Захист дітей від насилля

ПЛАН

 

 

ВСТУП…………………………………………………………………………..3

 

1. Дитяче рабство та його сучасні форми…………………………….…….5
2. Аналіз міжнародно-правових актів, спрямованих на боротьбу з рабством…………………………………………………………………………….16
3. Перспективи вдосконалення національного законодавства у сфері протидії дитячому рабству………………………………………………………...19

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...23

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..25

 

ВСТУП

 

Проституція та рабство, як відомо, явища давні. Виникнувши практично одночасно, вони і далі продовжують співіснувати, часто переплітаючись одне з одним. Проте, якщо до проституції ставлення сучасної громадськості та законодавців неоднозначне, то рабство вважається злочином в усіх державах світу. Ці явища існують віками і ані громадський осуд, ані різноманітні міри (в тому числі і репресивні), що їх застосовували держави, не змогли їх викорінити. Вони лише певною мірою впливали на їх кількісні показники. В результаті цієї протидії з боку суспільства і держави сформувався відмінно налагоджений ринок секс-індустрії, який дає величезні прибутки в тіньову економіку.¹

Актуальність  обраної теми підтверджувалася неодноразово як на національному, так і на міжнародному рівні. Як зазначив Генеральний Секретар ООН Пан Гі Мун у своєму зверненні на честь Міжнародного дня боротьби з рабством: «Скасування трансатлантичної работоргівлі в XIX столітті не призвело до викорінення рабства в усьому світі. Навпаки, воно набуло інші форми, які зберігаються і донині ...» До цих форм Пан Гі Мун зараховував боргову кабалу та підневільну працю, торгівлю жінками та дітьми, домашнє рабство та примусову проституцію, насильницькі шлюби та експлуатацію дитячої праці.²

Торгівля людьми, перш за все дітьми, є однією із форм рабства  в сучасному світі та являє  собою одне з найжахливіших порушень прав людини. Можна виділити наступні причини постійного збільшення кількості дітей, які продаються з метою використання в сексуальних цілях: 1) глобалізація економіки і підвищення трудової мобільності населення; 2) ріст попиту на послуги сексуального характеру в розвинутих країнах; 3) поступове збільшення числа дітей-сиріт та соціальних сиріт.³

У межах ООН створена досить розвинена система міжнародних  угод, у якій значна увага приділяється питанням боротьби з рабством дітей. Однак існування такого явища  загрожує правовим та моральним засадам нашого суспільства. Експерти зазначають, що однією з причин поширення його є незначна і недостатня ефективність системи міжнародних і національних засобів боротьбі з цим явищем.⁴ Незважаючи на розмаїття нормативно-правових актів, покликаних боротися з дитячим рабством, ситуація у цій сфері продовжує погіршуватися. Відповідно до сучасних умов і ситуацій на ринку «живого товару», транснаціональна злочинність постійно знаходить все нові й нові шляхи і способи вчинення цього злочину.

Як бачимо, проблема залишається  актуальною, відносини у цій сфері  – напруженими, а механізмів і  заходів боротьби, як виявляється, не достатньо.

Дана тема вивчалася як вітчизняними, так і зарубіжними вченими, як злочин міжнародного характеру. Не випадково до проблеми боротьби із рабством у різний час зверталися такі провідні науковці, як І.П. Бліщенко, Л.Н. Галенська, Р.А. Каламкарян, І.І. Карпець, І.І. Лукашук, А.В. Наумов, В.П. Панов та інші. При цьому зверталась увага на суспільну небезпеку цього явища, недосконалість законодавства у боротьбі із ним.

Метою дослідження є аналіз міжнародних договорів з дотримання прав дитини у сфері протидії рабству та висвітлення проблематики щодо нормативно-правового забезпечення протидії рабству дітей, в тому числі дитячій проституції в Україні.

Задля реалізації даної  мети визначено завдання щодо: розгляду сучасного стану та основних проявів дитячого рабства, а також особливості його поширення у світі; огляду ключових міжнародних договорів, законів і підзаконних нормативно-правових актів спрямованих на боротьбу з дитячим рабством, в тому числі проституції; здійснення аналізу основних заходів для імплементації та дотримання стандартів, передбачених міжнародними і європейськими конвенціями у сфері протидії дитячому рабству.

 

1. Дитяче рабство та його сучасні форми

 

Рабство належить до тих  негативних явищ, котрі існують ще із давніх-давен. Упродовж розвитку суспільства  воно постійно зазнавало змін як за формою, так і за змістом. Досягнувши свого найбільшого розвитку і поширення у рабовласницьку епоху, рабство та пов’язана із ним работоргівля до цього часу не зникли, а наразі отримали у світі своє продовження ще у більш потворному вигляді.⁵

В міжнародному праві  під поняттям рабство розуміють - статус або становище особи, щодо якої застосовуються деякі або всі дії характерні для права власності або деякі з них (ст.1 Конвенції про рабство від 1926 року). Рабство - це форма суспільної нерівності. Ознаки рабства відрізнялися в залежності від країни. Проте найважливішою і спільною ознакою для всіх рабовласницьких держав вважається факт незаконного посягання на волю людини, ставлення до неї як до знаряддя праці, як до предмету купівлі-продажу та протиправне володіння людини людиною.

Заборона рабства та работоргівлі є частиною міжнародного звичаєвого права, що означає, що воно стосується всіх держав, незалежно від того, чи вони ратифікували різноманітні міжнародні договори, що забороняють рабство. Україна ратифікувала Конвенцію про рабство 27 січня 1959 року.

У ст.7 Додаткової конвенції про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства визнано у підневільному стані особу, яка перебуває в стані чи становищі, що є результатом інститутів чи звичаїв, подібних до рабства, до яких належать: боргова кабала, кріпацький стан, будь-який інститут чи звичай, через який жінку можуть за винагороду видати заміж, передати її як спадщину після смерті чоловіка, а також будь-який інститут чи звичай, коли передається дитина з метою її експлуатації.

Дехто з науковців тлумачить рабство надто широко – як стан особи, воля якої підпорядкована іншій особі, і ця особа розпоряджається можливостями підневільного на власний розсуд, через що він фактично позбавляється визначених прав і свобод;⁶ або ж як особливу форму соціально-психологічного зв’язку між суб’єктами, в рамках якого одна особа в результаті примусу отримує фактичний контроль над діями іншої особи з метою її експлуатації, а потерпілий позбавляється фактичної можливості реалізувати своє право на особисту свободу, свободу пересування, вибору місця проживання, свободу праці і змушений без відповідної винагороди виконувати на користь інших осіб певну роботу, не маючи можливості відмовитися від виконання цієї роботи .⁷

Узагальнивши міжнародно-правові  норми, дефініцію «рабство» можна визначити як стан чи становище особи, в силу яких відносно неї здійснюються всі чи декотрі повноваження, притаманні праву власності, якщо ця особа незалежно від її волі не може відмовитися від виконання покладених на неї робіт (надання послуг).⁸

На думку експертів, окрім рабства (в його традиційному розумінні) та работоргівлі ці зловживання охоплюють торгівлю дітьми, дитячу проституцію, дитячу порнографію, експлуатацію дитячої праці, заподіяння статевих понівечень дівчаткам, використання дітей у збройних конфліктах, боргову кабалу, торгівлю людьми та людськими органами, експлуатацію проституції і певні види практики, що використовуються в умовах апартеїду та колоніальних режимів.⁹

Слід мати на увазі, що між різноманітними формами рабства  не існує чітких розмежувань. Ті самі групи людей часто стають жертвами кількох різновидів сучасного рабства – наприклад, експлуатації дитячої праці та дитячої проституції. Основна причина цього у об'єднуючих факторах соціальної незахищеності, низького рівня життя та зубожіння в країнах, що розвиваються.

Однією із сучасних форм рабства є торгівля дітьми та їх проституція.

Відповідно  до ст.2 Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії дитяча проституція означає використання дитини у діяльності сексуального характеру за винагороду або будь-яку іншу форму відшкодування.

Відповідно до класифікації Міжнародного Департаменту Праці (International Labor Office) дитяча проституція класифікується як «невідповідна форма праці». Саме тому навіть у тих країнах, де проституція легалізована, дитяча проституція знаходиться поза законом, а залучення дітей до проституції вважається кримінальним злочином. Якщо дорослу проституцію можна розділити на добровільну і примусову, то дитяча проституція, безумовно, повинна бути визначена як примусова. Звичайно, не всі діти, особливо підлітки, примушуються до проституції силою. Примус, яке вони відчувають, іншого порядку - економічне або соціальне.

На відміну від дорослої проституції дитяча проституція і сексуальна експлуатація в будь-якій її формі має більш серйозні наслідки для життя і здоров'я її жертв. Її зріст не тільки позбавляє дітей нормального життя, сімейного тепла, а й підштовхує їх до інших ризиків: вживання наркотиків, алкоголізму, розкраданню і інших злочинів.

Відмінність дитячої  проституції від юридично обумовленого акту зґвалтування полягає в обміні послуг на гроші або їх еквівалент: наркотики, їжу або інші товари. Також як і доросле її можна розділити на організовану і неорганізовану. В її організаційну структуру включені неповнолітні діти, працюють на вулицях, у фірмах дозвілля, борделях, саунах та інших розважальних закладах. Неорганізована дитяча проституція включає, в цілому, групи бездомних дітей, дітей, які проживають у сім'ях. Вони час від часу надають секс-послуги за невелику плату.

Особливість дитячої  проституції полягає в тому, що її організаторами та основними споживачами  є дорослі. Вони несуть відповідальність за прилучення неповнолітніх до вступу у сексуальні відносини з різними особами, отримуючи за це матеріальну винагороду. Організаторами проституції можуть випадкові особи, знайомі і навіть власні батьки. Дії дорослого, утворюють об'єктивну сторону залучення дітей у заняття проституцією виражаються в різних формах впливу: фізичного примусу (побої, заподіяння тілесних ушкоджень, позбавлення волі, їжі, образи) або психічного (обман, вмовляння, лестощі, підкуп, збудження почуття заздрості та ін ).¹⁰

Організація із боротьби проти дитячої проституції у країнах Азії повідомила Робочу групу із сучасних форм рабства ООН, що на Тайвані у проституцію і секс-туризм залучається понад 20 тис. дітей, головним чином, віком від 12 до 16 років. Індустрія секс-туризму поширюється у тих районах Тайваню, де проживають корінні народи. Там складно знайти роботу, і багатьох дівчат продають у приватні будинки розпусти в рабство для використання із метою сексуальної експлуатації.¹¹

Масова дитяча проституція  існує і у промислово розвинених країнах. Вважається, що лише у США  близько 100 тис. дітей є втягнутими у цю «індустрію». За даними організації “S.O.S.Enfants”, у Парижі проституцією займаються приблизно 5000 хлопчиків і 3000 дівчаток віком до 18 років.

В Україні офіційно реєструється незначна кількість випадків дитячої  проституції. Пояснити це можна високим рівнем латентності цього явища у нашій країні.

Можна зробити висновок, що в Україні дитяча проституція  і проституція неповнолітніх  ще не досягла таких масштабів  як у Таїланді, Японії, на Філіппінах та у деяких інших регіонах. Але це не дає підстав вважати ситуацію, пов’язану із проблемою, менш гострою. Катаклізми соціального і морального характеру дозволили представникам кримінального секс-бізнесу значно розширити сферу організованих сексуальних послуг за рахунок дітей і неповнолітніх. Механізм їх втягнення у заняття проституцією пов’язується як із їхньою добровільною згодою, так і з примушуванням цих осіб до заняття проституцією.

Сексуальна експлуатація у комерційних цілях є однією із найжорстокіших форм насильства щодо дітей. Діти, які стали її жертвами, зазнають фізичних, психосоціальних та емоційних страждань, наслідки яких відчуваються протягом усього життя і навіть йому загрожують. Вони піддаються ризику ранньої вагітності, смерті під час пологів і зараження хворобами, які передаються статевим шляхом. Згідно із конкретними дослідженнями і свідченнями дітей, які стали жертвами сексуальної експлуатації, нанесена їм травма є дуже глибокою. Багато із них надалі не в змозі долучитися до нормального життя або повернутися до нього. Частина із них вмирає, не досягнувши зрілості.

Зауважимо, що простежується  чіткий зв’язок між проституцією та порнографією – особливо дитячою, котра відкриває великі можливості для експлуатації дитячої сексуальності, користується попитом і також  приносить великі прибутки.

Нині розповсюдження та експлуатація дитячої порнографії  є проблемою світового рівня. Для реалізації такої продукції, а також для організації її комерційного обігу та подальшого розміщення у різноманітних виданнях злочинці використовують широко розгалужену мережу книжкових магазинів і секс-шопів. Одним із сучасних засобів передачі продукції дитячої порнографії є розповсюдження її каналами міжнародної комп’ютерної мережі Інтернет.

За даними Генерального секретаріату Інтерполу, хвиля дитячої порнографії охопила багато країн світу. Як стверджує американська митна служба, лише у США проживає 500 тис. педофілів, для яких у країні виготовляється 85% усієї дитячої порнографії. Зазначимо, що злочинні елементи, які займаються дитячим порнографічним бізнесом, часто виступають під прикриттям організацій із допомоги дітям або відеокомпаній.¹²