Транспортное обеспечение внешней торговли

Зовсім незначну частку в структурі світового  вантажо- та пасажирообігу серед  внутрішніх видів транспорту займає внутрішній водний транспорт – його питома вага у світовому вантажообігу дорівнює 4%. В Європі внутрішнім водним транспортом, за даними 2012 року, перевезено 500 млн. т вантажів, у США – 800 млн. т, в Азії найбільшою у світі річкою Янцзи (Китай) перевозиться більш як 1,2 млрд. т щорічно.

Автомобільний, залізничний та внутрішній водний транспорт забезпечують перевезення вантажів у внутрішньоконтинентальних транспортних системах, тоді як головна роль у транспортуванні вантажів і пасажирів у міжконтинентальному сполученні належить морському та авіаційному транспорту відповідно.

Морськими маршрутами останні роки перевозиться понад 80% усіх зовнішньоторговельних вантажів. У 2012 р. обсяги морської торгівлі товарами склали 7,84 млрд. тонн, що на 4,5% менше, ніж  у 2011 р., та на 1,8% менше за аналогічний  показник 2010 р. Динаміка вантажообігу світового морського транспорту свідчить про стабільне збільшення обсягів вантажообігу, який за період 2003–2012 рр. щорічно зростав на 927 млрд. т-миль, або на 3,5%.

Результати  аналізу регіональної структури  морських перевезень світу (за експортними вантажопотоками) свідчать, що найбільшу частку в ній займають країни Азії, що розвиваються, – 39,1%. Це пов’язано з активним випереджувальним світові показники розвитком економіки Китаю, Індії та Індонезії. На розвинені країни у структурі морських перевезень світу припадає  31,2%, з яких 17% – частка Північної Америки та країн Західної Європи. Найшвидшими темпами за період 2009–2012 рр. зростали обсяги перевезень вантажів морським транспортом країн із перехідною економікою (22,3% порівняно із 2009 р.) і Північної Америки (14,9%).

Світовий повітряний транспорт характеризується високою  концентрацією та є найбільш глобалізованою галуззю транспорту, в якій великі виробничі підприємства належать до транснаціональних корпорацій. Майже 50% перевезень пасажирів, вантажів і пошти на міжнародних та внутрішніх лініях виконується компаніями США (33,6%), Японії (5,9%) і Німеччини (4,6%). Найбільші 30 компаній світу здійснюють 70% загальносвітового вантажообігу на регулярних лініях. Серед десятки найкрупніших авіакомпаній світу шість є американськими: American Airlines, Delta Airlines, United Airlines, Northwest Airlines та Southwest Airlines.

Динаміка обсягів  перевезень (внутрішніх та міжнародних) світовим авіаційним транспортом свідчить про загальну тенденцію зростання обсягів світового вантажообігу і пасажирообігу. За період 2003–2012 рр. світовий вантажообіг авіаційного транспорту збільшився на 19,1%, а пасажирообіг – на 39,4%.  Пасажирообіг за останні 10 років зростав випереджувальними темпами порівняно з обсягами вантажообігу авіаційного транспорту на 1,8%. У структурі перевезень частка міжнародних комерційних перевезень пасажирів зросла з 59% у 2003 р. до 62% у 2012 р., а частка міжнародних перевезень вантажів зменшилася з 86% у 2003 р. до 84% у 2012 р.[34]

Тенденції розвитку основних видів транспорту пов’язані  зі світовими економічними процесами, перш за все, зі світовим виробництвом та світовою торгівлею. В умовах світової економічної кризи, що призвела до значного  зменшення обсягів світового  виробництва і торгівлі, обсяги перевезень усіма видами світового транспорту також скоротилися.

Для оцінки показників основних видів світового транспортного  забезпечення використаємо коефіцієнт кореляції (зв’язку). Коефіцієнт кореляції – показник, який використовують для вимірювання щільності зв'язку між результативними і факторними ознаками у кореляційно-регресійній моделі за лінійної залежності. За абсолютною величиною коефіцієнту кореляції коливається в межах від -1 до +1. Чим ближчий цей показник до 0, тим менший зв'язок, чим ближчий він до ±1 – тим зв'язок тісніший.

       [1] ,

де буква М означає  математичне очікування. Знак «плюс» коефіцієнта кореляції говорить про прямий зв'язок між ознаками х і у, знак «мінус» - про непрямий.

 Результати дослідження  впливу основних показників розвитку світового господарства на обсяги вантажо- та пасажирообігу окремих видів транспорту із використанням інструментів кореляційно-регресійного аналізу дозволити дійти таких висновків:

• зміна вантажо- і пасажирообігу всіх видів транспорту пов’язана прямим та достатньо тісним зв’язком зі зміною обсягів світового ВВП, світового товарного експорту і світового експорту туристичних послуг (усі коефіцієнти кореляції перевищують 0,7);
• найбільш залежним від динаміки ВВП та динаміки товарного експорту є вантажообіг морського і залізничного транспорту (відповідні коефіцієнти зв’язку становлять 0,993; 0,961; 0,984; 0,946). Наприклад, при зміні світового ВВП на $1 млрд. вантажообіг морського транспорту зростатиме на 0,34 млрд. т-м, залізничного – на 1,62 млрд. т-км; при збільшенні світового товарного експорту на $1 млрд. вантажообіг морського транспорту зростатиме на 1,1 млрд. т-м, залізничного – на 0,39 млрд. т-км;
• зміна світового ВВП найбільшою мірою впливає на зміну обсягів перевезення пасажирів авіаційним транспортом;

Усі зазначені  факторні ознаки та їх зміни мають  бути взяті до уваги при прогнозуванні  обсягів вантажо- і пасажирообігу  всіх видів світового транспорту.

На розвиток окремих видів транспорту значною  мірою впливають  інтеграційні процеси, що активно відбуваються в межах світового господарства. Дослідження обсягів загальної зовнішньої торгівлі та внутрішньорегіональної торгівлі таких регіональних інтеграційних об’єднань, як НАФТА, АСЕАН, ЄС і СНД за період 2003–2012 рр. показали, що в північноамериканському регіональному угрупованні спостерігається зростання частки внутрішньорегіональної торгівлі – від 55% у 2003 р. до 72% у 2012 р. Це, у свою чергу, обумовлює збільшення обсягів внутрішньорегіональних вантажопотоків, що обслуговуються переважно залізничним, автомобільним, авіаційним видами транспорту в рамках регіональної транспортної системи Північної Америки. Частка внутрішньорегіональної торгівлі країн такого інтеграційного об’єднання, як Європейський Союз, при зростанні вартісних обсягів залишається незмінною – на рівні 57–65%. Ці вантажопотоки переважно обслуговуються внутрішньорегіональною транспортною системою країн ЄС – автомобільним та морським видами транспорту. Невисокий ступінь коливання часток внутрішньорегіональної торгівлі протягом 2003–2012 рр. характерний і для країн АСЕАН (22–25%) та СНД (15–20%). Це означає, що основна маса вантажопотоків зазначених країн здійснюється в межах внутрішньоконтинентальної транспортної системи Європа – Азія переважно за рахунок можливостей автомобільного і залізного видів транспорту та в міжконтинентальному сполученні Європа – Північна Америка, Азія – Північна Америка, що обслуговує морський транспорт.[6]

2.2. Дослідження  транспортного забезпечення зовнішньоекономічних  перевезень в Україні

 На сьогоднішній  день транспортний сектор України  – це значний і важливий  сегмент для економіки країни, адже ефективна та злагоджена  робота цілої транспортної системи  являється рухомою силою для  загального розвитку країни. Транспорт являється найважливішою та найпотужнішою галуззю будь-якої країни світу. Значення транспорту для будь-якої країни винятково велике. Він виконує в державі важливі економічні, оборонні, соціально-політичні й культурні функції. Економічна роль транспорту полягає, насамперед, у тому, що він є органічною ланкою кожного виробництва, проводить безперервну й масову доставку всіх видів сировини, палива й продукції з пунктів виробництва в пункти споживання, а також здійснює поділ праці, спеціалізацію й кооперацію виробництва. Без транспорту немислимо раціональне розміщення виробництва, освоєння нових територій і природних багатств.

В Україні транспортна  діяльність робить суттєвий внесок у  створення валової доданої вартості (ВДВ) – за даними Державної служби статистики України, її частка в 2012 році становила 13 %, а вартість основних засобів виробництва (за первинною оцінкою) – 35 % від загальної вартості виробничого потенціалу країни, середньооблікова кількість штатних працівників галузі складає понад 935 тис. осіб. Україна володіє 21,9 тис. км залізниць, 169,4 тис. км автомобільних доріг, майже 2,2 тис. км внутрішніх водних шляхів, 18 морськими та 10 річковими портами, 36 аеропортами. [14]

Транспортний комплекс України  поєднує в собі різні види транспорту, такі як: морський та річковий, автомобільний, залізничний, авіаційний, трубопровідний.

Рівень розвитку транспортної системи держави - одна з найважливіших  ознак її технологічного процесу. За умови інтеграції до європейської та світової економіки, потреба у високо розвинутій транспортній системі дедалі посилюється - вона має стати базисом для ефективного входження України до світового співтовариства та зайняти в ньому місце, яке б відповідало рівню успішної держави. Протягом останніх років транспортна галузь України зазнала суттєвих змін і на даний момент знаходиться в активній стадії переформування. Саме тому необхідно провести детальний аналіз всіх ключових елементів діяльності транспортної системи України.

Для забезпечення роботи господарства країни всі види транспорту повинні бути взаємопов'язані  та працювати злагоджено при транспортуванні  вантажів. Загальний аналіз вантажообороту країни наведено на рисунку 4.

Рис.4 Загальна структура перевезень вантажів в Україні з 1940 по 2011 рр.

Виходячи з  наведеного рисунку, в трійку лідерів  по вантажообороту України,перш за все, попадають:залізничний транспорт  – 70%, морський транспорт – 17% та автомобільний  – 10%, на річковий та авіаційний припадає приблизно 3%.

В транспортній системі України основний обсяг перевезень вантажів здійснюється залізничним, автомобільним та трубопровідним видами транспорту. А такі види транспорту, як морський, річковий та авіаційний займають останні місця. Загальна динаміка перевезень вантажів всіма видами транспорту представлено у додатку А.

Як показує  динаміка, загальний обсяг перевезення  вантажів в 2011 році в порівнянні з 1996 роком знизився. Така тенденція виникла  за рахунок світової економічної  кризи 2008-2009 рр., яка позначилися  на всіх сферах господарської діяльності, в тому числі і на транспортній галузі України. На початку 2010 року транспортна система більш-менш стабілізувалась.

Сучасною тенденцією розвитку ринку транспортних послуг, що поєднує інтереси всіх учасників  ринку, є аналіз зовнішньоторговельної діяльності країни. Головний чинник який впливає на розвиток транспортної системи України – це здійснення експортних та імпортних операцій на міжнародному ринку. Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами з 2002 по 2012 роки наведена на у додатку Б та В.[21]

Отже, виходячи з вище проведеного аналізу можна  стверджувати, що значний транзитний потенціал України дає змогу  розвивати як експортні, так і  імпортні послуг. Загальний обсяг  зовнішньої торгівлі за 2012 рік становив: експорт – 68млрд. доларів США, імпорт - 82 млрд. доларів США, і збільшився проти 2002 року, коли експорт становив 16 млрд. доларів США (збільшився на 24%), а імпорт - 15 млрд. доларів США (збільшився на 18%).

Також варто  зазначити, що найважливішим партнером в зовнішньоекономічній діяльності України являються країни СНД. Так, частка країн СНД в структурі експорту товарів становила в 2012 році 30% від загального обсягу, а імпорту – 45%. Співпраця в азійському напрямку також знаходиться доволі в сприятливому становищі для України: експорт займав в 2012 році 25%, імпорт – 16%.

Торгівля транспортними  послугами з країнами Африки та Америки  характеризується досить низькою тенденцією протягом усього досліджуваного періоду.

Аналіз динаміки експорту та імпорту транспортних послуг України наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

 Динаміка експорту та імпорту  транспортних послуг України  з 2007р. по 2012р. (дол. США)

 

Виходячи з  наведених даних можна стверджувати, що українські транспортні послуги  на міжнародному ринку знижуються та втрачають певну частку ринку, перетворюючи її з провідного експортера на імпортера транспортних послуг.[22]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ПРОБЛЕМИ  ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТРАНСПОРТНОГО  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

3.1. Основні  проблеми та напрямки вдосконалення транспортного забезпечення зовнішньої торгівлі в світу

Оскільки світовий ринок транспортних послуг є сферою здійснення операцій з доставки товарів  міжнародної торгівлі, очевидно, що умови його функціонування значною  мірою визначають параметри транспортного забезпечення зовнішньої торгівлі окремої країни, тобто є його міжнародними детермінантами. Серед таких детермінант, з нашої точки зору, слід виділити особливості та тенденції розвитку світового ринку транспортних послуг. Зокрема, аналіз та оцінка специфічних рис даного ринку та його структури дозволяють визначити роль транспортних послуг у забезпеченні міжнародного товароруху та міру і напрями їх впливу на ефективність зовнішньоторговельних операцій.

Функціонування  світового ринку транспортних послуг характеризується високою напруженістю. Це пояснюється тим, що одна зовнішньоторговельна угода, особливо масштабна, рідко супроводжується укладанням однієї транспортної угоди, оскільки в її реалізації часто беруть участь декілька посередників і перевізників різних видів транспорту та різної національної приналежності.

Також, оскільки однією з ознак транспортних послуг є їх територіальна “прив’язка”, то необхідною умовою існування та функціонування світового ринку  транспортних послуг є взаємодія національних транспортних систем та їх кооперація у доставці експортно-імпортних вантажів. Це стало передумовою створення системи дозволів на рух іноземних транспортних засобів територією інших країн. Як результат, світовий ринок транспортних послуг регулюється наднаціональними джерелами права – дво - й багатосторонніми транспортними угодами та правовими документами міжнародних транспортних організацій. Для України міжнародні договори з іншими країнами також мають першочергове значення в якості правової основи здійснення міжнародних вантажних перевезень. Так, починаючи з 1992 року підписано двосторонніх угод: про загальні принципи співробітництва в галузі транспорту із 9 країнами, в галузі залізничного транспорту – 23, автомобільного – 43, авіаційного – 61, морського -26, внутрішнього водного - 4, дорожнього господарства – з 4 країнами. Багатостороннє співробітництво у сфері транспорту проводиться також у рамках транспортних форумів, які організовуються в рамках регіональних міждержавних організацій. Це, наприклад, зустрічі міністрів транспорту держав, членів ГУУАМ, ЦЄІ, ЧЕС. [30]