення різниць;

- ланцюгові підстановки;

- кореляційно – регресійний  метод;

- балансовий та інші.

 

Основні завдання аналізу зовнішньоекономічної діяльності  полягають в:

- оцінці рівня та якості  виконання підприємством зобов’язань  щодо угод з іноземними партнерами;

- дослідження динаміки  діяльності ;

- оцінці раціональності  використання коштів, пов’язаних  із здійсненням кожного з видів  зовнішньоекономічної діяльності ;

- оцінці фінансових результатів  за видами зовнішньоекономічної  діяльності;

- характеристиці впливу  зовнішньоекономічної  діяльності  на основні якісні показники  діяльності підприємства, його загальний  фінансовий стан, платоспроможність  тощо;

Стосовно зовнішньоекономічної  діяльності  можливе застосування таких видів аналізу:

-  загальноекономічний;

- техніко-економічний;

- фінансово-економічний;

- функціонально-вартісний.

Загальноекономічний аналіз застосовують для дослідження видів зовнішньоекономічної  діяльності  по Україні в розрізі сегментів (регіонів), структури експортно-імпортних операцій серед країн-партнерів України. Результати такого аналізу періодично наводяться в друкованих виданнях економіко-аналітичного спрямування. Це дає можливість суб’єктам ЗЕД здійснювати порівняння сукупних економічних показників України з регіональними та власними.

Техніко-економічний аналіз доцільно проводити при здійсненні експорту продукції власного виробництва. його застосовують для вивчення питання оснащення підприємства необхідними видами техніки, енергетичними ресурсами, ефективності впровадження нових видів техніки і технологій.

 

Фінансово-економічний аналіз застосовують при вивченні фінансово-економічних показників, що характеризують зовнішньоекономічної  діяльності. Він розкриває їх зміст у безпосередньому зв’язку зі здійсненням господарських операцій.

Функціонально-вартісний аналіз посідає особливе місце в системі комплексного економічного аналізу. Він спрямований на виявлення можливостей підвищення ефективності об’єктів шляхом вибору найоптимальніших варіантів виконання управлінцями своїх функцій щодо контролю за формуванням витрат і створенням найраціональніших умов здійснення зовнішньоекономічної  діяльності.

Залежно від основної мети аналізу можуть застосовуватися попередній, поточний і підсумковий види аналізу.

Попередній аналіз проводиться на етапі, що передує укладенню угод із зарубіжними партнерами з метою вибору оптимального варіанта; при розрахунках цін на продукцію, призначену на експорт; при розрахунку розміру націнки на імпортні товари тощо.

Поточний аналіз проводиться в процесі реалізації зовнішньоекономічних операцій, а тому він є оперативним і найдієвішим. Він здійснюється як в межах доби, так і до одного кварталу, це залежить від внутрішніх потреб управління.

 

3.2. Аналіз обліку валютних операцій

 

 

Стосовно операцій, пов’язаних з експортом на першому етапі важливо проводити аналіз виконання зобов’язань. Оцінка виконання зобов’язань щодо іноземних партнерів здійснюється за даними аналітичного і оперативного обліку, бухгалтерського балансу. Основними умовами виконання цих зобов’язань є дотримання встановлених термінів, визначення якості і кількості товарів (обсягу продажу, робіт. послуг).

За річними підсумками роботи в розрізі країн і товарних груп доцільно розраховувати коефіцієнт прострочених угод, який обчислюється як відношення вартості усіх експортних операцій до вартості невиконаних (прострочених) угод. Цей коефіцієнт розраховують за звітний рік і порівнюють з даними попередніх років.

Важливим показником роботи суб’єкта ЗЕД є якість виготовленої на експорт продукції. Тому критерієм оцінки роботи підприємства щодо якості продукції є коефіцієнт якості. Він обчислюється як відношення вартості задоволених суб’єктом ЗЕД рекламацій іноземних покупців щодо якості – до вартості продукції, поставленої на експорт.

Для кожного підприємства важливим є питання конкурентоспроможності.  Конкурентоспроможність – це складне економічне поняття, що насамперед визначає можливість реалізації товарів за цінами, не нижчими середньоринкових.

Вона залежить від багатьох суб’єктивних та об’єктивних чинників, а саме: якості і виробничої собівартості; форм і методів торгівлі; цін і умов поставки; форм розрахунків з покупцями; іміджу товаровиробника на світовому ринку; наявності товарного знаку; ефективності реклами; внутрішньої нормативно-правової бази.

Стосовно операцій, пов’язаних з експортом, доцільно проводити аналіз виконання виробничої програми. структури, асортименту та ритмічності випуску продукції, розраховувати коефіцієнт сортності продукції.

Об’єктами особливої уваги мають бути собівартість випущеної продукції і витрати, пов’язані із зовнішньоекономічної. Аналіз витрат, що включаються до собівартості необхідно проводити за економічними елементами, калькуляційними статтями, виробничими чинниками.

Все далі поширеним стає дослідження взаємного зв’язку між витратами на виробництво, обсягом реалізації і прибутком. Такий аналіз дає можливість розрахувати критичний обсяг виробництва, обсяг реалізації, рівень постійних витрат, ціну реалізації, рівень мінімального  доходу, бажаний розмір прибутку, а також обсяг реалізації, що дає однаковий прибуток при різних варіантах виробництва (технології. структурі витрат).