Уніфікація в міжнародному праві

Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРЛЛ) є спеціальним органом Генеральної Асамблеї ООН, що створений 1966 р. з метою сприяння прогресивному узгодженню та уніфікації права міжнародної торгівлі. Відповідно до своїх цілей та завдань, Комісія координує роботу організацій, що діють у сфері міжнародної торгівлі, заохочує більш широке застосування типових та уніфікованих законів, що існують на сьогоднішній день. Комісія здійснює підготовку та заохочує прийняття нових міжнародних конвенцій, типових та уніфікованих законів, а також сприяє кодифікації та більш широкому застосуванню міжнародних комерційних термінів, положень, звичаїв і практики.

Висновки

Ключова роль в уніфікації на міждержавному рівні норм, що стосуються колізійного регулювання, матеріально-правового регулювання питань МПрП, а також проблем міжнародного цивільного процесу, належить профільним міжнародним організаціям, які забезпечують обґрунтування, підготовку, обговорення та прийняття основних міжнародних договорів, присвячених цим питанням. 

Уніфікація правових норм в міжнародному приватному праві має велике значення. По – перше, договірне походження визначає і тимчасові рамки дії уніфікованих норм. Вони здобувають на території держави, що бере участь в договорі, юридичну чинність не раніше того моменту, коли договір набирає сили. Навіть якщо держава ратифікувала договір (чи іншим способом виразило свою згоду на його обов’язковість), але він не набрав сили (зокрема, коли договір не набрав необхідне число ратифікацій), уніфіковані норми не діють. Припинення дії договору веде до припинення дії відповідних уніфікованих норм. Односторонній вихід держави  з договору також припиняє дія відповідних уніфікованих норм на території даної держави.

На зміст і практику застосування уніфікованих норм впливають зміни, внесені державами в текст договору у процесі його здійснення. Приведені випадки зв’язку уніфікованих норм з їх міжнародним договором не є вичерпними. Але вони в достатній мірі підтверджують специфіку розглянутих норм, що визначає їхнє особливе місце в системі міжнародного приватного права.

В результаті, у національному праві України по тому самому питанню можуть існувати різні правові норми - уніфіковані (колізійні, матеріальні і процесуальні, регіональні і двосторонні,  внутрішні) тобто, які містяться в законах і підзаконних актах.

Метою уніфікації є вироблення єдиних підходів до вирішення нагальних потреб суспільства і держави в цілому.

      Список використаних джерел

Нормативно - правові акти:

1. Закон України “Про дію міжнародних договорів в Україні” від 22 грудня 1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №10. – С.45.

Літературні джерела:

2. Довгерт А.С. Міжнародне приватне право . - К.: Алерта, 2012. - 376 с.
3. Колісник Т.В. Міжнародні угоди у системі джерел міжнародного приватного права // Вісник університету внутрішніх справ. – 2000. – Випуск 11– с. 244-249 
4. Звеков В. П. Международное частное право. Курс лекций. – М.: Норма – Инфа. 1999. – 686с.
5. Интелектуальная собсвенность. Всемирная Организация Интелектуальной Собственности.  Женева. “ІнЮре”, 2001. – 640с. 
6. Международное частное право : Учебное пособие / (Сост. Д. В. Задыхайло). – Х., «Консум», 1998. – 759с.
7. Международное частное право : Учебное пособие. 3 – е изд. – СПб. Изд – во Михайлова В. А., 2000. – 397с.
8. Международное частное право. Учебник / Под ред. Г. К. Дмитриевой., Гриженко Е. М., 2001. – 656с.
9. Минков А. М. Международная охрана интелектуадльной собственности. – СПб.: Питер, 2001. – 649с.
10. Попов А. А. Международное частное право : Учебное пособие. – 2 – е изд. – Х., Каравелла, 2000. – 244с.