Интеграция в ЕС, как основное направление внешней политики Хорватии

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чорноморський державний  університет імені Петра Могили

 

 

Кафедра міжнародних  відносин та зовнішньої політики

 

 

КУРСОВА РОБОТА

за спеціальністю 6.03020101

 

ІНТЕГРАЦІЯ  ДО ЄС, ЯК ОСНОВНИЙ НАПРЯМ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ХОРВАТІЇ

 

 

 

Студент-виконавець:

Кузнєцова Дар’я Олександрівна_____

392 група факультету політичних наук

Науковий керівник: к. і. н., доцент

Богданова Тетяна Євгенівна ________

 

 

 

Допущено до захисту

Зав. кафедри ________________

«__»__________________2012 р.

 

 

 

Миколаїв – 2012

 

ЗМІСТ

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ  СКОРОЧЕНЬ………………………………………...3

ВСТУП……………………………………………………………………….........4

РОЗДІЛ 1. Інтеграція країн Центральної та Східної Європи до ЄС………….8

1.1 Вимоги до вступу в ЄС для країн Центральної та Східної Європи……………………………………………………………………………..8

1.2 Вимоги для вступу в зону дії Шенгенської угоди і зони дії євро………………………………………………………………………………..10

1.3 Наслідки та прогнози вступу країн Центральної та Східної Європи до ЄС……………………………………………………………………………...14

РОЗДІЛ 2. Зовнішня політика Хорватії………………………………………..22

2.1 Основні цілі зовнішньої політики Хорватії………………………....22

2.2.Місце євроінтеграційного напряму в зовнішній політиці Хорватії…………………………………………………………………………...26

РОЗДІЛ 3. Процес інтеграції Хорватії до ЄС…………………………………28

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………...36

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ  СКОРОЧЕНЬ

 

ЄС–   Європейський Союз.

Країни ЦСЄ– країни Центральної та Східної Європи.

PHARE–  Poland, Hungary Aid for the Reconstruction of the Economy.

ERM-II–  European Exchange Rate Mechanism.

ВВП–  Валовий внутрішній продукт.

ЕВС–   Економічний і валютний союз.

ЦБ–                       Центральний банк.

ЄЦБ–                    Європейський центральний банк.

ТНК–                    Транснаціональні корпорації.

НАТО –               Північноатлантичний Альянс.

ООН –                  Організація Об’єднаних Націй.

ОБСЄ–                 Організація Безпеки і Співробітництва в Європі.

ЕКОФІН–          Рада міністрів економіки й фінансів.

ЮНЕСКО–           Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури

МТКЮ–  Міжнародний трибунал, щодо колишньої Югославії.

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  дослідження. Європейський Союз на сьогоднішній день є успішним інтеграційним утворенням. У його склад входять майже всі європейські країни, при цьому досить часто відбуваються нові розширення. 1 травня 2004 року в його ряди вступили десять нових країн: Угорщина, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія й Естонія. Це розширення стало небаченим по масштабі подією. Для країн, що вступили, це було дуже важливе рішення, тому що в результаті вони одержували серйозну підтримку в особі Європейського Союзу не тільки в економічному плані, але й у політичному. Членство в ЄС розглядалася як гарантія вільного доступу до ринків, як підтримка економічних перетворень і як участь у фінансових трансфертах. Однак це з'явилося для них складним випробуванням, тому що за порівняно невеликий строк їм треба було провести безліч реформ. Самому Євросоюзу довелося у зв'язку із цим розширенням також провести реформи, тобто вступ нових країн підштовхнуло Європейський Союз до реформування існуючих інститутів.

Найбільш актуальною серед країн ЦСЄ зараз є інтеграція Хорватії до ЄС, адже країна знаходиться вже на завершальному етапі і вже в 2013 році стане новим членом Європейського Союзу. Тому э актуальним розглянути детально процес інтеграції Хорватії до ЄС, проаналізувати реформи, які країна проводила задля того, щоб стати гідної країно для вступу в ЄС.

Об’єктом дослідження є зовнішня політика Хорватії.

Предметом дослідження є інтеграція до ЄС, як основний напрямок зовнішньої політики Хорватії.

Територіальні рамки цієї праці обмежені територіями таких держав, як країни ЦСЄ.

Хронологічні  рамки дослідження охоплюють період від 1991 року проголошення незалежності Хорватії та до сьогоднішніх днів.

Метою курсової роботи є аналіз зовнішньої політики Хорватії,а саме місця інтеграційного напрямку в зовнішній політиці Хорватії.

Відповідно  до мети були поставлені такі завдання:

• Проаналізувати умови вступу країн центрально-східної Європи до ЄС;
• Вияснити перспективи та можливості вступу країн центрально-східної Європи до ЄС;
• Дослідити основні цілі зовнішньої політики Хорватії;
• Проаналізувати місце євроінтеграційного напряму в зовнішній політиці Хорватії;
• Розглянути процес та основні етапи інтеграції Хорватії до ЄС;

Методологічні засади роботи обумовлені вибором об’єкту та предмету дослідження, метою та поставленими у вступі завданнями. Методологічною основою курсової роботи є принцип об’єктивності та плюралізму, використання яких передбачає неупереджений аналіз подій та окреслення різних точок зору на заявлену тему дослідження.

Під час опрацювання  матеріалів дослідження проводився аналіз літератури та інформаційних  джерел. Автором були використані такі загальнонаукові методи, як логічний, синтез, аналіз, індукція, дедукція.

Аналіз джерел та літератури. У дослідженні автором було використано матеріал з періодичних видань, електронні ресурси та джерела. Ознайомившись з ними, автор дійшов висновку, що наукові праці розкривають окремі аспекти порушених автором дослідження питання, що дозволяє користуватися даними матеріалами задля виконання поставлених завдань.

В роботі були використані офіційні документи Європейського Союзу, зокрема «Рішення Ради ЄС» [3], «Законодавча резолюція Європарламенту» [4]. Дані матеріали допомогли автору окреслити умови вступу Хорватії до ЄС та вимоги до вступу країн центрально-східної Європи. Данні документи надають нам цілісну картину про рішення Європейського Союзу, щодо вступу країн ЦСЄ. Для розуміння зовнішньої політики Хорватії неабияку користь становить інформація про, яка була взята з сайту МЗС Хорватії [5]. Там надаються офіційні дані, щодо цілей та пріоритетів зовнішньої політики Хорватії, її основні інтереси.

Автор, при написанні  роботи, користувався різними статтями та публікаціями, переважно в роботі використанні статті вітчизняних та російських дослідників, але також були використані матеріали статей зарубіжних дослідників. Значну увагу було приділено роботам: П.А. Іскандерова В своїх статтях він робить акцент на Балканський регіон. Досліджує минуле регіону та перспективи розвитку в майбутньому, також в одній з робіт досліджуються партнерські відносини країн Балканського регіону та ЄС, розглядається можливість вступу країн до союзу, робиться акцент на історії взаємовідносин країн Балканського регіону та ЄС. Так як Хорватія входить до Балканського регіону, та зараз є найближче всього до вступу в ЄС, то їй в роботах приділялося багато уваги та робився акцент саме на розвитку відносин Хорватії з ЄС. Також значній внесок в роботу зробила стаття О.Соколовскої У своїй статті вона досліджує шлях Хорватії до ЄС. Розглядає перші кроки на шляху до євро інтеграції, починаючи з 1991 року, тобто проголошення незалежності Хорватії та досліджує весь шлях та етапи інтеграції до сьогоднішніх днів. Розглядає причини проблем на шляху до ЄС та їх усунення.

Наукова новизна:

• здійснення комплексне дослідження вимог вступу країн ЦСЄ до ЄС. Прогнози розширення ЄС та наслідки вступу країн ЦСЄ до ЄС.
• Виокремлено ключеві цілі зовнішньої політики Хорватії. При цьому особливу увагу приділено відносин Хорватії з Європейським Союзом.
• Досліджені етапи та процес інтеграції Хорватії до ЄС. Проаналізовано погляди кожного з президентів Хорватії після проголошення незалежності, щодо європейської інтеграції.

Практичне значення роботи полягає в тому, що дослідження написане в наукових та навчальних цілях і його матеріали можуть бути використані для підготовки інших видів наукових робіт, зокрема, рефератів та доповідей.

Апробація результатів дослідження була здійснена на V Регіональній науково-практичній конференції студентів та молодих учених «Південна Україна в міжнародних відносинах: історія та сучасність», яка відбулась 16 березня 2012 року в приміщенні Чорноморського держаного університету імені Петра Могили.

Структура роботи. відбиває поставлені перед дослідженням цілі та завдання. Загальний обсяг роботи становить 38 сторінок, з них основного тексту – 25 сторінок. Робота містить вступ, перелік умовних скорочень, 3 розділи, висновки і список використаних джерел та літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ІНТЕГРАЦІЯ  КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ ДО ЄС

 

1.1 Вимоги до вступу в ЄС для країн Центральної та Східної Європи

Протягом всієї своєї  історії ЄС розвивається по двох напрямках: усе більше повного об'єднання національних господарств у єдину регіональну економіку й територіальне розширення зони інтеграції .

Розширення ЄС покликане  сприяти його економічному й політичному  розвитку. Даний процес надає наступні переваги:

• підвищення ролі ЄС у світовій політиці;
• посилення економічної ваги ЄС у світовому господарстві;
• розширення пояса демократії, стабільності й процвітання на європейському континенті

Однак даний процес має  як переваги, так і недоліки: поділ, що підсилюється, Європи на більші й  малі, бідні й багаті держави, євроцентризм і проамериканізм, ускладнення механізму прийняття економічних і політичних рішень. [6,c.59].

На сесії Європейського  Союзу 1994р. була визначена стратегія  «так званого попереднього вступу», фінансованого по програмі PHARE у  вигляді допомоги на суму близько 1 млрд. євро щорічно для десяти країн-кандидатів. Дана програма зосереджує на двох пріоритетах:

• допомога адміністрації держави-кандидата в здійсненні обов'язків Євросоюзу. Також виявляється допомога національному й регіональному уряду;
• допомога державі-кандидатові, щоб «підняти» рівень галузей промисловості й інфраструктуру до рівня стандартів Європейського Союзу, мобілізуя необхідне вкладення капіталу, особливо в ті сфери де ЄС особливо вимогливо: навколишнє середовище, транспорт, промисловість, якість продукції, умови роботи [5].

Вони (кожний окремо) представили  в 1995 році Білу книгу, де розглядалися їхні дії для підготовки до вступу в єдиний ринок Європейського  Союзу. У липні 1997 року Європейська  комісія опублікувала свою думку із приводу сформованої ситуації, а також необхідні умови для претендентів. Відповідно до цієї публікації, країни-кандидати повинні забезпечити:

1. стабільність інститутів, що забезпечують демократію, законність, дотримання прав людини й національних меншостей;
2. наявність функціонуючої ринкової економіки, здатної витримувати конкуренцію й справлятися з дією ринкових сил у країнах Центральної й Східної Європи й у ЄС;
3. готовність і здатність прийняти на себе всі зобов'язання, пов'язані зі членством у ЄС, згода із цілями створення економічного й валютного союзу;
4. установлення добросусідських відносин з безпосередніми сусідами [4].

Крім того, гарантуючи, що розширення ЄС не підірве економічні й соціальні досягнення, під час  переговорів із країнами-кандидатами  країни-члени Європейського Союзу наполягали на:

• поліпшенні економічний і сільськогосподарський сектори;
• реформуванні судової системи й боротьбі з корупцією;
• прийнятті законів про нешкідливість харчових продуктів;
• протистоянні організованої злочинності, економічним і фінансовим злочинам, торгівлі наркотиками й іншими забороненими товарами;
• підтримці прав меншостей;
• поліпшенні й захисті навколишнього середовища, зокрема в плані організації збору й видалення відходів і безпеки від атомних електростанцій.

Збільшення чисельного складу Єврозони за рахунок приєднання нових країн нерідко викликає серйозні проблеми для ЄС:

1. нездатність країн-претендентів укластися в рамки критеріїв Економічного й Валютного Союзу ЄС і переходу до єдиної валюти - євро;
2. виникнення в ЄС нових претендентів на одержання аграрних і структурних субсидій з бюджету ЄС;
3. необхідність великих фінансових витрат на трансформацію внутрішньо економічних показників і допомоги новим країнам-членам ЕС.