Основні інструменти торгової політики

 

Засідання Конференції  Міністрів проводяться не рідше  одного разу в два роки. 

 

Конференція Міністрів  створює:

• Комітет з питань торгівлі і розвитку;
• Комітет з обмежень, пов'язаних із платіжним балансом;
• Комітет з питань бюджету, фінансування і управління;
• інші комітети, які вона вважає необхідними.
• В даний час функціонують додаткові комітети:
• Комітет з питань торгівлі і навколишнього середовища;
• Комітет з регіональних торговельних угод.

З часу заснування СОТ  відбулося шість Конференцій Міністрів: перша - в грудні 1996 року в Сінгапурі, друга - в травні 1998 року в Женеві (Швейцарія), третя - в листопаді-грудні 1999 року в Сіетлі (США), четверта - в листопаді 2001 року в Досі (Катар), п'ята - у вересні 2003 року в Канкуні (Мексика), шоста - у грудні 2005 року у Гонконгу. 

 

Генеральна  рада 

 

До складу Генеральної  ради входить по одному представнику від кожної країни-члена СОТ. Як правило, в ролі представників членів СОТ виступають посли або голови представництв відповідних держав при СОТ. Засідання Генеральної ради проходять 8-10 разів у рік у штаб-квартирі СОТ у Женеві.  

 

Основні функції Генеральної  ради: 

1. виконувати функції Конференцій Міністрів у перервах між її засіданнями. У той же час, Генеральна рада не бере на себе вирішення найбільш важливих питань і займається переважно вирішенням поточних питань організації і діяльності СОТ; 

2. виконання функцій, визначених  безпосередньо Марракеською Угодою, а саме:

• функцій Органу з врегулювання суперечок;
• функцій Органу з огляду торговельної політики;
• затвердження власного регламенту засідань;
• загальне управління та затвердження регламенту засідань Комітету з торгівлі і розвитку, Комітету з обмежень, пов'язаних із платіжним балансом, Комітету з питань бюджету, фінансування і управління, а також інших Комітетів, заснованих Конференцією Міністрів;
• загальне управління Радою з торгівлі товарами, Радою з торгівлі послугами і Радою з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності;
• інші функції.

Генеральна рада регулярно  звітує про свою діяльність перед  Конференцією Міністрів. 

Генеральна рада делегує  свої функції трьом основним органам, створеним Конференцією Міністрів:

• Раді з торгівлі товарами;
• Раді з торгівлі послугами;
• Раді з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.

Членом кожної з Рад  може стати представник будь-якої держави-члена СОТ, якщо даний член СОТ виявив бажання брати участь у роботі Ради. Кожна рада має  право створювати допоміжні органи. Загальне управління радами здійснює Генеральна рада. 

 

Рада з торгівлі товарами 

Основною функцією Ради з торгівлі товарами є здійснення нагляду за функціонуванням багатосторонніх  торговельних угод, включених у Додаток 1А до Марракеської угоди. Станом на травень 2003 року створено такі допоміжні органи Ради з торгівлі товарами:

• Комітет з доступу на ринки;
• Комітет із сільського господарства;
• Комітет із санітарних і фітосанітарних заходів;
• Комітет з технічних бар'єрів у торгівлі;
• Комітет із субсидій і компенсаційних заходів;
• Комітет з антидемпінгової практики;
• Комітет з митної оцінки;
• Комітет із правил походження;
• Комітет з імпортного ліцензування;
• Комітет з інвестиційних заходів, пов'язаних з торгівлею;
• Комітет із захисних заходів;
• Комітет з торгівлі товарами для інформаційних технологій;
• Орган моніторингу з текстилю;
• Робоча група з питань державних торговельних підприємств.

Рада з торгівлі послугами 

Основними функціями  Ради з торгівлі послугами є нагляд за виконанням положень Генеральної  угоди з торгівлі послугами (далі ГАТС). Станом на травень 2003 року створено такі допоміжні органи Ради з торгівлі послугами:

• Комітет з торгівлі фінансовими послугами;
• Комітет із специфічних зобов'язань;
• Робоча група з внутрішнього регулювання;
• Робоча група з правил ГАТС.

 

 

Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності  

Основними функціями  Ради з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності є  нагляд за виконанням положень Генеральної  угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС), надання консультацій і допомоги членам СОТ та взаємодія з Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (WIPO). На даний момент допоміжних органів Рада не має.  

 

Генеральний директор і Секретаріат 

Відповідно до статті VI Марракеської Угоди про створення СОТ, для забезпечення її діяльності створюється Секретаріат, очолюваний Генеральним директором, який обирається на трирічний термін Конференцією міністрів.  

Генеральний директор призначає  співробітників Секретаріату, встановлює їх обов'язки й умови праці. У 2006 році загальна кількість штатних співробітників Секретаріату СОТ складає 630 чоловік. 

Марракеська Угода чітко встановлює коло обов'язків Генерального директора  і співробітників Секретаріату, які  є виключно міжнародними. Співробітники  Секретаріату користуються передбаченими міжнародним правом імунітетом і привілеями. У той же час, співробітники Секретаріату не мають права одержувати інструкції і консультуватися з урядами чи органами поза СОТ.

 

Процес вступу країн до Світової організації торгівля

Процес вступу будь-якої країни до СОТ складається з кількох  етапів. Уряд країни, яка виявила  бажання стати членом СОТ надсилає листа Генеральному директору СОТ. Прохання щодо вступу розглядається  на засіданні Генеральної ради, яка  створює Робочу групу (РГ) для переговорів з країною-кандидатом. До складу РГ входять країни-члени СОТ, які виявили бажання взяти участь у переговорах. РГ є основним інституційним утворенням, в межах якого відбуваються переговори щодо приєднання до СОТ.

Наступним етапом приєднання є підготовка та подання країною-кандидатом Меморандуму про зовнішньоторговельний режим, який містить опис зовнішньоторговельної політики країни-кандидата, нормативних актів та інститутів, що її визначають, елементів макроекономічної політики уряду. Після ознайомлення РГ з Меморандумом починається етап “запитань і відповідей”. Члени РГ можуть попросити додаткових роз’яснень з приводу інформації, поданої в Меморандумі, хоча коло питань не обмежується лише змістом Меморандуму. Метою цього етапу є покращення розуміння учасників РГ економічної ситуації, торговельного режиму, норм та правил країни – кандидата.  

Як правило, ще до завершення етапу “питання-відповіді”, країна-кандидат розпочинає переговори з членами  РГ щодо умов приєднання до СОТ. Ці переговори відбуваються в двосторонньому та багатосторонньому форматах. Країна-кандидат подає на розгляд РГ свої початкові пропозиції щодо лібералізації ринків товарів та послуг, які містять перелік зв’язаних (максимальних) імпортних тарифів, що країна-кандидат планує застосовувати щодо товарів походженням з країн СОТ, опис поступок щодо лібералізації ринку послуг та пропозицію щодо обсягів та форм підтримки вітчизняного сільського господарства. Країни – члени РГ, які бажають мати кращі умови доступу на ринки країни ніж ті, що передбачено початковою пропозицією, розпочинають двосторонні переговори з країною-кандидатом. В процесі переговорів обумовлюється межа поступок, які надалі фіксуються в двосторонніх Протоколах про взаємний доступ на ринки товарів та послуг.

У багатосторонньому форматі на засіданнях РГ обговорюються питання відповідності національного законодавства країни-кандидата багатостороннім угодам СОТ. РГ здійснює моніторинг процесу адаптації національного законодавства країни-кандидата до вимог СОТ та надає свої пропозиції та вимоги щодо необхідних законодавчих та інституційних змін. Угоди СОТ (за винятком угод з обмеженою кількістю учасників) є обов’язковими до виконання усіма членами СОТ, а тому не є предметом переговорів з РГ. Тому країна-кандидат повинна продемонструвати відповідність внутрішніх норм та правил до угод СОТ.

Коли завершено двосторонні  переговори з усіма зацікавленими  сторонами, і РГ з питань вступу до СОТ доходить висновку про відповідність  зовнішньоторговельного режиму країни-кандидата  угодам СОТ (з урахуванням зобов’язань щодо змін, які буде впроваджено протягом адаптаційного періоду), готується заключний варіант Звіту РГ та Протокол про приєднання. Звіт РГ містить підсумки обговорень, проведених на засіданнях РГ, та домовлені умови приєднання до СОТ країни–кандидата. Елементом Звіту є додаток з розкладом поступок щодо лібералізації торговельного режиму, які країна-кандидат зобов’язалася забезпечити протягом чітко обумовлених термінів.

Після завершення усіх формальних процедур рішення про приєднання країни приймається Генеральною радою СОТ шляхом затвердження Протоколу та Звіту РГ. Це рішення обов’язково повинно бути ратифіковане національним парламентом країни-кандидата.

(1) Королівство Тонга  не ратифікувало Протокол про  приєднання до СОТ, а тому формально не вважається членом організації.