Тож, зважаючи на офіційну позицію
ЄС, у Спільній декларації саміту окрему
увагу приділено питанню відтермінування
підписання Угоди про асоціацію та поглиблену
і всеохопну зону вільної торгівлі між
нашою державою та цією міжнародною організацією.
«Учасники саміту відзначають безпрецедентну
громадянську підтримку політичної асоціації
та економічної інтеграції України з ЄС,
– ідеться в документі. — Європейський
Союз та Україна ще раз наголошують на
своєму зобов’язанні підписати Угоду
на основі визначеної діяльності та вагомого
прогресу Української держави у трьох
сферах, котрі буде конкретизовано під
час наступного саміту Україна – ЄС».
Оскільки цей документ затвердив
основні механізми взаємодії держав –
членів ЄС та країн – учасниць «Східного
партнерства» на період 2014–2015 років, однією
з цілей, котрі мають бути досягнуті в
рамках реалізації Ініціативи до 2015 року,
є забезпечення (за можливості) підписання
та попереднього застосування угод про
асоціацію/ПВЗВТ у період до осені 2014 року
на основі запровадження імплементаційної
фази та гарантування безперешкодного
просування ратифікації цих документів.
Отже, можна сподіватися, що не лише Молдова
та Грузія (подібні перспективи котрих
обговорювали ще напередодні парафування
ними угод про асоціацію в рамках Вільнюського
саміту), а й Україна зможе пришвидшити
реалізацію визначеної стратегічної мети.
Тим паче що держави – члени Євросоюзу
планують зміцнити бізнесовий вимір «Східного
партнерства», поліпшуючи середовище
ведення бізнесу на територіях країнпартнерів
задля оптимізації діяльності й максимізації
прибутку місцевих, регіональних та європейських
середніх і малих підприємств, а також
інших компаній.
Важливо, що учасниками саміту
заявлено про можливість подальшої підтримки
Євросоюзом процесу модернізації української
газотранспортної системи, котра є ключовою
складовою європейської енергетичної
мережі. Бо лише протягом 2008–2012 років
ЄС локалізував 87 млн. євро, використаних
під час імплементаційного періоду реалізації
єдиної української енергетичної політики.
З цієї точки зору, було відзначено подальше
налагодження співпраці з Україною щодо
забезпечення транспортування газу в
аверсному та реверсному режимах, а також
розвитку «Адріатичного газового коридору»,
що має об’єднати Хорватію, Угорщину та
Україну. Дискусії саміту промовисто засвідчили,
що Україна має реальні можливості щодо
позиціонування своєї території в ролі
східноєвропейського «газового вузла»,
забезпечуючи довгострокову стратегію
використання потужностей із транспортування
та зберігання газу відповідно до зобов’язань
Києва в рамках Енергетичного співтовариства
ЄС і маючи можливість залучати до цього
процесу представників усіх зацікавлених
сторін.
У принципі, така позиція Євросоюзу
легітимізує продовження діалогу з Українською
державою та ведення подальших переговорів
щодо підписання Угоди про асоціацію з
урахуванням вимог української сторони.
Проте… лише на двосторонньому рівні.
Адже тристоронній формат, по суті, передбачено
виключно для взаємодії партнерів у енергетичній
сфері, у рамках котрої Росія користується
якщо й не монополією, то апріорним олігополістичним
положенням на території ЄС. Тож недаремно,
ведучи переговори у двосторонньому форматі
з лідерами провідних європейських країн,
Президент України Віктор Янукович намагався
схилити на бік нашої держави саме Берлін
і Париж, котрі виступають у ролі своєрідних
континентальних «локомотивів» ЄС та,
відповідно, творять основи його спільної
зовнішньої політики. Хоча, певно, важливішим
залишається той факт, що ці держави вважаються
основними донорами європейських інвестиційних
фондів, капіталовкладення яких формують
міцний фінансовий базис як для внутрішнього
розвитку самого ЄС, так і для забезпечення
підтримки реалізації програм останнього
за кордоном. Відтак, поглиблення взаємин
у цьому форматі, мабуть, не потребуватиме
подальшого просування ідеї «тристороннього
діалогу».
Однак ключовими в цьому сенсі
виявилися не політичні перемовини, а
реакція громадянського суспільства,
котре виступило основним поборником
європейської ідеї, свого роду каталізатором
продовження тісної взаємодії з Євросоюзом.
Саме бажання відмови України від стратегії
кон’юнктурної мультивекторності, висловлюване
шляхом народного волевиявлення, стало
стимулом, котрий наразі підштовхує Брюссель
до продовження кооперації.
З другого боку, кардинально
змінена позиція РФ щодо нинішніх мит
на нафту та нафтопродукти, її готовність
піти на поступки в питанні підписання
угоди про вільний доступ до використання
трубопровідного транспорту та висловлювані
натяки на подальшу «лібералізацію» взаємин
наштовхують на думку щодо використовуваної
політики «батога і пряника», під час реалізації
котрої окремі фінансовоекономічні заходи
можуть досить легко перетворитися на
політичні суперечності, виражені через
механізми застосування відкритого пресингу
й «тактики ультиматумів» стосовно дій
українського керівництва та, в цілому,
участі нашої держави у світових політичних
процесах.
«Президент Росії Володимир
Путін вважає Угоду про асоціацію між
Україною та ЄС «економічним суїцидом»,
котрий покладе край торговельним відносинам
сторін. Проте це суперечить принципам
міжнародного права. Та й сама РФ у своєму
розвитку не керується ані демократичними,
ані правовими положеннями. Тому Європейський
парламент активно відстоюватиме торування
європейського шляху Україною, для чого
застосовуватимуться саме демократичні
принципи і стандарти», – зазначив голова
Комітету Європейського парламенту з
питань закордонних справ Елмар Брок,
висловлюючи підтримку подальшого поступу
офіційного Києва на шляху європейської
інтеграції.
На сьогодні ми можемо спостерігати
зовсім іншу Україну. Не ту Україну, в їкій
ми жили всі роки незалежності. Події осені
2013 року перевернули повністю наше розуміння
про життя. На шляху до Європи ми спідкаємося
на людські жертви, які зовсім не мають
відношення до Європи і до цих подій. Але
наше керівництво впевно йде на Захід,
не звертаючи на це уваги.
Сполученні штати та Україна
намагаються створити нову історію, починаючи
з дострокових виборів президента. Після
цього Обама зробив перші кроки на зустріч
українській владі, зателефонувавши новообраному
президенту України Петру Порошенко, щоб
привітати його з перемогою та запропонувати
повну підтримку Сполучених Штатів в його
прагненні об’єднати свою країну і рухати
її вперед. Президент підкреслив важливість
швидкого проведення реформ, необхідних
для України, щоб об'єднати країну та побудувати
стійку економіку, привабливий інвестиційний
клімат і прозорий та підзвітний уряд,
що реагує на проблеми та сподівання всіх
українців. Сполучені Штати будуть продовжувати
допомагати Україні в цих зусиллях. Лідери
двох країн домовилися продовжити розмову
під час майбутньої поїздки президента
України до Європи.
ВИСНОВКИ
Отже, можна сказати, що Україна
займає важливе значення в зовнішній політиці
Сполучених Штатів Америки. Ми бачимо
всі аспекти цих відносин і можна сказати,
що в цих відносинах існують як позитивні
так і негативні моменти. Але те, що українсько-американські
відносини існують і мають свою, хоч і
не досить багату, історію заперечувати
неможливо.
Було проведено дослідження
дипломатичного виміру України та США.
Крім цього напрямку, ці країни співпрацюють
і у інших напрямках: економіка, військова
справа, тощо. А це значить ці відносини
знаходяться на досить високому рівні
і мають перспективне майбутнє в якому
ми зможемо побачити сильне стратегічне
партнерство двох держав.
Сьогодні Україна та США стоять
на порозі нового етапу історії, і саме
від них залежить те, як вона буде написана
і хто буде героями цієї історії.
Список використаних
джерел та літератури
1. Договірна-правова база. – Посольство
України в сполучених Штатах. Режим доступу: http://usa.mfa.gov.ua/ua/ukraine-us/diplomacy
2. Statements 2014. – Посольство Сполучених
Штатів в Україні. Режим доступу: http://ukraine.usembassy.gov/statements.html
3. Garnett, Sherman. «Does Ukraine Matter?» // www.sais.org
4. «Хроника развития событий
на Украине». – РБК daily. Режим доступу http://rbcdaily.ru/world/562949990332234
5. «США ввели нове санкции против
«ближнего круга» Путина». - BBC Русская
служба. Режим доступу: http://www.bbc.co.uk/russian/international/2014/04/140428_us_russia_new_sanctions.shtml
6. «The petition the Obama Administration to: Impose
personal sanctions on President of Ukraine Viktor Yanukovych and Cabinet
of Ministers of Ukraine members». – The White House. Режим доступу:
https://petitions.whitehouse.gov/petition/impose-personal-sanctions-president-ukraine-viktor-yanukovych-and-cabinet-ministers-ukraine-members/h58Fz30V
7. «ЄС + Україна ≠ Угода про
асоціацію... Саміт «Східного партнерства»
й подальша кооперація». – Журнал Верховної
Ради «Віче». Режим доступу: http://www.viche.info/journal/3984/