Паризька Конференція про охорону промислової власності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Паризька Конференція про охорону промислової власності»

 

 

 

 

 

 

                                                                        Виконала:

                                                                                             студентка 5-МН курсу 

                                                                                        ННІ іноземних мов

                                                                             Кутова К. О.

 

 

 

 

 

 

Черкаси - 2013

Зміст

ВСТУП.................................................................................................................3

1. Історія створення Паризької Конвенції про охорону промислової власності.........................................................................................................5
2. Основні положення Паризької Конвенції про охорону промислової власності.........................................................................................................6
3. Інші договори міжнародного співробітництва в галузі охорони промислової власності створені на базі Паризької Конференції про охорону промислової власності.................................................................13

ВИСНОВКИ.............................................................................................. .......22

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ........................................... ......25 
ВСТУП

Розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва призвело до висновку міжурядових угод про економічне та науково-технічне співробітництво з Францією, ФРН, Італією, Великобританією, Австрією, Фінляндією та іншими країнами. На основі цих угод проводяться спільні розробки і дослідження, створюються винаходи.  
Розвиток міжнародного співробітництва в галузі науки і техніки та відбувається в світі бурхлива науково-технічна революція викликали різке збільшення числа винаходів, що патентуються в різних державах. Щорічно подається в усіх країнах близько 800 тис. заявок. 

Охорона винаходів здійснюється на основі норм патентного права. У відношенні винаходів територіальний характер відповідних прав виявляється ще більш яскраво, ніж у відношенні творів літератури та мистецтва. Технічні досягнення визнаються як винаходів тільки в результаті прийняття рішення державним органом (патентним відомством), та права на винаходи виникають у будь-якої особи лише у разі видачі йому охоронного документа (патенту). Такий документ діє тільки на території держави, в якому він був виданий. Тому для набуття права на цей винахід в іншій державі потрібні подача заявки і самостійна видача патенту або іншого охоронного документа в цьому іноземній державі. Мова йде, таким чином, не про визнання суб'єктивного права на винахід, що виник раніше в іншій державі, а про виникнення нового суб'єктивного права в даній державі. 

Природно, що визнання пропозиції винаходом і видача патенту будуть здійснюватися в кожній державі на основі норм його внутрішнього законодавства. До винаходу ставиться вимога новизни, а в ряді країн - також вимога корисності. Запропоноване рішення має бути новим, тобто невідомим раніше в усьому світі (так звана світова новизна) або в даній країні (локальна новизна). Новизна встановлюється шляхом проведення спеціальної експертизи на новизну (перш за все з патентної та науково-технічної літератури). 

Форма охорони винаходу також повністю визначається внутрішнім законодавством. 

У більшості країн охорона здійснюється шляхом видачі патенту на винахід (є різні види патентів). Зазвичай у разі видачі патенту виключне право на винахід надається патентовласнику, в якості якого найчастіше виступають великі фірми. Маючи патент, власник патенту може дозволити кому-небудь використовувати цей винахід, використовувати його сам або взагалі нікому його не надавати для використання. Без згоди патентовласника винахід не може бути використано. Якщо хто-небудь зробить це, то є порушить патент, то за рішенням суду з порушника можна буде стягнути збитки, пов'язані з порушенням патенту, і накласти арешт на виріб, створене з використанням патенту, наприклад при ввезенні його в країну. 

Щоб вивозяться з Росії товари не порушували патентів третіх осіб, вони повинні мати так званої патентної чистотою. Це означає, що, перед тим як представити експонат на виставку або вивезти його за кордон, перед тим як передати проект або технічну документацію, потрібно перевірити, чи має виріб патентною чистотою, тобто чи не підпадає воно під дію патентів, що належать третім особам. Це встановлюється шляхом проведення експертизи на патентну чистоту. Якщо буде встановлено, що виріб не має патентної чистотою, доведеться або відмовитися від його постачання, або змінити відповідні технічні рішення, або купити ліцензію в патентовласника, тобто отримати дозвіл на використання винаходу (див. § 3). 

Широке поширення в міжнародних  відносинах отримав термін «промислова  власність». Згідно зі ст. 1 Паризької  конвенції про охорону промислової  власності, об'єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і вказівки походження, а також припинення недобросовісної конкуренції. 

 

1. Історія створення Паризької Конвенції про охорону промислової власності

Паризька конвенція  про охорону промислової власності (англ. Paris Convention for the Protection of Industrial Property) підписана у Парижі 20 березня 1883 року є однією з найперших та найважливіших міжнародних угод у сфері інтелектуальної власності. За цією конвенцією патенти будь-якої країни-учасниці є доступними всім іншим учасникам цієї конвенції.

Окрім того, ця конвенція  встановила так зване право пріоритету: воно забезпечує, що подавач заявки в одній з країн-членів конвенції може використовувати дату своєї першої заявки (що подана у межах однієї з країн-членів) у якості дати наступної заявки до будь-якої іншої держави-учасниці конвенції, якщо він подав цю наступну заявку у межах 6 (для торговельних марок та промислових зразків) або 12 місяців (для патентів та корисних моделей) з дати першої заявки.За станом на 21 вересня 2013 року, країнами-членами даної конвенції є 175 країна світу.

Після дипломатичної конференції  у Парижі у 1880 році, конвенція у подальшому майбутньому була підписана 1883 року 11країнами: Бельгія, Бразилія, Гватемала, Іспанія,Італія, Нідерланди, Португалія, Сальвадор, Сербія, Франція та Швейцарія.

Конвенція була переглянута  кілька разів:

• Брюссель (Бельгія) 14 грудня 1900 року;
• Вашингтон (Сполучені Штати Америки) 2 червня 1911 року;
• Гааґа (Нідерланди) 6 листопада 1925 року;
• Лондон (Велика Британія) 2 червня 1934 року;
• Лісабон (Португалія) 31 жовтня 1958 року;
• Стокгольм (Швеція) 14 липня 1967 року;
• була скоректована 28 вересня 1979 року.

Паризька конвенція  про охорону промислової власності  набуття чинності для України: 25 грудня 1991 року.

2. Паризька Конвенція про охорону промислової власності 

Паризька конвенція  є найбільш багатостороннім універсальним  міжнародною угодою в галузі охорони  промислової власності. У Конвенції  не міститься єдиних правових норм, що стосуються охорони промислової  власності в країнах-учасницях. Вона виходить з того, що основні питання охорони об'єктів промислової власності регулюються виключно внутрішнім законодавством держав-учасників, тим самим участь в Конвенції не усуває необхідності патентування цих об'єктів в інших країнах-учасницях.

Універсальність Конвенції полягає  в тому, що вона надає приєдналася  до неї країнам повну свободу дій щодо національних законодавств з охорони промислової власності, за винятком нечисленних положень, які в обов'язковому порядку повинні дотримуватися країнами-учасниками. Найбільшою мірою її універсальність проявляється у створенні пільгових умов для одержання охорони об'єктів промислової власності іноземцями. 20 березня 1883 одинадцятьма державами була підписана

Паризька конвенція з охорони промислової власності, основні положення якої діють по теперішній час. На 1 січня 1990 р. членами паризького союзу з охорони промислової власності є 100 держав. Більш ніж за 100-річний період існування паризької конвенції вона неодноразово переглядалася, і в її текст вносилися зміни. В даний час зберігають правове значення відмінності між її подальшими редакціями: Брюссельської / 1900г. /. Вашингтонської / 1911р. /. Гаазької / 1925р. /. Лондонській / 1934р. /. Лісабонської / 1958р. /. Стокгольмської / 1967р. /. Кожна країна пов'язана з іншими умовами тій редакції, яку вона ратифікувала. СРСР приєднався до Паризької конвенції в 1965р. і ратифікував всі редакції, чинні на цей період, а згодом - іСтокгольмську редакцію.

Переважна більшість країн ратифікувала Стокгольмську редакцію, але в деяких ще діють Лондонська і Лісабонська редакції. Конвенція відкрита для всіх держав. Приєднання до Конвенції тягне за собою визнання ряду її положень і одержання встановлюваних нею переваг. Паризька конвенція не передбачає створення міжнародного патенту, який, будучи виданий в одній країні - учасниці конвенції, діяв би в усіх інших країнах. У будь-якій іншій країні Міжнародного союзу винахід може вільно використовуватися без виплати винагороди, якщо воно там не запатентовано. Точно так само конвенція не ставить своїм завданням створення міжнародного товарного знака. 

Одним з основоположних принципів  Паризької конвенцій є принцип  національного режиму. Він означає, що іноземні громадяни та фірми користуються тими ж правами, які національний закон надає відносно охорони промислової власності вітчизняним заявникам. Такий же національний режим має бути наданий громадянам держав, які не є учасниками Конвенції, але які мають постійне місце проживання або «дійсне серйозне» промислової або торговельне підприємство на території однієї з країн-учасниць Конвенції.

Найважливіша перевага, яке надається країнам-учасницям Конвенції - право пріоритету (конвенційний пріоритет). Воно передбачає, що будь-який заявник або його правонаступник, який подав правильно оформлену заявку на патент на винахід, корисну модель,промисловий зразок чи товарний знак в одній країні, може протягом певного терміну витребувати охорону у всіх інших країнах-учасницях зі збереженням пріоритету першої заявки. Для патентів на винаходи і корисні моделі цей термін дорівнює 12 місяцям з дня подачі першої заявки, для промислових зразків і товарних знаків - 6 міс.

Правило про конвенційного пріоритету дозволяє заявнику оформити заявочну документацію для подачі її в патентні відомства країн-учасниць без побоювання протягом встановленого терміну втратити новизну предмета заявки, оскільки будь-які дії, що здійснюються в період між датами подання першої та більш пізніх заявок в межах обумовленого терміну, не позбавляють заявника права на отримання охоронного документа за більш пізньої заявці. Відмова або вилучення першої заявки не є перешкодою для витребування по ній пільгового конвенційного пріоритету. Відповідно до конвенції перша та наступні заявки можуть бути подані різними особами, однак, збіг предмета першої та наступних заявок обов'язково. Конвенцією допускається подача заявок з «множинним» і «частковим» пріоритетом.

Множинний пріоритет виникає щодо двох або більше заявок на патенти, які стосуються одного і того ж технічному рішенню, поданих в одній або декількох країнах, а потім об'єднаних в одну спільну заявку для подачі в іншу країну - учасницю Конвенції. Право пріоритету при цьому виникає для окремих частин заявки, які можуть мати і різні дати пріоритету. З метою збереження новизни країни-учасниці у відповідності зі своїм законодавством надають тимчасову охорону винаходів, корисних моделей, промислових зразків, а також товарних знаків для продуктів, що експонуються на офіційних чи офіційно визнаних міжнародних виставках, організованих на території однієї з цих країн Тимчасова охорона перелічених об'єктів може здійснюватися національними законодавствами різними способами: в одних країнах вона забезпечується встановленням пільги по пріоритету, в інших - пільги за новизною. (У більшості промислово розвинених країн діє пільга за новизною). Відповідно до Конвенції патенти, видані на одне і те ж винахід у різних країнах-учасницях Конвенції незалежні один від одного.

Основною причиною введення принципу незалежності патентів є значні відмінності національних законів: якщо патент, виданий в одній країні потім буде визнаний в ній недійсним, то це зовсім не означає, що він може бути визнаний таким на підставі патентних законодавств інших країн. Навіть якщо пріоритет патентів в інших країнах був встановлений на підставі цього визнаного згодом недійсним патенту. У Конвенції також міститься правило, згідно з яким кожній країні - учасниці надається право включати у патентні закони норми, що передбачають санкції за невикористання чи недостатнє використання винаходу. Такими санкціями можуть бути видача примусової ліцензії або анулювання патенту.

Вимога про видачу примусової ліцензії внаслідок невикористання може бути задоволено лише після закінчення певного терміну: 4 років з моменту подачі заявки або 3 років з моменту видачі патенту, в залежності від того, який термін закінчується пізніше. Примусові ліцензії можуть видаватися за мотивами «громадських інтересів», коли патент визнається мають особливо важливе соціальне, економічне чи оборонне значення для країни.

Примусові ліцензії є невиключними і не позбавляють патентовласника  права самому використовувати дані винахід або видати ліцензію на добровільних засадах іншій особі. Патент може бути анульований тільки в тих випадках, коли видачі примусової ліцензії недостатньо для попередження зловживання його власником. При цьому процедура по скасуванню патенту не може бути розпочата до закінчення 2 років з моменту видачі примусової ліцензії. Примусові ліцензії можуть бути видані і в тих випадках, коли виникає залежність патентів, тобто якщо запатентований винахід не може бути використано без використання винаходу, що охороняється патентом, виданим іншій особі, то власник залежного патенту має право вимагати видачі примусової ліцензії. У свою чергу його також можна зобов'язати видати ліцензію власнику основного винаходу.