Значення та сутність валютних операцій підприємства

В останні роки у зв'язку з відміною державної монополії на зовнішньоекономічну діяльність в Україні майже щомісячно приймаються законодавчі та відомчі нормативні акти з регулювання зовнішньоекономічних відносин, покращення контролю за повнотою розрахунків за експортно-імпортними операціями.

За порушення чинного законодавства України в сфері зовнішньоекономічній діяльності всі суб'єкти, як іноземні, так і суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України, несуть майнову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Органи валютного регулювання.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється державою, недержавними органами управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торгово-промислові палати України) та самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою:

1. створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці;
2. захисту економічних інтересів України та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
3. заохочення конкуренції та ліквідації монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
4. стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;
5. забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку .

Органи, які здійснюють валютний контроль, мають право вимагати та отримувати від резидентів та нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті.

Однією з форм контролю за проведенням зовнішньоекономічної діяльності є видача довідки про відсутність (наявність) обмежень передбачених Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", у суб'єкта господарської діяльності і у його іноземного контрагента на здійснення зовнішньоекономічної діяльності і про відповідність зовнішньоекономічного договору (контракту) законодавству України .

 

З метою підвищення ефективності валютного контролю та вдосконалення інформаційного співробітництва між органами валютного контролю Національний банк України створив систему інформаційного обміну даними.

Для проведення певних видів зовнішньоекономічної діяльності Міністерство економіки застосовує їх ліцензування та квотування.

Ліцензії на здійснення валютних операцій надаються банком на підставі положення № 181 від 06.05.98 р., затвердженого Постановою Правління НБУ, де обумовлені вимоги до банків для отримання права на здійснення операцій за певними пунктами ліцензії. Право на отримання ліцензії мають банки, які:

— є юридичними особами;

— працюють на Україні не менше одного року;

— протягом минулих років не мали серйозних зауважень з боку банківського нагляду та податкової адміністрації;

— мають розмір зареєстрованого Статутного фонду, що відповідає вимогам інструкції НБУ № 10 «Про порядок регулювання та аналіз діяльності, комерційних банків», затвердженої Постановою правління НБУ № 141 від 14.10.98р. та обчислюється в ЕКЮ. Курс ЕКЮ запроваджується за підсумками торгів на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ).

Банки, що отримали ліцензію на здійснення валютних операцій, називаються уповноваженими банками.

Ліцензії поділяються на генеральні та індивідуальні. Генеральні ліцензії надаються банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, які не потребують індивідуальної ліцензії на весь термін дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії надаються підприємствам та організаціям на здійснення разової валютної операції на термін, необхідний для здійснення такої операції.

У згаданому вище положенні № 181 «Про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банками операцій» наведені окремі пункти валютної діяльності, що підлягають ліцензуванню:

— ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) У іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України (п. 15);

— неторговельні операції з валютними цінностями (п. 16);

— ведення коррахунків банків (резидентів і нерезидентів) у іноземній валюті (п. 17);

— відкриття коррахунків в уповноважених банках України у іноземній валюті та здійснення операцій за ними (п. 19);

— відкриття коррахунків у банках (нерезидентах) у іноземній валюті та здійснення операцій за ними (п. 20);

— залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України (п. 21);

— залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках (п.22);

— валютні операції на міжнародних ринках (п. 23);

— операції з банківськими металами на валютному ринку України (п. 24);

— операції з банківськими металами на міжнародних ринках (п. 25),

Для отримання дозволу на здійснення операцій за окремими пунктами ліцензії передбачено певний розмір капіталу підприємства та вимоги щодо їх технічного забезпечення. Крім того, існують загальні вимоги, до яких належать: наявність служби внутрішнього аудиту, наявність внутрішніх підрозділів, здатних проводити дозволені операції, наявність внутрішньої регламентації проведення подібних операцій — посадових інструкцій та положень. У разі порушень зазначених вимог НБУ має право відмовити у наданні ліцензії.

Відмова з боку НБУ в наданні ліцензії може бути оскаржена в арбітражному суді[3, c. 162-164].

 

Розділ 2. Організація обліку ЗЕД підприємства

 

2.1. Облік грошових валютних  коштів і розрахункових операцій

 

 

Організація бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві визначається, передусім, тими цілями й завданнями, які вона покликана вирішувати.

На великих підприємствах, що постійно здійснюють зовнішньоекономічні операції, у складі бухгалтерської служби слід виділити окремі посади бухгалтерів, кількість яких залежить від обсягів здійснення тих чи інших операцій. До функцій цих бухгалтерів входить:

• облік розрахунків з іноземними постачальниками та покупцями (при попередній та наступній оплаті);
• облік розрахунків зі сторонніми організаціями, що сприяють здійсненню експортно-імпортних операцій (транспортні, страхові організації, декларанти, митниця);
• контроль за додержанням строків розрахунків, встановлених чинним законодавством та укладеними договорами;
• облік розрахунків з банками (по акредитивах, інкасо, переказах, з купівлі-продажу іноземної валюти);
• оформлення та облік розрахунків по закордонних відрядженнях;
• складання облікових регістрів по операціях у іноземній валюті;
• подання узагальнених даних щодо зовнішньоекономічної діяльності для складання фінансової звітності;
• складання податкової та статистичної звітності щодо зовнішньоекономічної діяльності.

Облік зовнішньоекономічної діяльності ведеться на підставі первинних документів, частина яких складається на підприємстві, а інші — надходять від інших підприємств, у тому числі закордонних.

Їх правильне й кваліфіковане оформлення відіграє важливу роль для успіху її здійснення на всіх етапах. Такі документи отримали назву зовнішньоторговельних, вони підтверджують виконання угоди купівлі-продажу з іноземним контрагентом. Головним документом є зовнішньоторговельний контракт, який є результатом домовленості експортера та імпортера, що визначає обов`язки сторін на всіх етапах руху товару від продавця до покупця.

Підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, поряд з рахунками в національній валюті мають право на відкриття рахунків в іноземній валюті, де повинні зберігатись тимчасово вільні грошові кошти підприємства в іноземній валюті (власні та позикові).

Обов`язковими рахунками для підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, є транзитний та поточний валютні рахунки.

Транзитний валютний рахунок — це рахунок, призначений для зарахування валютної виручки підприємства. Використання цього рахунку є обов`язковим у зв`язку з необхідністю розподілу валютної виручки, що надходить від нерезидента у валюті першої групи Класифікатора іноземних валют.

Поточний валютний рахунок призначений для проведення безготівкових і готівкових розрахунків у іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених законодавством України. Поточний валютний рахунок може бути відкритий:

· юридичним особам – резидентам України для здійснення поточної діяльності;

· фізичним особам – резидентам України з правом здійснення підприємницької діяльності (приватні підприємці без створення юридичної особи) і без нього;

· представництвам юридичної особи – нерезидента України з правом здійснення підприємницької діяльності або без надання такого права (в залежності від мети й завдань, передбачених статутом юридичної особи – нерезидента);

· дипломатичним, консульським, торговим та іншим представництвам іноземних держав;

· іноземним інвесторам (юридичним і фізичним особам);

· фізичним особам – нерезидентам України без права здійснення підприємницької діяльності.

Поточні операції, що проводяться на підприємстві в іноземній валюті, можуть бути торговельними та неторговельними:

· торговельні:

o між юридичними особами  – резидентами та юридичними  особами – нерезидентами при  здійсненні зовнішньоекономічної  діяльності за торговельними  операціями;

o між юридичними особами  – резидентами на території  України, за умови наявності індивідуальної  ліцензії НБУ;

o між юридичними особами  – нерезидентами та юридичними  особами – резидентами через  юридичних осіб – резидентів  посередників відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені відповідно  до чинного законодавства України;

o інші розрахунки, що здійснюються  відповідно до чинного законодавства  України;

o операції на міжбанківському  валютному ринку України;

o оплата товарів (робіт, послуг) з використанням чеків та пластикових  карток;

· неторговельні:

o виплата готівкової іноземної  валюти за платіжними документами  в іноземній валюті на витрати, пов`язані з відрядженнями;

o здійснення обмінних  операцій з іноземною валютою  за платіжними документами в  іноземній валюті;

o виплата готівкової валюти  за чеками та пластиковими  картками фізичним особам (резидентам  та нерезидентам);

o купівля платіжних документів  в іноземній валюті фізичними  особами (резидентами та нерезидентами);

o виплата авторських гонорарів  і платежів за користування  авторськими правами;

o перерахування коштів  на проведення міжнародних виставок, конгресів, симпозіумів, конференцій  та інших міжнародних зустрічей;

o оплата праці нерезидентів, які працюють в Україні;

o перерахування коштів  в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних  платежів, членських внесків;

o платежі з відшкодування  витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів;

o виплата готівкової іноземної  валюти за переказами з-за кордону (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);

o переказ за межі України  коштів в іноземній валюті (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога  родичів тощо);

o інші виплати та перекази  в іноземній валюті, що не суперечать  чинному законодавству України.

Валютні рахунки підприємствам, які здійснюють господарсько-фінансову діяльність в країнах дальнього й ближнього зарубіжжя (організації морського, річного, авіатранспорту та спільні підприємства), дозволено відкривати в іноземних банках.

Усі надходження на користь резидентів у іноземної валюті (виручка, дивіденди), що надійшли на валютний рахунок за кордоном, незалежно від строків надходження, підлягають зарахуванню на валютні рахунки резидентів в українських уповноважених банках після сплати податків та інших зборів, що передбачені законодавством іноземної держави.

 

Для обліку валютних коштів на рахунках в банку Планом рахунків передбачено рахунок 31 «Рахунки в банках»: субрахунки 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

Рахунок 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» використовується для обліку валютних коштів на поточному валютному рахунку, тобто для обліку надходжень та витрачання валютних коштів у результаті здійснення поточних торговельних та неторговельних операцій.

На рахунку 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» обліковуються кошти на транзитному, депозитному та інших (крім поточного) рахунках у банку в іноземній валюті.