Участь України в Організації з безпеки і співробітництва в Європі

 В результаті скликання наради  з безпеки і співробітництва  в Європі утворилася нова політична атмосфера, яка була покликана здійснювати безпосередній вплив на застосування і розвиток міжнародного права як в розумінні поглиблення його демократичного змісту, так і в розумінні поширення міжнародно-правового регулювання на нові галузі взаємовідносин між державами.

 Скликання НБСЄ – безпрецедентна  в історії подія, яка носить  як політичний так і міжнародно-правовий  характер. Такого характеру надають  їй перш за все склад і  рівень представництва держав-учасниць. Уперше в історії на нараді  зібралися найвищі політичні і державні керівники країн, які представляли всі соціальні і політичні системи, зовнішньополітичні програми і концепції.

57 держав-учасниць ОБСЄ, розташованих  в Північній Америці, Європі й  Центральній Азії сповідують  всеосяжний підхід до безпеки, розглядаючи три її виміри: військово-політичний, економіко-екологічний та людський8. Відмітною особливістю цієї Організації є наявність у неї польових операцій, які функціонують безпосередньо у деяких державах-учасницях та на їхній запит надають необхідну допомогу. Рішення в ОБСЄ приймаються консенсусом.

Основні засади Організації викладені у Гельсінському Заключному акті (1975) та Паризькій Хартії ОБСЄ для нової Європи (1990). Важливу роль відіграють також Гельсінська Декларація «Виклик часу змін» (1992) - пакет рішень щодо структури і напрямів діяльності Організації, Декларація Будапештської зустрічі на найвищому рівні (1994), Лісабонська Декларація про модель загальної та всеохоплюючої безпеки для Європи ХХІ ст. (1996), рішення Стамбульського саміту ОБСЄ (1999), рішення Астанінської ювілейної декларації ОБСЄ (2010).

       

               

             1.2.  Структура організації

Основу внутрішньоорганізаційного механізму будь-якої міжнародної організації складають її органи, зокрема статутні. Причому більшість науковців стверджують, що структура більшості міжнародних організацій однотипна, як правило, включає три основні органи: вищий, виконавчий і адміністративний9. Ці органи прийнято вважати найважливішими і обов’язковими в структурі будь-якої організації10.

ОБСЄ має дещо нетипову структуру. Проте така структура органів ОБСЄ є відносно новою. Вона була створена на підставі рішення Ради міністрів прийнятого 1 листопада 2006 р. у зв’язку із проектом, який передбачив основні напрямки розвитку організації на майбутнє. Як справедливо зазначає з цього приводу Є. О. Шибаєва, розвиток міжнародної організації нерозривно пов'язаний з розвитком її внутрішньо організаційного механізму11.

До 1 листопада 2006 року., тобто до моменту набрання чинності нових Правил процедури ОБСЄ порядок організації та діяльності органів НБСЄ/ОБСЄ визначався Паризькою хартією для нової Європи, Празьким документом про подальший розвиток інститутів і структур організації, та іншими документами.

Загалом, сучасна структура ОБСЄ є досить розширеною. Саме тому слід детально зупинитися на аналізі правового становища кожного органу.

Вищим органом ОБСЄ є Саміт (Зустріч на рівні) — періодично проведена зустріч голів держав та урядів країн ОБСЄ. Цей орган складається зі всіх держав-членів ОБСЄ. Він скликається раз на два роки, в залежності від вимог міжнародно-політичної кон’юктури, встановлює пріоритети та надає орієнтири на вищому політичному рівні. Порядок проведення зустрічей на вищому рівні визначається Правилами процедури організації, а рішення про порядок денних засідань приймається Радою міністрів та Постійною Радою ОБСЄ. В роки, коли саміти не проводяться, збирається засідання Ради міністрів іноземних справ.  Кожній Нараді голів держав і урядів передують Конференції з огляду.

Рада міністрів є центральним директивним та керівним органом. Збирається на рівні міністрів закордонних справ не менше одного разу на рік. Керівна рада в період між зустрічами Ради міністрів відповідає за загальний огляд, управління та координацію діяльності Організації; обговорює та формулює керівні принципи політичного та загального бюджетного характеру. Складається із представників держав-учасниць на рівні директорів політичних департаментів або на відповідному їй рівні. Рада міністрів скликається щорічно в державі, яка головує в Раді, якщо лише державами-членами не визначено іншого. Зустрічі Ради тривають не більше  двох днів та складаються із декількох пленарних засідань, враховуючи засідання присвячене відкриттю та завершальне пленарне засідання. Також збирається в якості Економічного форуму12.

Постійна рада - основний постійно діючий орган, створений для надання політичних консультацій і прийняття поточних рішень. Він також може скликатися при виникненні надзвичайних обставин. До його складу входять постійні представники держав-учасниць. (Щотижня збирається у Відні). Він був створений Римської Ради міністрів іноземних справ у 1993 році. Оскільки Постійна рада є колегіальним органом всі питання вирішуються на її засіданнях колегіально. Рішення приймаються на основі консенсусу. Голова Постійної ради визначає міжсезонні перерви, у проміжках між якими засідання не проводяться.

Деякі зі своїх повноважень Постійна рада може передавати Форуму зі співробітництва у галузі безпеки; і навпаки.

Форум про співпрацю у сфері безпеки — є автономним директивним органом, який регулярно обговорює питання контролю за озброєннями і МДБ. (Щотижня збирається у Відні на рівні представників держав). Він був створений у 1992 році рішенням Гельсінського саміту. Орган, як правило, проводить свої засідання у закритому режимі. Цікавим є той факт, що Голова Форуму зі співробітництва у галузі безпеки діє згідно з рішеннями ОБСЄ у складі «Трійки». У його діяльності йому допомагають попередній та наступний голови.

На економічному форумі ОБСЄ, який скликається щорічно в Празі, розглядаються актуальні проблеми загальноєвропейського економічного і екологічного співробітництва.

Питання людського виміру обговорюються на щорічних Конференціях з огляду виконання зобов'язань у гуманітарній сфері, які проводяться у Варшаві.

Верховний Комісар зі справ національних меншин - забезпечує попередження та негайне реагування на напружені ситуації, пов'язані із захистом прав національних меншин.

Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ - (знаходиться у Варшаві) сприяє обміну інформацією та розширенню співробітництва держав-учасниць у сфері людського виміру та становлення демократичних інститутів, контролює виконання зобов'язань у сфері людського виміру.

Окремий статус має Парламентська асамблея ОБСЄ , яка створена в 1991 році в якості самостійної парламентської структури з метою розвитку міжпарламентського діалогу, який є важливим аспектом зусиль у розвитку демократії в зоні дії ОБСЄ. Цей орган здійснює свої функції на непостійній основі. Складається з парламентаріїв країн ОБСЄ, які збираються двічі на рік на літні та зимові сесії в одній з держав-учасників. Резолюції Асамблеї не мають обов'язкової сили для урядів. Асамблея «складається із представників парламентів країн, що підписали Гельсінський Заключний акт 1975 р. і Паризьку хартію 1990 р. та беруть участь у Нараді з безпеки та співробітництва в Європі»13. До її складу входять 320 представників( Парламентське представництво  Укрїни в ОБСЄ складає 8 осіб). Очолює Парламентську асамблею ОБСЄ – Голова Парламентської асамблеї ОБСЄ, який разом із своїми заступниками та окремими делегатами може брати участь в роботі директивних органів та вносити як усні, так і письмові заяви.

Представник з питань свободи ЗМІ — Спостерігає за розвитком положення у області засобів масової інформації в 56 державах-учасницях ОБСЄ.

Якщо говорити про керівництво ОБСЄ, то Генеральний секретар — очолює Секретаріат і призначається Радою міністрів терміном на 3 роки. Секретаріат ОБСЄ розташований у Відні. Він складається із семи підрозділів. Це: офіс генсекретаря; центр по запобіганню конфліктів; координатор економічно-екологічної діяльності; старший поліцейський радник; департамент служб підтримки і бюджету; департамент людських ресурсів; Празький офіс (архів).

Бюро з демократичних інститутів і прав людини ( БДІПЛ ) працює у Варшаві з 1990 року. Займається сприянням у проведенні виборів і моніторингом за ними , підтримкою демократичних інститутів , НВО , прав людини та ін..

Верховний комісар у справах національних меншин ( ВКНМ ) функціонує з 1992 року в Гаазі. Інструмент превентивної дипломатії. Його основне завдання -попередження на можливо більш ранній стадії конфліктів на етнічному грунті .

Представник з питань свободи ЗМІ працює з 1997 року у Відні. Сприяє урядам держав у розвитку вільної преси.

Суд ОБСЄ з примирення та арбітражу створений у 1995 році і розташований у Женеві, він забезпечує врегулювання шляхом примирення, і у певних випадках арбітражу спорів, які передають йому на розгляд згідно з положеннями Конвенції про примирення і арбітраж в рамках ОБСЄ, а також встановлює власні правила, які підлягають підтвердженню державами-учасницями цієї Конвенції.

Координуюча роль в роботі організації і її колективних органів виконує Діючий голова ОБСЄ, функції якого покладені на міністра іноземних справ головуючої держави. Функції Діючого голови ОБСЄ виконує держава-член в межах одного календарного року, який призначається на цю посаду за рішенням Зустрічі глав держав і урядів або Ради міністрів ОБСЄ за два роки до початку його повноважень. Голова (анг. Chairman-in-Office, CiO) — керує поточною діяльністю ОБСЄ. Координує роботу установ або  інститутів ОБСЄ.   Представляє організацію, спостерігає та посприяє вирішенню конфліктів та кризових ситуацій. Усередині організації він забезпечує погодженість дій всіх її підрозділів, їхнє нормальне функціонування та належне виконання повноважень й здійснює загальне керівництво ОБСЄ. Діючий голова очолює Організацію і за посадою є Головою Ради Міністрів14.

У 2010 році головою ОБСЄ був представник Казахстану (вперше для республік колишнього СРСР), в 2011 році головою є Литва, в 2012 році — Ірландія, в 2013 році — Україна, у 2014 – Швейцарія, у 2015 – Сербія.

5-6 грудня 2013 року в Києві відбулося 20-те Міністерське засідання ОБСЄ, яке стало кульмінаційним заходом Українського головування у цій Організації протягом поточного року.

У Міністерському засіданні ОБСЄ взяли участь делегації високого рівня 57-ми держав-учасниць ОБСЄ, 11-ти держав-партнерів зі співробітництва ОБСЄ, керівники інституцій ОБСЄ, представники таких міжнародних організацій як ООН, Рада Європи, НАТО, СНД та інших.

Головна мета засідання – обговорення ключових питань порядку денного Організації з урахуванням пріоритетів, які були запропоновані Українським головуванням в ОБСЄ.

Крім того, на просторі ОБСЕ функціонують 17 місійй. Штаб-квартира ОБСЕ разташована у Відні (Австрія).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ОБСЄ ЯК СУБЄКТА

                      МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

           2.1. Завдання та мета діяльності  організації.

ОБСЄ є регіональною міжнародною міжурядовою організацією, що формується з погляду міжнародного права. ОБСЄ на сьогодні є політичним утворенням, оскільки її установчі документи є не міжнародно-правовими, а політичними угодами. ЇЇ членство налічує 57 держав-учасниць.

Офіційними мовами організації ОБСЄ є англійська,іспанська, італійська,німецька,російська, французька.

Можна сказати, що це практично єдина організація у сфері безпеки, безпосередньо займається раннім попередженням, врегулюванням конфліктів у кризових регіонах, а також превентивною дипломатією, спостереженням за виборами, екологічною безпекою в Європі.

Регіон відповідальності Організації охоплює Європу, Далекий Схід, Центральну Азію та Північну Америку. Крім того, з ОБСЄ підтримують зв´язки різного рівня та інтенсивності низка держав інших регіонів. Це Алжир, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Марокко, Туніс (так звані середземноморські партнери), Афганістан, Республіка Корея, Монголія, Таїланд і Японія (азійські партнери)15.

Всі держави-учасники ОБСЄ володіють рівним статусом. Рішення приймаються на основі консенсусу. Вони не носять юридично обов’язкового характеру, але мають велике політичне значення. Будь-яке рішення повинно отримати підтримку всіх держав-учасниць16.

Офіційні документи:

1. Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі, 1975 рік
2. Паризька хартія для нової Європи, 1990 рік
3. Договір про звичайні збройні сили в Європі, 1990 рік
4. Декларація з агресивному націоналізмові, 1993 рік
5. Хартія європейської безпеки, 1999 рік

Основні завдання ОБСЄ:

• запобігання конфліктам;
• післяконфліктне відновлення територій;
• контроль над озброєнням країн;
• зміцнення довіри і безпеки;
• зміцнення громадянського суспільства, сприяння демократизації;
• боротьба з тероризмом, організованою злочинністю та торгівлею людьми.