Участь України в Організації з безпеки і співробітництва в Європі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                     

 

 

 

 

                                         Зміст

Вступ………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ I Юридична природа Організації з безпеки і співробітництва в

Європі

1. Історія створення і засади діяльності ОБСЄ……………………….6
2. Структура Організації……………………………………………...11

РОЗДІЛ II Правове положення Організації з безпеки і співробітництва в       Європі як суб’єкта  міжнародного права.

           2.1. Завдання та мета діяльності ОБСЄ…..………………………17

           2.2. Нормотворча діяльність Організації.………………………..19

РОЗДІЛ III Участь України в Організації з безпеки і співробітництва в

Європі……………………………………………………………………….23

Висновки……………………………………………………………………26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                             

                                         Вступ

       Сучасні міжнародно-правові відносини характеризуються високим рівнем взаємозалежності держав, що планомірно посилюється в міру процесів глобалізації, пошуку якісно нових форм міжнародного співробітництва.

Одним із феноменів міжнародного права ХХ–ХХІ століть і надбання людства загалом виступають міжнародні організації, які покликані вирішувати колективні інтереси держав. Більше того, в умовах динаміки викликів і загроз міжнародних відносин сучасного зразка міжнародні організації особливо затребувані в механізмі міжнародно-правового регулювання. Сьогодні є очевидним, що міжнародні організації як колективні об’єднання держав наділені значним потенціалом щодо забезпечення тих актуальних завдань і проблем міжнародного співтовариства, які неможливо вирішити поодинці.

Європа на протязі багатьох століть була театром постійних війн, в яких гинули мільйони людей. Самі назви цих війн характеризуються масштабами: Семилітня, Тридцятилітня, Перша світова, Друга світова. Тому невипадково боротьба за уникнення війни і забезпечення безпеки у світі у другій половині XX століття сконцентрувалась у Європі. Одним із важливих етапів формування Європейської системи міжнародної безпеки і співробітництва у Європі стала Нарада з безпеки і співробітництва в Європі, завершена підписанням 1 серпня 1975 року Гельсінського Заключного акту.

Тому актуальність даної теми полягає в тому, що Нарада з безпеки і співробітництва в Європі було самим представницьким із всіх, які мали місце в Європі після Другої світової війни, у якій взяли участь голови держав або уряди всіх європейських країн, крім Албанії, а також США і Канади. І навіть на сьогодення уже ОБСЄ є чи не найважливішою організацією, яка забезпечує безпеку і співробітництво в усій Європі, що сприяє міжнародному правопорядку у світі.

Будучи інтегрованою в правове регулювання міжнародних відносин, ОБСЄ займає окрему нішу у сфері попередження конфліктів, превентивної дипломатії, забезпечення прав людини, поширення демократії, побудови громадянського суспільства. Унікальність ОБСЄ полягає в тому, що ця організація якісно вирізняється на тлі інших європейських міжнародних організацій, як-от: Рада Європи, Європейський Союз, Західноєвропейський Союз, Співдружність Незалежних Держав, що, на перший погляд, виконують схожі з ОБСЄ завдання. Особливість цієї міжнародної організації зумовлена специфікою її внутрішньоорганізаційного механізму, що є досить складним і водночас нетиповим у своєму роді явищем. Крім того, значний інтерес викликають і організаційно-правові форми співробітництва ОБСЄ, які вражають кількістю їх видової класифікації, що відтак створює додаткові можливості для досягнення цілей і вирішення завдань ОБСЄ.

Мета даної курсової роботи полягає в комплексному дослідженні та розкритті особливостей міжнародно-правового статусу Організації з безпеки і співробітництва в Європі і її діяльності.

Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, що виникають у зв’язку з виконанням ОБСЄ покладених на неї завдань і функцій у межах своєї компетенції.

Предмет складають юридичні норми міжнародно-правових актів і норми м’якого права внутрішніх документів ОБСЄ, судова практика, які визначають міжнародно-правовий статус ОБСЄ

У процесі виконання курсової роботи  використано низку загальнонаукових і спеціально-наукових методів: історичний метод – при визначенні інституціоналізації та розвитку ОБСЄ; порівняльний метод – при зіставленні повноважень органів, привілеїв та імунітетів ОБСЄ; метод тлумачення права – при дослідженні документів ОБСЄ внутрішнього характеру, заключних актів ОБСЄ, рішень конференцій; метод прогнозування і моделювання – при визначенні основних тенденцій розвитку ОБСЄ, розробці практичних рекомендацій щодо адаптації ОБСЄ до сучасних реалій міжнародних відносин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА  ОРГАНІЗАЦІЇ З

БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ.

1. Історія створення і засади діяльності ОБСЄ.

Сучасні міжнародні організації, серед яких особливе місце в системі європейської безпеки посідає Організація з безпеки і співробітництва в Європі, відіграють чи не найважливішу роль в контексті міжнародних відносин. Зважаючи на тривалий процес свого історичного, політичного та юридичного становлення вона є чи не єдиною міжнародною організацією в Європі, яка ще не до кінця сформована та потребує якісних змін у її правовому статусі.

Однією із головних ознак, що відрізняють міжнародні організації від інших видів міжнародних органів і правових форм міжнародного співробітництва, є наявність у перших постійно діючого внутрішньо організаційного механізму, який характерний для міжнародних організацій як інституту незалежно від її юридичної природи1.

Внутрішньоорганізаційний механізм відіграє важливу роль у функціонуванні міжнародної організації . Якщо правовою підставою виникнення і діяльності міжнародної організації є установчий акт, то внутрішньо-організаційний механізм служить двигуном, за допомогою якого реалізуються потенційні можливості міжнародної організації, закладені в її установчому акті2. Г. І. Тункін відмічає, що саме у внутрішньо організаційний механізм дає життя міжнародній організації3.Історію  Організації з безпеки і співробітництва в Європі можна почати  після закінчення Другої Світової війни, коли Європа вступила в період бурхливого формування міжнародних організацій різного характеру діяльності.

Спочатку серед перших була створена Організація Об”єднаних Націй(1945р.),потім Рада Європи(1949р.), Північноатлантичний альянс(НАТО-1949р.), Європейські співтовариства, невдовзі Європейський союз, що утворився на їх основі і безумовно Організація з безпеки і співробітництва в Європі(далі-ОБСЄ). ОБСЄ - одна з наймолодших міжнародних організацій, яка сформувалася структурно і почала функціонувати наприкінці 1992р. Однак, становлення ОБСЄ як міжнародної організації почалося раніше, а саме з 1973р. В той час, одразу декілька європейських країн висунули пропозицію про укладення загальноєвропейського договору, тобто про створення системи колективної безпеки в Європі. Ця ідея скликання загальноєвропейської наради була підтримана міжнародною спільнотою.

Так, в результаті багаторічної боротьби за зміну політичного клімату в Європі 3 – 7 липня 1973р. в Гельсінки було скликано нараду міністрів закордонних справ 33 європейських країн, а також США і Канади, яка стала першим етапом загальноєвропейської наради.

Другий етап проходив в Женеві, і тривав майже два роки(18 вересня 1973 – 21 липня 1975). В ході цього етапу проводилася клопітка і складна робота щодо погодження підсумкових документів, узгодження тексту Заключного акту.

Заключний етап Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі відбувся у Гельсінкі з 30 липня по 1 серпня 1975 року, за участю 33-х європейських держав, США і Канади, завершилася підписанням главами держав і урядів в Гельсінки Заключного акту, який став довгостроковою програмою дій з будівництва єдиної, мирної, демократичної і процвітаючої Європи. Саме тоді було утворено Нараду з безпеки і співробітництва в Європі.  Нараду було започатковано як політичний консультативний орган, до якого ввійшли країни Європи, Центральної Азії та Північної Америки.

1 січня 1995 р., згідно з рішенням  Будапештського саміту, Нарада з  безпеки та співробітництва в  Європі змінила свою назву  на Організацію з безпеки та  співробітництва в Європі (ОБСЄ) і набула статусу міжнародної організації. Організація з безпеки і співробітництва в Європі є однією з найбільш прогресивних і демократичних міжнародних регіональних організацій, яка покликана зміцнити міжнародний мир, забезпечити безпеку, спокій і правопорядок не тільки на європейському континенті, але й у всьому світі. Вона є єдиною міжнародною організацією, яка створена на підставі Гельсінського Заключного Акту(1975р.) і не зареєстрована в Статуті ООН. Однак, дана організація залишається єдиною після ООН міжнародною організацією, яка завдяки своїй превентивній діяльності підтримує мир, безпеку і співробітництво у всьому світі.

 З моменту заснування Організації  Об’єднаних Націй та прийняття  Статуту цієї універсальної міжнародної  організації не існувало документу, який би мав настільки величезне значення як Заключний Акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі, підписаний більш ніж тридцять вісім років тому 1 серпня 1975 року в Гельсінкі керівниками 33 європейських держав, а також США і Канади 4.

 Необхідність скликання загальноєвропейської Наради була зумовлена певними об’єктивними факторами. При цьому, проблема забезпечення миру та стабільності на континенті мала першочергове значення.

Ідея створення організації загальноєвропейської колективної безпеки була обумовлена не тільки рішучістю народів не допустити повторення минулого, перш за все війни в Європі, а й значними успіхами національно-визвольних рухів у боротьбі за свою незалежність, бажанням прогресивних кіл громадськості ліквідувати напруженість у міжнародних відносинах між деякими країнами і тим самим, покласти край “холодній війні”. Проте, найголовніша причина скликання загальноєвропейської Наради полягала в іншому.

В результаті “холодної війни” утворилася прірва між Заходом і Сходом, і цю прірву повинен був ліквідувати “міст”, тобто нова міжнародна організація, яка за своїми географічними рамками об”єднувала б країни на просторі від Ванкувера до Владивостоку.

 Нарада з безпеки і співробітництва  в Європі започаткувала новий  етап у розвитку і поглибленні  релаксації міжнародної напруженості. Нарада була скликана в результаті ініціативи країн постсоціалістичної співдружності, яка була підтримана країнами Європи, в першу чергу Францією, а також США і Канадою 5.

 Участь двох вищевказаних  держав у Нараді обумовлена  суто європейськими справами. По-перше, не можна не враховувати той вклад, який внесли ці країни в загальну боротьбу проти гітлерівської агресії, взагалі, і безпосередньо на європейському континенті. По-друге, на чотири великі держави ( зокрема і на США) покладена особлива відповідальність за післявоєнне врегулювання в Європі, що відображено в цілому ряді актів, зокрема, в Потсдамських угодах 1945 року. По-третє, значну роль тут відіграли ті політичні реалії,які склалися в сучасній Європі. США і Канада є членами НАТО і на території Європи дислокуються великі контингенти їхніх збройних сил. Тому, не має необхідності доводити важливість об’єднання всіх без винятку членів військових формувань зобов’язаннями по забезпеченню безпеки і в першу чергу по незастосуванню сили і мирному вирішенні спорів6.

 Скликання загальноєвропейської  Наради стало безпрецедентною  подією у всій історії Європи, яка має величезне міжнародне  значення.

 Нарада з безпеки і співробітництва  в Європі поклала початок новому  етапу розрядки напруженості. Вона  посилила її розвиток, стала важливою віхою на шляху забезпечення європейської безпеки.

 Загальноєвропейська нарада  підвела необхідний політичний  підсумок післявоєнних відносин  між державами. Нормалізація відносин  у Європі, закріплення підсумків  війни була необхідною для подальшого просування на шляху розрядки, щоб розвивати відносини співробітництва, які базуються на мирному співіснуванні. Неврегульованість багатьох проблем, які залишилися, заважала цьому процесу.

Загальноєвропейська нарада підвела під відносини між державами-учасницями базу основоположних принципів мирного співіснування, які повинні були конкретно визначити їх поведінку. І нарешті, вона розробила довгострокову програму дій держав, визначивши напрямки і форми їх рівноправного співробітництва в найрізноманітніших галузях. Уперше в історії Європи був створений свого роду план загальноєвропейського співробітництва, який базувався на принципі мирного співіснування7.