Islam and international terrorism

ЗМІСТ

 

ВСТУП......................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ЯВИЩА ТЕРОРИЗМУ

1.1. Поняття та сутність тероризму.......................................................................5

1.2. Форми і види тероризму................................................................................11

1.3. Ідеологічне підґрунтя  тероризму................................................................13

РОДІЛ 2. ІСЛАМСЬКИЙ ФАКТОР В МІЖНАРОДНОМУ ТЕРОРИЗМІ

2.1. Особливості   та  стратегії джихаду...............................................................22

2.2. Активізація терористичної діяльності  в країнах зони розповсюдження  ісламу......................................................................................................................25

РОЗДІЛ 3. БОРОТЬБА ІЗ СУЧАСНИМ  ІСЛАМСЬКИМ ТЕРОРИЗМОМ....30

ВИСНОВКИ...........................................................................................................34

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................................36

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження обумовлена масштабністю проявів  міжнародного тероризму у сучасному світі. Проблему співвідношення ісламу та міжнародного тероризму слід розглядати комплексно, враховуючи всі відповідні чинники.

Серйозні підстави для роздумів дає заява американців про те, що поточне століття пройде під знаком боротьби з тероризмом, стане тобто епохою антитероризму. Така постановка проблеми означає застосування традиційного підходу до її розв’язання: використання силових засобів боротьби, проте, як показує досвід чеченської, афганської та іракської воєн, це не лише не дає бажаного результату, а, навпаки, заганяє проблему вглиб.

Сучасний тероризм характеризується високим рівнем організації, наявністю  значних фінансових коштів. Його головна  відмінна риса - це розмивання меж між  міжнародним і внутрішнім тероризмом. Розширюються зв’язки терористичних  організацій з представниками наркобізнесу і незаконної торгівлі зброєю. Помітна динаміка зростання терористичних груп.

Проблемі міжнародного тероризму висвітлені в роботах  аналітиків Світового банку і  відомих учених, таких як С. Хантінгтон, С. Хоффман. Серед російських учених над проблемами дослідження тероризму в умовах глобалізації працювали М. Делягін, В. Кутирьов, Г. Мірськой, І. Міхеєв, В. Хорос та ін., серед українських учених - В. Антипенко, В. Крутов, В. Ліпкан, С. Телешун та ін.

Об’єктом курсової роботи є сучасні соціально-політичні явища.

Предмет – іслам та міжнародна терористична діяльність.

Мета роботи - проаналізувати теоретичні аспекти тероризму, визначити його форми та види та проаналізувати роль ісламського фактору в міжнародному тероризмі.

Визначена мета обумовила  розв’язання наступних завдань курсової роботи:

• вивчити теоретичні аспекти визначенні поняття та сутності тероризму;
• розглянути основні підходи до класифікації тероризму
• дослідити ідеологічне підґрунтя терористичної діяльності;
• проаналізувати вплив ісламського фактору на розвиток міжнародного тероризму.

Структурно робота складається  з вступу, трьох розділів, висновків  та списку використаної літератури.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ЯВИЩА ТЕРОРИЗМУ

 

1.1. Поняття  та сутність тероризму

Серед лих людства, що мають багатовікову історію, одне із значних місць займають терор і тероризм.

Слово «тероризм» вперше отримало поширення в роки Великої  французької революції. Але, на відміну  від його сучасного значення, в  ту епоху цей термін мав виключно позитивне значення.

Протягом останніх десятиліть тероризм перетворився в глобальну  проблему і глобальну загрозу  життю. З кожним роком збільшується число загиблих ні в чому не винних людей. Однак сучасні умови можуть створити катастрофічну перспективу  загальної загибелі людства, якщо будуть задіяні новітні засоби масового знищення. Попри те, що про тероризм знають всі, міжнародне співтовариство поки що не дало чіткого визначення цього феномену.

Тероризм походить від  латинського слова Terror та означає жах.

Тероризм є суспільно небезпечною діяльністю, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи  здоров’я ні в чому не повинних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей [7].

В наш час існує  понад 100 визначень цього явища. Однак  жодне з них не підтримане міжнародною  спільнотою як загальновизнане.

Згідно Федеральному закону РФ про протидію тероризму тероризм – це ідеологія насильства і практика впливу на ухвалення рішень органами державної влади, органами місцевого самоврядування або міжнародними організаціями, пов'язані із залякуванням населення і (або) іншими формами протиправних насильницьких дій.

За визначенням держдепартаменту США тероризм – це наперед обдумане, політично вмотивоване насильство, здійснюване проти невійськових субнаціональними групами або невідомими особами, з наміром вплинути на публіку.

За визначенням уряду  Великобританії тероризм – це здійснення або загроза здійснення дій, які припускають значне насильство проти особи або власності для досягнення політичної, релігійної або ідеологічної мети.

Американський дослідник  Брюс Хоффман провів ґрунтовне дослідження  тероризму і розглянув його в усіх його проявах. Він дав таке визначення. Тероризм – це навмисне створіння і використовування страху шляхом застосування насильства або загрози насильства ради досягнення політичних змін.

Таким чином можна  визначити  тероризм як систему насильних дій, вчинених неурядовою організацією з політичною або ідеологічною метою.

Згідно українським  юристам В. Ємельянову та  С. Гавришу тероризм розглядається сучасною наукою в трьох аспектах:

• як злочинне діяння:
• як терористичні групи (організації);
• як терористичні доктрини.

В. Ліпкан пропонує розглядати тероризм ще і як негативне соціально-правове  явище і не зводити його лише до вчинення вибухів і підпалів, а  ті дії, про які йдеться охоплювати поняттям «терористичний акт».

Американський вчений Алекс Шмід проаналізував 109 визначень тероризму, і з'ясував, що вони включали наступні елементи:

• насильство, застосування сили  – в 83,5 % випадків;
• політичний  - в 65 % випадків;
• підкреслений страх, терор  - в 51 % випадків^.

Отже, важливо враховувати саме ці характеристики при визначенні поняття тероризму.

Також важливо розрізняти поняття терроризму і терору.

Терор  - це політики залякування, придушення політичного супротивника насильницькими засобами.

Головна мета терористів — не безпосередні жертви їхніх акцій, не конкретні люди, яких вони холоднокровно прирікають на загибель, а ті, хто про це дізнається.

Терористи прагнуть, аби  ворожа спільнота «зрозуміла»: або  вона піде на поступки на зустріч їхнім  вимогам, або буде приречена вічно  страждати, очікуючи у страху, що удари можуть влучити у будь-кого і в будь-який час.

Сучасних терористів не хвилює, скільки невинних людей  загине, будуть вони цивільними чи військовими, які матеріальні збитки будуть завдані  суспільству. Головний об'єкт їхнього  впливу — ті, у чиїх руках влада. Таке в узагальненому вигляді кредо тероризму.

Природа тероризму у  всі часи залишається незмінною: в її основі — симбіоз насильства й страху як насильницько-примусового  методу досягнення бажаної мети.

Під сутністю тероризму  мають на увазі сукупність ознак, характерних рис і відмітних особливостей, властивих тероризму як соціально-політичній і правовій категорії і які становлять його внутрішній зміст. Дослідники виділяють такі ознаки тероризму як злочинного діяння.

• тероризм є однією з форм організованого насильства;
• при тероризмі здійснюється примус більш широкої соціальної групи, ніж безпосередні жертви насильства;
• формування цілей здебільшого не пов’язане з конкретними проявами насильства, тобто між жертвою та метою, на яку спрямовують свої дії терористи, немає прямого зв’язку;
• тактична мета тероризму полягає в тому, щоб привернути увагу до проблеми, стратегічна - досягти певних соціальних змін (свобода, незалежність, звільнення з виправно-трудових установ певного контингенту осіб, революція тощо);
• акти тероризму самі по собі становлять традиційні форми загальнокримінальних злодіянь;
• тероризм паралізує протидію з боку громадськості;
• знаряддям впливу тероризму є психологічний шок, який супроводжується усвідомленням того, що будь-хто може стати жертвою незалежно від того, до якої верстви суспільства він належить.
• будь-які правила чи закони не визнаються - жертвами терористичних актів можуть бути як дорослі чоловіки, так і жінки та діти;
• розрахунок робиться на ефект раптовості, неочікуваності та несподіваності;
• публічність виступає як основна ознака тероризму;
• демонстративність актів тероризму - бажання справити враження на широкий загал;
• тероризм припускає «політичне вимагання», тому він не пов’язаний із стихійними повстаннями та виступами населення;
• тероризм вимагає негайного задоволення висунутих вимог, інакше він вдається до реалізації погроз та ескалації насильств;
• практично завжди бере на себе відповідальність за вчинені акти насильства, оскільки вони є засобом досягнення мети, а не самоціллю [31].

У Законі України “Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 р. № 638-IV тероризм трактується як суспільно небезпечна діяльність, яка  полягає в свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення і органів влади або здійснення інших посягань на життя або здоров’я ні в чому не винних людей або загрози здійснення злочинних дій з метою досягнення злочинної мети [8].

Згідно із цим законом  міжнародний тероризм визначений як здійснювані у світовому або регіональному масштабі терористичними організаціями, угрупованнями, у тому числі при підтримці державних органів окремих держав, з метою досягнення певної мети суспільно небезпечні насильницькі дії, пов’язані з викраденням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей або загрозою їх життю і здоров’ю, руйнуванням або загрозою руйнування важливих народногосподарських об’єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням або загрозою застосування ядерної, хімічної, біологічної та іншої зброї масового ураження.

Треба зазначити, що наразі терміни «міжнародний тероризм»  і «глобальний тероризм» використовуються як рівнозначні. Це пов’язано з тим, що і глобалізація, і міжнародний  тероризм стали можливі завдяки розвитку сучасних засобів комунікації, тобто міжнародний тероризм є негативним ефектом глобалізації, і тому цілком правомірне використання цих двох термінів як рівнозначних.

Засновником теорії сучасного  тероризму став німецький радикал  К. Гейнцген. Ще у 1848 р. він доводив, що заборону вбивства не можна прикласти до політичної боротьби і що фізична ліквідація сотень і тисяч людей може бути виправданою, виходячи з «найвищих інтересів людства». Він вважав, що силі і дисципліні реакційних військ треба протиставити таку зброю, за допомогою якої невелика група людей може створити максимальний хаос. Це й є так звана «філософія бомби».

 Його теорія набула  подальшого розвитку у «теорії  руйнування» М. Бакуніна. Як засоби  боротьби він пропонував отруту, ніж і мотузку. Революціонери, вважав М. Бакунін, повинні бути глухими до стогонів приречених і не повинні йти ні на які компроміси.

У 70-ті роки XIX ст. анархісти  висунули «пропаганду дією». Суть її полягала у тому, що не слова, а тільки терор може спонукати маси до тиску на уряд. Ця ж думка проходить пізніше і у П. Кропоткіна, який визначав анархізм як "постійне збудження за допомогою слова усного і письмового, ножа, гвинтівки і динаміту". Наприкінці XIX ст. особлива роль у пропаганді тероризму в Європі і США належить Й. Мосту, який проповідував «варварські засоби боротьби з варварською системою».

Тероризм (як систематичне залякування, провокування, дестабілізація суспільства насильством) стає постійним  фактором суспільного життя з  другої половини XIX ст.

Його представники — російські народники, радикальні націоналісти в Ірландії, Македонії, Сербії, анархісти у Франції, Італії, Іспанії, США. До Першої світової війни тероризм вважався знаряддям лівих. Але, по суті, до нього вдавалися не тільки вони. Прикладом може бути діяльність правої організації — американського ку-клукс-клану. Із закінченням війни праві узяли терор на своє озброєння — націонал — сепаратисти і фашистські рухи в Німеччині, Франції та Угорщині, "залізна гвардія" у Румунії. Найбільшими терактами того часу були політичні вбивства К. Лібкнехта і Р. Люксембург у 1919 р., югославського короля Олександра і французького прем'єр-міністра Л. Варту в 1934 р.