Транспортное обеспечение внешней торговли

До масових  відносяться вантажі, що являють  собою певну структурну масу, яка  перевозиться у великій кількості  без упаковки. До них відносяться  наливні (нафта і нафтопродукти, гази, тваринні й рослинні жири, спирти та ін.), навальні (руда, концентрати, добрива та ін.), насипні (зерно, цукор, сирець та ін.) і лісні.

До особливо режимних відносяться вантажі, які  зберігають і перевозять при дотриманні спеціальних правил (небезпечні вантажі, ті, що швидко псуються та ін.).

При виборі засобів транспортування треба мати на увазі, що в деяких випадках можливість вибору відсутня. Наприклад, вантажі, що швидко псуються, треба перевозити авіатранспортом. Разом з тим авіаперевезення не допускаються при перевезенні легкозаймистих і вибухонебезпечних вантажів. Основну частину перевезень морським транспортом складають перевезення масових наливних і навальних вантажів (нафти і нафтопродуктів, залізної руди, кам'яного вугілля, зерна та ін.). Морський транспорт широко використовується і для перевезення генеральних вантажів.

По-друге, фактор часу. Відомо, що найшвидший спосіб доставки вантажу — це авіатранспорт. Однак  він дорого коштує. Тому використовується тільки тоді, коли треба доставити  вантаж за мінімальний відрізок часу (продукти, що швидко псуються, квіти та ін.)

По-третє, вартість перевезень. Звичайно, що кожен покупець хотів би, щоб вартість перевезення  складала невеликий відсоток від  вартості товару. Проте бувають випадки, коли вибір відсутній і треба  платити за доставку вантажу високу ціну. А коли є вибір, ціна буде нижча. Наприклад, невеликі й середні за об'ємом партії вантажів можна доставляти повітрям і по суші приблизно за однаковими цінами.

По-четверте, безпека  перевезення. Крихке й дорогоцінне  обладнання краще перевозити повітряним транспортом. Товари, що мають високий ступінь ризику, відносно крадіжки (запчастини автомобілів, офісне обладнання, фармацевтичні товари і т.п.), як правило, доставляються морським транспортом, в основному в контейнерах, хоч це коштує дорожче. [29]

Названі обставини важливо враховувати при виборі виду транспорту. Однак, вид транспорту багато в чому залежить від того, що в першу чергу цікавить відправника вантажу. Якщо його цікавить швидкість доставки вантажу, він вибирає між повітряним,і автомобільним транспортом. Якщо його мета   - мінімальні витрати, робиться вибір між водяним і трубопровідним транспортом. В західних країнах більш вигідно використовується автомобільний транспорт. Детальніше кожен вид транспорту, включаючи його характеристики висвітлено на рисунку 1.

Рис.1 (Коротка характеристика всіх видів транспорту для вибору способів перевезення вантажу за У. Стантоном)

 

 

 

1.3.  Етапи та особливості організації  зовнішньоекономічних перевезень.

Під час розгляду питань транспортування вантажів для  учасників зовнішньоторгової угоди важливо вияснити основні транспортні й базисні умови поставки, а також питання організації доставки товарів й управління нею.

Економічна  ефективність ЗЕД, як уже відзначалося, багато в чому залежить від правильно  вибраних транспортних і базисних умов поставки товарів. В контракті купівлі-продажу є спеціальний розділ — транспортні умови поставки. В ньому 7 передбачені обов'язки сторін по відношенню до переміщення товару. В цей розділ, як правило включають: порядок перевезень вантажів, умови і терміни завантаження й розвантаження; розмір, порядок оплати й розрахунки провізних платежів; проформу чартера, вид коносаменту, інші види послуг. В кожному окремому випадку зміст транспортних угод залежить від виду транспорту, характеру товару, типу угоди, базисного місця поставки, а також дії міжнародних договорів, угод, конвенцій, звичаїв країни.

При використанні транспортного забезпечення ЗЕД  застосовуються базові умови поставок товарів від продавця до покупця. В них визначається:

1. Хто і за який рахунок забезпечує транспортування товарів на території країни продавця, покупця, транзитних країн.

2. Хто і за  чий рахунок забезпечує перевезення  товару морським, річковим і повітряним  транспортом.

3. Обов'язки  продавця по доставлянню вантажу  в певне місце.

4. Обов'язки  продавця по упакуванню і маркуванню  товарів.

5. Обов'язки  продавця по страхуванню товарів.

6. Обов'язки  сторін по оформленню комерційної  документації згідно з вимогами  міжнародної торгівлі.

7. Заходи пов'язані  зі зменшенням комерційного ризику.

8. Час і місце  передачі товару від продавця  до покупця.[12]

Ці основні  вимоги базових умов поставок товарів  узагальнені Міжнародною торговельною палатою і зафіксовані у документі  «Інкотермс-2000р.» (Міжнародні правила  по тлумаченню торговельних термінів), в якому подано 4 групи і 13 базисних умов поставки:

 I група - відправлення – «Е»

II група - основний  фрахт оплачено – «Р»

III група - основний  фрахт не оплачено – «С»

IV група - прибуття  – «Д».

Мінімальні  обв'язки продавця відносно транспорту — це поставка на умовах "EXW" (франко-завод). За даною умовою продавцю необхідно тільки підготовити товар до відвантаження: упакувати, затарити, замаркірувати. Всі інші обов'язки по переміщенню товару від місця виробництва до місця споживання лежать на покупцеві.

Максимальні обов'язки по доставці товару приходяться на продавця при поставці на базисних умовах DDU (поставлено без оплати мита) і DDP (поставлено з оплатою мита). Всі інші комерційні терміни передбачають розподіл обов'язків по транспортуванню вантажу між продавцем і покупцем.

При здійсненні доставки товарів від продавця до покупця важливе значення мають  питання: як буде організована ця доставка (за якими правилами) і якими договірними  документами вона буде оформлена. [23]

На сьогоднішній день операції з міжнародного перевезення вантажу класифікують таким чином:

1.Основні:

• перевезення по території країни-експортера;
• перевезення по транзитній чи морській ділянці;
• перевезення по території країни-імпортера.

2. Супутні:

• розвантаження з одних видів транспорту і навантаження на інші в проміжних пунктах;
• тимчасове складування в проміжних пунктах;
• переоформлення в проміжних пунктах;
• виконання митних вимого та формальностей тощо.

 Існує три  основні етапи забезпечення зовнішньоекономічної  діяльності.

На першому етапі, до укладання контракту, необхідно:

• провести аналіз кон'юнктури ринків транспортних послуг, умов постачання товарів, рівня тарифних і фрахтових ставок (тобто вартості доставки одиниці вантажу наземним, водним або повітряним транспортом);
• визначити і конкретизувати транспортні умови і базисні умови постачання для їх включення в договір купівлі-продажу, організувати виконання цих умов;
• визначити частку витрат на транспортні операції (транспортну складову) в контрактній ціні товару;
• передбачити в кошторисі транспортні витрати.

На другому етапі, у процесі реалізації зовнішньоторговельної операції, необхідно:

• укласти договори на перевезення товарів, оформити їх відповідними транспортними документами (накладними, чартером, коносаментом);
• запланувати перевезення вантажів, що проходять через морські, річкові порти і прикордонні станції (оперативне місячне планування);
• підготувати товар до перевезення (упакувати, замаркірувати тощо);
• оформити договір транспортного страхування вантажів, одержати страховий поліс;
• підготувати й оформити технічну і товаросупровідну документацію;
• перевірити розрахункову документацію і зробити розрахунки з перевізником;
• виконати необхідні прикордонні, митні, санітарні, ветеринарні формальності;
• оформити відповідні документи: вантажну митну декларацію, паспорт угоди, необхідні сертифікати; оплатити митні збори, податки, мито;
• організувати нагляд за просуванням вантажу по всьому транспортному циклу від вантажовідправника до вантажоодержувача.

На третьому етапі, після завершення зовнішньоторговельної операції, необхідно:

• зробити додаткові взаєморозрахунки, якщо є така необхідність;
• вирішити спірні питання, якщо вони виникли між учасниками транспортного процесу;
• за необхідності пред'явити у встановленому порядку претензії і позови, оформити необхідну документацію. Вказані етапи транспортного забезпечення організовуються і проводяться під контролем продавця і покупця товару, які обумовлюються і фіксуються у договорах у вигляді базису поставки і транспортних умов.[28]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. СУЧАСНИЙ  СТАН РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОГО  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

2.1. Економічний  аналіз показників розвитку транспортного  забезпечення зовнішньої торгівлі  у світі

Світова транспортна  система – це сукупність інтегрованих національних транспортних систем країн світу, представлених різними взаємопов’язаними та взаємодіючими видами транспорту, які забезпечують реалізацію як внутрішніх, так і міжнародних перевезень. Мета світової транспортної системи – забезпечення стабільного та ефективного функціонування світового господарства. Транспортна система світу є «сполучною ланкою процесу глобалізації світової економіки», що забезпечує розмивання національних кордонів і формування єдиного світового ринку.

У структурі  світової транспортної системи різні види транспорту мають специфіку функціонування, особливо сьогодні, коли зростають вимоги щодо якості послуг, забезпечення максимальної швидкості та зручності перевезень за умови мінімального використання відповідних ресурсів. На потенціал окремих видів світового транспорту поряд із внутрішніми інфраструктурними чинниками, що визначаються кількісними та якісними характеристиками транспортної мережі й рухомих транспортних засобів, найбільш вагомий вплив справляють глобальні чинники, а саме стан, тенденції, динаміка і структура розвитку світової торгівлі товарами, відповідно до якої формується попит та той чи інший вантажопотік на світових ринках та, як наслідок, визначається обсяг попиту на послуги з перевезень певними видами транспорту. Окрім тенденцій, що складаються у зовнішньоторговельній діяльності, на величину потенціалу світової транспортної системи впливають конкуренція на світових ринках транспортних послуг та інтеграційні процеси у світовому господарстві, що обумовлюють закріплення маршрутів руху вантажопотоків за відповідними країнами і регіонами в межах міжнародних транспортних коридорів, тим самим посилюючи їх транспортний потенціал. Отже, саме їх потрібно враховувати при дослідженні тенденцій розвитку окремих видів транспорту.

Щодо наземних видів транспорту, що переважно забезпечують внутрішні та внутрішньоконтинентальні перевезення вантажів і пасажирів, то найбільш гостра конкуренція спостерігається між автомобільним та залізничним транспортом. Як відомо, автомобільний транспорт відіграє провідну роль, перш за все, у перевезеннях пасажирів. Кількість транспортних засобів зростає досить швидкими темпами: якщо в 1990 р. кількість автомобілів у світі складала 500 млн. од., у 2000 р. – 700 млн., то у 2012 р. – більш як 1,3 млрд. од. Найбільш розвинений автомобільний транспорт у США, Західній Європі та Японії, оскільки саме у цих країнах якість доріг є найвищою. Саме через це у розвинених державах світу автотранспорт домінує серед інших видів засобів переміщення. У США, за даними 2012 року, вантажообіг автотранспорту становить 30,2% загального вантажообігу, у країнах ЄС – 45,6%, а в деяких із них – 80%.

Динаміка обсягів  перевезень автомобільним транспортом, наведена на рисунку 2, свідчить про незначні зміни за період 2003–2012 рр. Вантажообіг автомобільного транспорту збільшився у 2012 р. порівняно із 2003 р. на 16,3%, а пасажирообіг – на 17,8%.

Рис. 2. Динаміка світового вантажо- та пасажирообігу автомобільного транспорту з 2003 по 2012 рр.

Рис. 3. Динаміка світового вантажо- та пасажирообігу залізничного транспорту з 2003 по 2012 рр.

    Залізничний транспорт утримує перше місце у структурі світового вантажообігу, стабільно нарощуючи обсяги перевезень. За період 2003–2011 рр. вантажообіг залізничного транспорту зріс на 67,4%, тоді як пасажирообіг – на 41,6%. Отже, зростання вантажообігу залізничного транспорту випереджало зростання пасажирообігу на 2,7%. Більш детально динаміка залізничного транспорту наведена на рисунку 3.

Структура світового  вантажообігу залізничного транспорту свідчить, що, за даними 2012 року, найбільшу  частку в структурі вантажообігу займають Азія та Океанія – 38,6%, Америка – 33,1% і країни Європи – 26,8%. У світі країнами-лідерами за показником вантажообігу залізничного транспорту залишаються США (2,8 трлн. т-км у 2012 р.; у структурі національного вантажообігу займає найбільшу частку – 42,6%), Китай (2,2 трлн. т-км) та Росія (2 трлн. т-км). [32]

Динаміка і  структура світового пасажирообігу  свідчить про стабільне зростання  його обсягів, особливо в таких регіонах, як Азія і Океанія (22,2% у 2012 р. порівняно  із 2009 р.) та Америка (5,5%). Найбільша частка (74,2%) припадає на країни Азії і Океанії. За даними 2012 року, найбільший пасажирообіг серед країн зазначених регіонів мають країни ЄС (662,2 млрд. пас-км), Китай (394,6 млрд. пас-км) та Японія (396 млрд. т-км). У структурі пасажирообігу більшості країн світу залізничний транспорт займає незначну частку, поступаючись автомобільному й авіаційному транспорту. У країнах ЄС його частка становить лише 6,2%. На залізничний транспорт у структурі пасажирських перевезень припадає лише 0,3%, тоді як на автомобільний та авіаційний транспорт – 85,2% і 11,1% відповідно. У США автомобільний та авіаційний транспорт займають 82,7% та 9% відповідно. У структурі китайського пасажирообігу залізничний транспорт посідає другі позиції – 34,5%, поступаючись тільки автомобільному транспорту, питома вага якого складає 52,8%.